Рішення № 76477814, 12.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 р. Справа№805/4179/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області

про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплат та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплат та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 14.08.2002 р. З 31.05.1993 р. позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків як інвалід другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

08.11.2017 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області із заявою про перерахунок пенсії з 2011 року з урахуванням належного позивачеві права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Проте, згідно відповіді Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № 17836/02 від 08.12.2017р. перерахунок позивачу не зроблений та роз'яснено, що 19.06.2011 р. набув чинності ЗУ від 14.06.2011 №3491»VІ «Про внесення змін до Закону України» «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39,50,51,52,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та ч. 3 ст.43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік. Такі самі норми діяли в 2012 та 2013 роках, при цьому з 01.01.2012 року пенсія була обчислена відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що суперечать положенням Конституції України та вимогам діючого законодавства України.

Зазначив, що приписами ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, зазначена стаття Закону може бути застосована відповідачем лише у випадку коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру основної та додаткової пенсій позивачеві згідно з положеннями статей 50, 54 цього ж Закону. На підставі ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 названого вище закону, особам, що віднесені до 1 категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

В усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з

Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 8 мінімальних пенсій за віком - для інвалідів 2 групи; 6 мінімальних пенсій за віком - для інвалідів З групи.

Позивач набув право на пенсію з урахуванням вимог положень ст. ст, 50, 54 ЗУ

«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з правом нарахування пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком з 12 липня 2011 року.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діяли положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлений зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами 11 групи і віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, правовідносини щодо виплати додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, регулюються Законом N 796-ХІІ, а тому застосування до таких правовідносин підзаконного акта - постанови N 1210, яка суперечить Закону N 796-ХІІ, є помилковим.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач систематично цілеспрямовано ігнорує його заяви, чим порушує його законні права. Починаючи з 2008 року позивач вимушений був оскаржувати неправомірні дії відповідача в судовому порядку (для призначення пенсії по інвалідності 3-ї групи). Рішення було прийнято на користь позивача, проте, після надання інвалідності 2-ї групи та звернення його до відповідача про перерахунок пенсії як інваліду 2-ї групи, останній знов діяв всупереч вимогам діючого законодавства України. Зневажливе ставлення представників УПФУ до позивача, що виражались в образливих висловах про те, що чорнобильці - рвачі, що з їх вини не отримують пенсію інші особи, призвело до негативного ставлення оточуючих до чорнобильців, необхідність звертатись за правничою допомогою для захисту своїх прав, значне заниження розміру пенсії, якої, у зв'язку з цим не вистачає навіть на повноцінну життєдіяльність та не дає можливість повноцінного лікування тих захворювань, що отримані внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвели до моральних страждань позивача, нервових потрясінь, чим значно погіршили стан його здоров'я.

Спричинену неправомірними діями відповідача моральну шкоду позивач оцінює в 3000000 грн.

Просив суд визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2012 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням належного йому права на пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим; зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплат та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 3000000 грн.

Ухвалою від 11 червня 2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою від 05 липня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначив до судового засідання на 23 липня 2018 року.

Ухвалою від 23 липня 2018 року справу відкладено на 06 серпня 2018 року.

31 липня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Зазначив, позивач перебуває на обліку у Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, як інвалід другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботою щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсія позивачу була призначена з 31.05.1993 відповідно до статей 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і відповідно до норм Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 01.10.2008 по 31.10.2011 пенсія була обчислена і виплачувалася

відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду 11.11.2008 у справі №2а-23788/08 та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2009 по справі №2а-23788/08/0570.

19.06.2011 року набрав чинність Закон України «Про внесення змін до

Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491 від 14.06.2011, яким передбачено, що у 2011 році положення стате й 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини З статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовується у порядку, розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів, бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (відповідні норми містяться у п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік, у п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік», у п. 6-7 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік»).

23.11.2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої було змінено порядок обчислення пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою та зроблено перерахунок пенсій з 01.01.2012 року.

У відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами внесеними^ Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 54 вищезгаданого закону умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Таким чином, розмір пенсії визначений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 12 даної Постанови передбачено, що у разі, коли розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в інвалідів учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема інвалідів 2 групи 255 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Отже, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Таким чином, доводи позивача про те, що Кабінет Міністрів України своєю

Постановою не може встановлювати порядок розрахунку пенсій - є хибними.

Викладені у позовній заяві обґрунтування щодо заподіяння управлінням позивачу моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях та нервових потрясіннях, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, не підтверджені жодними належними доказами. Твердження позивача про зневажливе ставлення до нього та дискримінацію з боку інших через те, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС, у зв'язку із, нібито, образливими висловами щодо нього управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі взагалі можна вважати абсурдними та такими, що не мають об'єктивного підтвердження.

06 серпня 2018 року представник позивача надав через канцелярію суду відповідь на відзив.

Ухвало від 06 серпня 2018 року суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03 вересня 2018 року.

Ухвалою від 03 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 вересня 2018 року.

Ухвалою від 12 вересня 2018 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання протиправним дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у період з 01.01.2012 року по 02.12.2017 рік відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2012 року по 02.12.2017 рік відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням належного йому права на пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим; зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплат за період з 01.01.2012 рік по 02.12.2017 рік - залишив без розгляду.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи внаслідок захворювань, які пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії серія НОМЕР_1.

Позивач перебуває на обліку у Волноваському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Донецької області та з 07.03.1995 року отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, як інвалід другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботою щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсія позивачу була призначена з 31.05.1993 відповідно до статей 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і відповідно до норм Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 01.10.2008 по 31.10.2011 рік пенсія позивачу була обчислена і виплачувалася

відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду 11.11.2008 у справі №2а-23788/08 та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2009 по справі №2а-23788/08/0570.

08 листопада 2018 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області із заявою про перерахунок пенсії з 2011 року з урахуванням належного позивачеві права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

На звернення позивача до пенсійного фонду, листом від 08.12.2017 року №17836/02 позивачу повідомлено, що з 01.11.2011 року виплата пенсії проводиться у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» від 06.07.2011 року № 745 та постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року №1210.

Вважаючи, що відповідачем протиправно виплачується пенсія у меншому розмірі, ніж встановлено законом, позивач звернувся із даним позовом.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 02.12.2017 року по теперішній час основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

З підстав викладеного суд зазначає про наступне.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року зі змінами та доповненнями (далі за текстом Закон №796-XII).

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам IIІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законами України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що у 2011 - 2015 роках положення статей 50, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідні роки.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України встановлено, що КМУ забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями КМУ встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Таким чином, виплата державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.06.2011 року проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», а з 01.01.2012 року здійснюється у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Конституційний Суд України рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на наведені обставини та норми закону, відповідач здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у спірний період (з 02.12.2017 року), у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяв правомірно, що в свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії за період з 01.01.2012 року по 02.12.2017 рік відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Окрім того, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 р. (заява 43331/12), в якій Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Щодо невиконання рішення суду після внесення у 2011 році змін до законодавства, згідно якої подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання попереднього рішення закінчився, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявника.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на те, що Закон України №796-ХІІ в редакції від 28.12.2014 року Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався, є чинним і підлягає виконанню, враховуючи позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011 та в рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 та позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, суд вважає, що відповідач керуючись Постанова Кабінету Міністрів України не звужував прав та соціальних гарантій позивача на належну йому пенсію.

Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням та у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

Крім того, судове рішення не може бути гарантією проти змін законодавчих норм щодо пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що ухвалою від 12 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області в частині спірного періоду з 01.01.2012 року по 02.12.2017 рік залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення з позовом, суд дійшов висновку про те, що у період з 02.12.2017 рік до теперішнього часу, також відсутні правові підстави для перерахунку, нарахуванню та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

З огляду на відмову у задоволені позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за спірний період, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплат.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3000000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз.2 п.5 постанови).

Суд зазначає, що позивач не надав жодних доказів та не навів достатніх та обґрунтованих обставин, які підтвердили б спричинення протиправними діями відповідача йому моральних страждань. Окрім цього позивач ніяким чином не обґрунтовує суму моральної шкоди, яку просить стягнути з відповідача на його користь.

Таким чином суд вважає, що вимога позивача стягнути на його користь з відповідача 3000000 грн. моральної шкоди є необґрунтованою, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі, в зв'язку з чим, відсутні підстави для встановлення судового контролю.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії з 02.12.2017 року відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії з 02.12.2017 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням належного права на пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплат та стягнення моральної шкоди у розмірі 3000000 грн.- відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.