Рішення № 76476518, 13.09.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/931/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від прокурора: Стогнійчук О.І. за посвідченням;

від позивача: Штоля А.О. за довіреністю;

від відповідачів: 1. Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради: Полякова І.Д. за довіреністю;

2. ФОП Шевчука В.С.: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до відповідачів Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Фізичної особи - підприємця Шевчука Володимира Сергійовича про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Одеської області в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича про визнання недійсним договору оренди комунального майна шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016 від 12.05.2016р. та зобов'язання повернути на користь Одеської міської ради берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-16 від 12.05.2016р., укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 є удаваним та вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди комунального майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2017р. (суддя Никифорчук М.І.) порушено провадження у справі № 916/931/17 та справу призначено до розгляду.

15.05.2017р. за вх.суду№10636/17 позивач надав до суду пояснення.

06.06.2017р. за вх.суду№12287/17 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів.

16.06.2017р. за вх.суду№13270/17 відповідач ФОП Шевчук В.С. надав до суду відзив на позовну заяву.

16.06.2017р. за вх.суду№2-3269/17 прокурор звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову в якій просить визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016, укладений 12.05.2016р. між Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Шевчуком Володимиром Сергійовичем, та зобов'язати Фізичну особу-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану.

23.06.2017р. за вх.суду№13902/17 відповідач Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради надав до суду пояснення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.06.2017р. (суддя Никифорчук М.І.) у позові Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017р. рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2017р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2018р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017р. та рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2017р. у справі №916/931/17 скасовано, справу №916/941/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018р., справу №916/931/17 передано на розгляд судді Степанової Л.В.

15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2018р. прийнято до провадження справу №916/931/17, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.06.2018р. о 19:30.

В підготовчому засіданні від 19.06.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 12.07.2018р. о 10:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2018р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 12.07.2018р. о 10:30, однак у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 09.07.2018р., засідання суду не відбулося.

04.07.2018р. за вх.суду№13381/18 позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2018р. призначено підготовче засідання на 30.07.2018р. о 10:00.

В підготовчому засіданні від 30.07.2018р. оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.08.2018р. о 10:40.

В судовому засіданні від 21.08.2018р. оголошено перерву по 13.09.2018р. о 10:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2018р. викликано учасників справи у судове засідання на 13.09.2018р. о 10:30.

23.08.2018р. за вх.суду№17169/18 прокурор звернувся до суду з заявою щодо розподілу судових витрат.

В судовому засіданні від 13.09.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/931/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:

Як вказує прокурор, 12.05.2016р. між Управлінням інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Шевчук Володимиром Сергійовичем укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-16 (далі договір) відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану. Пунктом 2.4.1. договору встановлено, що Фізична особа - підприємець Шевчук Володимир Сергійович має право користуватися берегозахисною спорудою у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану та надавати платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси затверджених Одеською міською радою, у тому числі надання послуг літнього кафе, протягом строку, на який він укладений. Згідно з п. 6.2. строк дії договору складає 15 років та є чинним до 10.05.2031р., у разі не припинення його у достроковому порядку передбаченому п. 2.2.3. У п. 1.5. договору зазначено, що берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста Одеси, а підприємцю надається право користуватися нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору.

Прокурор зазначає, що укладений між відповідачами договір є удаваним та вчинений для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме: договору оренди комунального майна. договір оренди комунального майна, укладений сторонами шляхом підписання удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03/с-16, підлягає визнанню недійсним. Як зазначено у договорі сторони погодили, що його предметом є користування фізичною особою - підприємцем Шевчук Володимиром Сергійовичем комунальним майном - берегозахисною спорудою. Вказана берегозахисна споруда обліковується на балансі Управління інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі розпорядження Одеської обласної ради №62/р-96 від 17.09.1996 «Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради» та рішення Одеської міської ради №552 від 13.12.1996 «Про прийняття до комунальної власності міста майна Одеського протизсувного управління».

Прокурор стверджує, що фактично договір про співробітництво та організацію взаємовідносин є удаваним правочином, оскільки його умови не відповідають установленим ст. 1130 Цивільного кодексу України в частині предмету договору про спільну діяльність, а приховує договір оренди вказаного об'єкту нерухомості, оскільки передається підприємцю для здійснення підприємницької діяльності та містить істотні умови договору оренди, зокрема: об'єкт оренди (п. п. 1.1., 1.2. договору), термін на який укладається договір оренди (п. 6.2. договору), його страхування (п. 2.3.8. договору), а тому правовідносини, що виникли між сторонами повинні регулюватись Законами України «Про місцеве самоврядування України» та «Про оренду державного та комунального майна». Разом з цим, відповідно до ст. ст. 2, 5, 11, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 25, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передача комунального майна у користування може здійснюватися виключно на підставі рішень сесії ради, з обов'язковим проведенням оцінки майна, що передається в користування. Крім цього, розпорядженням Одеського міського голови №1310-01р від 11.12.1999р. затверджено Порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю, яким передбачено обов'язковість конкурсної процедури передачі в оренду комунального майна. Однак Одеською міською радою рішення про передачу в користування фізичної особи - підприємця Шевчука Володимира Сергійовича берегозахисної споруди у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №13 та №14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану не приймалось, відповідні повноваження щодо укладання таких договорів Управлінню інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради не делегувались. Положенням про Управління інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 №384-VІ (далі Положення), також до повноважень Управління не віднесено питання про передачу комунального майна територіальної громади міста Одеси, яке перебуває на балансі Управління. Відповідно до п. 2.1.5. Положення, Управління має право залучати на договірних засадах кошти та матеріальні ресурси суб'єктів підприємницької діяльності для ремонту та реконструкції об'єктів берегозахисного комплексу узбережжя стосується лише об'єктів, які вже перебувають у користуванні відповідних суб'єктів.

Прокурор вказує, що в порушення норм Законів України «Про оренду державного та комунального майна» та «Про місцеве самоврядування в Україні» берегозахисна споруда у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану, що перебуває у комунальній власності м. Одеси, передана у користування фізичній особі - підприємцю Шевчук Володимиру Сергійовичу без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради, проведення оцінки майна та проведення конкурсної процедури. Вказані обставини відповідно до ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання вчиненого правочину недійсним та зобов'язання повернути берегозахисну спору до комунальної власності м. Одеси.

В обґрунтування повноважень на звернення до суду з даним позовом прокурор зазначає, що відповідно до ст.2 ГПК України у випадках, встановлених законом, передбачає, що прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Але інтереси територіальної громади є складовою частиною державних інтересів. Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів. Таким чином, регулювання відносин оренди комунального майна з порушенням законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на комунальне майно та тягне нераціональне його використання. Відповідно до ч. 6 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Враховуючи, що Одеська міська рада, яка відповідно до вимог чинного законодавства є розпорядником спірного нерухомого майна, не вжила жодних заходів щодо визнання недійним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03/с-16 укладеного 12.05.2016 між Управлінням інженерного розвитку території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та фізичною особою - підприємцем Шевчук Володимиром Сергійовичем та повернення до комунальної власності м. Одеси спірного нерухомого майна, виникла необхідність представництва прокуратурою Одеської області в суді інтересів держави в особі Одеської міської ради.

Під час первісного розгляду справи прокурором було подано заяву про зміну предмету позову в якій прокурор просить визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016, укладений 12.05.2016р. між Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Шевчуком Володимиром Сергійовичем, та зобов'язати Фізичну особу-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану.

Враховуючи викладене, прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016, укладений 12.05.2016р. між Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Шевчуком Володимиром Сергійовичем, та зобов'язати Фізичну особу-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану.

Позивач в своїх поясненнях зазначає, що згідно з розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 17.09.1996 р. № 62/р-96 «Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради», на підставі акту приймання-передачі від 01.01.1997р. та відповідно до рішення Одеського міськвиконкому «О приеме в коммунальную собственность имущества Одесского противооползневого управлення» від 13.12.1996р. №552 у комунальну власність Одеської міської ради було передано всю матеріально-технічну базу, у тому числі берегозахисні інженерні споруди. Берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки, загальною площею 40 погонних метрів, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №13 та №14 в районі 14-ої станції Великого Фонтану, є берегозахисною інженерною спорудою, яка, серед інших, була споруджена відповідно до проектних завдань на протизсувні заходи другої черги протизсувних споруд. Замовником зазначених проектних робіт у 1966 р. виступало Одеське обласне протизсувне управління, яке в середині 90-х рр. було ліквідовано, після чого Одеською міською радою було прийняте рішення про створення управління інженерного захисту території міста, яке в 2002р. було реорганізовано в управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. Виконавцем вказаних проектних завдань на протизсувні заходи була Одеська філія Державного республіканського інституту по проектуванню комунальних споруд міст України, «УКРГІПРОКОМУНБУД». Отже, вказані споруди відносяться до берегозахисних відповідно до діючих державних будівельних норм ДБН ї" 1.1-24:2009 «Захист від небезпечних геологічних процесів», де у розділі 6 міститься вичерпна класифікація берегозахисних споруд.

Як вказує позивач, відповідно до п. 2.1.3 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 р.№ 1133-У, берегозахисними спорудами у вигляді штучних пляжів є: «Ланжерон» - від буни СРЗ до траверса № 5, 1 черга ПЗС /від території ВАТ «Одеський судноремонтний завод № 2» до зовнішнього водовипуску Лермонтовської штольні „Жовтий Камінь"; «Отрада» - від траверса № 5 до траверса № 7 - 1 черга ПЗС /від Лермонтовської штольні до Чорноморського яхт - клубу/; «Дельфін» - від траверса № 9 до траверса № 14-а, 1 черга ПЗС, /від Чорноморського яхт-клубу до території представництва Одеської облради/; «Аркадія» - від траверса №18,-1 черга ПЗС до траверса №3,-2 черга ПЗС, / від траверса № 18 до території яхт-клубу „Посейдон" на Великому Фонтані/; «Чайка» - від траверса №6,-2 черга ПЗС до траверса №7,-2 черга ПЗС, /до пляжу „Для інвалідів"/; «Для інвалідів» - від траверса № 7 до траверса № 7-а, - 2 черга ПЗС; «Курортний» - від траверса № 7-а до траверса № 14,-2 черга ПЗС, /від пляжу „Для інвалідів" до 16 ст. В. Фонтану/; «Золотий Берег» - від траверса № 14,-2 черга ПЗС до траверса № 17, 2 черга ПЗС, /від пішохідного спуску з пров. Амбулаторного до глибоководного випуску зливових вод/; «Великофонтанський» - від траверса № 17,-2 черга ПЗС до траверсу № 18-а, - 2 черга ПЗС /район провулка „Маяковий"/; «Монастирський» - від трайерса № 1,-3 черга ПЗС до траверса №3,-3 черга ПЗС /від берегозахисних споруд до мису В. Фонтан, причалу гідротехнічної бази берегоукріплювальних робіт/; «Дача Ковалевского» - від території порту-укриття до провулку 2-й Приморський; «Чорноморка» - від території аматорського причалу № 129 (провулок 2- й Приморський) до північних огороджувальних берегозахисних споруд житлового масиву «Совиньон». Так, у п. 1.3 вищевказаних правил міститься визначення пляжу як сформованого природою або штучно створеного об'єкту, призначеного, з одного боку - для масового купання людей (ділянка акваторії, обмежена з боку відкритого моря знаками зони купання з прилеглою до неї ділянкою берегової території, складеної з пляжного матеріалу), з іншого боку, це активні берегозахисні споруди у складі, протизсувних і протиобвальних заходів на ділянках, де основи схилів розміщені на контактах з водним дзеркалом моря, для захисту корінних берегів, стабілізації зсувних схилів, розширення або збереження існуючих пляжів та мають обмежений режим використання.

Позивач зазначає, що п. 1.3 спірного договору сторони погодили, що ФОП Шевчук В.С. бере зобов'язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди - підпірної стінки, загальною площею 40 погонних метрів. Пунктами 1.4, 2.4.1 спірного договору передбачено, що ФОП Шевчук В.С. має право користуватися берегозахисною спорудою, надавати послуги платного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, в тому числі надання послуг літнього кафе. Таким чином так званим вкладом управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради у спільну діяльність за змістом спірного договору є надання у користування належної територіальній громаді міста Одеси берегозахисної споруди, у той час, як ФОП Шевчук В.С. має право самостійно господарювати на зазначеній берегозахисній споруді, робити на ній реконструкцію та капітальний ремонт, надавати платні послуги третім особам.

Крім того в договорі про співробітництво та організацію взаємовідносин від 12.05.2016 р. №03/с-16 відсутні вказані істотні умови договору про спільну діяльність: відсутнє визначення спільних дій або ведення спільних справ сторін, в той же час наявні взаємні права і обов'язки у розділі 2 договору, відсутня умова участі сторін у результатах спільних дій, а також відсутнє визначення самих результатів спільних дій, на які має бути спрямований договір про спільну діяльність; відсутні умови покриття витрат і збитків учасників у процесі здійснення спільних дій. За умовами спірного договору управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради передало ФОП Шевчук В.С. у користування берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки, загальною площею 40 погонних метрів, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №13 та №14 в районі 14-ої станції Великого Фонтану.

Позивач зазначає, що п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору встановлено обов'язок ФОП Шевчук В.С. за власні кошти здійснити відповідні ремонтні роботи та роботи з благоустрою прилеглої території у строк до 01.09.2016 р„ своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди. Пунктом 2.3.8. договору передбачено обов'язок ФОП Шевчук В.С. протягом місяця після укладання договору укласти договори страхування майна (берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки, загальною площею 40 погонних метрів) та постійно поновлювати вказані договори страхування. Таким чином, спірний договір від 12.05.2016 р. №03/с-16 містить істотні умови договору оренди стосовно права користування об'єктом комунального манна, його страхуванням, а також проведенням поточного та капітального ремонтів.

Позивач стверджує, що умови спірного договору про спільну діяльність свідчать про наявність між відповідачами зобов'язальних правовідносин за договором, який за своєю правовою природою є договором оренди берегозахисної споруди, що є власністю територіальної громади міста Одеси. На думку Одеської міської ради, спірний договір оренди комунального майна, укладено з порушенням встановлених чинним законодавством України вимог, встановлених для договорів оренди комунального майна у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним.

Позивач зазначає, що Одеською міською радою не було прийнято рішення про передачу у користування ФОП Шевчук В.С. спірної берегозахисної споруди, а також на те, що конкурс на право укладання оренди даного об'єкту проведено не було; в управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради відсутні повноваження на укладання договорів оренди комунального майна.

Також позивач підтримує і позовні вимоги прокурора про зобов'язання відповідача ФОП Шевчук В.С. звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану.

Відповідач Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради позовні вимоги визнає та зазначає, що предметом оскарження в даному випадку є Договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03/с-16 від 12.05.2016 року (надалі Договір), відповідно до якого управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (надалі Управління), з одного боку, а ФОП Шевчук В.С., з іншого боку, зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря м. Одеси і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки, між траверсами № 13 та № 14, що розташована у м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, в районі 14-ї ст. Великого Фонтану. Берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки, між траверсами № 13 та № 14, є берегозахисною спорудою, яка була споруджена до проектних завдань на протизсувні заходи другої черги протизсувних споруд (ділянка від пляжу «Аркадія» до мису Великофонтанський) морських берегозахисних споруд. Замовником зазначених проектних робіт у 1966 році виступало Одеське обласне протизсувне управління, яке в середині 90-х років було ліквідовано, внаслідок чого Одеською міською радою було прийняте рішення про створення управління інженерного захисту території міста. Виконавцем вказаних проектних завдань на протизсувні заходи була Одеська філія Державного республіканського інституту по проектуванню комунальних споруд міст України «УКРГІППРОКОМУНБУД». У відповідності до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 17 вересня 1996 року № 62/р-96 Одеським обласним протизсувним управлінням відповідно до акту приймання-передачі від 01.01.1997 року було передано усю матеріально-технічну базу на баланс управління капітального будівництва міського виконавчого комітету. В результаті цього розпорядженням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів № 62р від 24.01.1997 року на виконання рішення Одеського міськвиконкому № 552 від 13.12.1996 року «Про прийняття до комунальної власності міста майна протизсувного управління», управлінням капітального будівництва міськвиконкому було передано на баланс управління інженерного захисту території міста матеріально-технічну базу Одеського обласного протизсувного управління у склад якого входили берегозахисні споруди, у тому числі й штучні піщані пляжі міста Одеси. У 2002 році Одеською міською радою було прийнято рішення про реорганізацію управління інженерного захисту території міста в управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради відповідно до вимог цивільного та господарського кодексів України укладались договори про співробітництво та організацію взаємовідносин. Прокуратурою області було витребувано з Управління інформацію щодо укладених договорів, на думку прокуратури області данні договори є удаваними, а саме приховують інший договір, а саме договір оренди.

Відповідач ФОП Шевчук В.С. проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що прокурор не надав суду допустимих доказів про те, що він попередньо повідомив Одеську міську раду про намір звернутись до суду в їх інтересах. В матеріалах справи наявний лист прокуратури Одеської області від 14.04.2017р. за вихідним № 05/1-698вих17. Однак, на зазначеному листі відсутні будь-які відмітки про отримання Одеською міської радою зазначеного листа, також прокурором не наданий будь-який доказ про направлення зазначеного листа Одеській міській раді засобами поштового зв'язку або будь-якого іншого зв'язку. Таким чином, прокурор в силу приписів ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не мав право звертатись до суду із зазначеним позовом до того, як повідомив Одеську міську раду про намір звернутись до суду за захистом їх прав.

Відповідач ФОП Шевчук В.С. вказує, що як вбачається з умов договору берегозахисна споруда у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів кв.м., що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану до укладання договору перебувала у аварійному стані. Відповідно до п. 2.3 розділу 2 договору для досягнення цілей вказаних у розділі 1 Договору, Підприємець зобов'язаний: за власні кошти, силами спеціалізованої організації, провести обстеження технічного стану аварійної берегозахисної споруди та надати відповідні висновки Управлінню до 01.06.2016р.; за результатами обстеження берегозахисної споруди та висновків спеціалістів замовити за власний рахунок у відповідній ліцензованій організації проектну документацію з поточного та/або капітального ремонту берегозахисної споруди, а також благоустрою прилеглої території, і погодити її з Управлінням у встановленому порядку до 01.07.2016р.; до 01.09.2016р. за власні кошти здійснити відповідні ремонтні роботи та роботи з благоустрою прилеглої території у відповідності до затвердженої проектної документації; після створення пляжу, в світлій час доби, нести відповідальність за безпеку життя і здоров'я відпочиваючих та інших осіб, які перебувають на території берегозахисною споруди, згідно із законодавством.

Як зазначає відповідач ФОП Шевчук В.С., на виконання умов договору, ним було вжито заходів щодо збереження зазначеної берегозахисної споруди у належному технічному стані, створені умови для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса. Отже, з огляду на зміст правовідносин, які випливають із даного Договору, вказаний договір є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з: договорів підряду (виконання робіт з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди і системи водовідведення); договорів про спільну діяльність (об'єднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса та для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані). спростовується позиція Прокурора щодо визначення правової природи спірного Договору як лише договору про спільну діяльність та його невідповідність установленим вимогам ст. 1130 ЦК України.

Також на твердження відповідача ФОП Шевчук В.С., є необґрунтованими та безпідставними твердження прокурора про удаваність спірного договору та вчинення його сторонами для приховання договору оренди комунального майна. Прокурором не доведено наявності у сторін спірного договору мети встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а також настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені договором. Одним із доводів Прокурора є те, що спірний Договір про співробітництво нібито містить істотні умови договору оренди: об'єкт оренди, термін дії договору та зобов'язання щодо здійснення страхування об'єкту оренди. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 284 ГК України та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду істотними умовами договору оренди, зокрема, є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), спірний договір не містить умов щодо вартості майна з урахуванням її індексації; орендна плата з урахуванням її індексації, спірний договір не містить умов щодо обов'язку ФОП Шевчук В.С. здійснювати оплату Управлінню з урахуванням її індексації за участь у спірному договорі; порядок використання амортизаційних відрахувань, спірний договір не містить умов щодо порядку використання якоюсь стороною амортизаційних відрахувань, спірний договір взагалі не містить вказаних істотних умов договору оренди. Таким чином, між Управлінням та ФОП Шевчук В.С. не виникли права та обов'язки, передбачені для договору оренди. Прокурором не надані допустимі докази того, що спірне майно передавалось ФОП Шевчук В.С. зокрема будь-який акт прийому - передачі.

Щодо вимоги про повернення берегозахисних споруд, відповідач вказує, що як вбачається з позову, зазначена вимога заявлена прокурором в інтересах Одеської міської ради та спірне майно прокурор просить повернути Одеській міській ради. Однак, не зважаючи на це, прокурор надає довідку Управління від 03.02.2017р. про те, що спірне майно є комунальною власністю м. Одеси та перебуває на балансі Управління. Таким чином є очевидним, що зазначена позовна вимога повинна була заявлятись в інтересах Управління, а не Одеської міської ради.

Враховуючи викладене, відповідач ФОП Шевчук В.С. просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016, укладеного 12.05.2016р. між Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Шевчуком Володимиром Сергійовичем слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пунктом першим ч.6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатись до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною першою ст.2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч.2 ст.29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів, зокрема, органів місцевого самоврядування.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи прокуратури України, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, в якості обґрунтування подання прокурором даного позову для представництва інтересів держави в особі представницького органу територіальної громади міста - Одеської міської ради, прокурор вказує на невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства, що, як наслідок, порушує права Одеської міської ради.

Судом встановлено, що 12.05.2016р. між відповідачами було укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-16 відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до змісту прав і обов'язків сторін договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 12.05.2016р. №03/с-16, відповідач ФОП Шевчук В.С. на підставі спірного договору фактично отримав право користування комунальним майном - берегозахисною спорудою у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану з правом надавати платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу у тому числі надання послуг літнього кафе (п. 2.4.1 договору).

Крім того, за умовами спірного договору відповідач ФОП Шевчук В.С. взяв на себе зобов'язання виконати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди; після створення пляжу нести відповідальність за безпеку життя і здоров'я відпочиваючих та інших осіб, які перебувають на території берегозахисної споруди (пункти 1.3, 2.3.9).

Враховуючи викладені умови договору від 12.05.2016р. №03/с-16 суд зазначає, що є помилковими доводи відповідачів про наявність у договорі, що оспорюється, елементів договору підряду та договору про спільну діяльність з огляду на таке.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України підрядні роботи виконуються підрядником за плату, а підрядник не набуває права користування об'єктом договору, тоді як відповідно до умов договору відповідачу Шевчук В.С. було передано саме в користування берегозахисну споруду, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради.

При цьому умови договору, згідно з якими відповідач ФОП Шевчук В.С. взяв на себе зобов'язання виконати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди, підпадають під ознаки ремонту орендарем об'єкта оренди, що врегульовано статтею 776 Цивільного кодексу України та статтею 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Доводи відповідача ФОП Шевчук В.С. про наявність в оспорюваному правочині ознак договору про спільну діяльність не узгоджуються з вимогами ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України про укладення такого виду цивільно-правових договорів для здійснення його сторонами спільних дій для досягнення спільної мети, яка не суперечить закону, оскільки за умовами оспорюваного договору відповідач Управління як балансоутримувач, до обов'язків якого входить підтримання спірної берегозахисної споруди у належному технічному стані, фактично передав її в користування відповідачу ФОП Шевчук В.С. всупереч законодавчій забороні згідно з ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Правочин, який вчинено сторонами, спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму (оренди) нерухомого комунального майна, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 235 Цивільного кодексу України в разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) комунального майна, врегульовані положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Одеська міська рада в силу статті 12 Земельного кодексу України уповноважена державою на розпорядження землями територіальної громади міста Одеси та здійснює від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі з правом передання об'єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам на підставі частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Спірним договором фактично відповідачем Управлінням було передано в користування відповідача ФОП Шевчук В.С. об'єкт комунальної власності, хоча за законодавством України така правомочність належить лише власнику - територіальній громаді, від імені та в інтересах якої діє позивач (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Отже, всупереч наведеним вимогам спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди, укладений неуповноваженою особою

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єкт спірного договору - берегозахисна споруда взагалі не може бути об'єктом оренди.

Отже, договір про співробітництво та організацію взаємовідносин від 12.05.2016р. №03/с-16 укладено між відповідачами як удаваний правочин, без додержання загальних вимог щодо дійсності правочину, який сторони мали на увазі (частини 1, 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України), що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова думка викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018р. по справі №916/933/17.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016, укладеного 12.05.2016р. між Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Шевчуком Володимиром Сергійовичем, обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи визнання судом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016 від 12.05.2016р. недійсним, встановлення факту користування відповідачем ФОП Шевчук В.С. спірним майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради без дозволу власника спірного майна є підставою для повернення спірного комунального майна його власнику - територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради відповідно до статті 391 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., серед інших, рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, Series A no. 52, p. 26, параграф 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу (994-535), включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення у справі "Прессос Компанія ОСОБА_6 та інші проти Бельгії" (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium), від 20 листопада 1995 року, Series A no. 332, p. 23, параграф 38) /Рішення Європейського Суду з прав людини справа "Україна-Тюмень" проти України" від 22.11.2007р./.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)» (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини «Серявін проти України» від 10.02.2010р.).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до відповідачів Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Фізичної особи - підприємця Шевчука Володимира Сергійовича про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016, укладеного 12.05.2016р. між Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Шевчуком Володимиром Сергійовичем та зобов'язання Фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

23.08.2018р. за вх.суду№17169/18 прокурор звернувся до суду з заявою щодо розподілу судових витрат в якій зазначає, що прокуратурою при розгляді даної справи сплачено наступні витрати, а саме: судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3200,00грн., за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3520,00грн. та за розгляд касаційної скарги у розмірі 3840,00грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (відповідачів).

Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3200,00грн. підлягає стягненню з відповідачів у рівних частинах.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3520,00грн. та за розгляд касаційної скарги у розмірі 3840,00грн. також покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до відповідачів Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Фізичної особи - підприємця Шевчука Володимира Сергійовича про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-2016, укладений 12.05.2016р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 18, код ЄДРПОУ 24760454) та Фізичною особою-підприємцем Шевчуком Володимиром Сергійовичем (65055, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича (65055, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 40 погонних метрів квадратних, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 13 та № 14 в районі 14-ої ст. Великого Фонтану.

4. Стягнути з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 18, код ЄДРПОУ 24760454) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3, код ЄДРПОУ 03528552) 1600/одна тисяча шістсот/грн. судового збору за подання позовної заяви, 1760/одна тисяча сімсот шістдесят/грн. судового збору за розгляд справи апеляційною інстанцією, 1920/одна тисяча дев'ятсот двадцять/грн. судового збору за розгляд справи касаційною інстанцією.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевчука Володимира Сергійовича (65055, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3, код ЄДРПОУ 03528552) 1600/одна тисяча шістсот/грн. судового збору за подання позовної заяви, 1760/одна тисяча сімсот шістдесят/грн. судового збору за розгляд справи апеляційною інстанцією, 1920/одна тисяча дев'ятсот двадцять/грн. судового збору за розгляд справи касаційною інстанцією.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 17 вересня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова