Рішення № 76480119, 10.09.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2858/18

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: Лукова А.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати дії Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо утримання з заробітної плати ОСОБА_1 суму 913,64 грн, як помилково нарахованих, неправомірними;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 913,64 грн, як незаконно відрахованих з заробітної плати ОСОБА_1.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 01.08.2017 року згідно наказу начальника Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області позивача було звільнено з посади начальника Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. У день звільнення з посади, позивачу було нараховано кошти та частково проведений розрахунок.

Згідно довідки Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області № 4650-2017/10.1-24-132/3613-2017 від 04.12.2017, позивачу в березні 2017 року, переплачено заробітної плати за три дні, що становить 913,64 грн.

04.06.2018 року позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області із запитом на публічну інформацію.

12.06.2018 року листом Головного територіального управління юстиції №40/09-15/24/2305 позивача проінформовано, що під час перевірки табелів обліку використаного робочого часу та звірення їх із наявними наказами про відсторонення, про надання відпусток, лікарняними листами, було виявлено те, що за лютий 2017 року позивачу підлягало нарахуванню та виплаті 1675 грн. заробітної плати за відпрацьованих 5 робочих дні, а за березень 2017 року було нараховано та виплачено 2131, 82 грн., за 7 робочих днів, хоча фактично відпрацьовано було 4 робочих дні через допущену помилку при проведенні розрахунків.

Так як працівником відділу планово - фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності було допущено помилку при нарахуванні та виплаті заробітної плати за лютий та березень 2017 року та у відповідності до вимог п. 4.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, у розрахунку заборгованості по заробітній платі помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно, а тому сума 913,64 грн., яка була нарахована та виплачена у березні 2017 року, вказувалась із розрахунку зі значком мінус.

Вказує, що згідно довідки Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 30.05.2018 року № 36/09-15/24/2114 з'ясовано, що жодного рішення, наказу про відрахування з позивача будь-яких коштів не приймалось та згода позивача на відрахування 913,64 грн., як помилково нарахованих не надавалась.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову повністю, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до п.2.3 Положення з організації ведення бухгалтерського обліку Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, затвердженого наказом Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 08.08.2016 року №373/09 підставою для виплати заробітної плати є табелі обліку робочого часу, накази та листи тимчасової втрати працездатності. Вказує, що під час нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за лютий-березень 2017 року працівником відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області було допущено лічильні помилки, які виразились в наступному: при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу в лютому 2017 року виникла заборгованість по оплаті праці за відпрацьованих п'ять днів на суму 1675 грн., а при нарахуванні та виплаті заробітної плати за березень було нараховано та за сім днів на суму 2131,82 грн. хоча фактично позивач відпрацював три дні, а отже виникла переплата на суму 913,64 грн.

Вищевказані помилки були виявлені під час розгляду звернення позивача від 10.11.2017 року, в якій позивач просив надати довідку про виплату йому заробітної плати за період з листопада 2016 року по липень 2017 року та зробити перерахунок заробітної плати. Відповідач здійснив перевірку нарахування та виплати заробітної плати за вказаний період, та встановлено, що перед ОСОБА_1 існує заборгованість в сумі 1211,24 грн., яка була виплачена позивачу 06.12.2017 року. Вказує, що підставою для врахування помилкової переплати коштів стала бухгалтерська довідка, а тому дії відповідача щодо проведення розрахунків з метою встановлення суми заборгованості по заробітній платі відповідали нормам чинного законодавства, утримання із заробітної плати відповідачем не проводилось. На підставі наведеного в задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.08.2018 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

10.09.2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що 01.08.2017 року згідно наказу начальника Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

10.11.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просить надати довідку про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з листопада 2016 року по липень 2017 року.

Згідно листа Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області № 4650-2017/10.1-24-132/3313-2017 від 04.12.2017 року позивачу повідомлено, що йому в березні 2017 року безпідставно нараховано та виплачено заробітної плати за три робочих дні, що становить 913,64 грн.

Судом встановлено, що відповідно до табеля обліку використання робочого часу працівників Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції за лютий 2017 року ОСОБА_1 в лютому 2017 року фактично відпрацьовано п'ять днів.

Судом встановлено, що відповідно до табеля обліку використання робочого часу працівників Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції за березень 2017 року ОСОБА_1 в березні 2017 року фактично відпрацьовано чотири дні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Законом України "Про оплату праці" визначені економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6) премії (у разі встановлення).

Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Згідно приписів ст. 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

Відповідно до ст.136 Кодексу законів про працю України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Згідно п.4.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

Як зазначалось вище, відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області № 4650-2017/10.1-24-132/3313-2017 від 04.12.2017 року позивачу повідомлено, що відповідачем допущено помилку при нарахуванні йому заробітної плати, а саме в березні 2017 року позивачу безпідставно нараховано та виплачено за 3 робочих дні - 913,64 грн.

Таким чином, внаслідок лічильної помилки допущеної працівниками відповідача ОСОБА_1 в березні 2017 року було помилково нараховано та виплачено заробітну плату за 3 робочих дні в розмірі 913,64 грн. про що відповідачем була складена бухгалтерська довідка за грудень 2017 року, яка містить відомості про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2017 року з врахуванням виявленої лічильної помилки.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача, що під час нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за лютий-березень 2017 року працівником відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області було допущено лічильні помилки, а саме, при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу в лютому 2017 року виникла заборгованість по оплаті праці за відпрацьованих п'ять днів на суму 1675 грн., а при нарахуванні та виплаті заробітної плати за березень було нараховано за сім днів на суму 2131,82 грн. хоча фактично позивач відпрацював три дні, а отже виникла переплата на суму 913,64 грн.

В судовому засіданні позивач не заперечує, а погоджується з твердженням представника відповідача, що в березні 2017 року ним було фактично відпрацьовано чотири робочих дні, а не сім, та нараховано 2131,82 грн. заробітної плати за сім робочих днів.

Також, відповідно до матеріалів справи, відпрацьований час позивачем в лютому та березні 2017 року відображено в табелях обліку використання робочого часу.

Суд вважає твердження позивача щодо невинесення відповідачем відповідного наказу про відрахування з заробітної плати в порушення вимог ч.2 ст. 127 Кодексу законів про працю України безпідставним, так як відповідний перерахунок та відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалися вже після того позивач був звільнений з посади та не перебував у трудових відносинах з Ізяславським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

Крім того, суд не бере до уваги твердження позивача, що в порушення вимог ст. 136 Кодексу законів про працю України його згода на відрахування 913,64 грн. як помилково нарахованих не надавалась, оскільки стаття 136 Кодексу законів про працю України не стосується позивача, а регулює порядок покриття шкоди, заподіяної працівником та в якій передбачено отримання згоди працівника на відрахування завданої ним шкоди підприємству, установі, організації.

З урахуванням вказаних обставин, суд зазначає, що дії Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо проведення розрахунків з метою встановлення суми заборгованості по заробітній платі відповідали нормам чинного законодавства, утримання із заробітної плати ОСОБА_1 відповідачем не проводилось.

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що на підставі встановлених обставин справи та наданих суду доказів, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками відповідача про те, що в його діях не було жодних протиправних ознак, а тому суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17 вересня 2018 року

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області (вул. Володимирська, 91, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 34838822)

Головуючий суддя П.М. Майстер