Рішення № 76480105, 03.09.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/8420/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,

секретар - Скульська І.Д.,

за участі відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 15.12.2010 р. ОСОБА_1 отримав у банку кредит у розмірі 12000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач своїм підписом у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають між ним та банком договір. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Відповідач зобов”язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 28.02.2018 р. утворилась заборгованість в розмірі 203403,86 грн, серед яких: 11990,50 грн - тіло кредиту, 187195,42 грн - заборгованість по процентах, 4217,94 грн - пеня. Оскільки законодавством не передбачено обов'язок кредитодавця вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, просить стягнути з відповідача 116185,92 грн, з яких 11990,50 грн - заборгованість за кредитом, 104195,42 грн - заборгованість по процентах. (а.с. 64-67)

В судове засідання представник позивача не з”явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи. (а.с. 41)

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, подав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача (а.с. 84), підтвердив отримання ним кредиту від позивача і існування непогашеної заборгованості. Погашати заборгованість у нього немає з чого, враховуючи розмір його пенсії.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 своїм підписом у заяві погодився на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають між ним та АТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг б/н від 15.12.2010 р. За цим договором відповідач отримав кредит у розмірі 12000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Відповідач ОСОБА_1 не виконував зобов”язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 28.02.2018 р. утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в розмірі 116185,92 грн, з яких: 11990,50 грн - тіло кредиту, 104195,42 грн - заборгованість по процентах, що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 75-77)

Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини, зокрема, між ними укладено договір кредиту. При укладенні договору сторони керувались ст. 634 ч. 1 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зазначене підтверджується письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку відповідача ОСОБА_1 від 15.12.2010 (а.с. 9); довідкою про зміну умов кредитування (а.с. 8), витягом Тарифів (а.с.10), витягом з Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 11-34) та випискою по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 (68-71).

Порушення відповідачем умов договору, а, отже, і прав позивача, шляхом не виконання відповідачем умов договору щодо належного і своєчасного повернення кредиту (його складових), розмір заборгованості за кредитним договором позивачем обгрунтовано його розрахунком заборгованості за договором (відповідно до умов договору). (а.с. 75-77)

Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв"язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов”язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Забезпечення виконання зобов"язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) регулюється ст. ст. 549-552 ЦК України.

У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені) (ст. 611 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив про застосування позовної давності до вимог позивача АТ КБ “Приватбанк". (а.с. 84)

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В п. 92, 93 постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Судом встановлено, що останній платіж по договору про надання банківських послуг б/н від 15.12.2010 р. було здійснено 31.10.2014 р. в розмірі 32,06 грн (а.с. 76-зворот). З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 31.10.2014 р. було здійснено автоматичне погашення заборгованості позивачем. Необхідно зазначити, що самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання ним свого боргу і відповідно не може бути підставою для переривання позовної давності, що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 11.07.2018 р. у справі №366/1088/16-ц.

З урахуванням того, що останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 28.07.2014 р. в розмірі 3,1 грн, а строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним, з 26 числа місяця, наступного за звітнім у позивача почався перебіг трирічного строку позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу. В даному випадку строк позовної давності почався з 26.09.2014 р. Позов пред"явлено до суду 08.04.2018 р. (відправлено по пошті). (а.с. 44) Отже, позивачем пропущено строк позовної давності. Враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог позивача, відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України потрібно відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості .

Керуючись ст.ст. 1054, 634, 629, 526, 527, 530, 549-552, 611, 257, 267 ЦК України,

ст.ст.13, 89,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 15.12.2010 р. в розмірі 116185,92 грн станом на 28.02.2018 р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складення повного рішення до Апеляційного суду Вінницької області.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач ОСОБА_3 товариство комерційний банк "Приватбанк", ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;

відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, м. Вінниця, вул. Турчановича, 71.

Повне рішення виготовлено 13.09.2018 р.

Суддя О.О.Венгрин