Рішення № 76477157, 14.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1544/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько - Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Нововолинсько - Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Нововолинсько - Іваничівське ОУПФУ Волинської області, відповідач) про визнання протиправною відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зобов'язання призначити і виплатити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та на підставі частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмову провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (а.с.1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 10.04.2018 призначено пенсію за віком, однак при цьому їй не було виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій згідно із чинним законодавством, з тих підстав, що Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я», у якому працювала позивач на посаді лікаря - дерматовенеролога є закладом санітарної просвіти, який не передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Позивач вважає, що дії відповідача такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки вона з 1987 року працювала у державних та комунальних закладах охорони здоров'я, а з квітня 2011 року - лікарем-дерматовенерологом амбулаторно-поліклінічного відділення Комунального закладу «Львівський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом», який віднесено до спеціалізованих лікарняних закладів. При цьому зазначає, що лише зміна назви вказаного закладу на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я», який згідно з Переліком закладів охорони здоров'я віднесено до санітарно-профілактичних закладів громадського здоров'я не може бути підтвердженням перепрофілювання спеціалізованого лікарняного закладу та не є підставою для визначення його як заклад санітарної просвіти або центр громадського здоров'я.

З наведених підстав позивач просила задовольнити позов.

У відзиві на позов відповідач його вимог не визнав та зазначив, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач працювала лікарем-дерматовенерологом Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я», який згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385 віднесено до Закладів санітарної просвіти - центр здоров'я. Оскільки розділом 2 «Охорона здоров'я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 заклади санітарної просвіти (центр здоров'я) не передбачені, тому відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій діяв виключно на підставі чинного законодавства та у межах своїх повноважень. Враховуючи вищенаведене, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1987 року працювала у закладах охорони здоров'я та згідно з поданою заявою від 25.05.2018 року їй призначено пенсію за віком з 10.04.2018, до цього часу за призначенням іншого виду пенсії не зверталась, що відповідачем не заперечується.

З приводу невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій як працівнику охорони здоров'я відповідач листом від 13.06.2018 № 3738/02-20-15 повідомив, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач працювала лікарем-дерматовенерологом Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я». Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385 Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я» віднесено до Закладів санітарної просвіти - Центр здоров'я (Український, республіканський, обласний, міський, районний).

Розділом 2 «Охорона здоров'я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 заклади санітарної просвіти (центри здоров'я) не передбачені. Враховуючи те, що на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала у закладі чи установі державної або комунальної власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому підстав для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій немає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Як встановлено пунктом 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункти 6, 7 Порядку №1191).

Отже, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких підстав: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; наявність відповідного страхового стажу; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.

Як встановлено пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала на таких посадах: з 03.08.1987 по 01.08.1996 лікар-дерматовенеролог Нововолинської ЦРЛ психоневрологічного відділення; з 01.08.1996 по 04.08.1997 переведена на 0,5 посади лікаря-дерматолога інфекційного відділення та 0,5 посади лікаря-дерматолога відділення профілактики г/розрахунку; з 04.08.1997 по 14.10.1997 лікар-дерматовенеролог інфекційного відділення (0,5 посади); з 14.10.1997 по 01.01.1998 лікар-дерматолог інфекційного відділення (0,5 посади) та лікар-дерматолог відділення профілактики по терміновій домовленості (0,25 посади); з 01.01.1998 по 01.02.2000 лікар-дерматолог інфекційного відділення (0,5 посади) та лікар швидкої медичної допомоги (0,5 посади); з 01.02.2000 по 01.10.2002 лікар-дерматовенеролог спеціалізованого терапевтичного відділення поліклініки по домовленості (0,5 посади) та лікар-дерматовенеролог інфекційного відділення (0,5 посади); з 01.10.2002 по 17.03.2003 в зв'язку із скороченням переведена на 0, 25 посади лікаря-дерматовенеролога інфекційного відділення, 0,5 посади лікаря-дерматовенеролога відділення профілактики по строковому договору та 0,25 посади лікаря-дерматовенеролога спеціалізованого терапевтичного відділення поліклініки по строковому договору; з 17.03.2003 по 01.01.2007 лікар-дерматовенеролог відділення профілактики (0,5 посади), лікар-дерматовенеролог інфекційного відділення (0,25 посади) та лікар-дерматовенеролог спеціалізованого терапевтичного відділення по строковому договору (0,25 посади); з 01.01.2007 по 27.10.2008 лікар-дерматовенеролог відділення профілактики (0,5 посади), лікар-дерматовенеролог спеціалізованого терапевтичного відділення (0,25 посади), лікар-дерматовенеролог спеціалізованого терапевтичного відділення по строковому договору (0,25 посади); з 27.10.2008 по 31.30.2011 лікар-дерматовенеролог відділення профілактичних оглядів (0,5 посади), лікар-дерматовенеролог спеціалізованого терапевтичного відділення (0,25 посади); з 04.04.2011 лікар-дерматовенеролог амбулаторно-поліклінічного відділення Комунального закладу «Львівський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» (0,5 посади), який згідно з наказом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 29.11.2017 № 107 перейменований в Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я». Вказане підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 14-16).

З матеріалів справи слідує, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення виходив з того, що Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я» є закладом санітарної просвіти (центр здоров'я) і не відноситься до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.

З такими твердженнями суд не погоджується, враховуючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909).

Відповідно до розділу 2 «Охорона здоров'я» вказаного Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) таких закладів і установ: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Так, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385 затверджено Переліки закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я (далі - Наказ №385). Згідно з яким Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом віднесено до спеціалізованих лікарняних закладів (підпункт 1.1.3 «Спеціалізовані лікарняні заклади» розділу 1.1 «Лікарняні заклади»).

Відповідно до пункту 11 Пояснення до Переліку закладів охорони здоров'я центрами є лікувальні заклади або їх структурні підрозділи, диспансери, пологові будинки та інші, які виконують функцію головного закладу з організації і надання медичної і медикаментозної допомоги закріпленому населенню. Заклад, який виконує функцію центру, як правило, зберігає свою назву згідно з переліком.

Отже, Комунальний заклад «Львівський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» є спеціалізованим лікарняним закладом та відноситься до лікарняних закладів, передбачених Переліком № 909.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 04.04.2011 і по даний час працювала на посаді лікаря-дерматовенеролога амбулаторно-поліклінічного відділення Комунального закладу «Львівський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом».

Відповідно до пункту 1.3 Статуту Комунального закладу «Львівський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом», затвердженого наказом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 26.01.2017 № 75-с Центр є закладом охорони здоров'я, що надає кваліфіковану спеціалізовану медичну допомогу населенню Львівської області та здійснює виконання заходів з реалізації державної політики у сфері профілактики та боротьби із ВІЛ-інфекцією /СНІДом.

В подальшому, відповідно до наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 29.11.2017 № 107-с «Про затвердження нової редакції статуту Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я» змінено найменування Комунального закладу «Львівський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я» та затверджено нову редакцію Статуту останнього.

Відповідно до пункту 1.3 нової редакції Статуту зазначеного закладу Центр є закладом охорони здоров'я, що надає спеціалізовану медичну допомогу з лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, проводить обстеження населення на Віл-інфекцію, дослідження крові, біологічних рідин, отриманих від хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.

В подальшому, Статут Центру був прийнятий у новій редакції, яка затверджена наказом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 11.06.2018 № 32-с, де пунктом 1.3 Статуту визначено, що Центр є самостійним закладом охорони здоров'я, що призначений для надання спеціалізованої медичної допомоги з лікування ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД та представників уразливих до ВІЛ-інфекцій груп населення, опортуністичних та супутніх захворювань, проведення обстеження населення на ВІЛ-інфекцію, опортуністичні та супутні інфекції, дослідження крові, біологічних рідин, отриманих від хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих та представників уразливих груп. Центр проводить лікувально-діагностичну, медико-профілактичну, консультативну, наукову, організаційно-методичну, освітню, навчальну, інформаційну та інші види діяльності, що передбачені чинним законодавством та даним статутом.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії по віку, змінено найменування Комунального закладу «Львівський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я» та затверджено нову редакцію статуту даного закладу згідно з наказом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 29.11.2017 № 107-с «Про затвердження нової редакції статуту Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я».

Відповідно до Наказу № 385 Центри здоров'я віднесено до санітарно-профілактичних закладів (пункт 2.2 «Заклади санітарної просвіти» розділ 2 «Санітарно-профілактичні заклади»).

Тобто, фактично відбулися зміни лише у найменуванні даного закладу, який надавав та надалі надає спеціалізовану медичну допомогу з лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, що не впливає на обсяг трудових обов'язків, які виконувала позивач як лікар-дерматовенеролог.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що лише зміна назви Комунального закладу «Львівський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом», який віднесено до спеціалізованих лікарняних закладів на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я», який Наказом №385 віднесено до санітарно-профілактичних закладів не може свідчити про перепрофілювання даного закладу та не може бути підставою для визначення його як заклад санітарної просвіти (центр здоров'я).

Тому, твердження відповідача з даного приводу є безпідставними.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивач на день досягнення пенсійного віку не працювала у закладі чи установі державної або комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому підстав для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій немає, оскільки відповідно до пункту 2.4 Статуту Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я» (у новій редакції), затвердженого наказом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 11.06.2018 № 32-с Центр є неприбутковою комунальною установою, що фінансується з обласного бюджету Львівської області.

Отже, враховуючи наведене, суд зазначає, що ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді лікаря-дерматовенеролага в закладі комунальної форми власності, передбаченого Переліком № 909, зайнятість в якому дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та відповідно має право на призначення та виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вказане підтверджується належними і достатніми доказами, наявними у матеріалах справи.

З урахуванням сукупності вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191.

Відтак, на думку суду, відповідач при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком протиправно відмовив їй у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, у позивача були усі передбачені законом підстави для отримання такої грошової допомоги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи те, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому такі дії відповідача слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 09.08.2018 № 27 (а.с.2).

Керуючись статтями 243-246, 250, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Нововолинсько - Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Нововолинсько - Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинсько - Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області судові витрати у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач: Нововолинсько - Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (45400, Волинська область, Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40442724).

Суддя Р.С. Денисюк