Постанова № 76482799, 12.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2018 рокусправа № 804/1341/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Щербак А.А.

судді: Малиш Н.І., Баранник Н.П.,

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро» та Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018р. (суддя Кучма К.С., м. Дніпро) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про скасування пунктів припису, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Капарол Дніпро» звернулось з позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про скасування пунктів №№ 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 припису №4-616-9-3 від 25.01.2018.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018р. позов задоволено частково.

Суд вирішив Визнати протиправними та скасувати пункти за номерами 2, 3, 4, 5, 6, 18, 19, 20 припису №4-616-9-3 від 25.01.2018 року.

У задоволенні решти позову - відмовити.

ТОВ «Капарол Дніпро» було подано апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позову, позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано відсутність порушень.

Відповідачем також було подано апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не було взято до уваги те, що перевіркою було встановлено порушення Законів України «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», положень Земельного кодексу України.

Представники позивача Варданян Г.С. та Погоріла А.В. апеляційну скаргу ТОВ «Капарол Дніпро» підтримали, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечували.

Представник відповідача Кульбака С.О. апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області підтримала, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечувала.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Як було встановлено судом першої інстанції, Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України щодо етапу виконання припису від 27.11.2015 №4-5590-11-3, виданого за результатами акту планової перевірки від 02.11.2015 по 20.11.2015 ТОВ «Капарол Дніпро».

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №99-7/18 від 18.01.2018.

На підставі акту відповідачем було винесено припис №4-616-9-3 від 25.01.2018.

Позивачем було оскаржено до суду пункти припису №№ 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не було доведено правомірність пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 18, 19, 20 припису №4-616-9-3 від 25.01.2018.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Як було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Капарол Дніпро» відповідно до вимог чинного законодавства було затверджено звіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин, розробленого ПРАТ «ВТП «Укренергочормет», затвердженого у 2017році. Звіт розроблювався на підставі Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року №7, відповідно до даного Звіту наведена повна характеристика наявних на підприємстві джерел викидів та здійснені інструментальні вимірювання викидів забруднюючих речовин на підставі відбору й аналізу проб згідно методик виконання вимірювань (МВВ), допущених до використання та наведених у «Переліку методик виконання-вимірювань складу та властивостей про об'єкти довкілля, викидів, відходів і скидів, тимчасово допущених до використання Мінекоресурсів України», затвердженого Наказом Мінекоресурсів України від 03.11.2003 №98.

Дозвіл від 14.04.2017 №1225000000-45 на викиди забруднюючих речовин отримано на підставі документів, які були розроблені ПРАТ «ВТП «Укренергочормет», яке згідно з листом вих. № 5/1-353-15 від 16.01.2015 Міністерства екології та природних ресурсів України внесено до Переліку установ, організацій та закладів, які здійснюють розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян, суб'єктів підприємницької діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому зазначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

На виконання зазначеного Порядку Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ від 16.08.2004 №317, яким затверджено Перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Перелік є вичерпним. До цього переліку не входять а ні 3 пересувні електричні палетайзари, а ні 4 герметичні ємності для зберігання сировини.

ТОВ «Капарол Дніпро» згідно Переліку інвентаризувало обладнання та устаткування, яке може спричинити викиди забруднюючих речовин, на підставі чого отримано необхідні дозволи.

Окрім іншого, згідно з п.1.9 Наказу №7 відповідальність за достовірність результатів, повноту і якість інвентаризації, а також за якість наданого звіту несе організація, яка виконувала дану роботу.

Пунктом №3 Припису позивачу приписано до 01.06.2018 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів.

З Акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки відповідачем зафіксовано використання витяжної труби калориферної печі, 4 ємностей для зберігання сировини, 3 політайзерів та місця загрузки сухої речовини в приміщенні виробництва водних емалей без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що, на думку перевіряючого, є порушенням ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Як обґрунтування відповідач наводить на стор.3 акту перевірки, що інвентаризації джерел викидів та діючий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не відповідають фактичному стану підприємства, а саме: не враховані обсяги викидів від витяжної труби калориферної печі, 4 ємностей для зберігання сировини, 1 політайзер в залі розливу, 1 політайзер в залі готової продукції, 1 політайзер та місце загрузки сухої речовини в приміщенні виробництва водних емалей.

В свою чергу за змістом ст.1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Судом першої інстанції зроблений вірний висновок про те, що аналіз зазначених норм свідчить про те, що отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами необхідно суб'єктам господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин, які справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлює Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302.

Відповідно до даного Порядку, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що законодавець встановив обов'язок отримувати даний дозвіл тим підприємствам, які експлуатують об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Як зазначалось вище перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел є вичерпним і до нього не входять 4 ємності для зберігання сировини, 3 електричні палетайзери.

Акт перевірки ні містить належного документального підтвердження того, що позивачем у його діяльності під час використання 4 ємностей для зберігання сировини та 3 електричних палетайзерів здійснюються саме викиди забруднюючих речовин, що справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Позивачем також зазначалося, що відповідачем під час проведення перевірки ТОВ «Капарол Дніпро» на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, наслідками якого складено акт, не було вчинено відповідних дій щодо відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань для з'ясування чи дійсно підприємством здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

ТОВ «Капарол Дніпро» надавало інструкції з використання до зазначених палетайзерів. Інструкції підтверджують, що джерелом живлення для цих палетайзерів є електрична енергія, що само по собі не передбачає жодних викидів в атмосферне повітря.

Окрім іншого, позивач направив запит №579 від 16.02.2017 до ПРАТ «ВПТ «Укренергочормет» з приводу чи є електричний палетообмотувач та 4 ємності для зберігання сировини джерелом будь-яких викидів в атмосферне повітря.

ТОВ «Капарол Дніпро» отримало відповідь від ПРАТ ВПТ «Укренергочормет» №9 від 19.02.2017, в якій зазначено, що до звіту з інвентаризації джерел викидів не були враховані як джерела утворення 4 ємності для зберігання сировини та палетайзери для пакування готової продукції. Ємності для зберігання сировини є герметичним обладнанням, й тому ємності не являються джерелами утворення забруднюючих речовин при зберіганні сировини. Крім того, згідно проведеної інвентаризації, ємності знаходяться в приміщенні цеху. З приміщення цеху забруднюючі речовини потрапляють в атмосферне повітря через стаціонарні джерела №№9, 10, 11. Концентрація викидів забруднюючих речовин на цих джерелах прийняті згідно з протоколами проведення досліджень повітря робочої зони, які додаються до інвентаризації. Палетайзери - це обладнання для пакування, облаштоване електродвигуном, який обертає піддон з продукцією навколо поліетиленової плівки, яка відрізається вручну ножем. Ця технологічна операція не супроводжується підвищеною температурою і тому палетайзер не є джерелом утворення забруднюючих речовин. На дане обладнання не встановлені нормативи питомих викидів забруднюючих речовин в атмосферу згідно «Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в «атмосферне повітря різними виробництвами». Донецьк-2004, УкрНТЕК. Калориферні печі (піч-булерьйан), наведені в звіті з інвентаризації, як стаціонарні джерела викиду №№ 7, 8, 14, 16, 17, 18 (місця можливого розташування булерьянів, згідно до виробничих потреб) і на ці джерела підприємством отримано дозвіл.

ТОВ «Капарол Дніпро» надавало технологічний паспорт на ємкості для зберігання сировини, який підтверджує можливість їх герметизації, яка була реалізована підприємством. Вимога щодо герметичності цих ємностей є необхідною складовою виробничого процесу з огляду на той факт, що до сировини, яка зберігається у цих ємкостях, не повинні потрапляти мікроорганізми із навколишнього середовища, оскільки зростає ризик зараження сировини і вона буде непридатна для виготовлення готової продукції.

Таким чином, віними є висновки суду першої інстанції прог те, що акт перевірки не містить жодних посилань на нормативно-правові акти, які б вказували на обов'язок позивача включати це обладнання до інвентаризації як таке, що може утворювати та які б підтверджували наявність викидів з електричних палетообмотувачів та ємностей для зберігання сировини, під час перевірки інспектори не витребували у позивача паспорти виробника на ці прилади.

Підставою позапланової перевірки, результати якої оскаржуються позивачем в цій справі, стала перевірка припису від 27.11.2015 №4-5590-11-3, виданого за результатами акту планової перевірки від 02.11.2015 - 20.11.2015.

Отже, останній плановий захід з перевірки питань дотримання підприємством позивача норм природоохоронного законодавства відбувся в листопаді 2015 року.

Станом на листопад 2015 року на балансі підприємства вже знаходились 3 електричні палетообмотувачі: 2 палетообертаючі машини Value Warp WRO (далі - палетайзер 1, палетайзер 2); 1 полуавтоматична машина для пакування палет стретч-плівкою PAKLET F1 L-M (далі - палетайзер 3).

Палетайзер 1 та 2 знаходяться на балансі підприємства з 31.12.2008 року, що підтверджують наступні документи: наказ про введення в експлуатацію основних засобів №23-03 від 31.12.2008 року; інвентаризаційна картка обліку основних засобів №КД-0000132 від 31.12.2008 року; інвентаризаційна картка обліку основних засобів №КД-0000139 від 31.12.2008 року; акт прийому-передачі №ЛНА-08/00007 від 31.12.2008 року.

Палетайзер 3 знаходяться на балансі підприємства з 31.12.2008 року, що підтверджують наступні документи: наказ про введення в експлуатацію основних засобів №8-03 від 16.05.2013 року; інвентаризаційна картка обліку основних засобів №00000000010 від 16.05.2013 року; видаткова накладна №Г-00002132 від 13.05.2013 року.

Разом із цим, 4 ємностями для зберігання сировини, які знаходяться на балансі підприємства з 11.03.2011 року, що підтверджується видатковою накладною №7 від 11.03.2011 року.

Позивач також зазначав, 3 палетайзери, 4 ємності для зберігання сировини, що на думку відповідача є джерелами утворення викидів, знаходяться на балансі підприємства з 31.12.2008 року, з 11.03.2011 року, тоді як в період з моменту придбання підприємством зазначеного обладнання і до позапланової перевірки, результати якої оскаржуються в цьому провадженні.

Судом першої інстанції вірно не було взято до уваги доводи відповідача, з приводу того, що не враховані обсяги викидів від витяжної труби калориферної печі не відповідає дійсності з огляду на те, що позивач у встановленому законом порядку, здійснило інвентаризацію та отримало дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Капарол Дніпро».

Вказаний Дозвіл включає в себе всі наявні на ТОВ «Капарол Дніпро» джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Зокрема в Дозволі вказані 6 джерел викидів, зафіксовані під номерами: 7 - труба (калориферна піч); 8 - труба (калориферна піч); 14 - труба (калориферна піч); 16 - труба (калориферна піч); 17 - труба (калориферна піч); 18 - труба (калориферна піч).

До того ж, акт перевірки не містить жодних відомостей щодо ймовірного місця знаходження витяжної калориферної труби як неврахованого джерела викидів, не робились жодні вимірювання на предмет наявності можливих викидів. Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Відтак судом першої інстанції вірно було зазначено, що окрім зафіксованих в Дозволі джерел утворення викидів, на підприємстві не існує інших труб (калориферних печей) - джерел викидів.

Щодо місця загрузки сухої речовини в приміщенні виробництва водних емалей ТОВ «Капарол Дніпро».

Описане місце завантаження сухої речовини в приміщенні виробництва водних емалей дисольвер, що являє собою обладнання для зміщування сухої та рідкої сировини. Для фільтрації пилу, що утворюється в процесі засипки, до дисольверу під'єднана аспіраційна установка. Окреслені дисольвер та аспіраційна установка були включені в інвентаризацію як джерела утворення викидів та на них отримано відповідний дозвіл. Підтвердженням цьому є їх наявність в інвентаризації джерел викидів по ТОВ "Капарол Дніпро", таблиця 2.1, стор.20, №19: «цех з виробництва емалей на водній основі дисольвер ДГ-37 (аспіраційна установка АУ ІВ-186.00) Дисольвер ДБВС - 5,5» під тим же номером (№19) це джерело значиться і в отриманому дозволі.

Інших місць засипки сухої речовини в приміщенні виробництва водних емалей ТОВ «Капарол Дніпро» не існує.

Колегія суддів погоджується щ висновками суду першої інстанції про те, що пункти 2, 3, 4 припису №4-616-9-3 від 25.01.2018 є протиправними, оскільки відповідачем не доведено, що ТОВ «Капарол Дніпро» здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Пунктом 5 Припису визначено: «організувати ведення первинного обліку в сфері охорони атмосферного повітря», проте чинне законодавство не передбачає порядок ведення такого обліку та не визначає данні, що підлягають такому обліку.

Таким чином, судом першої інстанції вірно було встановлено, що п.5 Припису є протиправним, оскільки можливість його реалізації - відсутня.

Відповідно до п.250.2 ст.250 Податкового Кодексу України платники податку складають податкові декларації за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 715 від 17.08.2015 року та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів; за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк - за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах.

Судом першої інсиснції вірно було враховано те, що відповідачем не надано жодних доказів наявності порушень, щодо забезпечення здійснення розрахунку податкового зобов'язання з екологічного податку в повному обсязі, а отже й п.6 спірного припису є протиправним.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення позапланових заходів.

Згідно з абз.9 ч.1 ст.6 Закону №877 під час проведення позапланове заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону, зазначено частиною 2 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Пункти за номерами 18, 19, 20 припису, що є предметом оскарження в межах цього позову, не були наявні в попередньому приписі, який і став підставою для проведення позапланової перевірки.

Як вбачається з припису 2015 року, ним покладено на позивача обов'язок щодо дотримання загальних норм Закону України «Про охорону навколишнього середовища» (статті 3, 51). Зокрема, стаття 3 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» визначає основні принципи охорони навколишнього природного середовища, а стаття 51 - екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно з розділом 2 Наказу Мінекобезпеки, від 27.10.1997 № 171 «Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Пунктом 3.2. Наказу №171 від 27.10.1997 визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

В свою чергу, залізобетонні конструкції, які відповідач класифікує як відходи, до таких не відносяться з огляду на те, що ці конструкції є будівельними матеріалами, завезеними підрядною організацією ТОВ «Дніпробудкомпані» на територію ТОВ «Капарол Дніпро» в рамках договору будівельного підряду № 14/12-2017смр від 14.12.2017. На підтвердження цього наданий лист від ТОВ «Дніпробудкомпані» №20/06-1 від 22.01.2018, в якому наведено перелік робіт, для виконання яких і необхідні зазначені залізобетонні конструкції, а саме ТОВ «Дніпробудкомпані» підтверджує, що залізобетонні конструкції та металоконструкції були завезені на будівельний майданчик ТОВ «Капарол Дніпро» в межах договору будівельного підряду №14/12-2017смр від 14.12.2017 для будівництва цеху сухих будівельних сумішей за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Васшівка, вул.Переможна, 1-з.

Серед залізобетонних конструкцій наявні ребристі плити - перекриття, плити - перекриття пустотні, плити дорожні, бордюри.

Судом першої інстанції також вірно було враховано те, що підприємство належним чином оформило у Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт по об'єкту будівництва «Цех сухих будівельних сумішей».

Відтак, вірними є висеновки суду першої інстанції про те, що залізобетонні конструкції, які відповідач відносить до відходів, ними не являються. До того ж, зберігання зазначених залізобетонних конструкцій здійснювались на спеціально відведеному майданчику для зберігання будівельних матеріалів, який було визначено наказом по підприємству №33-буд від 03.01.2018 та схемою, що є додатком цього наказу.

Вірно судом першої інстанції також враховано те, що законодавець (п.3.2. Наказу №171) однозначно пов'язує засмічення/можливість засмічення земель із наявністю на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття тощо.

Під час перевірки ТОВ «Капарол Дніпро» надавало пояснення, що територія, на якій розміщала залізобетонні конструкції, є спеціально обладнаним майданчиком для зберігання будівельних матеріалів, а не відкритим ґрунтом.

Даний факт було відображено в акті перевірки (стор. 5), до того ж в акті жодним чином не окреслено про те, що описані вище залізобетонні конструкції знаходились на відкритому ґрунті.

В свою чергу зазначені залізобетонні конструкції знаходились на бетонному заснуванні.

Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що під час перевірки відповідачем не проводилось жодних відборів проб та зразків ґрунту з метою встановлення наявності в ньому забруднюючих речовин та не доведено самого факту можливості існування небезпечних наслідків від забруднення, засмічення орендованої позивачем земельної ділянки, а отже пункти припису №18, 19, 20 є не правомірними.

Відмовляючи у задоволенні решти позову, суд першої інстанції зазначив наступне.

Згідно з ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини, призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами та забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами.

Згідно з ст.26 Закону України «Про відходи» державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 01.11.1999 № 2034 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів», яка розроблена відповідно до статті 26 Закону України «Про відходи», визначено що цей Порядок встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними.

У цьому Порядку визначено, що інвентаризація відходів - це комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об'єктів поводження з ними.

В ході ідентифікації відходів, що є складовою частиною інвентаризації відходів, здійснюються заходи з віднесення відходів до певних категорій та класифікаційних груп, виходячи з їх походження, складу, стану, небезпеки для довкілля, здоров'я людини, технологічних можливостей утилізації, знешкодження.

Також, згідно постанови КМУ від 01.11.1999 № 2034 паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів».

Згідно з ст.7 Закону України «Про відходи» нормативи у сфері поводження з відходами розробляються за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Статтею 17 Закону України «Про відходи» визначено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов'язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

В матеріалах інвентаризації Пзув розрахований без неврахованих видів відходів, які утворюються на підприємстві такі як масляні, паливні та повітряні фільтри відпрацьовані, відходи ГОУ, відходи фрикційних матеріалів, тощо.

Так, в ході перевірки було встановлено, що в матеріалах інвентаризації не враховано види відходів, які утворюються на підприємстві такі як масляні, паливні та повітряні фільтри відпрацьовані, відходи ГОУ, відходи фрикційних матеріалів, тощо.

Таким чином,судом першої інситнції вірно було встановлено, що матеріали інвентаризації відходів не відповідають фактичному стану позивача за переліком відходів, що утворюються при діяльності підприємства та розрахунок норм утворення відходів потребує перегляду.

Технічні паспорти відходів не розроблені, реєстрові карти ОУБ відсутні. Декларація про утворення відходів відсутня, дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відсутній. Вищевикладене, є порушенням ст.ст.7, 17, 26, 27, 32 Закону України «Про відходи», ст.ст.24, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що з метою усунення вищезазначеного порушення підприємству було видано відповідний припис, а отже пункти 10, 11, 12, 14, 15 припису винесені на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Також, в ході перевірки встановлено, що підприємством для пакування продукції використовується тара та пакувальні матеріали, при цьому договір зі спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг із збирання, заготівлі та утилізації використаних тари на території України відсутній. Вищевикладене є порушенням ст.ст.17, 31 Закону України «Про відходи».

В ході перевірки встановлено, що статистична звітність в частині поводження з відходами складається не в повному обсязі. Таким чином, позивачем порушуються вимоги ст.17 Закону України «Про відходи», ст.24 Закону України «Про охолону навколишнього природного середовища».

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що п.16 та п.21 припису винесені також на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря

Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані:

- здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

- вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

- забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

- здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;

- заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і живати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;

- забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;

- забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;

- використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;

- здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення грунтів, вод та інших природних об'єктів.

Згідно з ст.29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

Як було встановлено судом першої інстанції, підприємство діє на підставі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1225000000-456 від 14.04.2017 терміном дії безстроковий (попередній Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1225000000-2 від 17.04.2012 терміном дії до 17.04.2017).

За результатами інструментальних вимірювань проведених лабораторією аналізів промислових виробів ПрАТ «ВТП «Укренергочермет» у 2017 під час проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин ТОВ «Капарол Дніпро» були зафіксовані наднормативні викиди згідно діючого Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (в дужках нумерація джерел викиду відповідно Дозволу № 1225000000-2), а саме: наднормативні викиди забруднюючих речовин (перевищення нормативів викиду) від ДВ№2 (котельня) (ДВ№1 котел PEGASUS F3N25) по оксидах азоту.

Так, з моменту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин та до моменту отримання Дозволу позивач здійснював викиди забруднюючих речовин наднормативному режимі, що є порушенням ст.ст.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», умов Дозволу на викиди.

Факти наявності наднормативних викидів (викид без дозволу та перевищення нормативів ГДВ) забруднюючих речовин в атмосферне повітря будуть використані для розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті порушення природоохоронного законодавства.

Згідно довідки підприємства на ТОВ «Капарол Дніпро» експлуатується 2 одиниці автотранспорту (на умовах оренди).

Згідно звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підприємстві нараховується 25 джерела викиду, в тому числі 23 організованих. На підприємстві використовуються пилогазоочисні установки від джерел утворення викидів. Під час перевірки встановлено порушення правил технічної експлуатації установок очистки газу, а саме: відсутні паспорта від установок очистки газів від джерел утворення викидів № 1, 2, 3; не ведеться журнал обліку робочого часу ПГОУ; не здійснюється перевірка технічного стану установок очистки газу від джерел утворення № 1, 2, 3.

Вірно судом першої інстанції було встановлено, що вищезазначене є порушенням ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»; Правил технічної експлуатації установок очистки тазу, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.02.2009 р. №52 та умов Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1225000000-456.

Виробничий контроль за дотриманням затверджених нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин повинен здійснюватися спеціалізованими організаціями, які мають відповідний дозвіл. Підприємством у 2017 р. представниками ТОВ «Газпроммонтаж» було проведено налагоджувальні роботи на водогрійних котлах РЕОА81І8 РЗМ25 джерела викиду ДВ№2. Позивачу надані режимні Карти від вищевказаних котлів. Але при складанні режимних карт не проводиться аналіз величин фактичних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з точки зору додержання нормативів ГДВ від ДВ№2 (результати вимірювань не порівняються з встановленим нормативом викиду від джерела викиду), що є порушенням ст.ст.10, 29 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» умов Дозволу на викиди.

Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що пункти припису №22, 23, 24, 25 винесені на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

Доводи апеляційних скарг як позивача так і відповідача ззаначеногно не спростовують, пдстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро» та Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про скасування пунктів припису залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 17 вересня 2018року.

Головуючий суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник