Рішення № 7647698, 19.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.10 Справа№ 32/239

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм”, м.Львів.

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Новояворівськ, Яворівський район Львівська область.

Про стягнення 14 374,26 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Дейнека В.С. представник за довіреністю № 56 від 21.07.2009 року,

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм”, м.Львів до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Новояворівськ, Яворівський район Львівська область про стягнення 14 374,26 грн. з яких 9 250,99 грн. основного боргу, 352,45 грн. відсотків річних , 929,12 грн. штрафних, 3 841,71 грн. пені.

Ухвалою суду від 27.11.2009р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 15.12.2009р. Ухвалою суду від 15.12.2009р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 19.01.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.12.2009р. подав клопотання, яким просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2010р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, вимоги ухвал суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 4956780 від 02.12.2009р. вручено 05.12.2009р.

Станом на 19.01.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

19.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм” (постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки № 7071 (далі по тексту договір поставки), відповідно до якого постачальник зобовязувався передати у власність покупця лікарські засоби та інші медичні товари (надалі товар) в асортименті, за цінами, в кількості і на суму згідно товарно-транспортних накладних, актів передачі, специфікацій, тощо, які є додатками до даного договору.

Згідно п.2.3., п.2.4. та п. 2.5. договору поставки загальна сума договору складає суму по всіх одержаних накладних. Ціна договору визначається як сума вартості товару, відвантаженого (переданого) на підставі товарно-транспортних накладних, актів передачі, специфікацій, тощо за період дії даного договору.

Відповідно до п.3.2. договору поставки право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару уповноваженому представнику покупця або перевізнику.

Згідно п.4.1. та п.4.3. договору поставки оплата за поставлений (замовлений) за даним договором товар здійснюється на умовах та за цінами, що визначаються в товарно-транспортних накладних, актах передачі, специфікаціях тощо. Датою розрахунку вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

За умовами п.6.1. договору поставки у випадку порушення умов оплати (в т.ч. прострочення) товару покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми боргу станом на 10 день прострочення; пеню, в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення; 10% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України та зобовязаний відшкодувати завдані цим порушенням збитки.

Згідно п.9.6. договору поставки термін дії договору -1 (один) рік. В тому випадку, якщо сторони не завершили взаємний розрахунок до вказаного терміну договір буде залишатись в силі до повного завершення взаєморозрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю.

Факт виконання позивачем зобовязань по договору підтверджується видатковими накладними за період з 21.05.2009р. по 04.06.2009р. на загальну суму 9 290,88 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати, сплативши неповну суму вартості поставленого товару, а саме 39,89 грн.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 24.11.2009р. (дата подання позовної заяви) складає 9 250,99 грн.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України та умовами п.6.1. договору поставки, у звязку із порушення умов оплати (в т.ч. прострочення) товару нарахував відповідачу 10 % річних, які згідно поданого ним розрахунку становлять 352,45 грн.

Крім того, позивач нарахував штраф в розмірі 10% від суми боргу станом на 10 день прострочення, який згідно поданого ним розрахунку становить 929,12 грн.

Також, позивач керуючись умовами п.6.1. договору, у звязку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, яка згідно поданого ним розрахунку становить 3 841,71 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 14 374,26 грн. з яких 9 250,99 грн. сума основного боргу, 352,45 грн. відсотків річних, 929,12 грн. штраф, 3 841,71 грн. пеня.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобовязань по договору підтверджується видатковими накладними за період з 21.05.2009р. по 04.06.2009р. на загальну суму 9 290,88 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

З оплат які поступали від відповідача за попередні поставки позивач в рахунок оплати поставок за період з 21.05.2009р. по 04.06.2009р. зарахував 39,89 грн.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 9 250,99грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 6.1. договору поставки сторони узгодили, що у випадку порушення умов оплати (в т.ч. прострочення) товару покупець сплачує постачальнику 10% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 352,45 грн. 10% річних.

Крім того в п.6.1. договору поставки сторони узгодили, що у випадку порушення умов оплати (в т.ч. прострочення) товару покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми боргу станом на 10 день прострочення.

Відтак з відповідача підлягає стягненню 929,12 грн. нарахованого позивачем штрафу.

Щодо нарахованої позивачем пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.1. договору поставки передбачено, що у випадку порушення умов оплати (в т.ч. прострочення) товару покупець сплачує постачальнику пеню, в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Проте слід зазначити, що Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” регулює саме договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вказує на те, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” обмежує розмір нарахування пені, яка вказується сторонами у договорі.

Для того, щоб неустойка вважалася законною та застосовувалася незалежно від домовленості сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення. Тому не можна вважати визначенням законної неустойки, з огляду на ч.6 ст.231 ГК України, положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, яким встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Відтак, суд здійснив розрахунок пені згідно вимог ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, яка становить 746,88 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 9 250,99 грн. основного боргу, 352,45 грн. 10% річних, 929,12 грн. штрафу, 746,88 грн. пені.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627,629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2; МФО 325321; ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм” (79052, м.Львів, вул.Рудненська, 12; р/р 26005049296200 в АКБ УкрСиббанк м.Харків; МФО 351005; ЄДРПОУ 32053158) основний борг в сумі 9 250,99 грн., 352,45 грн. відсотків річних, 929,12 грн. штрафу, 746,88 грн. пені, держмито в сумі 112,80 грн. та 185,19 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3 094,83 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя