Постанова № 76482898, 13.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 рокусправа № 804/3101/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Малиш Н.І.

судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року у справі № 804/3101/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області про визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №11064964 від 21.12.2017, що винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про сплату транспортного податку ОСОБА_1 за 2017 рік; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1245306 від 26.03.2018, що винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату транспортного податку та боргу ОСОБА_1 за 2018 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскарженими рішеннями відповідача, оскільки у рішенні не зазначено щодо якого саме автомобіля (марка, модель, рік випуску, державний реєстраційний номер, об'єм двигуна, колір тощо) слід застосувати оподаткування транспортним податком. Не надано розрахунків до рішення, а також відсутні докази встановлення місцевою радою ставки транспортного податку на 2018р.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2018р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що оскаржені рішення відповідача прийняті з порушенням строків їх складання, а також є недоведеним обставина належності позивачу на праві власності транспортного засобу марки Аudi модель SQ 7, 2017 року випуску, об'ємом циліндрів двигуна 3956 куб. см., дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому у її задоволенні просить відмовити.

Представником позивача в судовому засідання суду апеляційної інстанції надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позицію викладену в апеляційній скарзі.

Представник відповідача щодо задоволення апеляційної скарги просив відмовити. Зазначив, що змістовне заперечення міститься у відзиві.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 (позивач) є власником транспортного засобу марки Аudi модель SQ 7, 2017 року випуску, об'ємом циліндрів двигуна 3956 куб. см., дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1.

21 грудня 2017р. Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення - рішення форми "Ф" від 21.12.2017р. №11064964, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 4166,67грн. за 2017 рік.

26.03.2018р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 1245306, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25 000,00 за 2018 рік.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що відповідачем прийняті рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" №1791-VІІІ (далі Закон №1791-VІІІ), який набрав чинності 01.01.2017 року, було внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв'язку з чим пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції і встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Таким центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів. Ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Відповідно до п.13 Методики Мінекономрозвитку сам розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального з урахуванням вартості нового транспортного засобу.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно п. 3 Методики джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів). Відповідно до п. 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Згідно баз даних, які надані Мінекономрозвитку, органами внутрішніх справ та акумулюються в базах даних податкового органу середньоринкова вартість транспортного засобу позивача становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної і відповідно вказаний автомобіль є об'єктом оподаткування.

У розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу брала участь вартість нового транспортного засобу, доведена державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку відповідно до п.3 та п.4 Методики, затвердженої постановою КМУ №66.

Згідно даних Мінекономрозвитку така вартість становить 3 365 803,46 грн. (www.me.gov.ua).

Відповідно до п.п.267.6.5 п.267.6 ст.267 ПК України, у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Також, згідно п.п.267.6.6. п.267.6 ст.267 ПК України, за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Таким чином, оскільки позивач набула право власності на автомобіль 09.11.2017 р., тому на підставі п.п.267.6.5 п.267.6 ст.267 ПК України позивачу було визначено податкове зобов'язання з транспортного податку, починаючи з листопада 2017 року.

Щодо неврахування відповідачем норм ст. 4 п. 4.1 пп.4.1.9 ПК України, колегія суду зазначає наступне.

Відповідно п. 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закон №1791-VІІІ установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону,не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно п. 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України N 2245-VIII, 07.12.2017 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" .

Таким чином доводи позивача щодо неврахування відповідачем норми ст. 4 п. 4.1 пп.4.1.9 ПК України є помилковими.

Крім того. відповідно до пп. 12.3.5. п. 12.3 ст. 12 ПК України, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Таким чином, сплата транспортного податку визначена нормами ПК України незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення такого податку.

Щодо посилання представника позивача в апеляційній скарзі щодо відсутності належних доказів, що позивач є (на час виникнення правовідносин) власником транспортного засобу марки Аudi модель SQ 7, 2017 року випуску, об'ємом циліндрів двигуна 3956 куб. см., дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1, то таке твердження спростовується матеріалами справи, а доказів про зворотне, позивачем не надано.

Отже, виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року у справі № 804/3101/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018року.

Головуючий суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак