Рішення № 76476687, 13.09.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2018 р. Справа № 924/496/18

Господарський суд Хмельницької області у складі: судді Крамара С.І. при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м. Хмельницький

про стягнення 7 149 500,29 грн., з яких: 5 544 797,65 грн. - інфляційних втрат, 1 604 702,64 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Міненко В.М. - представник згідно довіреності №84/17 від 27.12.2017р.;

від відповідача: Доценко О.І. - представник згідно довіреності №077.1Др-6-0118 від 16.01.2018р.;

Юзькова А.В. - представник згідно довіреності №007.2Др-61-0618 від 19.06.2018р.

В судовому засіданні відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини.

Суть спору: 12.06.2018 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м. Хмельницький про стягнення 7149500,29 грн., з яких: 5544797,65 грн. - інфляційних втрат, 1604702,64 грн. - 3% річних нараховані з червня 2015р. по квітень 2018р. на суму основного боргу 20561962,225 грн., який існував станом на 01.06.2015р. та виник на підставі договору постачання природного газу № 06/09-60 від 30.01.2009р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував свої зобов'язання зі сплати суми основного боргу за договором поставки природного газу № 06/09-60 від 30.01.2009р., що було встановлено в рішенні господарського суду Хмельницької області від 21.10.2010 року у справі №8/1058-10, у зв'язку з чим відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, п. 3.2 постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013р. та „Методики розрахунку пені, інфляційних та 3% річних" наданій Держкомстатом України в листі №11/1-5/73 від 13.02.2009р., зобов'язаний сплатити інфляційні нарахування та три відсотки річних. При цьому, позивач посилається на практику Верховного суду викладену у постановах від 24.04.2018р. №904/8731/17 та від 15.05.2018р. №921/412/17-г/7.

Відповідач у відзиві поданому 17.07.2018р., запереченнях від 05.09.2018р. та додаткових поясненнях від 12.09.2018р. проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що уклавши за взаємною згодою мирову угоду, яка затверджена судом, сторони тим самим змінили строк оплати основного боргу за договором, оскільки встановили інший кінцевий строк щомісячного платежу протягом погодженого періоду, а також відповідальність за його порушення у вигляді відшкодування позивачу збитків у разі невиконання або неналежного виконання ПАТ „Хмельницькгаз" зобов'язань згідно мирової угоди. Відповідач звертає увагу на те, що ним зобов'язання за мировою угодою та за договором виконуються належним чином згідно узгодженого Графіку, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями та не заперечується останнім. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, сторони на виконання безумовного обов'язку визначеного у п. 2.6 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та враховуючи, що на стадії виконання судового рішення іншого способу вказаним Законом не передбачено, уклали мирову угоду, затверджену ухвалою суду від 04.09.2012р., якою реструктуризовано заборгованість з оплати за спожитий газ. У відповідності до п. 10.5 ст. 10 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на реструктуризовану заборгованість не нараховуються пеня, штрафні та інші фінансові санкції. Відповідач звертає увагу на те, що з позивачем укладено і інші договори поставки природного газу від 31.12.2009р. № 06/09-2164, від 31.12.2009р. №06/09-2261, від 30.01.2010р. №06/09-60, від 18.08.2010р. №06/10-610, про стягнення заборгованості за якими позивач до суду не звертався, і саме тому на виконання вимог Закону по вказаних договорах підписано договори про реструктуризацію заборгованості від 28.08.2012р., умови яких аналогічні умовам мирової угоди по справі №8/1058-10. Відповідач заперечує факт прострочення грошових зобов'язань за договором поставки внаслідок укладення мирової угоди, та звертає увагу на те, що у наданій позивачем судовій практиці Верховного суду при ухваленні рішень не враховувались положення двох спеціальних Законів, у відповідності до яких укладена мирова угода.

Відповідач вважає застосування позивачем ст. 625 ЦК України безпідставним, оскільки остання застосовується у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, яке виникло з рішення суду. З моменту укладення мирової угоди строки виконання основного зобов'язання не порушувались. До відзиву та заперечень додано судову практику та договори про реструктуризацію заборгованості за договорами поставки природного газу.

У відповіді на відзив позивач вказує, що Закон України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не встановлює цивільного обов'язку виконувати грошове зобов'язання щодо сплати боргу за спожитий газ у інші способи та строк, ніж встановлені умовами договору на постачання природного газу, а лише містить відсилочну норму до порядку реалізації такої правомочності щодо реструктуризації заборгованості. При цьому, сторонами даного спору за взаємною згодою не було реалізовано право на реструктуризацію заборгованості за природний газ, яка виникла за договором № 06/09-60 від 30.01.2009р. станом на 1 січня 2011 року, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Вищого господарського суду України від 13.04.2017 у справі № 910/9349/13 про те, що можливість реструктуризувати таку заборгованість може бути реалізована у вигляді двостороннього зобов'язання в межах договірних правовідносин, що з урахуванням приписів ст. 181 ГК України, ст.ст. 641-644, 646 ЦК України потребує відповіді контрагента для визначення підстав відмови у прийнятті пропозицій. На думку позивача, з метою ненастання негативних наслідків для відповідача у вигляді стягнення коштів у примусовому порядку, було вирішено врегулювати саме порядок виконання судового рішення в частині суми основного боргу, у зв'язку з чим сторонами даного спору було підписано та ухвалою суду від 04.09.2012р. затверджено мирову угоду у справі № 8/1058-10. Мирова угода, затверджена на стадії виконання судового рішення, не може вважатись правочином у цивільно-правовому розумінні, не змінює строки виконання грошового зобов'язання, підставою виникнення якого є договір, а є процесуальним актом, в якому встановлюється інший спосіб та порядок виконання судового рішення. Вказане узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16 та у постановах Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі № 904/8731/17, від 15.05.2018р. у справі № 921/412/17-г/7, від 20.06.2018р. у справі №913/869/14. До відповіді на відзив долучено судову практику.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, повідомив про належне виконання відповідачем умов затвердженої судом мирової угоди.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечують та вказують на їх необґрунтованість.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №8/1058-10 від 21.10.2010р., залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2011р. та Вищого господарського суду України від 06.06.2011р., позов дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м. Хмельницький за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національної комісії регулювання електроенергетики України, м. Київ про стягнення 52185020,57 грн. основного боргу, 6178754,6 грн. пені, 5943695,26 грн. інфляційних втрат, 1516502,86 грн. 3% річних задоволено частково.

Вирішено стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (м. Хмельницький, проспект Миру, 41, ідентифікаційний код 05395598) на користь дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 52185020,57 грн. основного боргу, 6132759,09 грн. пені, 5943695,26 грн. інфляційних втрат, 1516502,86 грн. 3% річних, 25500 грн. відшкодування державного мита та 235,84 грн. відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено.

На виконання означеного вище рішення було видано наказ господарського суду Хмельницької області № 8/1058-10 від 05.07.2011р.

Ухвалою суду від 02.08.2012р. по справі №8/1058-10 відстрочено до 10.09.2012р. виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 21.10.2010р. на підставі ст. 121 ГПК України.

Як встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.10.2010р. №8/1058-10, 30.01.2009 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки природного газу №06/09-60 з подальшими змінами та доповненнями (далі -договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю в 2009 р. природний газ, надалі газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Як встановлено пунктом 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 даного договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 7.7. договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом.

На виконання умов означеного договору, позивач у січні, червні, серпні-грудні 2009р. та січні 2010р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 52185020,57 грн., а останній не розрахувався за отриманий природний газ, що стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами. Суд визначив правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 52185020,57 грн. основного боргу, 5943695,26 грн. інфляційних втрат (за лютий 2009р. -березень 2010р.), 1516502,86 грн. 3% річних (за період з 11.02.2009р. по 04.06.2010р.) на підставі договору постачання природного газу № 06/09-60 від 30.01.2009р.

В подальшому, 04.09.2012р. господарським судом Хмельницької області винесено ухвалу у справі №8/1058-10, якою затверджено мирову угоду від 08.06.2012р., укладену між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз", згідно умов якої, враховуючи вимоги пункту 2.6. статті 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", сторони дійшли згоди врегулювати порядок виконання вказаного судового рішення в частині суми основного боргу, яка на момент підписання цієї мирової угоди становить 25708827,77 грн.

У п.2 мирової угоди зазначено, що на момент укладання цієї мирової угоди боржником повністю погашені суми: пені, втрат внаслідок інфляційних процесів, 3% річних, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зазначені в рішенні господарського суду Хмельницької області від 21.10.10р. у справі № 8/1058-10.

Відповідно до п.4 мирової угоди боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.3 цієї мирової угоди, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок стягувача у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню. Період сплати заборгованості, відповідно до Графіка становить з червня 2012р. по травень 2027р.

Згідно з п.п. 12, 13 цієї мирової угоди, у випадку порушення боржником умов погашення суми основного боргу в частині сплати платежів у розмірі та у терміни, визначені пунктом 4 цієї мирової угоди, стягувач має право негайно вживати передбачених законодавство заходів до примусового виконання мирової угоди, в тому числі шляхом пред'явлення ухвали про затвердження мирової угоди на примусове виконання до органу державної виконавчої служби. Боржник зобов'язується відшкодувати стягувачу збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань щодо погашення заборгованості відповідно до порядку, встановленого п. 4 цієї мирової угоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов укладеної мирової угоди та затвердженого Графіку погашення заборгованості сплачуються щомісячно платежі в розмірі 142 826,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про сплату за період з 14.06.2012р. по 03.05.2018р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Посилаючись на недотримання відповідачем умов договору поставки природного газу №06/09-60 від 30.01.2009р. щодо виконання грошового зобов'язання зі сплати основного боргу, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості позивач звернувся з позовними вимогами до суду про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 08.06.2015р. по 31.05.2018р. та інфляційних втрат за період з червня 2015р. по квітень 2018р.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішення у справі № 8/1058-10 від 21.10.2010р. набрало законної сили, тому встановлені ним факти не підлягають доказування в даній справі, зокрема факт прострочення відповідачем, як боржника, з виконання грошового зобов'язання зі сплати 52185020,57 грн. основного боргу за договором поставки природного газу №06/09-60 від 30.01.2009р., який був базою для нарахування стягуваних в межах цієї справи сум 3% річних та інфляційної індексації.

Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судове рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Судом врахована позиція Верховного суду викладена у постановах від 24.04.2018р. №904/8731/17 та від 15.05.2018р. №921/412/17-г/7 стосовно того, що мирова угода на стадії виконання судового рішення, не може вважатись правочином у цивільно-правовому розумінні, а є процесуальним актом, в якому встановлюється інший спосіб та порядок виконання судового рішення. Мирова угода не є договором у цивільному/господарському правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК, проте вона має на меті припинення спору на умовах погоджених сторонами та затверджених судом. Мирова угода впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за договором поставки природного газу є незмінною.

Після набрання чинності рішенням господарським судом Хмельницької області № 8/1058-10 від 21.10.2010р., залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2011р. та Вищого господарського суду України від 06.06.2011р., Верховною Радою України прийнято Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011р. №3319-VI, який набрав чинності 31.12.2011р. та діяв до 30.06.2012р.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її Дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з пунктом 2.6. статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, дія Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" поширюється на сторін у даній справі, беручи до уваги суб'єктний склад, характер правовідносин та наявність відповідних умов для застосування механізму врегулювання питань щодо заборгованості за спожитий природний газ.

Враховуючи вимоги п. 2.6 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", сторони дійшли згоди врегулювати порядок виконання рішення господарського суду Хмельницької області №8/1058-10 від 21.10.2010р. в частині суми основного боргу шляхом підписання мирової угоди від 08.06.2012р., яка затверджена ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.09.2012р. Період сплати заборгованості, відповідно до Графіка становить з червня 2012 р. по травень 2027 р.

Судом встановлено, що відповідачем графік погашення суми основної заборгованості, узгоджений сторонами в мировій угоді від 08.06.2012р., виконується в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень за червень 2012р. - травень 2018р. долучених до матеріалів справи та не заперечується позивачем.

Пункт 2.6. ст.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», який розповсюджувався на сторін цієї справи на момент укладання мирової угоди в силу ст.1 вказаного Закону та зважаючи на період формування несплаченої заборгованості, не містить будь-яких обмежень можливості укладення договору на реструктуризацію через наявність винесеного судового рішення про стягнення грошових коштів.

Крім того, на сторони поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", оскільки останні включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України №568 від 10.11.2005р.

У п. 10.1 ст.10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" встановлено, що державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Суб'єктам господарської діяльності інших форм власності дозволяється, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей.

У п. 3.4 вказаного Закону передбачено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року.

Згідно з п. 10.5 Закону реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховуються пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.

Судом враховано позицію відповідача про те, що мирова угода від 08.06.2012р., затверджена ухвалою господарського суду Хмельницької області у справі №8/1058-10 04.09.2012р., аналогічна за змістом укладеним з позивачем договорам про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р., якими розстрочено на період з травня 2012р. по квітень 2027р. погашення основного боргу (розмір якого визначено станом на 31.03.2012р.), за договорами поставки природного газу від 31.12.2009р. №06/09-2164, від 31.12.2009р. №06/09-2261, від 30.01.2010р. №06/09-60, від 18.08.2010р. №06/10-610, які укладено також на виконання п.2.6 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію». Однак, у зв'язку з тим, що на стадії виконання судового рішення, на думку відповідача, іншого способу реструктуризувати основний борг за спожитий газ не передбачено, тож сторонами укладено мирову угоду, прострочення по виконанню якої відсутнє.

При дослідженні затвердженої судом мирової угоди, суд дійшов до висновку, що остання в повній мірі відповідає вимогам договору про реструктуризацію, оскільки в частині узгодження уповноваженими представниками сторін (п.3 означеної угоди) забезпечує належне волевиявлення, спрямоване на реструктуризацію заборгованості згідно з Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», а з урахуванням її затвердження судом в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, на дату затвердження), забезпечує виконання судового рішення в межах такої реструктуризації. В контексті вимог ч.2 ст.19 Конституції України не вбачається іншого варіанту забезпечення боржнику можливості фактичної реалізації передбачених п. 2.6. ст.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» прав на реструктуризацію заборгованості за умови чинного судового рішення, порядок і строки примусового виконання якого регламентуються Законом України «Про виконавче провадження», яким не передбачено можливості позасудового коригування строків примусового виконання грошового зобов'язання, відносно якого було ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2018р. №908/251/18.

Правова позиція Верховного суду, на яку посилається позивач, не підлягає застосуванню під час розгляду даної справи, оскільки Верховний суд не розглядав справу в контексті положень спеціальних приписів п.2.6. ст.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", адже мирова угода містить безпосередню вказівку на її укладання саме на підставі спеціальної норми.

Заперечення позивача щодо відсутності у мирової угоди статусу договору в цивільному -правовому розумінні здійснено в контексті висновку про те, що укладання та затвердження мирової угоди не змінило правову природу грошового зобов'язання, проте з урахуванням реструктуризації заборгованості в порядку п.2.6. ст.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», вона мала своїм наслідком у відповідності до ч.1 ст.651 та ст.654 Цивільного кодексу України зміну строку. Суд вважає, що винесення судом рішення про стягнення заборгованості за договором поставки № 06/09-60 від 30.01.2009р. не тільки не змінює правову природу зобов'язань, але і не обмежує сторін у можливості подальшого укладення угод (договорів) в межах даних правовідносин.

Оскільки за матеріалами справи відповідачем належно виконуються змінені сторонами у мировій угоді умови виконання грошового зобов'язання, встановлені Графіком виконання зобов'язання на виконання Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для стягнення з відповідача заявлених 3% річних та інфляційних нарахувань на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, суд вважає за належне у позові відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору також підлягають покладенню на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м. Хмельницький про стягнення 7 149 500,29 грн., з яких: 5 544 797,65 грн. - інфляційних втрат, 1 604 702,64 грн. - 3% річних відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.09.2018р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрукувати 3 примірника (надіслати усім рекомендованим з повідомленням):

1. до справи;

2. позивачу (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

3. відповідачу ( 29019, м. Хмельницький, вул. Проспект Миру, 41).