Рішення № 76479551, 06.09.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/696/17

2/467/17/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Догарєвої І.О.,

при секретарі судового засідання - Фесенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки і піклування Арбузинської районної державної адміністраціої Миколаївської області, орган опіки і піклування Вознесенської міської ради Миколаївської області,ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відібрання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

18 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Арбузинського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, та просить суд відібрати малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача, який незаконно утримує дитину у себе дома в смт.Арбузинка, по вул. Молодіжній, №53, не виконуючи рішення Арбузинського районного суду від 08 грудня 2016 року у справі №467/1073/16-ц, що набрало законної сили та стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина в розмірі 1/4 частини його доходу щомісяця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на положення ст.163 Сімейного кодексу України, згідно яких батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Відповідач, не визнаючи позову, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком ОСОБА_2. Ухвалою від 11 жовтня 2017 року зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено орган опіки і піклування Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, для надання висновку щодо розв'язання первісного та зустрічного позовів.

Ухвалою суду від 04 січня 2018 року у справі за клопотанням представника позивача призначено амбулаторну судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.

На ухвалу суду позивачем 23 січня 2018 року подано апеляційну скаргу.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2018 року ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 січня 2018 року скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду.

Ухвалою від 17 квітня 2018 року, за клопотанням позивача за зустрічним позовом з метою дотримання процесуальних прав сторін у справі призначене підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні 24 квітня 2018 року, скориставшись своїм правом, позивач за зустрічним позовом змінив предмет позову, та просив, з урахуванням змін, змінити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши його місце проживання разом з батьком - ОСОБА_2. 24 квітня

2018 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено орган опіки і піклування Вознесенської міської ради Миколаївської області як орган опіки і піклування за місцем проживання матері дитини.

За заявою позивача за зустрічним позовом 16 травня 2018 року до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є дідом та бабою малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та на момент розгляду справи ОСОБА_5 та його батько ОСОБА_2 проживають разом з ними.

19 липня 2018 року підготовче провадження у справі закрите, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 за його заявою залишено без розгляду. Розгляд позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання дитини призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила суду, що ОСОБА_5 є її та відповідача ОСОБА_2 спільною дитиною. З ОСОБА_2 вони розлучені. Від народження їх син ОСОБА_6 проживав разом з нею та з відповідачем ОСОБА_2 у батьків відповідача, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в смт.Арбузинка. Після розлучення з відповідачем вона разом з дитиною виїхала до м. Вознесенська, проте через півтора місяці в зв’язку з тяжким матеріальним становищем, оскільки не мала роботи і житла, змушена була привезти ОСОБА_5 знову до батьків відповідача, де його і лишила. А коли вона знайшла роботу, зробила ремонт в своєму помешканні та вирішила забрати дитину, у них з відповідачем виник спір щодо місця проживання дитини. Рішенням Арбузинського районного суду від 08 грудня 2016 року у справі №467/1073/16-ц, місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено з матір’ю, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2017 року рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області залишено без змін. Проте до даного часу рішення суду батько дитини, ОСОБА_2 не виконує, та не передає їй дитину. Самостійно виконати рішення суду та забрати дитину вона не змогла, оскільки після винесення 18 січня 2017 року ухвали апеляційного суду Миколаївської області вона прийшла до ДНЗ «Пролісок» в смт.Арбузинка Миколаївської області щоб забрати дитину, але забрати ОСОБА_5 не змогла, оскільки ОСОБА_5 її боявся, плакав і вона вирішила силоміць не забирати сина, щоб його не травмувати. На даний час вона спілкується з сином, відвідує його за місцем проживання батька в смт.Арбузинка, підтримує зв'язок з вчителькою з приводу навчання сина, спілкується з відповідачем та його дружиною Наталією з приводу навчання та виховання сина. Вважає, що ОСОБА_2 належно виконує свої батьківські обов’язки, претензій щодо виховання та догляду за дитиною до батька не має. Під час розгляду справи, в липні 2018 року, на її прохання ОСОБА_2 поговорив з дитиною та ОСОБА_5 погодився на кілька днів приїхати до неї в м.Вознесенськ. ОСОБА_6 сподобалось в матері і він залишався в неї близько місяця, на весь період її відпустки, перестав її боятися. Позивач погодилась з тим, що сварки між батьками негативно вплинули на психіку ОСОБА_5, на стан його здоров’я, розуміє, що примусове відібрання його від батька, зі звичного для нього середовища може негативно вплинути на психіку дитини і не бажає примусово забирати дитину, рішення суду про відібрання дитини необхідне їй для того, щоб в будь який час у будь-якої особи, в тому числі у батька, вона могла безперешкодно забрати дитину, і, якщо дитина погодиться перебувати в неї, щоб батько дитини не міг забрати в неї дитину, при цьому вона визначатиме, коли батько зможе відвідати дитину, або батько має право звернутись до органу опіки і піклування для встановлення порядку спілкування з ОСОБА_5. Вважає, що оскільки рішенням суду місце проживання дитини визначене з матір’ю, батько повинен сприяти тому, щоб дитина переїхала до матері. Також вважає, оскільки місце проживання дитини визначене з матір’ю, а дитина незаконно проживає з батьком, батько повинен сплачувати їй аліменти на утримання дитини.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі. Достатньою підставою для відібрання дитини від батька вважає рішення Арбузинського районного суду від 08 грудня 2016 року у справі №467/1073/16-ц, що набрало законної сили і повинно виконуватись. Також, представник позивача звернув увагу сторін у справі на те, що в першу чергу вони повинні керуватись у своїх діях інтересами дитини і батько зі свого боку повинен сприяти налагодженню відносин матері з дитиною. На запитання суду щодо

характеру спірних правовідносин та правового обґрунтування обраного ним способу захисту прав ОСОБА_1 зазначив, що у судовому рішенні від 08 грудня 2016 року у справі №467/1073/16-ц не визначено спосіб його виконання і суть спору фактично полягає у зобов’язанні ОСОБА_2 на виконання рішення суду передати дитину матері.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважав їх безпідставними та пояснив наступне. Дійсно, ОСОБА_5 є їх з Крістіною Володимирівною сином. Після розлучення ОСОБА_1 сама залишила дитину проживати з ним та його батьками в смт.Арбузинка, а коли повернулась, щоб забрати сина, він вже відвик від матері та не хтів до неї йти, тому між батьками виник спір з приводу місця проживання дитини, який було вирішено Арбузинським районним судом на користь матері. Після набрання законної сили рішенням суду позивач намагалась забрати дитину з дитячого садочка, проте дитина відштовхнула її, заховалась на руках виховательки та плакала. Особисто він перешкод позивачці щоб та могла забрати дитину не чинив і прибув до дитячого садочка на виклик вихователя. Тоді ОСОБА_1 було рекомендовано представниками органу опіки і піклування спочатку відновити емоційний зв'язок з дитиною, а потім її забирати, на що позивач погодилась. Перешкод у спілкуванні з дитиною він позивачу не створює. З позовом не погоджується, оскільки дитина, ОСОБА_5, не бажає переїжджати до матері.

Представник відповідача ОСОБА_8 проти задоволення позову заперечив, в зв’язку з відсутністю передбачених законодавством підстав для відібрання дитини від батька.

Представник органу опіки і піклування Арбузинської РДА ОСОБА_9 в судовому засіданні проти відібрання дитини від матері заперечувала, мотивуючи свої заперечення відсутністю емоційного зв’язку дитини з матір’ю. Підтвердила, що виконати рішення Арбузинського районного суду про визначення місця проживання ОСОБА_5 з матір’ю ОСОБА_1 не вдалося саме з тієї причини, що дитина від цього категорично відмовилась. Повідомила, що ОСОБА_1 неодноразово було рекомендовано працівниками органу опіки і піклування спочатку налагодити відносини з дитиною, а вже потім її забирати. Крім того, представник органу опіки і піклування наголосила на тому, що питання про відібрання дитини від батька також розглядалось Арбузинським районним судом Миколаївської області і ухвалюючи своє рішення від 08 грудня 2016 року у справі №467/1073/16-ц суд, визначивши місце проживання дитини не знайшов підстав для відібрання дитини від батька.

Дитина, ОСОБА_5, якому на час судового засідання виповнилось 7 років виявив достатній рівень інтелектуального розвитку для свого віку, щоб усвідомлювати зміст конфліктної ситуації, що виникла між батьками, і пояснив,що як батько так і мати до нього ставляться добре, і йому відомо, що між батьками існує конфлікт з приводу його місця проживання. Влітку він їздив до матері і почував у неї себе добре, вона піклувалась про нього, проте він не бажає розлучатись з батьком. Хотів би проживати з батьком, навчатись у своїй школі, а мати щоб забирала його на вихідні. Під час судового засідання ОСОБА_5 хвилювався, обрав місце в залі судових засідань біля батька.

Треті особи орган опіки і піклування Вознесенської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши доводи учасників справи та дослідивши письмові докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження а.с.8).

Як вже було встановлено рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року у справі №467/1073/16-ц, з 19 лютого 2011 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2015 року. До серпня 2014 року дитина проживала з обома батьками в смт. Арбузинка Миколаївської області, деякий час з матір’ю у м.Вознесенську. У подальшому за домовленістю сторін у зв’язку із браком коштів у позивача, дитина стала проживати разом з батьком, бабусею та дідусем у смт. Арбузинка, по вул. Молодіжна, 53, окремо від матері яка проживає у м.Вознесенську. Дані обставини сторонами не оспорюються.

За результатом розгляду справи №467/1073/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про відібрання дитини та визначення її місця проживання та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини Арбузинським районним судом Миколаївської області 08 грудня 2016 року вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір’ю ОСОБА_1, у задоволенні позовних вимог про відібрання дитини відмовити, у задоволенні зустрічної позовної заяви про визначення місця проживання дитини відмовити.Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2017 року рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області залишено без змін (а.с.9-10, 49-50, 51-53).

Проте, не зважаючи на рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір’ю, дитина продовжує проживати з батьком, дружиною батька, бабою та дідом в смт. Арбузинка, по вул. Молодіжна, 53, окремо від матері, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, дитина відвідує в смт.Арбузинка навчальний заклад (а.с. 54, 75, 107, 148, 205). Даний факт сторонами не оспорюється.

Згідно висновку органу опіки і піклування Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області від 13 листопада 2017 року №598/0/13-19/2-17, як органу опіки і піклування за місцем проживання дитини, до відання якого відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМ України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» відноситься питання відібрання дитини від батьків, орган опіки і піклування вважає недоцільним відібрання малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_2. Висновок мотивований тим, що батько належним чином виконує свої батьківські обов’язки, піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, батьком створені належні умови проживання дитини та її матеріального забезпечення. Мати дитини, оскільки довго проживала окремо від сина, втратила з ним психологічний зв'язок. Не зважаючи на рекомендації органу опіки і піклування мати намагається примусово забрати дитину до себе на проживання, чим ще більше ускладнює відносини з сином.

В зв’язку зі зверненням відповідача ОСОБА_2 з зустрічним позовом за дорученням суду були складені висновки органу опіки і піклування за місцем проживання батька та матері щодо визначення місця проживання дитини. Оскільки за заявою ОСОБА_2 зустрічний позов був залишений без розгляду, суд вважає за можливе прийняти до уваги дані висновки в частині дослідження створених батьками умов для виховання дитини і вважає встановленою ту обставину, що як батьком так і матір’ю малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 створені належні умови для його виховання та розвитку, жоден з батьків не зловживає алкоголем та не перебуває на обліку лікаря нарколога чи психіатра, мають позитивні характеристики, постійне джерело доходу, жоден з батьків не позбавлений батьківських прав щодо дитини (а.с.66, 67, 68, 69, 75, 105, 108, 150, 214, 206). Дані обставини сторони не заперечують.

В обґрунтування своїх позовних вимог в частині відібрання дитини від батька позивач посилається на положення ст.163 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 163 Сімейного кодексу України батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Арбузинський районний суд Миколаївської області, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про відібрання дитини у своєму рішенні 08 грудня 2016 року у справі №467/1073/16-ц вже вказував позивачу, що оскільки вказаною нормою передбачено право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб, тому вимоги матері про відібрання дитини від батька на підставі цієї правової норми задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п.п. 2-5 ч. 1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Так у п. п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини.

У позовній заяві ОСОБА_1, як на підставу відібрання дитини, посилалась на невиконання відповідачем рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року у справі №467/1073/16-ц, згідно з яким місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, визначено з нею.

При цьому інших обставин, які б давали підстави, передбачені п.п.2-5 ч.1 ст.164 СК України для відібрання дитини, позивачем не наведено та в судовому засіданні не встановлено.

Частиною першою статті 162 СК України визначено, що якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Аналізуючи зазначену норму права та практику її застосування судами вищої інстанції, суд приходить до висновку, що вона підлягає застосуванню лише тоді, коли на час самочинної зміни одним з батьків місця проживання дитини, остання вже відповідно до закону або на підставі рішення суду проживала з іншим з батьків, у цьому випадку, дитина підлягає відібранню та поверненню тому з батьків, з ким вона проживала. Тобто, підставою для застосування такого способу захисту прав дитини як відібрання дитини та повернення її матері є протиправна поведінка батька, направлена на зміну місця проживання дитини без згоди матері і дана обставина має знайти підтвердження в судовому засіданні.

Як встановлено в даному судовому засіданні і визнано сторонами, а також було встановлено Арбузинським районним судом Миколаївської області під час розгляду справи №467/1073/16-ц, малолітній ОСОБА_5 від народження проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 та його батьків і продовжує там проживати після розлучення батьків саме за ініціативою матері, ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_2 місця проживання дитини не змінював. Оскільки неможливість виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір’ю зумовлена не протиправною поведінкою відповідача, який перешкод у виконанні судового рішення не чинить, а взаємовідносинами, що склалися між дитиною та матір’ю, що також підтверджено в судовому засіданні поясненнями сторін та дитини, відтак, підстави для застосування такого способу судового захисту прав як відібрання дитини відсутні, а саме по собі рішення суду про визначення місця проживання дитини є достатньою правовою підставою перебування дитини з матір’ю і жодних додаткових рішень з приводу порядку його виконання в даному випадку не потребує.

Відтак, позивачем не зазначено та судом не встановлено жодної з передбачених законом підстав для відібрання малолітнього ОСОБА_5 від батька.

Окремо слід зазначити, що сторони визнають і розуміють негативний вплив їх поведінки на емоційний стан дитини, що додатково підтверджено довідкою Арбузинської ЦРЛ №01-269-10 від 23 лютого 2018 року (а.с.149) в якій зазначено, що під час огляду лікаря-невропатолога у дитини діагностовано гостру реакцію на стрес. Відтак, суд вважає за необхідне звернути увагу обох батьків, що згідно положень статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей і предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, тому неприпустимою є така поведінка батьків, що призводить до хворобливого стану дитини.

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів, то положеннями ст.181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину. Зокрема, відповідно до положень ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Тобто, право на отримання аліментів виникає в того з батьків, з яким фактично проживає дитина і спрямовані ці кошти саме на утримання дитини. Оскільки на даний час дитина перебуває на утриманні батька, підстави для задоволення даної позовної вимоги відсутні.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 14 вересня 2018 року.

Суддя І.О.Догарєва