Рішення № 76483409, 17.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/679/18

Провадження № 2/520/3613/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 року

Київський райсуд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.,

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного Територіального Управління юстиції в Одеській області та ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту,

Встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у січні місяці 2018 року звернулось до суду з позовом про звільнення з під арешту та зняття заборони на відчуження іпотечного майна у вигляді трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, належної на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1, що був накладений постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №366521 від 26.05.2008 року, номер запису про обтяження - 11242771. Позивач посилався на порушення його прав, як іпотеко держателя.

Надалі представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд ухвалити рішення, яким звільнити з-під арешту іпотечне майно шляхом скасування постанови державного виконавця про арешт та заборону на його відчуження. На обґрунтування своїх вимог позивач надав договір відступлення права вимоги за договором кредиту і договором іпотеки від 11.01.2018 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». До судового засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує.

Відповідачі до суду не з'явивились, про час і місце слухання справи сповіщені належним чином у відповідності до вимог закону, відзиви та заперечення на позов не надали.

За згодою позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд вивчив матеріали справи і встановив наступне:

22.01.2008 року між позичальником ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11286756000. У якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між АКІБ «УкрСибБанк» і ОСОБА_1 22.01.2008 року було укладено іпотечний договір.

Відповідно до умов іпотечного договору, ОСОБА_1 (Іпотекодавець) в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №11286756000 передала в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) нерухоме майно, а саме: квартиру №11, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Архітекторська, буд. 22. Зазначена нерухомість належана ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 2007 року.

08.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник АКІБ «УкрСибБанк») і ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. В тому числі і за договором кредиту №11286756000 і договором іпотеки від 22.01.2008 року.

11 січня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» (Банк) та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (Новий кредитор) було укладено договір №99/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог. За умовами даного договору, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зокрема, за Договором споживчого кредиту №11286756000 від 22.01.2008 року та іпотечного договору від 22.01.2008 року.

Отже, до нового кредитора ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за вищевказаним кредитним договором перейшли всі права первісного кредитора ПАТ «Дельта Банк» в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

21.02.2018 року було проведено реєстрацію прав іпотеко держателя ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру №11, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Архітекторська, буд. 22.

На початку 2018 року Позивач дізнався про наявний арешт об'єкта нерухомості, що перебуває в іпотеці, отримавши відомості з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості.

Відповідно до отриманої інформації, державним виконавцем Другого ВДВС Київського РУЮ м. Одеси ОСОБА_4 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.05.2008 року, серія та номер АН366521, реєстраційний номер обтяження 11242771.

Отже, обтяження у вигляді іпотеки на спірне нерухоме майно було накладено 22.01.2008 року, що підтверджується відповідними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість, арешт нерухомого майна, накладеного постановою Другого ВДВС Київського РУЮ м. Одеси було зареєстровано лише 02.06.2011 року, тобто пізніше, ніж іпотека.

Відповідно до ст. З Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, відповідно до чинного законодавства, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке перейшло в іпотеку на підставі Договору Іпотеки.

Однак, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» об'єктивно не має можливості реалізувати своє право на задоволення вимог шляхом продажу переданого йому іпотечного майна, у зв'язку з наявним арештом, накладеними на нерухоме майно, а саме: квартиру №11, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Архітекторська, будинок 22.

Позивач доводить, що наявність заборон на відчуження нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, порушує права іпотекодержателя, тому ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулось до суду з цим позовом.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на такі докази: договір кредиту, договір іпотеки, договір про відступлення прав за іпотечним договором, довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів щодо нерухомого майна; судову практику з розгляду касаційною інстанцією аналогічних справ.

При наведених обставинах суд вважає, що позов ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підлягає задоволенню в частині звільнення майна з-під арешту з таких підстав:

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги, яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно вимог ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотеко держателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» визначає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач надав до позову розрахунок заборгованості за кредитним договором №11286756000 від 22.01.2008 року на загальну суму 1262231,33 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно правової позиції Верховного суду України (лист від 01.02.2015 року), викладеній у Аналізі судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

В даному випадку позивач є іпотекодержателем квартири за умовами іпотечного договору від 22.01.2008 року, наявність арешту за постановою державного виконавця на іпотечне майно є перешкодою для позивача реалізувати свої права, визначені ЗУ «Про іпотеку» і умовами іпотечного договору щодо звернення стягнення на іпотеку. Відновлення порушеного права можливе шляхом звільнення квартири з-під арешту.

Згідно ст. 11 Цивільного Процесуального Кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

За змістом статті 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У даному випадку до позову не надані визначені законом докази, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. Вимоги в частині стягнення судового збору не підлягають задоволенню, тому як не містяться на вимогах Закону. Постанову про арешт майна і заборону на його відчуження винесено 26.05.2008 року Другим відділом ДВС Київського районного управління юстиції м.Одеси. Належні і допустимі докази того, що Другий Київський відділ ДВС міста ОСОБА_5 Територіального управління юстиції в Одеській області є правонаступником Другого ВДВС Київського рай управління юстиції м.Одеси відсутні.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК «Дніпрофінансгруп» задовольнити.

Звільнити з-під арешту іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1, належну на праві власності ОСОБА_1 і передану в іпотеку на виконання умов іпотечного договору від 22.01.2008 року, шляхом скасування постанови державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м.Одеси від 26.05.2008 року АН 366521.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» в частині відшкодування судових витрат залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Калашнікова О. І.