Постанова № 76482346, 14.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/799/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Ярош А.І., Принцевської Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року, суддя Желєзна С.П., м. Одеса, повний текст складено 09.07.2018 року

у справі № 916/799/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса

про стягнення 55810 грн. 23 коп.

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

В квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса, в якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса 55810 грн. 23 коп. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевезення відповідачем вантажу позивача в результаті технічної несправності вагонів відповідача сталась нестача вантажу, чим Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв було завдано збитки на загальну суму 55810 грн. 23 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м.Миколаїв задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв вартість нестачі вантажу у розмірі 55810 грн. 23 коп., а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв у встановленому чинним законодавством порядку було вжито заходів щодо повідомлення залізниці про необхідність складання комерційного акту, доведено факт нестачі вантажу, встановленого за результатами зважування вагонів, втрата вантажу стала результатом неналежного виконання залізницею, прийнятих на себе зобов’язань із забезпечення схоронності вантажу під час його перевезення, що свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків, та необхідність задоволення позовних позивача у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суд із апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року у справі № 916/799/18 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зауважує, що висновок суд щодо того, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання з перевезення вантажу, чим було завдано позивачу збитки в розмірі 55810 грн. 23 коп. є необґрунтованим, оскільки 16.02.2018 року позивач відправив на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці вагони № 95230884, № 95488557 з вантажем - насіння сої, який було завантажено до вищезазначених вагонів засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. На станцію призначення - Миколаїв-Вантажний вагони № 95230884, № 95488557 з вантажем насіння сої прибули 21.02.2018 року у технічно-справному стані, запірно-пломбувальні пристрої не пошкоджені, номери відповідають вказаним у перевізних документах, комерційних несправностей не виявлено, в зв’язку з чим позов щодо стягнення нестачі вантажу до залізниці не підлягає задоволенню.

Крім того, скаржник зазначає, що судом безпідставно було прийнято в якості доказів акт експертизи, що складений регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області від 23.02.2018 року № 120-271, оскільки згідно з вимогами пункту 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за вчасною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує незалежних експертів, які відповідно до законодавства мають право на проведення експертизи.

Також, скаржник посилається на те, що в порушення вимог статті 73 Господарського процесуального кодексу України суд не взяв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності вини залізниці у недостачі вантажу та не надав правової оцінки наданим на підтвердження цього факту доказам.

23.08.2018 року електронною поштою та 29.08.2018 року поштою до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року у справі № 916/799/18, в якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року у справі № 916/799/18 без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач зазначив, що спір у даній справи виник у зв'язку з неналежним виконанням перевізником (залізницею) договору перевезення вантажу, оскільки залізниця за договором перевезення вантажу на станції призначення видала вантаж у розмірі меншому, аніж його було передано до перевезення на станції відправлення. При цьому, матеріали справи містять низку належних, допустимих та достатніх доказів факту видачі вантажу у розмірі меншому, аніж його було передано до перевезення (акт експертизи РТПП Миколаївської області, акт приймання продукції за кількістю, акт переважування ТОВ СП «НІБУЛОН», пояснення працівників Позивача). Вказані обставини свідчать про порушення залізницею взятих на себе зобов’язань з перевезення вантажу, а відтак, залізниця повинна відшкодувати завдані Позивачу збитки, з огляду на встановлену законодавством презумпцію вини перевізника у нестачі вантажу.

Щодо визначення маси вантажу під час відправлення вантажу вантажовідправником самостійно, позивач зазначає, що будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при прийнятті вантажу до перевезення та укладанні договору перевезення (накладної) не було, відповідні докази відсутні та відповідачем не надані як до суду першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги. Відповідач приймає до перевезення вантаж саме по його масі, визначеній відправником, про що свідчать пункт 24 відповідної накладної. Проте, відповідач видає вантаж на станції призначення без перевірки маси вантажу і для того щоб достеменно встановити розмір нестачі вантажу необхідно здійснити його переважування (про що позивач неодноразово просив зробити представників залізниці відповідними листами). В зв'язку з чим, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави говорити про неналежність тих чи інших доказів (які складені за його відсутності) оскільки сам відповідач своєю протиправною поведінкою зловмисно ухилявся від їх складання і, відповідно, ухилявся від визначення дійсної маси вантажу на станції призначення.

Також, Відповідачем не надано і доказів невірного визначення маси вантажу при навантаженні вантажу у відповідні вагони.

Позивач також зазначає, що повноваження торгово-промислових палат на складання актів експертизи встановлені частину 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість, в зв’язку з чим, наявний в матеріалах справи акт експертизи РТПП Миколаївської області є належним та допустимим доказом по справі, оскільки всупереч положень Статуту залізниць України, залізниця безпідставно відмовилась проводити комісійну видачу вантажу та складати комерційні акти, в задоволені скарги на відмову у складанні комерційних актів було також безпідставно відмовлено.

Не відповідають дійсності і твердження відповідача про те, що окрім актів експертизи РТПП Миколаївської області, матеріали справи нібито не містять інших доказів факту нестачі вантажу, оскільки позивачем до суду першої інстанції надано низку інших належних та допустимих доказів нестачі вантажу, а саме: акти приймання продукції за кількістю, акти переважування, пояснення працівників позивача.

Щодо технічної несправності спірних вагонів та пам’ятки, позивач зазначив, що жодних зауважень щодо технічного стану з боку перевізника під час прийняття завантаженого вагону до перевезення не було, докази зворотнього відсутні, вантажовідправником було вжито всіх необхідних заходів для збереження вантажу, під час його перевезення, як це передбачено вимогами чинного законодавства, а відповідний вагон на станції відправлення був у технічно справному стані, відтак, позивач вважає, що у даній справі відповідні технічні несправності вагона, у якому було виявлено нестачу вантажу (зазори та щілини у розвантажувальних люках, порожнини вантажу у вигляді воронки, характерні для стікаючого вантажу) мали прихований характер і виникли у процесі перевезення вантажу.

В зв’язку з вищезазначеним, позивач вважає, що апелянтом належним чином не обґрунтовано і не доведено невірне застосування норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а сама апеляційна скарга не містить жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 176 200 грн. 00 коп.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Здійснивши аналіз вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/799/18 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 55810 грн. 23 коп., у зв'язку з чим ухвалою Одеського апеляційного господарського суду 15.08.2018 року у справі № 916/799/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року у справі №916/799/18 і розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року у справі № 916/799/18 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області, Одеським апеляційним господарським судом було встановлено наступні обставини

16.02.2018 року на підставі накладної № 33794801 Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв відправило зі станції "Кам’янець-Подільський" на станцію "Миколаїв-Вантажний" Одеської залізниці на власну адресу 21 вагон із насінням сої, яку було завантажено навалом, загальною масою 1366700 кг. Зважування вантажу здійснювалось вантажовідправником. Вантаж завантажено у справні вагони.

21.02.2018 року вагони, навантажені соєю та відправлені Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв на власну адресу згідно накладної від 16.02.2018 року № 33794801, були оримані від ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса позивачем, що підтверджується календарним штемпелем на накладній. Доказів видачі вантажу у встановленому порядку текст наладної не містить.

22.02.2018 року працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були складені акти про виявлені нестачі вантажу у вагонах № 95488557 та № 95230884.

Листом від 22.02.2018 року № 2294/3-18/35 Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв було повідомлено начальника станції Миколаїв-Вантажний про існування обставин невідповідності маси брутто вантажу насіння сої у вагонах № 95488557 та № 95230884, відправлених за накладною від 16.02.2018 року № 33794801, порівняно з даними зазначеними у перевізному документі. Також в листі позивач вимагав у начальника станції Миколаїв-Вантажний прийняти участь у перевірці маси вантажу та складанні комерційного акту, при цьому, позивачем було повідомлено, що вагон виставлений на під’їзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складання комерційного акту не буде, охорона вагону забезпечується власними силами Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв.

Листом від 22.02.2018 року № 71/М Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса повідомило позивача, що під час огляду вагонів представниками станції залізниці виявлено відсутність попутних актів ГУ-22 та ГУ-23, вагони № 95488557 та № 95230884 прибули у технічно справному стані та були оглянуті за участю комерційного агента станції та представника Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", у зв’язку з чим, підстави для комісійної перевірки маси вантажу відсутні.

22.02.2018 року позивач звернувся до начальника виробничого підрозділу Херсонської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Одеська залізниця" із скаргою №2303/3-18/35 на відмову залізниці у складанні комерційного акту.

Виробничим підрозділом Херсонської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Одеська залізниця" листом від 22.02.2018 року № 46/ДН-4 позивача було повідомлено про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу із вагонів № 95488557 та № 95230884 та складання комерційного акту.

Листом від 22.02.2018 року № 2316/3-18/35 (отриманим відповідачем 22.02.2018 року за вх.. № 9) Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" повідомило начальника станції Миколаїв-Вантажний про проведення 22.02.2018 року о 13 год. 00 хв. приймання вантажу у вагонах № 95488557 та № 95230884 по масі за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, у зв’язку з чим, позивач запропонував відповідачеві направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу.

22.02.2018 року за результатами приймання вантажу у вагонах № 95488557 та №95230884 по масі позивачем було складено акти приймання продукції, яка перевозилась у вагонах № 95488557 та № 95230884, за кількістю № 8 та № 9, з яких вбачається, що нестача вантажу у даних вагонах загалом склала 5100 кг.

За результатами зважування вагонів № 95488557 та № 95230884 вагарем ОСОБА_6 складено акти від 22.02.2018 року, з яких вбачається, що фактична маса при зважуванні вагона № 95488557 виявилась меншою на 2850 кг., а вагона № 95230884 – 2250 кг.

Також, матеріали справи містять складений Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області акт експертизи № 120-271, складений 23.02.2018 року за результатами проведення експертизи 22.02.2018 року. З зазначеного акту вбачається, що за результатами зовнішнього огляду вагона встановлено наступне: вагони опломбовані непорушними пломбами ЗПП, номери пломб відповідають даними, вказаним в залізничній накладній; у другому і третьому розвантажувальних бункерах (з боку штурвалів вагону), в місці з'єднання кришки і букера вагона № 95488557 нанесена свіжа монтажна піна, а також видно затиснуте насіннія сої; у вагоні № 95230884 зовнішніх видимих пошкоджень і порушень експертом не виявлено. При знятті пломб у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках, при огляді поверхні і місткості вантажу виявлено: у двох оглянутих вагонах між другим і третім завантажувальним люками є поглиблення вантажу у вигляді воронки завглибшки візуально близько 1,0 м. від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою, характерною для стікаючого вниз вантажу у бік середніх розвантажувальних бункерів. При зважуванні вагонів № 95488557 та № 95230884 встановлено розбіжність між їх масою, вказаною в накладній, та масою - встановленою після зважування, у загальному розмірі 5100,00 кг. До висновку експертизи долучено матеріали фотофіксації, приєднанні до матеріалів справи.

Крім того, в матеріалах справи наявний протокол огляду місця події від 22.02.2018 року, складений слідчим Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Миколаївській області в присутності експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області та понятих, з якого вбачається, що при огляді вагонів № 95488557 та №95230884 виявлено вищезазначені недоліки, а при зважуванні – нестачу вантажу у загальному розмірі 5100 кг.

18.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв повідомило Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" про те, що станом на 22.02.2018 року дійсна вартість однієї тонни вантажу (соя), який було прийнято до перевезення та відправлено за накладною від 16.02.2018 року № 33794801 у вагонах № 95488557 та № 95230884, складала 12450 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Уклавши його у спрощеній формі, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Відповідно до статті 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з статтею 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року №457 "Про затвердження Статуту залізниць України" (з наступними змінами і доповненнями; далі – Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За змістом частини 2 статті 308, частини 3 статті 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно з статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Відповідно до частини 1, 5 статті 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21 листопада 2000 року № 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Крім того, у відповідності до вимог частини 3 статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Положеннями статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21 листопада 2000 року N 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів (тобто, в тому числі, для насіння сої).

Відповідно до статті 111 Статуту залізниць залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Приписами статті 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями статті 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Підпунктом «б» статті 130 Статуту залізниць України встановлено, що право па пред'явлення претензій та позовів до залізниць має вантажоодержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Як унормовано у статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 року зі справи № 3-72гс12).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж (насіння сої) було прийнято ОСОБА_1 акціонерним товариством "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса до перевезення без будь-яких зауважень, що підтверджується укладеним 16.02.2018 року між сторонами по справі договором про перевезення вантажу, оформленим накладною №33794801, та протилежного сторонами, зокрема апелянтом не доведено.

Отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів пункту 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.

21.01.2018 року після отримання вантажу та його контрольного зважування було виявлено нестачу вантажу, в зв’язку з чим 22.02.2018 року працівниками позивача було складено акти про виявлені нестачі вантажу у вагонах № 95488557 та № 95230884 вільної форми.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв зверталось до відповідача із повідомленням про встановлення обставин невідповідності маси вантажу, що відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України є підставою для складання комерційного акту, та просило провести комісійне зважування вагонів. Проте, ОСОБА_1 акціонерним товариством "Українська залізниця" було відмовлено у складанні комерційного акту, явку свого представника при проведенні позивачем зважування вагонів 22.02.2018 року відповідачем забезпечено не було, в зв’язку з чим суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, дійшов висновку про вжиття позивачем передбачених Статутом заходів з метою встановлення дійсної ваги вантажу.

Крім того, матеріали справи містять належним чином оформлений акт експертизи від 23.02.2018 року, який також засвідчує вищезазначену нестачу вантажу та підтверджує технічну несправність вагонів, в результаті якої виникла нестача; докази оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту та акт приймання вантажу.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем у встановленому чинним законодавством порядку було як вжито заходів щодо повідомлення залізниці про необхідність складання комерційного акту, так і доведено факт нестачі вантажу, встановленого за результатами зважування вагонів.

Факт того, що нестача вантажу виникла не з вини відповідача або з незалежних від нього причин, апелянтом ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не доведено, навпаки, приймаючи до уваги виявлене у вагоні № 95488557 заглиблення вантажу, а також затиснуте насіння сої у місці з’єднання кришки і бункера, щілини, зазори та сторонні предмети у розвантажувальному люці вагона, які не передбачені його технічною конструкцією свідчать про його технічну несправність, що виникла під час перевезення вантажу, а також відсутність будь-яких зауважень залізниці щодо маси навантаженого позивачем вантажу у вагоні № 95230884, відсутність доказів на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі позивачу, колегія суддів доходить висновку, що втрата вантажу стала результатом його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань щодо перевезення вантажу та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.

Що стосується посилань скаржника на те, що позивачем вантаж було завантажено до вищезазначених вагонів засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці, а на станцію призначення вагони № 95230884, № 95488557 з вантажем насіння сої прибули 21.02.2018 року у технічно-справному стані, запірно-пломбувальні пристрої не пошкоджені, номери відповідають вказаним у перевізних документах, комерційних несправностей не виявлено, в зв’язку з чим позов щодо стягнення нестачі вантажу до залізниці не підлягає задоволенню, колегією суддів не приймаються, оскільки у відповідності до приписів статті 24 Статуту залізниць залізниця має право перевіряти правильність відомостей, вказаних у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, проте відповідач вказаним правом не скористався та підписав накладну від 16.02.2018 року № 33794801 без будь-яких зауважень та заперечень, а технічна несправність вагонів підтверджується наявним в матеріалах справи актом експертизи від 23.02.2018 року.

Посилання скаржника на те, що складений регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області від 23.02.2018 року № 120-271 є неналежним доказом, оскільки згідно з вимогами пункту 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за вчасною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує незалежних експертів, які відповідно до законодавства мають право на проведення експертизи, судовою колегією відхиляється, оскільки повноваження торгово-промислових палат на складання актів експертизи встановлені частиною 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», у відповідності до якої торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв у повному обсязі.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року у справі № 916/799/18 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року у справі № 916/799/18 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 року у справі № 916/799/18 – залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9