Рішення № 76476566, 11.09.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/548/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В.,

при секретарі Коваль С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пламбер"

до відповідача Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 83 238,74 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: представник не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пламбер" (надалі - Позивач або ТОВ "Пламбер") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (надалі - Відповідач або КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської МР) в якому просить стягнути з останнього 83 238,74 грн. заборгованості, в т.ч. 68 068,80 грн. основного боргу, 1 191,67 грн. 3 % річних. 11 004,77 грн. пені та 2 973,50 грн. інфляційних.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на замовлення КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської МР Позивачем, відповідно до Договору № 114 від 14.11.2017 р., виконано гідрохімічне очищення водогрійного твердопаливного котла "Буран-400" у котельні КП "Сарнитеплосервіс" по вул. Киівській, 1 м. Сарни, Рівненської області, однак взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати робіт Відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 68 068,80 грн..

Представник Позивача в судове засідання 11.09.2018 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 0953767 0, яке наявне в матеріалах справи.

Представник Відповідача в судове засідання 11.09.2018 року не з'явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 0953766 2, яке наявне в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представників Позивача та Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином суд вважає, що Позивач та Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Позивача та Відповідача та відзиву з боку останнього за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

14 листопада 2017 року ТОВ "ПЛАМБЕР" (Виконавець) та КП "Сарнитеплосервіс" Сарненської МР (Замовник), уклали Договір № 114 (далі - Договір), за умовами якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати такі послуги: Гідрохімічне очищення водогрійного твердопаливного котла "Буран-400" у котельні КП "Сарнитеплосервіс" по вул. Киівській, 1 м. Сарни, Рівненської області (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору, надані послуги за цим договором передаються Виконавцем Замовнику на підставі акту здачі - прийняття наданих послуг, який підписуються обома Сторонами. У цьому Договорі під актом Сторони розуміють акти складені за типовою формою КБ-2в та довідки складені за типовою формою КБ-3.

Згідно з п. 2.1. та п. 2.2. Договору, загальна сума договору складає: 68 068,80 грн (шістдесят вісім тисяч шістдесят вісім грн 80 коп.). Кінцева сума Договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, що підтверджується актом (актами) здачі - прийняття наданих послуг.

За надані послуги згідно п. 1.1. цього договору Замовник сплачує Виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг. Оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання Замовником та Виконавцем актів здачі - прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Сторони погодились, що кінцевий термін оплати Замовником наданих і прийнятих послуг з урахування п. 3.2. здійснюється не пізніше 31 грудня 2017 року (п.п. 3.1. - 3.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що прийом наданих Виконавцем послуг оформлюється актом(ми) здачі-прийняття наданих послуг та здійснюється Замовником протягом 2 -х днів з моменту його повідомлення про готовність послуг до приймання. У випадку наявності недоліків або дефектів наданих послуг, Замовник зобов'язаний у цей термін вмотивовано письмово повідомити Виконавця про відмову від підпису актів.

Пунктом 10.1 Договору, сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання Договору № 114 від 14.11.2017 р. в листопаді 2017 року Позивачем були надані послуги на суму 68068,80 грн., зокрема, гідрохімічне очищення водогрійного твердопаливного котла "Буран-400" у котельні КП "Сарнитеплосервіс" по вул. Киівській, 1 м. Сарни, Рівненської області, про що був складений акт від 30.11.2017 р. приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року (форма - КБ-2в).

Вказаний акт був підписаний представником Замовника без будь яких зауважень зі сторони останнього та скріплено печаткою останнього.

Разом з тим, між Замовником та Виконавцем, відповідно до п 1.3. Договору, 30.11.2017 року підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2017 р. (форма КБ-3) на суму 68 068,80 грн.

Відповідно до п. 3.2 та п. 3.3. Договору Відповідач зобов'язався провести оплату за надані послуги, однак кошти за надані послуги, а саме, гідрохімічне очищення водогрійного твердопаливного котла "Буран-400" у котельні КП "Сарнитеплосервіс" по вул. Киівській, 1 м. Сарни, Рівненської області останнім не сплачено. Відтак, сума заборгованості Відповідача складає 68 068 грн. 80 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

22 червня 2018 року Позивачем на адресу Відповідача направлено вимогу за № 282 від 21.06.2018 року про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та задоволенням.

На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем заборгованості за надані послуги в сумі 68 068, грн. 80 коп. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості за надані послуги - гідрохімічне очищення водогрійного твердопаливного котла "Буран-400" у котельні КП "Сарнитеплосервіс" по вул. Киівській, 1 м. Сарни, Рівненської області в сумі 68 068, грн. 80 коп. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 11 004,77 грн. пені, 1 191,67 грн. 3% річних та 2 973,50 грн. інфляційних, судом враховується наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

Приписами ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4. Договору встановлено відповідальність за несвоєчасну сплату Замовником вартості наданих послуг. Відповідно до п. 6.4. Договору, при несвоєчасній оплаті Замовником вартості наданих послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

На підставі вищезазначеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 11 004,77 грн. пені, нарахованої за період прострочення з 03.01.2018 р. по 30.06.2018 р.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих Позивачем сум пені дійшов висновку, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 11 004,77 грн., нарахованої за період прострочення з 03.01.2018 р. по 30.06.2018 р., є законними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу 1 191,67 грн. 3 % річних та 2 973,50 грн. інфляційних за період з 03.01.2018 р. по 03.08.2018 р..

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих Позивачем сум 3 % річних дійшов висновку, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3 % річних у розмірі 1 191,67 грн., нарахованих за період прострочення з 03.01.2018 р. по 03.08.2018 р., є законними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими що підлягають до задоволення.

Стосовно нарахування Позивачем 2 973,50 грн. інфляційних за період з 03.01.2018 р. по 03.08.2018 р., то останні частково підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція викладена у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так зокрема, найменший період визначення індексу інфляції складає місяць.

Перевіривши подані розрахунки та період нарахування інфляційних, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням періодів нарахування.

Так зокрема, судом встановлено, що з вказаної нижче суми, розрахунок інфляційних є таким:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.01.2018 - 31.07.201868068.801.0362476.2070545.00Таким чином, на суму заборгованості за період з січня 2018 р. по липень 2018 р. включно, інфляційних складає 2 476 грн. 20 коп., а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості за надані в листопаді 2017 року послуги, а саме, гідрохімічне очищення водогрійного твердопаливного котла "Буран-400" у котельні КП "Сарнитеплосервіс" по вул. Киівській, 1 м. Сарни, Рівненської області, зі сторони Відповідача згідно договору № 114 від 14.11.2017 року, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Кулікова, 7, код ЄДРПОУ 35132153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пламбер" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, оф. 317, код ЄДРПОУ 40413845) 68 068,80 грн. (шістдесят вісім тисяч шістдесят вісім гривень 80 коп.) заборгованості за надані послуги відповідно до договору № 114 від 14.11.2017 року; 11 004,77 грн. (одинадцять тисяч чотири гривні 77 коп.) пені; 1 191,67 грн. (одну тисячу сто дев'яносто одну гривню 67 коп.) 3 % річних, 2 476,20 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят шість гривень 20 коп.) інфляційних та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити в задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано "17" вересня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.