Рішення № 76477541, 31.08.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/48/18

Провадження № 2/161/1028/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Козак О.А.,

з участю представника позивача - Коновалова Р.О.,

представника відповідача та третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Зхідінкомбанк» до ОСОБА_3 про витребування майна,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Західінкомбанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про витребування майна.

Свій позов обґрунтовує тим, що 27.10.1999 року між КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», та МП «Інкомсервіс», правонаступником якого є ПП «Ірома», було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого банк набув у власність нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, 27.10.1999 року також було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого МП «Інкосервіс» передало, а КБ «Західінкомбанк» прийняв у власність приміщення площею 1098,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 126138,04 грн.

Вказує, що відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (який діяв на момент укладення правочину) договору купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Разом з тим, нотаріальне посвідчення угод між юридичними особами не вимагалось.

При цьому, ст. 228 ЦК УРСР передбачалось, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.

Отже, право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 у ПАТ «Західінкомбанк» виникло в момент передачі майна, тобто 27.10.1999 року.

Разом з тим, 22.12.2015 року ПАТ «Західінкомбанк» стало відомо, що добудова адміністративного приміщення /А-5/ по АДРЕСА_1, яка була придбана у МП «Інкомсервіс» за договором купівлі-продажу зареєстрована за ПП «Ірома» в розмірі 68/100 приміщення, ТзОВ «Спецуправління Дорсервіс» - 18/100 приміщення та ОСОБА_3 - 14/100 приміщення.

Вважає, що вищевказані особи безпідставно та незаконно зареєстрували право власності на приміщення /А-5/ по АДРЕСА_1, оскільки воно ще з 1999 року було придбано КБ «Західінкомбанк» та з того часу нікому не відчужувалось.

У зв'язку з чим, просить витребувати від ОСОБА_3 у власність ПАТ «Західінкомбанк» 14/100 добудови до адміністративного приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третіх осіб ТзОВ «Спецуправління Дорсервіс» і ПП «Ірома» в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явився, проте подав до суду письмові пояснення, де просив задовольнити позов ПАТ «Західінкомбанк».

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, в обґрунтування свої вимог ПАТ «Західінкомбанк» посилається на те, що 27.10.1999 року між банком та МП «Інкомсервіс», правонаступником якого є ПП «Ірома», було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого банк набув у власність нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 23-24).

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, рішенням господарського суду Волинської області від 26.02.2018 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 року, відмовлено у позові ПАТ «Західінкомбанк» до ТзОВ «Спецуправління Дорсервіс», ПП «Ірома», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_3

Як слідує із вказаного судового рішення і згідно ст. 82 ЦПК України вказані обставини доказуванню не підлягають, посилання позивача на письмовий договір купівлі-продажу, як на підставу виникнення у останнього права власності на спірний об'єкт без належної реєстрації такого права у відповідності до вимог чинного на той час законодавства є неправомірним, інші докази на підтвердження права власності позивача на спірний об'єкт нерухомості останній не подав.

При цьому, суду не представлено інших належних доказів неправомірного набуття права власності на вказане майно відповідачем, а також не доведено факт вибуття спірного майна з володіння позивача.

Таким чином, оцінивши та дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Інші доводи представника позивача не спростовують висновків суду.

А тому, керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. 328 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову позовом публічного акціонерного товариства «Зхідінкомбанк» до ОСОБА_3 про витребування майна - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк

Повний текст рішення складений 10.09.2018 року.