Рішення № 76479594, 13.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2018 року Справа № 808/1925/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1)

до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А)

про визнання протиправним, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25 травня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач або Шевченківське ОУПФУ м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 26.04.2018 №199046;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років позивачу із застосуванням коефіцієнту підвищення заробітку - 1,37074, із заробітку 24 372,43692 грн., після обмеження в розмірі - 18 279,33 грн. (75% від заробітку); з підвищенням дітям війни -411,90 грн.; до виплати - 18 691,23 грн. щомісячно, починаючи з 01.03.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 30 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху. Позивачем усунуті недоліки, в результаті чого позовна заява приведена у відповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.

Ухвалою суду від 18 червня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 808/1925/18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації. Відповідачем при проведенні перерахунку з 01.03.2018 невірно розраховані коефіцієнт підвищення заробітку, заробіток із застосуванням коефіцієнту підвищення заробітку, пенсія, підвищення дітям війни та пенсія до виплати. Крім того, зазначає, що протиправно проводить виплату пенсії з обмеженням її максимального розміру, оскільки це порушує його права та суперечить конституції України. За таких обставин, вважає оскаржуване рішення протиправним, просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок відповідно до його розрахунків.

Відповідач позов не визнав, надав відзив від 06 липня 2018 року (вх. № 21181), в якому пояснив, що розрахунок пенсії позивача здійснений правомірно. Виплата пенсії ОСОБА_1 обмежена на підставі ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1778-ХІІ, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Просить відмовити у задоволенні позову.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 1991 року перебуває на обліку в Шевченківському ОУФПУ м. Запоріжжя та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1778-ХІІ, як працівнику льотно-випробного складу цивільної авіації.

Розпорядженням відповідача від 26.04.2018 №199046 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 через зміну надбавки з 01.03.2018, відповідно до якого визначено коефіцієнт підвищення заробітку - 1,3707; заробіток із застосуванням коефіцієнта підвищення заробітку - 24 371,7257 грн.; пенсію з обмеженням у розмірі - 18 278,79 грн.; підвищення дітям війни - 66,43 грн.; разом - 17 825,91 грн.; до виплати - 13 730,00 грн. на підставі ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На звернення позивача орган Пенсійного фонду надав відповідь від 07.05.2018 №235/Б-1, якою повідомив, що розмір пенсії розраховано відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач вважає такі розрахунки неправомірними з підстав, викладених у позові, обмеження максимального розміру пенсії протиправним та таким, що суперечить Конституції України, тому звернувся до суду із даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд керується наступним.

Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (далі - Порядок № 418).

Пунктом сьомим Порядку №418 встановлено, що пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Максимальний розмір пенсій за вислугу років працівників льотно-випробного складу не може перевищувати 85 процентів заробітку.

Відповідно до пп. «в» п. 7 Порядку № 418 у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

У зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1, при цьому розрахувавши коефіцієнт підвищення заробітку наступним чином: 7103,79 грн. (середня заробітна плата за 2017 рік):5182,60 (середня заробітна плата за 2016 рік)=1,3707.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що вказаний розрахунок проведено некоректно, оскільки середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника по Україні в 2017 році складає 7104 грн., що підтверджується листом Головного управління статистики у Запорізькій області від 12.02.2018 №11-15/108 (а.с. 26).

Відтак, невірно розрахований коефіцієнт підвищення заробітку тягне за собою подальший невірний розрахунок пенсії, що є підставою для скасування оскаржуваного розпорядження.

Щодо зауважень позивача про неправильне визначення підвищення дітям війни у розмірі 66,43 грн. замість підвищення його пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 1 січня 2015 року) - дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набув чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та частина перша ст. 6 викладена у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції від 24 квітня 2014 року) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 66,43 гривні.

Отже, виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

Згідно п.3 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями КМУ встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Відтак, відповідач, виплачуючи позивачу підвищення дітям війни у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», діяв правомірно та у межах наданих йому повноважень.

Проте суд погоджується із тим, що обмеження пенсії ОСОБА_1 до виплати розміром 13 730,00 грн. є протиправним, з огляду на наступне.

При призначенні пенсії позивачу у 1991 році, ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1778-ХІІ мала наступну редакцію: «Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від прописки», тобто будь-які обмеження граничного розміру пенсії законодавцем не встановлювались.

В редакції Закону від 08.07.2011 № 3668-VI частину третю ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1778-ХІІ викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, обмежуючи розмір пенсії позивача, відповідач не взяв до уваги норми п. 2 р. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідно до яких обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Враховуючи, що пенсію позивачу призначено у 1991 році, дане обмеження на нього не розповсюджуються; вказане узгоджується і з нормами Конституції України, зокрема з наступними.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Відповідно до роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції та в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України N7-рп/2004 від 17.03.2004, N 20-рп/2004 від 01.12.2004, N 8-рп/99 від 06.07.1999, N 5-рп/2002 від 20.03.2002, N 20-рп/2004 від 01.12.2004).

В позовній заяві ОСОБА_2 фактично просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії на основі його власних розрахунків.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Суд зазначає, що розрахунок пенсії відноситься до компетенції органу Пенсійного фонду, тобто до його дискреційних повноважень; а ні суд, а ні позивач такими повноваженнями не наділені.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

На підставі викладеного, зважаючи на виявлені в ході розгляду справи порушення, допущені відповідачем при розрахунку коефіцієнту підвищення заробітку, а також встановлення факту протиправного обмеження виплати пенсії ОСОБА_1, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом скасування оскаржуваного розпорядження та зобов'язання органу Пенсійного фонду провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням висновків суду та проводити її виплату без обмеження граничним розміром, починаючи з 01.03.2018.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправним, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959) від 26.04.2018 №199046.

3. Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) з урахуванням висновків суду та проводити її виплату без обмеження граничним розміром, починаючи з 01.03.2018.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 13.09.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко