Постанова № 76483049, 12.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/4225/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Селиверстова М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алді»

на рішення господарського суду Одеської області від 25 грудня 2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алді»

до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

про стягнення 5 595 057,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алді» (далі – ТОВ «Алді», позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (далі – Порт, відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 5 595 057,00 грн., які є часткою позивача у спільному майні.

Позов обґрунтований тим, що ТОВ «Алді» має право на поділ створеного сторонами у процесі виконання договору про спільну діяльність №97-0 від 17.04.2002 майна та сплату йому вартості його частки, оскільки, відповідно до вказаного договору, сторони здійснювали спільну діяльність зі створення та експлуатації Комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного, санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з Порту автотранспортом з виконанням при цьому вантажно-розвантажувальних робіт, необхідних для контрольних операцій, тимчасового зберігання затриманих вантажів та автотранспорту, експедиційного і агентського обслуговування вантажів та автотранспорту та надання інших послуг, що випливають з необхідності митного контролю та оформлення.

Пунктами 4.8 та 10.5 договору про спільну діяльність сторони передбачили умови припинення дії договору, результатом яких є отримання товариством грошових коштів у розмірі, що визначається за даними бухгалтерського обліку, з урахуванням фактичного зносу майна на час припинення дії договору.

Згідно з балансом позивача, як уповноваженої сторони спільної діяльності, станом на 01.10.2012 року залишкова вартість спільного майна складає 9 894 000,00 грн., відтак з урахуванням внеску позивача у спільну діяльність у розмірі 56,55% від загального внеску сторін, вартість частки позивача в спільному майні, визначена на рівні залишкової вартості згідно даних бухгалтерського обліку, складає 5 595 057,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2012 року у справі № 11/17-5110-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року, договір про спільну діяльність № 97-0 від 07.04.2002 було розірвано, а рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2013 року у справі № 916/1108/13 рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 № 119 визнано недійсним.

Після розірвання договору про спільну діяльність, в порушення його умов, Порт не здійснив викуп частки позивача у спільному майні, але фактично з моменту набрання законної сили рішенням суду від 23.01.2012 року у справі № 11/17-5110-2011 є власником цього майна, створеного та придбаного за час дії договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.12.2015 (ОСОБА_3В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 595 057 ,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 скасовано постанову апеляційної інстанцій від 26.02.2018 та справу направлено на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не визначив, з яких саме підстав звернувся позивач з даним позовом, помилково пославшись на право позивача повернути внесений ним вклад у спільну діяльність. Крім цього, приймаючи висновок експертизи в якості належного доказу на підтвердження вартості частки Товариства у спільному майні, суд апеляційної інстанції також не надав оцінку тому, що судова експертиза була здійснена на підставі балансу спільної діяльності і не врахував вимоги ч. 1 ст. 1134 ЦК України, що до спільної часткової власності може належати лише майно, яке внесене учасниками, яким вони володіють на праві власності.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.09.2018.

07.09.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що Порту належить майно лише на праві господарського відання, у зв’язку з чим, позивач не може заявляти про право на частину у майні, що Порт передав на підставах інших, ніж право власності.

В судовому засіданні 12.09.2018 представник позивача надала пояснення, в яких підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити останню.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2018 заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України апеляційний господарський суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судами встановлено, що 17.04.2002 між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (Порт), Державним підприємством «База матеріально-технічного забезпечення» (Підприємство) та ТОВ «Алді» (Товариство) було укладено договір №97-о про спільну діяльність зі створення та експлуатації Комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного, санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з Порту автотранспортом з виконанням при цьому вантажно-розвантажувальних робіт, необхідних для контрольних операцій, тимчасового зберігання затриманих вантажів та автотранспорту, експедиційного і агентського обслуговування вантажів та автотранспорту та надання інших послуг, що випливають з необхідності митного контролю та оформлення; реконструкція та створення Комплексу здійснюється на території складу №27 Порту, загальною площею 2,2 га, у тому числі 5760 кв.м. критої складської площі (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що керівництво спільною діяльністю покладається на Підприємство, Порт та Товариство, під загальним контролем Порту в особі його начальника, а також інших уповноважених на це посадових осіб. Організація, реєстрація спільної діяльності та ведення бухгалтерського та податкового обліку покладається на Товариство.

Згідно з п. 3 договору Порт зобов’язався надати для здійснення спільної діяльності споруди та прилеглу територію складу № 27 для реконструкції та використання Комплексу, Товариство зобов’язалося здійснити реконструкцію приміщення за власні кошти з метою створення Комплексу (п.п. 3.1.1, 3.3.3 договору).

Згідно з п. 4 договору Порт передає у спільну діяльність на весь термін дії договору територію та споруди портового складу №27, а Товариство передає своє майно та кошти. Перелік і вартість майна сторін, переданого у спільну діяльність, зазначені у додатках № 1, № 3 та № 4, які є невід'ємною частиною договору (п.п. 4.1, 4.4 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору майно сторін, що використовується при здійсненні спільної діяльності, залишається власністю цих сторін протягом усього часу дії договору і відбивається в їхньому балансі в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.8 договору створене сторонами у процесі виконання цього договору нерухоме майно є спільною власністю сторін і відображається у їх балансі по вартості відповідної частки в спільному фінансуванні будівництва з умовою обов’язкового викупу Портом частки, що належить Товариству, після припинення дії договору.

Кошти витрачені Портом і Товариством згідно з домовленостями на придбання рухомого майна чи будівництво об’єктів нерухомості, призначених для використання в спільній діяльності, формують та збільшують суму внеску кожного з них у спільну діяльність. Витрати кожної сторони на зазначені цілі повинні бути визнані іншою стороною, що підтверджується додатковою угодою, яка після взяття її на облік податковим органом є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.9 договору).

Умовами п.п. 10.5 договору передбачено, що при припиненні дії договору Порт викупає у Товариства та Підприємства належне йому нерухоме майно, яке знаходиться на території Комплексу, по вартості придбання цього майна за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу на час припинення дії договору. Рухоме майно сторін може бути викуплене Портом у разі потреби Порту у цьому майні. Вартість майна встановлюється за домовленістю сторін, але не може бути більшою ніж його вартість за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу. Викуп нерухомого майна повинен бути здійснений протягом трьох місяців з дати припинення дії договору. Викуп рухомого майна, яке потрібно Порту, повинен бути здійснений у такий же термін.

Згідно з п. 10.6 договору питання, що регламентують спільну діяльність сторін і не знайшли свого відображення у цьому договорі, регулюються законодавством України.

24.07.2002 вказаний договір спільної діяльності узгоджено Міністерством транспорту України та 02.08.2002 зареєстровано у ДПІ у м. Іллічівську.

Додатковою угодою №1 від 29.03.2003 між Портом та ТОВ «Алді» виключено зі складу учасників договору ДП «База матеріально-технічного забезпечення» та викладено у новій редакції п. 4.7 договору, згідно з яким розмір часток сторін в спільному майні за договором складає: Порт - 55%, Товариство - 45%.

Додатковими угодами сторонами неодноразово змінювався розмір фактичних внесків сторін, зокрема, додатковою угодою від 03.08.2010 сторони домовилися, що станом на дату підписання цієї угоди узгоджений розмір фактичних внесків сторін у грошовому вигляді становить: Порт – 4 173 093,00 грн., Товариство – 5 455 804,34 грн.

28.03.2007 митно-складський комплекс на території Порту по вул. Транспортній, 8 в м. Іллічівську, створений за рахунок внесків Порту та Товариства, був введений в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 28.03.2007, затвердженим рішенням виконкому Іллічівської міськради № 369 від 29.03.2007 та зареєстрованим Інспекцією архітектурно – будівельного контролю м. Іллічівська за № 346 від 29.03.2007.

На підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області від 29.01.2009 № 119 «Про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв’язку України і ТОВ «Алді» свідоцтва про право власності на будівлю та споруди митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 30, які знаходяться у спільній діяльності відповідача та позивача, виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 06.02.2009 було видано свідоцтво № 34901 про право власності на будівлі та споруди митно-складського комплексу, яким посвідчено, що державі в особі Міністерства транспорту та зв’язку України належить 272/625 частки та відповідно Товариству належить 353/625 частки в нерухомому майні на праві спільної часткової власності.

10.02.2009 право власності вказаних осіб на об’єкт нерухомості зареєстровано Комунальним підприємством «Іллічівське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №810 з визначенням розміру фактичних внесків сторін у грошовому вигляді: внесок ДП «ІМТП» - 4 191 664 ,00грн, внесок ТОВ «Алді» – 5 455 804,34 грн.

З урахування зазначеного та того, що відповідно до балансу ТОВ «Алді», як уповноваженої сторони спільної діяльності, залишкова вартість створеного за час дії договору спільного майна становить 9 894 000,00 грн., враховуючи фактичні внески сторін у спільну діяльність, Позивач вважає, що його частка у спільному майні складає 56,55%, а частка Порту - 43,45%.

Відтак, вартість частки позивача в спільному майні, визначена на рівні залишкової вартості згідно з даними бухгалтерського обліку, за розрахунком позивача складає: 9 894 000,00 грн. х 56,55% = 5 595 057,00 грн.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що договір № 97-о розірвано в судовому порядку (справа 11/17-5110-2011) та з 17.07.2012 він є припиненим. Рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2013 у справі №916/1108/13 (набрало законної сили 01.08.2013) рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 № 119 визнано недійсним.

24.10.2012 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив повідомити підстави та причини, за якими останній одноособово безоплатно використовує майно, що є спільною частковою власністю, а також про наміри здійснити викуп належного ТОВ «Алді» нерухомого майна.

Проте, вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Отже, спір між сторонами виник щодо застосування наслідків розірвання договору про спільну діяльність.

Стосовно правових підстав позову, судова колегія встановила наступне.

У Додатку 1 до Договору сторони визначили, що в порядку внеску Порт передає у спільну діяльність склад Порту № 27 з метою проведення його реконструкції та подальшої експлуатації на його території комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного, санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів. Сторони також визначили, що створений за рахунок капітальних вкладень Товариства комплекс на час дії договору про спільну діяльність згідно вимог статті 432 Цивільного кодексу УРСР набуває статусу спільної часткової власності. Право спільної часткової власності сторін на нерухоме майно комплексу оформлюється в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п. 4.8 Договору, створене сторонами у процесі виконання Договору нерухоме майно є загальною власністю сторін, з умовою обов'язкового викупу Портом частки, що належить Товариству, після припинення дії Договору.

Згідно ч. 1 ст. 1134 ЦК України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Поняття і види права спільної власності визначено приписами статті 355 Цивільного кодексу України. Так, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

29 січня 2009 виконавчим комітетом Іллічівської міської ради було прийнято рішення № 119 про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та ТОВ «Алді» свідоцтва про право власності відповідно на 272/625 частки та 353/625 частки митно-складського. 06 лютого 2009 Порту та ТОВ «Алді» видано відповідне свідоцтво про право власності на будівлі та споруди митно-складського комплексу. Отже, виходячи з умов Договору про спільну діяльність та приписів законодавчих норм вбачається, що створене в процесі виконання Договору нерухоме майно - митно-складський комплекс за адресою: м. Іллічівськ (нині - Чорноморськ), вул. Транспортна, № 30, знаходився у спільній частковій власності ТОВ «Алді» та Порту. Вказане підтверджувалось виданим свідоцтвом про право власності.

Станом на момент припинення Договору, а саме на 17.07.2012 року, свідоцтво про право власності відповідно на 272/625 частки та 353/625 частки митно-складського комплексу, які знаходяться у спільній діяльності ДП «ІМТП» та ТОВ «Алді», було дійсним, оскільки судове рішення про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 № 119 набрало законної сили лише 01.08.2013 року.

Отже, на момент припинення Договору у спільній частковій власності ДП «ІМТП» та ТОВ «Алді» знаходилось нерухоме майно, чим спростовуються висновки суду першої інстанції.

Враховуючи положення п. 4.8 та п. 10.5 Договору, протягом 3-х місяців після припинення Договору, Порт зобов'язаний був викупити частку ТОВ «Алді» у вказаному майні.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо Цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 01.01.2004 і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків змін або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Так, Главою 26 Цивільного кодексу України врегульовано питання, пов'язані із правом спільної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. 1 ст. 356 та ч. 3 ст. 358 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року по справі № 5017/3800/2012 встановлено, що ТОВ «Алді» не має права претендувати на нерухоме майно, яке входить до складу спірного комплексу, захист своїх прав, у відповідності до умов договору, позивач може реалізувати лише шляхом відшкодування вартості його частки у спільній діяльності, розрахованої виходячи з положень п. 10.5 Договору (т. 1, а.с.125-131). Так, відповідно до балансу ТОВ «Алді», як уповноваженої сторони спільної діяльності, залишкова вартість створеного за час дії договору спільного майна становила 9 894 000 грн., а внески сторін у спільну діяльність згідно з узгодженим сторонами розміром фактичних внесків, складали: Порт - 4 191 664 грн. (43,45 %); ТОВ «Алді» - 5 455 804,34 грн. (56,55 %).

Отже, вартість частки ТОВ «Алді» в спільному майні на момент подання позову була визначена на рівні залишкової вартості згідно з даними бухгалтерського обліку, та за розрахунками ТОВ «Алді» складала: 9 894 000,00 грн. х 56,55% = 5 595 057,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія зазначає, що на правах співвласника майна, створеного в результаті спільної діяльності, ТОВ «Алді» звернулось до суду із позовом про стягнення з Порту грошових коштів у розмірі 5 595 057,00 грн. в якості грошової компенсації належної ТОВ «Алді» частки у спільній діяльності на підставі положень 4.8, 10.5 Договору та положень ст. 1134 та абз. 2 ч. 2 ст. 1141 ЦК України.

Частиною першою статті 1134 ЦК України встановлено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи, є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

За правилами ч. 2 ст. 1141 ЦК України у разі припинення договору простого товариства поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, згідно положень Договору про спільну діяльність та норм цивільного законодавства, ТОВ «Алді» має право на грошову компенсацію вартості частки у спільному майні за Договором про спільну діяльність від 17.04.2002 № 97-0.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (ч. 1 ст. 1133, ч. 1 ст. 1134 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

За змістом вказаних норм, спільним майном учасників (майном спільної діяльності) є внесене учасниками майно (яке належить їм на праві власності або на інших підставах), результати спільної діяльності - майно, створене в процесі спільної діяльності.

Окрім того, згідно Додатку №1 до Договору, сторони визначили, що створений за рахунок капітальних вкладень Товариства комплекс на час дії договору про спільну діяльність згідно вимог статті 432 Цивільного кодексу УРСР набуває статусу спільної часткової власності.

Виходячи з такого, Позивачем заявлено право на відшкодуванням вартості частки в спільному майні (що утворилось в результаті спільної діяльності), а не в майні, яке належало Порту на праві господарського відання та було внесено Портом в якості внеску.

Так, суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт внесення позивачем у рахунок спільної діяльності грошових коштів у розмірі 5 455 804,34 грн. та використання вказаної суми на цілі, визначені договором № 97-о від 17.04.2002.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин, висновок суду першої інстанцій про відсутність підстав для стягнення з Порту грошових коштів у розмірі 5 595 057,00 грн., які є часткою позивача у спільному майні, визнається помилковим.

Враховуючи все вищевикладене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у заявленому до стягнення розмірі.

Згідно з ст. ст. 123, 129 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 83 925,86 грн., за подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 92 318,45 грн. та витрат пов’язаних з проведенням експертизи в сумі 6 077,52 грн., а всього 182 321,83 грн.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алді» задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 25 грудня 2015 року - скасувати.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алді» - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алді» 5 595 057,00 грн. та судові витрати в сумі 182 321,83 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Принцевська Н.М.

ОСОБА_4