Рішення № 7647664, 25.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.10                                                                                 Справа № 6/206.

За позовом

Державного підприємства “Лисичанська теплоелектроцентраль”, м. Лисичанськ Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства “Лисичанська сода”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 35228 664 грн. 68 коп.

          Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Попова Ю.О., дов. № 06-5/14 від 04.01.10; Монастирський В.П., дов. № 06-5/1554 від 11.12.09;

від відповідача - Павлюк Т.І., дов. № 30-2-110 від 22.12.09;

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача борг за відпущену теплову енергію у сумі 30502 022 грн. 87 коп., пеню у сумі 3348163 грн. 66 коп., інфляційні нарахування у сумі 876554 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 501923 грн. 20 коп.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 01.01.09 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 01-01/09-КП, за умовами якого позивач зобов’язався надавати відповідачу теплову енергію, а останній –приймати та оплачувати її на умовах договору.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу теплову енергію у кількості 109093 Гкал на загальну суму 46 524 169 грн. 20 коп. Відповідач оплату за договором не здійснив та оплатив теплову енергію частково, у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 22856 213 грн. 31 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім цього, позивачем до стягнення заявлені пеня у сумі 3348163 грн. 66 коп., інфляційні нарахування у сумі 876554 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 501923 грн. 20 коп.

Відповідач з позовними вимогами не погодився та надав до суду відзив (т. 2 арк. справи 29-30,45-46) та додаткові пояснення, за якими зазначив, що на момент звернення позивачем до суду у останнього не виникло право вимоги заборгованості, оскільки між сторонами був підписаний графік погашення заборгованості за договором, за яким сплату боргу було розстрочене і перший платіж повинен бути здійснений у листопаді 2009 року, окрім цього, позивачем невірно зазначена сума боргу. Також відповідач вказує на те, що у зв’язку з тим, що позивач не надавав передбачені договором послуги, відповідач не мав можливості працювати та сплачувати заборгованість.

Позивач надав до суду відповідні пояснення на доводи відповідача за якими зазначив, що між сторонами неодноразово підписувалися графіки погашення заборгованості за договором, які останній не дотримувався та не сплачував заборгованість за надані послуги, у зв’язку з чим позивач вважає, що у нього виникло право вимоги заборгованості за договором, в тому числі і за листопад 2009 року.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

01.01.09 між ДП «Лисичанська ТЕЦ»і ВАТ «Лисичанська сода»був укладений договір № 01-01/09-КП купівлі-продажу теплової енергії.

За умовами вказаного договору «Продавець»- Лисичанська ТЕЦ (позивач у справі) зобов’язався поставити, а «Покупець»- ВАТ «Лисичанська сода»(відповідач у справі) прийняти і оплатити теплову енергію у вигляді пару в обсягах та на умовах договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розділом 4 договору сторони визначили, що оплата за відпущену теплову енергію здійснюється відповідачем шляхом 100% передплати вартості теплової енергії за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Разом з цим, кінцевий розрахунок здійснюється за фактом відпущеної теплової енергії до 5 числа місяця наступного за звітним.

Підставою для розрахунків за звітний період є підписаний сторонами акт приймання -передачі. Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків.

Як свідчать матеріали справи, в тому числі: акти приймання - передачі теплової енергії, рахунки на оплату (т. 1 арк. справи 15-29), позивач, на виконання умов договору за період з січня по квітень 2009 року поставив відповідачу теплову енергію у вигляді пару у кількості 109093 Гкал на загальну суму 46524169 грн. 20 коп.

За розрахунком позивача, відповідач оплатив надану теплову енергію частково у сумі 23667955 грн. 89 коп., у зв’язку з чим на момент звернення із позовом за відповідачем залишилась заборгованість у сумі 22856213 грн. 31 коп.

Матеріалами справи підтверджено та визнано відповідачем, що ним умови договору в частині оплати наданих послуг виконувалися не в повному обсязі та несвоєчасно, але це було пов’язано із нестабільною роботою підприємства.

Разом з цим, із матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивачем до суду із даним позовом, а саме на 13.11.09 відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості на загальну суму 24221088 грн. 73 коп., у зв’язку з чим залишився борг у сумі 22303080 грн. 47 коп.

В той же час, між сторонами був підписаний графік погашення заборгованості за спожиту теплову енергію на суму 22303080 грн. 47 коп. за договором № 01-01/09-КП від 01.10.09 (т. 2,арк. справи 31,47). Факт підписання вказаного графіку також був підтверджений і позивачем за відповідними поясненнями. Згідно вказаного графіку сторони домовилися розстрочити сплату боргу таким чином: листопад 2009 року –2000000, 00 грн., грудень 2009 року – 2592100,00грн., січень 2010 року –3000000,00 грн., лютий 2010 року –2600080,47 грн., березень 2010 року –3110000,00 грн., квітень 2010 року –2100000,00 грн., травень 2010 року –3200000,00 грн., червень 2010 року –3700000,00 грн.

Зазначений графік був підписаний керівниками підприємств та скріплений відповідними печатками. Фактично сторони за взаємною згодою узгодили строки сплати простроченої заборгованості за надані послуги з теплопостачання та визначили певні суми, що підлягають сплаті. Окрім цього, раніше сторонами також підписувався графік на сплату заборгованості, який в наступному був змінений зазначеним вище графіком.

Незважаючи на те, що графік не містить дати підписання, він був предметом розгляду в Міністерстві промислової політики України згідно протоколу спільної наради від 29.10.09., що свідчить про те, що на момент звернення із позовом до суду сторонами вже було досягнуто згоди щодо певних строків та сум простроченої заборгованості за договором.

Тобто, наведене свідчить про те, що сторонами був змінений порядок та строки сплати простроченої заборгованості за використану теплову енергію і як було вказано вище, перший платіж за графіком повинен був бути здійснений відповідачем у листопаді 2009 року у сумі 2000000,00 грн. Але позивач звернувся до суду із позовом 13.11.09 та просить стягнути всю заборгованість, без урахування строків та сум узгоджених сторонами за відповідним графіком.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В даному випадку, позивач звернувся до суду із позовом без урахування строків оплати простроченої заборгованості за поставлену теплову енергію, визначених за відповідним графіком. Тобто, на момент звернення із позовом у останнього не виникло право вимоги заборгованості у сумі 22303080 грн. 47 коп., а решта вимог заявлена без урахування фактичної сплати відповідачем частини боргу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку, сторонами був фактично змінений строк оплати поставленої та використаної теплової енергії, ніж первісно зазначено за договором купівлі-продажу від 01.01.09.

Щодо вимог про стягнення боргу у сумі 8198942 грн. 40 коп. за спожиту у листопаді 2009 року теплову енергію слід зазначити наступне.

Як було вказано вище, умовами договору передбачено, що кінцева сплата вартості поставленої теплової енергії за поточний місяць здійснюється відповідачем до 5-го числа, наступного за звітним.

На момент звернення позивачем до суду із даним позовом (станом на 13.11.09), у останнього не виникло право вимоги заборгованості за спожиту у листопаді 2009 року теплову енергію, оскільки акт приймання, який є підставою для оплати вартості теплової енергії був підписаний лише 30.11.09.

За таких обставин, підстав для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у суду не має, у зв’язку з чим вимоги щодо стягнення пені, інфляції та 3% річних також є необґрунтованими оскільки вони є похідними з вимог про стягнення боргу.

Виходячи з наведеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –28.01.2010.           

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько