Вирок № 76480070, 17.09.2018, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/769/16-к

Номер провадження 1-кп/194/5/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Солодовник І.С.,

за участю секретаря - Сафонової А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області кримінальне провадження (№ 12016040000000321) за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Богуслав Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- прокурора Тернівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2,

- обвинуваченого - ОСОБА_1,

- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_14,

- захисника потерпілого - адвоката Голіциної Г.Д.,

- представника цивільного відповідача - ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» -ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И В:

20.04.2016 року приблизно о 09-15 годині, водій ОСОБА_1 знаходився на робочому місці водія в автобусі «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТДВ «Автопромінь» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, на платформі № 2 Тернівської міської автостанції по вулиці Курська, буд. 1А у м. Тернівка, Дніпропетровської області.

У вказаний час, ОСОБА_1 перед виїздом транспортного засобу не перевірив і не забезпечив його технічно справний стан, а саме те, що на автобусі «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2 не працюють ліхтарі заднього ходу, що являється експлуатаційною невідповідністю, яку водій ОСОБА_1 міг виявити та усунути до початку руху, нехтуючи вимогами п. 31.4.3 а) Правил дорожнього руху України.

В цей же час, продовжуючи нехтувати Правилами дорожнього руху України, перед виконанням чергового рейсу за маршрутом АС Тернівка - АС Павлоград, водій ОСОБА_1 не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров'я себе і громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, перед початком руху заднім ходом, не переконався в тому, що він своїм маневром не створить небезпеки іншим учасникам руху, маючи обмежену оглядовість назад по ходу руху, не звернувся за допомогою до інших осіб і керуючи автобусом «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2 почав рух заднім ходом, тим самим створивши небезпеку іншим учасникам руху.

У ході руху заднім ходом вказаним транспортним засобом, водій ОСОБА_1 скоїв наїзд правою задньою частиною керованого ним автобусу на пішохода ОСОБА_6, який знаходився позаду автобусу на майданчику Тернівської міської автостанції.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 10.9 Правил дорожнього руху України, в яких вказано:

п. 1.3: «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а так само бути взаємно ввічливими».

п. 1.5: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

п. 10.9: «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

Порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та з наслідками, що настали.

Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми тазу з медіальним переломом шийки правої стегнової кістки зі зміщенням уламків. Перелом утворився по ударному механізму від великої сили дії тупого предмету чи при падінні та ударі об такий, тобто при автотравмі типу наїзду. Автотравма, тобто наїзд, була спричинена при наступних фазах (етапах): первинний удар, тобто контакт з автобусом, що рухався, прийшовся на область тулубу, більше на область передньої поверхні тулубу з послідуючим падінням на праву половину тулубу, зокрема ударом об площину покриття областю тазостегнового суглобу, внаслідок чого і утворився перелом, при яких потерпілий знаходився у вертикальному положенні тіла. Час спричинення тілесних ушкоджень, тобто травми, 20.04.2016 року. За ознакою (критерієм) тривалого розладу здоров'я, тобто тривалого розладу функції правого тазостегнового суглобу, терміном понад три тижні (більше 21 дня) відноситься до середнього ступеню тілесних ушкоджень, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 142/24 від 30.05. 2016 року.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав, що він має 40 років водійського стажу, 20.04.2016 року о 05-15 годині, знаходячись на роботі, перевірив автобус днз НОМЕР_2 на справність, який належить ТДВ «Автопромінь», потім автобус перевірив механік ОСОБА_7 і о 06-15 годині він виїхав на маршрут Тернівка-Павлоград. О 09-15 годині 20.04.2016 року він перебував на платформі 2 Тернівської міської автостанції, де перед виїздом на маршрут перевірив автобус, протер дзеркала, ліхтарі знаходилися у справному стані, посадчик автостанції перевірила пасажирів в автобусі і дала йому шляховий лист, після чого він подав звуковий сигнал і почав рухатись заднім ходом, дотримуючись правил дорожнього руху, рухався від платформи 2, в полі свого зору та оглядовості дзеркал нікого не бачив, зазначив, що потерпілий був в сліпій зоні, ніщо не заважало для руху автобуса, згодом в правому дзеркалі побачив чоловіка, зупинив автобус та вийшов, потерпілий лежав на асфальті, він разом з посадчиком автостанції ОСОБА_8 почали підіймати потерпілого, після чого прийшла диспетчер-начальник Тернівської міської автостанції ОСОБА_9 та двоє таксистів. Потерпілого ОСОБА_6 підняли, він став на палиці і почав рухатись за допомогою палиць, при цьому сказав, що він закутушкався, претензій до нього не має.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 64462,75 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн. заявлений потерпілим не визнав, оскільки не вважає себе винуватим у наїзді пішохода, так як потерпілий ОСОБА_6 сам повідомив йому про те, що він закутушкався і впав, від чого і отримав травму.

Крім того, обвинувачений в останньому слові добавив, що він ніколи за 40 років водійського стажу не вчиняв злочинів, завжди перевіряв транспортний засіб на справність та не міг не подати сигналу перед початком руху, оскільки це вже є відпрацьованою навичкою, поклався на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого - адвокат Бакумов О.С. в судовому засіданні зазначив, що не погоджується з цивільним позовом заявленим потерпілим та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, оскільки цивільна відповідальність ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» застрахована, страхова сума за страховим полісом складає 100000 грн., покриває матеріальну шкоду завдану потерпілому, та потерпілий мав право самостійно звернутися до страховика, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду. Щодо призначення покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду, та просив не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортним засобом.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що він ніяких відносин з обвинуваченим не має. 20.04.2016 року він вийшов в магазин, який знаходиться біля автостанції, близько в 20 м від магазину стояв автобус, який почав рухатись, ліхтарі на ньому не горіли, ніяких сигналів водій не подавав, автобус був без дзеркал. Водій, рухаючись заднім ходом збив його, він упав вперед на праву сторону. Він не міг піднятися та йти, працівники автостанції викликами швидку допомогу та його відправили в лікарню м. Тернівка. ОСОБА_6 також зазначає, що йому поставили діагноз: зміщення тазостегнового суглоба з роздробленням кістки. Після ДТП, яка сталася 20.04.2016 року йому 06.05.2016 року зробили операцію, на яку пішло близько 70000 грн., після чого він рухався лише з палицями, тривалий час не міг вставати, відчував тяжкий біль, потребував сторонньої допомоги, оскільки мешкав сам.

Захисник потерпілого - адвокат Голіцина Г.Д. у судовому засіданні зазначила, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доведена, що також підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6, показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9. Зазначила, що погоджується щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк, оскільки обвинувачений ніде не працює, однак без застосування ст. 75 КК України, бо до цього часу обвинувачений не відшкодував потерпілому ні матеріальну, ні моральну шкоду ні копійки. Наголосила, що матеріальна шкода в розмірі 64462,75 грн. є витратами на лікування, протезування та є абсолютним правом потерпілого на її відшкодування з винної особи. Крім того, 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди підтримує також у повному обсязі, оскільки потерпілий тривалий час лікувався, переніс операцію, після якої відчував тяжкий біль, не міг повноцінно пересуватися, присідати, схрещувати ноги. Просила солідарно стягнути завдану потерпілому матеріальну та моральну шкоду з обвинуваченого та підприємства. Також зазначила, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водій транспортного засобу повинен був звернутися до страховика та повідомити про дорожньо-транспортну пригоду. Крім того, звернула увагу, що згідно з правовими позиціями викладеними у постанові ВС/ККС від 19.07.2018 року, яка прийнята пізніше постанови Великої палати ВС від 04.07.2018 року, на яку посилається представник цивільного відповідача, обов'язок щодо відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки діями особи відшкодовується підприємством.

Представник цивільного відповідача - ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що не погоджується з тим, щоб обвинуваченого було позбавлено права керувати транспортними засобами, оскільки він не зможе працювати водієм та у разі задоволення позову вони не матимуть змоги пред'явити до нього позов в порядку регресу. Крім того, у задоволенні цивільного позову просив відмовити в повному обсязі, оскільки травма, яку отримав потерпілий, не була нанесена транспортним засобом, а лише від падіння особи, потерпілий також порушив правила дорожнього руху, так як пересувався не по тротуару, а по ділянці місцевості автостанції, тому і його є вина. Крім того, відповідно до п.п. 69, 71, 72, 73 Постанови Великої палати Верховного суду від 04.07.2018 року, деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Цивільна відповідальність ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» застрахована, страхова сума за страховим полісом складає 100000 грн., що покриває матеріальну та моральну шкоду заявлену потерпілим. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе страховою компанією в межах страхової суми. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди на страхувальника, буде порушенням їх прав.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що потерпілий ОСОБА_6 є її рідним батьком. 20.04.2016 року їй за телефоном повідомили, що потерпілий ОСОБА_6 потрапив до лікарні, його збив автобус, та йому накладений на ногу гіпс, та їй розповіли про обставини, які сталися в той день, повідомили, що потерпілий був в 20 м на відставні від автобуса, автобус почав швидко рухатись та збив її батька. У потерпілого перелом шийки стегна та роздроблені кістки із зміщенням. Вони прийняли рішення зробити операцію батькові, оскільки він стогнав та страдав, що не може рухатись та йому необхідна була стороння допомога. Операцію ОСОБА_6 зробили 06.05.2016 року. Крім того, зазначила, що їй прийшлось кинути роботу та сидіти вдома разом з батьком. Після операції потерпілому заборонено схрещувати ноги, заборонено сидіти на висоті, зазначила, що з правої сторони був перелом шейки стегна. Також зазначила, що потерпілий розповів їй обставини ДТП, що у автобуса фари не світились, перед рухом звукового сигналу не було. Потерпілий ходив з палицями у зв'язку з тим, що у нього була грижа.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона працювала диспетчером на Тернівській міській автостанції. За участі обвинуваченого ОСОБА_1 відбулося ДТП на території автостанції в м. Тернівка, не пам'ятає коли точно, однак зазначає, що це було в 2016 році. Наїзд стався на пішохода ОСОБА_6 автобусом з днз НОМЕР_2, за кермом якого був водій ОСОБА_1. Вона, як диспетчер, відправляла автобус і перед його виїздом перевірила, щоб автобус був закритий, сигналу водій не подавав, за допомогою не звертався, коли рухався заднім ходом здійснив наїзд на пішохода. Потерпілий ОСОБА_6 лежав на правій стороні і стогнав. Вона зателефонувала до поліції. Доступу до камер відеоспостереження у неї не було.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що в той день, коли сталося ДТП, вона працювала завідувачем квитковими касами на автостанції в м. Тернівка. В квітні місяці 2016 року в період часу близько 09-15 години посадчик ОСОБА_8 пішла відправляти з 2 платформи рейсовий автобус днз НОМЕР_2. Вона побачила у вікно як відправляється автобус, після чого, побачила чоловіка, який сидів на асфальті та тримався за праву сторону стегна. До чоловіка підійшов водій автобуса, потерпілому викликами швидку допомогу та ОСОБА_8 викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що працює механіком в ТДВ «Автопромінь», перевіряє стан автобусів та випускає на лінію працювати з гаражу підприємства. З обвинуваченим ОСОБА_1 вони разом працювали. Працівники ТДВ «Автопромінь» два рази на рік проходять інструктаж та навчання з Правил дорожнього руху, за що розписуються в журналі. ОСОБА_7 зазначив, що перед тим, як випустити рейсовий автобус на лінію працювати, він перевіряє всі звукові та світловідбиваючі прибори, багажник, двері, дзеркала. В той день він також перевіряв стан автобуса перед виїздом його на лінію, все було у справному стані. Після ДТП через три дні оглядали автобус.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що працює прибиральницею на автовокзалі м. Тернівка. Перебуваючи на роботі бачила у вікно, що через автостанцію йде на милицях чоловік похилого віку. Чула, що люди йому почали кричати, що автобус почав рухатися. Вона не бачила як обвинувачений ОСОБА_1, який керував автобусом, збив людину, зазначила, що може чоловік злякався і впав. Потерпілий часто, два, три рази в неділю ходив через автостанцію. Вона у той день чула сигнал автобуса, але не точно. Після ДТП приїхала швидка допомога, потерпілого підіймали двоє хлопців.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_12 пояснив, що він працює судово-медичним експертом в Павлоградському міжрайонному відділенні КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», має стаж роботи судово-медичним експертом 40 років. Як експерт, він зазначив, що у потерпілого мала місце закрита тупа травма тазу з переломом шийки правої стегнової кістки, який утворився по ударному механізму від великої сили тупого предмету чи при падінні та ударі об такий, можливо при автотравмі типу наїзду. Травма потерпілого за ознакою тривалого розгляду функції правого тазостегневого суглобу є травмою з тривалим розладом здоров'я, терміном понад три тижні (більше 21 дня). Крім того, пояснив, що потерпілий після травмування міг пересуватися за допомогою сторонніх осіб, однак йому була необхідна медична допомога, щодо заміни суглоба то лише лікар вирішує дане питання.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_13 пояснив, що він працює експертом в Дніпропетровському НДЕКЦ з 2011 року. У 2016 році проводив автотехнічну експертизу по даному кримінальному провадженню, підтвердив висновки, зазначені у проведеному ним експертному дослідженні, зазначив, що водій автобуса повинен був діяти відповідно до п. 10.9 правил дорожнього руху, оскільки рухаючись назад його оглядовість була порушена габаритами транспортного засобу.

Крім того, в судовому засіданні були досліджені наступні докази, долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме:

- витяг з ЄРДР від 22.04.2016 року № 12016040000000321, яким підтверджується внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення з кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України (т. 2 а.с. 1);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 22.04.2016 року, з якого видно, що 20.04.2016 року о 09-15 годині на території автостанції м. Тернівка по вул. Курська, на площадці автобусів було здійснено наїзд автобусом на пішохода ОСОБА_6, внаслідок чого, останній отримав тілесні ушкодження (т. 2 а.с. 1-3);

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.04.2016 року, з якого видно, що оглядався майдан для рейсових автобусів автостанції м. Тернівка по вул. Курська, буд. 1А у зв'язку з наїздом на пішохода та складено схему місця ДТП й фототаблиці загального виду місця ДТП (т. 2 а.с. 6-14);

- протокол огляду транспортного засобу від 22.04.2016 року з фототаблицею, предметом огляду якого був автобус марки «Еталон» днз НОМЕР_2, по всій площі металевого кузова автобуса маються сліди іржі та корозії металу, механічних пошкоджень характерних для наїзду, зіткнення виявлено не було (т. 2 а.с. 15-18);

- посвідчення водія № НОМЕР_6, з якого видно, що ОСОБА_1 має за різними категоріями права керування транспортними засобами (т. 2 а.с. 19);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5, з якого видно, що автобус «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТДВ «Автопромінь» (т. 2 а.с. 19);

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 02.01.2015 року, з якого видно, що орендодавець ТДВ «Автопромінь» передає, а орендар ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» приймає у тимчасове платне користування та володіння транспортні засоби, в тому числі і автомобіль марки «БАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску (т. 2 а.с. 20);

- поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_7 від 13.11.2015 року, з якого видно, що цивільно-правова відповідальність особи за участь транспортного засобу «БАЗА079.24» номерний знак НОМЕР_2 під час дорожньо-транспортної пригоди застрахована (т. 2 а.с. 21);

- протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00084-05840-15 від 03.12.2015 року, з якого видно, що транспортний засіб «БАЗ А079.24» номерний знак НОМЕР_2 після технічного контролю визнано технічно справним (т. 2 а.с. 22);

- ліцензійна картка № 851453 до ліцензії серії АЕ № 421405, з якої видно, що на транспортному засобі автобусу «БАЗА079.24» номерний знак НОМЕР_2 2008 року випуску дозволені внутрішні перевезення пасажирів автобусами (т. 2 а.с. 23);

- постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 22.04.2016 року, відповідно до якої автобус «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016040000000321 (т. 2 а.с. 27);

- протокол огляду транспортного засобу від 26.04.2016 року та фототаблиць до нього, з яких видно, що механічних деформацій кузову немає, в задній частині автобусу на кришці багажного відсіку та основній частині кузову маються сліди корозії, зовнішні дзеркала, дзеркало заднього виду в салоні - в наявності, цілі, зовнішні світлові прилади в справному стані, за винятком ліхтарів білого кольору, які повинні вмикатися при русі заднім ходом. Дані ліхтарі, які встановлені в задній частині автобусу при вмиканні задньої передачі, та русі заднім ходом не працюють (т. 2 а.с. 31-37);

- заява про залучення до провадження як потерпілого від 26.04.2016 року, з якої видно, що ОСОБА_6 подав дану заяву про здійснення наїзду на нього водієм ОСОБА_1, який керував автобусом «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості (т. 2 а.с. 40);

- лист КЗ «Тернівська центральна міська лікарня» ДОР» від 27.04.2016 року № 752 з якого видно, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, був доставлений в приймальне відділення КЗ «Тернівська ЦМЛ»ДОР» 20.04.2016 року о 11-15 годині. Госпіталізований в хірургічне відділення лікарні з діагнозом: перелом шийки правого стегна (т. 2 а.с. 46);

- протокол огляду від 26.04.2016 року та DVD+R диск до протоколу, з яких видно, що 20.04.2016 року за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Курська, 1А, о 09-15 годині автобус «БАЗ А079.24» рухався заднім ходом у бік пішохода, та скоїв на нього наїзд правою задньою частиною автобуса, від чого пішохід упав на правий бік (т. 2 а.с. 60-62);

- протокол проведення слідчого експерименту від 04.05.2018 року, схемою та фототаблицею до нього, з яких видно, що в дзеркала заднього виду автобусу «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2, пішохода не видно, пішохід знаходиться в мертвій зоні (т. 2 а.с. 67-72);

- висновок експерта № 5/10.1-410 від 11.05.2016 року автотехнічної експертизи, відповідно до якого водій автобуса «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху, технічна можливість уникнути наїзду на пішохода у водія автобуса «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлювалася виконанням ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху та для чого не було перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати, дії водія автобуса «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням ДТП, технічний стан автобуса «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2 не відповідає вимогам п. 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху, але дані невідповідності не знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП (т. 2 а.с. 77-78);

- висновок експерта № 142/24 від 30.05.2016 року судово-медичної експертизи, відповідно до якого видно, що у ОСОБА_6 мала місце закрита тупа травма тазу з медіальним переломом шийки правої стегневої кістки зі зміщенням уламків, перелом утворився по ударному механізму від великої сили дії тупого предмету чи при падінні та ударі або об такий, тобто при автотравмі типу наїзду. Автотравма, тобто наїзд, були спричинені при наступних фазах (етапах): первинний удар, тобто контакт з рухаючимся автобусом прийшовся на область тулубу, більше на область передньої поверхні тулубу з послідуючим падінням на праву половину тулубу, зокрема ударом об площину покриття областю тазостегнового суглобу, внаслідок чого і утворився перелом, при яких потерпілий знаходився у вертикальному положенні тіла. Час спричинення тілесних ушкоджень, тобто травми, повністю може відповідати даті 20.04.2016 року. За ознакою (критерієм) тривалого розладу здоров'я, тобто тривалого розладу функції правого тазостегнового суглобу, терміном понад три тижні (більше 21 дня) відноситься до середнього ступеню тілесних ушкоджень. Спричинена травма ОСОБА_6 могла утворитися при обставинах ДТП, які зафіксовано на камеру відео спостереження Тернівської автостанції (т. 2 а.с. 80-81).

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009).

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо справності всіх приладів на транспортному засобі та подачі сигналу перед початком руху у день ДТП, та розцінює їх як обраний ним спосіб захисту від пред'явленого йому обвинувачення, так як його покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнівів у суду, оскільки вони в своїй сукупності доповнюють один одного.

Показання свідка ОСОБА_7 щодо справності всіх приладів на транспортному засобі у день ДТП суд також оцінює критично, вважає їх недостовірними та недопустимими з тих підстав, що потерпілий ОСОБА_6 дав свідчення, згідно з якими обвинувачений скоїв наїзд на нього, при цьому ліхтарі заднього ходу не горіли, водій не подав сигналу перед початком руху автобуса заднім ходом, тобто не переконався у безпеці своїх дій щодо інших учасників руху. У суду не має сумнівів щодо об'єктивності та правдивості показань потерпілого, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами. Аналогічні його свідченням надала свідчення свідок ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, яка не чула сигналу автобуса. Вказані свідчення також узгоджуються з проведеним оглядом транспортного засобу та фототаблиць до нього від 26.04.2016 року, згідно з яким зовнішні світлові прибори на автобусі в справному стані, за винятком ліхтарів білого кольору, які повинні вмикатися при русі заднім ходом.

Разом з цим, суд вважає достовірними та допустимими показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не бачив потерпілого, який знаходився в мертвій зоні, що також підтверджується протоколом слідчого експерименту від 04.05.2018 року, однак у відповідності до підпункту п. 10.9 Правил дорожнього руху України, водій під час руху транспортного засобу заднім ходом не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Зазначених дій обвинувачений не вчинив, а тому суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 фактично підтвердив порушення ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що також підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_8, а також підтверджується дослідженим в судовому засіданні висновком експерта з автотехнічної експертизи від 11.05.2016 року № 5.10.1-410 та поясненнями експерта ОСОБА_13, допитаного в судовому засіданні.

Суд також критично відноситься до показань свідка ОСОБА_11 допитаної у судовому засіданні, що вона чула сигнал автобуса, однак не точно, оскільки вона не може стверджувати ту обставину, що вона чула сигнал саме автобуса, за кермом якого був обвинувачений, тому в цій частині суд визнає показання свідка недостовірними та недопустимими.

Суд за стійким внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, аналізуючи та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

В судовому засіданні доведено, що порушення водієм автобуса «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 пунктів 1.3, 1.5, 10.9 Правил дорожнього руху знаходилось у причинному зв'язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди, що спричинило настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_6 середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, тому суд вважає за необхідне дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також обставини злочину, тяжкість його наслідків, думку потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин невеликої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він громадянин України, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не працює, за час знаходження у трудових відносинах з ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» характеризується позитивно, за місцем проживання також характеризується позитивно.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає активне сприяння в розкритті злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 69-1 КК України.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року зазначено, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії невеликої тяжкості, особи обвинуваченого, якиймає постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи та місцем мешкання характеризується позитивно, обставин, які пом'якшують покарання - активне сприяння в розкритті злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального правопорушення, яке обвинувачений вчинив вперше з необережності, відношення обвинуваченого до скоєного, настання не тяжких наслідків, суд призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції обвинувачення у виді обмеження волі на певний строк як необхідне та достатнє для його виправлення, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на нього обов'язків.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення.

Разом з цим, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за ст. 75 КК України не допускається.

Суд, враховує думку сторони обвинувачення щодо призначення додаткового покарання, та приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 грубим чином порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що свідчить про нехтування ним обов'язків водія та зневажливе ставлення до правил користування наданим спеціальним правом, та вказане буде сприяти виправленню обвинуваченого ОСОБА_1 і сприятиме запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

У кримінальному провадженні потерпілим, заявлений уточнений цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки з вимогами щодо стягнення з ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» і ОСОБА_1 солідарно суми матеріальної шкоди в розмірі 64462,75 грн. на відшкодування витрат, понесених потерпілим на придбання ліків та лікування, внаслідок спричинених тілесних ушкоджень, завданих під час дорожньо-транспортної пригоди 20.04.2016 року, та солідарного відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн. завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 20.04.2016 року (т. 3 а.с. 81-83).

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ст.ст. 128, 129 КПК України, цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Судом встановлено, що згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні в КЗ «Тернівська центральна міська лікарня ДОР» з 20.04.2016р., йому було дано направлення на консультацію до обласної лікарні, 29.04.2016 року виписаний у зв'язку з неповерненням до лікарні. За виписним епікризом з історії хвороби № 4862 ОСОБА_6 від 20.05.2016 року, ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні з 27.04.2016р. по 20.05.2016р. в ДЗ «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1» Міністерства охорони здоров'я України та 06.05.2016 року йому була проведене оперативне втручання: однополюсне ендопротезування правого тазостегневого суглобу системою Link.

Відповідно до вказаних вище виписки з медичної карти, виписного епікризу, рецептів лікарів від 20.04.2016 року, 21.04.2016 року, 22.04.2016 року, 23.04.2016 року, 24.04.2016 року, 25.04.2016 року, 26.04.2016 року, шляхового листа лікаря до ТОВ «Фармастор» від 04.05.2016 року № 244200, ОСОБА_6 було витрачено кошти на лікування, ендопротезування на суму 64462,75 грн., що підтверджується фіскальним чеком ТОВ «Фарма-Кит» від 03.06.2016 року на суму 397,00 грн.; фіскальним чеком ТОВ «Регіональна аптечна мережа Руан» від 25.05.2016 року на суму 391,30 грн.; фіскальним чеком ТОВ «АНЦ Дніпро» від 06.05.2016 року на суму 57,85 грн.; фіскальним чеком ТОВ «Фармастор» від 07.05.2016 року на суму 97,65 грн.; фіскальним чеком ТОВ «АНЦ Дніпро» від 12.05.2016 року на суму 95,54 грн.; фіскальним чеком ТОВ «АНЦ Дніпро» від 01.05.2016 року на суму 66,50 грн.; фіскальним чеком ТОВ «АНЦ Дніпро» від 04.05.2016 року на суму 51,00 грн.; фіскальним чеком ТОВ «Медтехніка Орто» від 06.05.2016 року на суму 1300,01 грн.; фіскальним чеком ТОВ «Аптеки медичної академії» від 07.05.2016 року на суму 69,68 грн.; фіскальним чеком ТОВ «АНЦ Дніпро» від 06.05.2016 року на суму 256,41 грн.; квитанцією № 0.0.546792338.1 від 05.05.2018 року на суму 45700 грн.; рахунком на оплату № 26 від 04.05.2016 року на суму 45500 грн.; податковою накладною № 4 від 06.05.2016 року на суму 45500 грн.; свідоцтвом про державну реєстрацію лікарських засобів № 5104/2006 на медичний виріб «Ендопротези суглобів»; чеком «Аптека найкращих цін» від 05.05.2016 року на суму 315,00 грн.; фіскальним чеком ТОВ «Фармастор» від 07.05.2016 року на суму 10805,82 грн.; шляховий лист ТОВ «Формастор» від 04.05.2016 року № 244200 на суму 10805,82 грн.; фіскальним чеком ТОВ «АНЦ Дніпро» від 27.04.2016 року на суму 521,42 грн.; квитанцією № 0.0.544537867.2 від 28.04.2016 року на суму 150 грн.; рахунком ТОВ «Айболіт» від 27.04.2018 року на суму 1650 грн.; фіскальним чеком ОКП «Фармація» від 25.04.2016 року на суму 168,88 грн.; фіскальним чеком Аптека № 24 ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» від 25.04.2016 року на суму 23,25 грн.; фіскальним чеком Аптека № 24 ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» від 25.04.2016 року на суму 116,60 грн.; фіскальним чеком ОКП «Фармація» від 25.04.2016 року на суму 168,88 грн.; фіскальним чеком Аптека № 24 ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» від 25.04.2016 року на суму 140,33 грн.; фіскальним чеком ТОВ «Регіональна аптечна мережа Руан» від 24.04.2016 року на суму 19,03 грн.; фіскальним чеком Аптека № 24 ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» від 24.04.2016 року на суму 127,97 грн.; фіскальним чеком Аптека № 24 ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» від 23.04.2016 року на суму 15,90 грн.; фіскальним чеком ОКП «Фармація» від 23.04.2016 року на суму 337,76 грн.; фіскальним чеком Аптека № 24 ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» від 23.04.2016 року на суму 207,68 грн.; фіскальним чеком ТОВ «Регіональна аптечна мережа Руан» від 23.04.2016 року на суму 38,06 грн.; фіскальним чеком ОКП «Фармація» від 22.04.2016 року на суму 168,88 грн.; фіскальним чеком Аптека № 24 ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» від 22.04.2016 року на суму 112,42 грн.; фіскальним чеком Аптека № 24 ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» від 21.04.2016 року на суму 177,39 грн. за мінусом 13,30 грн.; фіскальним чеком ОКП «Фармація» від 21.04.2016 року на суму 168,88 грн.; фіскальним чеком ТОВ «Фарма-Кит» від 20.04.2016 року на суму 142,66 грн.; фіскальним чеком Аптека № 24 ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» від 20.04.2016 року на суму 102,87 грн. за мінусом 8,45 грн.; фіскальним чеком ТОВ «Фармація» від 20.04.2016 року на суму 168,88 грн. (т. 2 а.с. 126-153).

Представник цивільного відповідача ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» надав до суду відзив на уточнений цивільний позов потерпілого ОСОБА_6, в якому позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволені позову, виходячи з наступного. Шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Також, у відповідності до ст.ст. 1187, 1193 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів, можливе за умови, що згідно з договором або Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Цивільно-правова відповідальність ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» застрахована, сума за страховим полісом НОМЕР_7 складає 100000,00 грн., що повністю покриває матеріальну шкоду завдану потерпілому, а тому вимога про відшкодування шкоди нанесеної здоров'ю потерпілого з ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» не підлягає задоволенню та узгоджується з правовою позицією постанови Великої палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року. З відшкодуванням моральної шкоди представник цивільного відповідача також не погоджується, оскільки пред'явивши вимоги про стягнення з нього на користь потерпілого компенсації за заподіяну ним моральну шкоду, потерпілий не надав належних та допустимих доказів в обгрунтування її наявності та розміру(т. 3 а.с. 125-140).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне уточнений цивільний позов потерпілого про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до страхового поліса № АЕ5473613 від 13.11.2015 року ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» є страхувальником цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме транспортного засобу марки БАЗ А079.24, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, розмір страхової суми (ліміт відповідальності) складає 100000 грн. (т. 2 а.с. 21).

З вказаного страхового полісу видно, що ПАТ СК «Дніпромінмед» уклавши з ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов'язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом статтей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до наказу (розпорядження) № 39 від 16.07.2014 року про прийняття на роботу та додатку № 2 до наказу від 26.03.2016 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу з 16.07.2014 року водієм автобуса «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2 в ДП «Таксі-Сервіс» ВАТ «Автопромінь» на маршрут Павлоград АС - Тернівка АС (т. 2 а.с. 131-132).

Згідно з п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» уразі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,- МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Вказані норми вищезазначеного Закону ні водієм ОСОБА_1, ні підприємством, з яким укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виконані не були, оскільки вони у встановлений Законом строк, письмово не повідомили страховика про настання страхового випадку, хоча були зобов'язані це зробити, а потерпілий мав лише право на звернення до страховика, у зв'язку з чим, у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої палати Верховного суду у справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року.

Крім того, до доводів представника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_14 зазначені в судовому засіданні про те, що потерпілий сам не звернувся до страховика для відшкодування йому шкоди, внаслідок ДТП, суд ставиться критично, оскільки на відміну від обов'язку підприємства та водія звернутися до страховика з письмовим повідомленням, потерпілий, відповідно до ст. 35.1 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має лише право такого звернення, про що в судовому засіданні також наголошував представник потерпілого - адвокат Голіцина Г.Д..

На підставі викладеного, суд вважає, що обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на особу, відповідальність якої застрахована за договором цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, правовою підставою володіння ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» автобусом марки БАЗ А079.24, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, який належить ТДВ «Автопромінь» на праві платного тимчасового користування є Договір (найму) оренди транспортного засобу від 02.01.2015 року (т. 2 а.с. 20), а правовою підставою керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом - автобусом «БАЗ А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_2, є наказ (розпорядження) ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» № 39 від 16.07.2014 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 та додаток № 2 до наказу від 26.03.2016 року (т. 2 а.с. 131-132).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України у справі № 6-108цс13 від 06.11.2013 року, ст. 1187 ЦК України відноситься до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Крім того, обов'язок щодо відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки діями особи, які пов'язані з виконанням нею своїх трудових обов'язків в робочий час, відшкодовується підприємством, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові судової палати ВС/ККС від 19.07.2018 року у справі № 415/47/83/16-к (№ 202/496/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, з огляду на викладене, шкода завдана потерпілому джерелом підвищеної небезпеки повинна бути відшкодована з ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь».

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд вважає доведеною обставину спричинення матеріальної шкоди ушкодженням здоров'ю потерпілому ОСОБА_6, що підтверджується чеками на придбання ліків та які зазначені у відповідних виписках з медичних карт про призначення ліків, і назви яких містяться у копіях чеків на придбання медичних препаратів.

Також, суд вважає, що посилання представника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_14 на відмову у задоволенні позову за медичні препарати, а саме: бупівакаіна та ксарелто, які придбані потерпілим без призначення та рецепта лікаря, витрат на транспортування потерпілого та витрат на узі судин нижніх кінцівок не обгрунтованими, оскільки спростовуються долученими до матеріалів справи доказами, а саме: виписним епікризом Державного закладу «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1» Міністерства охорони здоров'я України від 20.05.2016 року, шляховим листом № 244220 від 04.05.2016 року, рахунком ТОВ «Айболит» від 27.04.2016 року та супровідним листком і талоном до супровідного листка, виписаних на ім'я ОСОБА_6, чеком Приватбанка № 0.0.544537867 від 28.04.2016 року, проведення якого було в період перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні (т. 2 а.с. 90, 104-105, 107, 108-109).

Крім того, заперечення представника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_14 на відмову у задоволенні позову щодо придбання ходунків на суму 1300,01 грн., а не милиць, як призначено лікарем, суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно виписного епікризу Державного закладу «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1» Міністерства охорони здоров'я України від 20.05.2016 року ОСОБА_6 лише рекомендовано ходити за допомогою милиць (т. 2 а.с. 90), а тому придбання ОСОБА_6 ходунків замість милиць є правом вибору ОСОБА_6.

Однак суд приймає посилання представника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_14 щодо позовних вимог ОСОБА_6 в частині не підтвердження витрат на суму 150 грн. та вважає не доведеними матеріальні витрати потерпілого ОСОБА_6 на суму 150,00 грн. згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 4957 від 27.04.2016 року Дніпропетровського місцевого благодійного фонду «Меценат», оскільки вказана квитанція не містить підстави та предмету сплати ОСОБА_6 суми в розмірі 150,00 грн., тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині у суду не має у зв'язку з недоведеністю.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

За приписами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка їх спричинила у разі її винуватості.

Частина 3 ст. 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» видно, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди, суди повинні враховувати, що розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних та інших), яких зазнав позивач, характер немайнових витрат, їх тривалість, можливість відновлення тощо та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого. Пунктом 3 зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми та при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6, суд приходить до висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому спричинено моральну шкоду, так як мало місце ушкодження його здоров'я, що потягло за собою досить складне та тривале лікування, на досить тривалий час було змінено звичний уклад його життя, внаслідок чого він переніс певні моральні страждання в похилому віці, відчуття постійного болю, оскільки приймав ліки, що підтверджується медичними документами на придбання ліків після проведеної йому операції, не можливістю певний час пересуватися самостійно, а лише за допомогою сторонніх осіб.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи потерпілого про відчуття фізичного болю, оскільки такі явища є природними наслідками дорожньо-транспортної пригоди і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання та безпорадності щодо самостійного пересування певний час, тому з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, ступеня тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, пов'язаних з обмеженням у пересуванні та з необхідністю витрачати час на лікування, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає доведеним розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 в розмірі 30000 грн..

Таким чином, оцінюючи докази з точки зору їх належності, достовірності та достатності, суд вважає, що стягненню з ДП «Таксі-Сервіс» ТДВ «Автопромінь» підлягає матеріальна шкода в розмірі 64312,75 грн. та моральна шкода в розмірі 30000 грн., завдана ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1.

В позовних вимогах щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_1 - відмовити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на ТРИ роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на ТРИ роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на ТРИ роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Уточнений цивільний позов ОСОБА_6до Дочірнього підприємства «Таксі-Сервіс» Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Таксі-Сервіс» Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» (м. Дніпро, вул. Філосовська, буд. 3, ЄДРПОУ 25014919), на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2, матеріальну шкоду в розмірі 64 312 (шістдесят чотири тисячі триста дванадцять) грн. 75 коп. та моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн..

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави (одержувач платежу: УДКСУ у Шевченкінському районі м. Дніпр Дніпропетровської області; номер рахунку: 31118115700004; МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області) витрати, пов'язані із залученням експерта на проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 527,76 грн. (призначення платежу: за експертизу № 5/10.1-410 від 12.05.2016 року).

Речовий доказ - автобус «БАЗ А079.24», реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути власнику ТДВ «Автопромінь».

Речові докази - оптичний DVD+R диск «Verbatim» з відеозаписом події ДТП, яка мала місце 20 квітня 2016 року на території Тернівської автостанції по вул. Курська, буд. 1-А в м. Тернівка Дніпропетровської області та оптичний DVD+R диск «Verbatim» з відеозаписом, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому, прокурору та цивільному відповідачу.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: І.С. Солодовник