Постанова № 76483706, 17.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5328/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Сапіга В.П.,

суддя Улицький В.З.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представника відповідача - Злепко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року (головуючий суддя Маєцька Н.Д., м.Ужгород, проголошено 13:58:19) у справі № 807/295/18 про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.04.2018 року позивач звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області, в якому просив зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області повернути грошову заставу сплачену позивачем 12 лютого 2015 року у розмірі 35 розмірів мінімальної заробітної плати (42360,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, на виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 11 лютого 2015 року про обрання запобіжного заходу відносно її чоловіка - ОСОБА_3, внесла грошову заставу у розмірі 35 розмірів мінімальної заробітної плати (42630,00 грн.). Розгляд кримінальної справи по суті не було завершено, так як матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину знищено внаслідок пожежі у Іршавському районному суді. На сьогоднішній час жодного кримінального провадження відносно ОСОБА_3 в судах загальної юрисдикції та органах досудового слідства на розгляді не знаходиться, у зв'язку з чим вважає, що є всі підстави для повернення їй застави.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року закрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що Територіальне управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області виступає державним органом судової влади, що діє на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення, та здійснює владно-управлінські функції стосовно сплаченої застави, а тому вважає, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів подане клопотання відхиляє, так як заявником не надано належних доказів щодо неможливості забезпечити явку представника в судове засідання.

Відповідач в судовому засіданні заперечує доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області повернути грошову заставу сплачену позивачем 12 лютого 2015 року у розмірі 35 розмірів мінімальної заробітної плати (42360,00 грн.), на виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 11 лютого 2015 року про обрання відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України запобіжного заходу, а правовідносини щодо застави в межах кримінального провадження регулюються, главою 18 "Запобіжні заходи, затримання особи" Кримінального процесуального кодексу України. Окрім того, суд першої інстанції зазначає, що позивач у позовній заяві не оскаржив будь-яких дій чи бездіяльності, які відносяться до управлінської діяльності відповідача.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних-повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно з ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи вищенаведене, усі питання, що стосуються застави, застосованої в якості запобіжного заходу в межах кримінального провадження, є кримінально-процесуальними правовідносинами і повинні вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у адміністративній справі слід закрити.

При цьому, на виконання положень частини ч.1 ст. 239 КАС України, суд першої інстанції роз'яснив позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322 ,325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у справі № 807/295/18 про закриття провадження у справі - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин - з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді В. П. Сапіга В. З. Улицький