Рішення № 76476631, 12.09.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1882/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків про стягнення 42003,41 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Коваленко А.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування у розмірі 42003,41 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" перейшло право на отримання від ОСОБА_2, як винуватця ДТП, компенсації шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" згідно полісу НОМЕР_2 (франшиза 0,00 грн.). З заявою про відшкодування витрат, позивач звернувся до відповідача 18.10.2017 (вих. № 7484), яку той отримав 25.10.2017 року. Граничний строк для здійснення страхової виплати за полісом є 26.01.2018. Однак, відповідач добровільно не відшкодував шкоду у розмірі 40336,37 грн., у зв'язку з чим позивачем були нараховані відповідачу 527,14 грн. 3% річних та 1139,90 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.08.2018 о 10:30.

Відповідач, через канцелярію суду 06.08.2018 за вх.№ 22646, надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність порушеного права позивача. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що ремонтна калькуляція № 00230037 від 01.08.2017 та висновок від 02.08.2017 до договору № 021099/4640/0000042 не є належними, допустимими та достовірними доказами виплаченого позивачем страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 13.08.2018 розгляд справи було відкладено на 03.09.2018 о 10:30, зобов'язано позивача надати до суду оригінал договору добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання" № 021099/4640/0000042 від 26.01.2017 з усіма додатками до нього (для огляду) та докази того, що ремонтна калькуляція № 00230037 від 01.08.2017 та висновок від 02.08.2017 до договору № 021099/4640/0000042 були виконані уповноваженою особою - суб'єктом оціночної діяльності.

Позивач, через канцелярію суду 15.08.2018 за вх.№ 23552, надав відповідь на відзив, яка судом долучена до матеріалів справи. У відповіді на відзив позивач вказував, що відзив відповідача є необґрунтованим, а факт переходу права вимоги, та факт виплати страхового відшкодування потерпілій стороні є підтвердженими та доведеними.

Також, позивач, через канцелярію суду 22.08.2018 за вх.№ 24157, на виконання вимог ухвали суду від 13.08.2018 надав оригінал договору № 021099/4640/0000042 від 26.01.2017 та докази того, що ремонтна калькуляція № 00230037 від 01.08.2017 та висновок від 02.08.2017 до договору № 021099/4640/0000042 були виконані уповноваженою особою - суб'єктом оціночної діяльності.

03.09.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення судового засідання на 12.09.2018 о 11:00.

Відповідач, через канцелярію суду 11.09.2018 за вх.№ 26449, надав доповнення до відзиву на позовну заяву, які судом долучені до матеріалів справи. У наданих доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач вказував, що 25.10.2017 він одержав заяву позивача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих.№7484 від 18.10.2017. 27.10.2017 відповідачем на адресу позивача був направлений лист (запит) з пропозицією додатково надати копію повного тексту договору страхування (умов страхування на 6 сторінках), та додатково було зазначено, що питання щодо виплати страхового відшкодування буде розглянуто після надання вказаних документів у встановлений законом строк, оскільки без надання повного тексту договору страхування відповідач не мав можливості прийняти рішення відносно заяви позивача про виплату відшкодування. Таким чином, відповідач вказував, що неправильні дії позивача і призвели до його звернення до суду з відповідним позовом, хоча відповідач за умови надання позивачем відповідних документів сплатив би суму, що зазначена як ціна позову в досудовому порядку.

Позивач, через канцелярію суду 11.09.2018 за вх.№ 26409, надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, яка судом була задоволена та долучена до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.01.2017 між ПрАТ "СК "Уніка" та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання" №021099/4640/0000042 (з умовами страхування до договору), предметом якого є страхування транспортного засобу ВАЗ 217130, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

07.07.2017 в м. Харкові по вул. Метробудівників, у подвір'ї будинку № 4, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем згідно полісу № НОМЕР_2.

Відповідно до довідки поліції № 3017191352864572 про дорожньо-транспортну пригоду дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.

Постановою Київського районного суду м. Харків від 07.08.2017 по справі №640/11113/17 було визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Як вказує позивач, 11.07.2017 року до ПрАТ "СК "Уніка" звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

01.08.2017 ПрАТ "СК "Уніка" було складено ремонтну калькуляцію №00230037 відповідно до якої вартість ремонту пошкодженого автомобіля склала 50277,77 грн.

25.09.2017 ПрАТ "СК "Уніка" на підставі висновку (розрахунку аварійного комісара) було складено страховий акт № 00230037 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього у розмірі 40336,37 грн.

При цьому, суд зазначає, що договір № 021099/4640/0000042 від 26.01.2017 з умовами страхування до нього було укладено між ПрАТ "СК "Уніка" та ОСОБА_3, а ремонтна калькуляція № 00230037 від 01.08.2017 та висновок від 02.08.2017 до договору № 021099/4640/0000042 були виконані уповноваженою особою - Тертичним О.В., який має свідоцтво аварійного комісара № 1769 видане УЦПАЗ "Експерт-Сервіс" 14.07.2016 та свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 6193 від 24.01.2008.

На підставі вищевказаних документів ПрАТ "СК "Уніка" здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 40336,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 041157 від 04.10.2017.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі.

У відповідності до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистими немайновими правами фізичної або юридичної особи, а також: шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктом 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Таким чином, суд зазначає, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача, як страховика винної у ДТП особи, щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 40336,37 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування витрат від 18.10.2017 (вих.№ 7484), яку той отримав 25.10.2017, у зв'язку з чим граничний строк для здійснення страхового відшкодування настав 26.01.2018. Проте, відповідач у зазначений строк добровільно не відшкодував позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 40336,37 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що ним 27.10.2017 на адресу позивача був направлений запит з пропозицією додатково надати повний текст договору страхування для вирішення питання про виплату страхового відшкодування, суд зазначає, що дані посилання відповідача підлягають відхиленню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення даного запиту позивачу та докази його отримання останнім.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.

Cтаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 даного Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі № 910/18319/16 та від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 3% річних у розмірі 527,14 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 1139,90 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК судові витрати покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99, літ. А-3, ідентифікаційний код 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) 42003,41 грн. (з яких: 40336,37 грн. - відшкодування шкоди, 527,14 грн. - 3% річних, 1139,90 грн. - інфляційні втрати) та 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533).

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99, А-3, ідентифікаційний код 31236795).

Повне рішення складено 17.09.2018 р.

Суддя А.М. Буракова