Рішення № 76475793, 12.09.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.2018 Справа № 905/1927/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК”, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “МАКІЇВКОКС”, м. Покровськ, Донецька область

про: стягнення основного боргу у розмірі 857563,61грн., пені у розмірі 81131,73 грн., 3% річних у розмірі 9474,80грн., інфляційних нарахувань у розмірі 34116,45грн., -

За участю представників сторін:

відвід позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 06.09.2018 р. оголошено перерву до 12.09.2018 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК”, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства “МАКІЇВКОКС”, м. Покровськ, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 857563,61грн., пені у розмірі 81131,73грн., 3% річних у розмірі 9474,80грн., інфляційних нарахувань у розмірі 34116,45грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування №01-04-1/89 від 01.04.2016р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 857563,61 грн. та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 28, 54 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 03.08.2017р.).

З дотриманням приписів ст.2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 03.08.2017р.), відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1927/17 визначено суддю Левшину Я.О.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 17.08.2017 р. позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1927/17.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.09.2017р. зустрічну позовну заяву №17/17-0143 від 06.09.2017р. повернуто без розгляду.

Ухвалою від 22.09.2017 зупинено провадження у справі № 905/1927/17 на строк до повернення матеріалів справи № 905/1927/17 до господарського суду Донецької області.

11.06.2018 року матеріалів справи № 905/1927/17 надійшли до господарського суду Донецької області.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, господарський процесуальний кодекс викладено в новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2018р поновлено провадження у справі 905/1927/17, вирішено розглядати справу №905/1927/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі.

14.06.2018р. Приватне акціонерне товариство “МАКІЇВКОКС”, м. Покровськ, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК”, м. Київ про виключення до договору №01-04-1/89 від 01.04.2016 пункту 4.7; зміну пунктів 4.3, 4.5 договору №01-04-1/89 від 01.04.2016.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.06.2018 р. зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «МАКІЇВКОКС», м. Покровськ, Донецька область залишено без руху. Позивачу встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви у розмірі (в оригіналі) протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018р., у зв'язку з закінченням повноважень судді Левшиної Я.О., призначено головуючого суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.07.2018р. зустрічну позовну заяву б/н від 13.06.2018р. Приватного акціонерного товариства «Макіївкокс», м. Покровськ Донецької області повернуто заявнику.

У підготовчому судовому засіданні 25.07.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/1927/17 до розгляду по суті на 06.09.2018 р.

Позивач у судове засідання 12.09.2018р. не не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача у світлі приписів ст.ст. 13,42, ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК” (далі – Експедитор) та Приватним акціонерним товариством “МАКІЇВКОКС” (далі – Клієнт) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №01-04-1/89 (далі – Договір), згідно п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Експедитор, в порядку та на умовах цього Договору, зобов’язується за дорученням Клієнта, за винагороду та за його рахунок надавати Клієнту послуги, передбачені п. 1.2. даного Договору. На умовах цього Договору Експедитор, на підставі письмових заявок Клієнта, зобов’язується надавати Клієнту транспортно-експедиторські послуги з організації та оплати перевезень вантажів Клієнта по залізничним шляхам України та держав СНД у власних (орендованих) вагонах або вагонах, що знаходяться під управлінням Експедитора на інших законних підставах (надалі за текстом – вагони Експедитора) (п.1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Клієнт, у відповідності до п. 3.1.1. цього Договору, направляє Експедитору письмові заявки на надання послуг.

При узгодженні кожної письмової заявки Сторони складають відповідний додаток, який після підписання уповноваженими представниками сторін є невід’ємною частиною цього Договору. Додатки містять інформацію, передбачену умовами цього Договору для подальшого їх виконання Експедитором (п.2.2. Договору).

Умовами п. 2.4. Договору визначено, що Експедитор, по узгодженим з Клієнтом перевезенням, здійснює розрахунки з перевізниками. Не пізніше 3 (трьох) робочих днів після закінчення звітного місяця Експедитор надає Клієнту на затвердження та підписання Звіт/Акт виконаних робіт за попередній місяць, який містить всі фактичні витрати Експедитора, що виникли під час виконання заявки (п.2.5.).

За приписами п.3.1.5. договору Клієнт зобов’язується Приймати та затверджувати (підписувати) Звіти/Акти виконаних робіт Експедитора протягом 3-х банківських днів з дати їх отримання від Експедитора. У разі наявності розбіжностей по Звіту/Акту виконаних робіт, Клієнт зобов’язаний затвердити (підписати) Звіт/Акт виконаних робіт з розбіжностями та обов’язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. У разі несвоєчасного повернення Клієнтом (протягом 5-ти банківських днів з дати отримання від Експедитора Звіту/Акту виконаних робіт) на адресу Експедитора затвердженого (підписаного) Звіту/Акту виконаних робіт та/або без надання документів, які підтверджують повноваження особи, що затвердила Звіт/Акт виконаних робіт, Звіт/Акт виконаних робіт Експедитора вважається Клієнтом прийнятим без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно з п. 4.2.1. Договору в редакції додаткової угоди №2 від 01.08.2016р. винагорода Експедитора визначається відповідно з підписаними Додатками та/або Додатковими угодами до цього Договору.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №3 від 01.08.2016р. до Договору оплата провізних платежів для здійснення завантаженого та порожнього рейсу при перевезеннях у вагонах з ознакою орендатора (оператора) ТОВ «Рейлтранслогістик», а також у вагонах інших власників, в тому числі орендованих, здійснюються Клієнтом протягом 5-ти банківських днів з моменту одержання рахунку від Експедитора на наступних умовах: комісія ТОВ «Рейлтранслогістик» - 2% від вартості залізничного тарифу.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що при використанні вагонів з позначенням ТОВ «Рейлтранслогістик» оплата послуг Експедитора здійснюється Клієнтом у розмірі 100% попередньої оплати, виходячи з запланованого об’єму перевезення, не пізніше ніж за 2 (два) календарних дня до початку за адресування порожніх вагонів на станцію завантаження, на підставі виставленого Експедитором рахунку на попередню оплату.

За приписами п. 4.5. Договору у разі перевищення суми витрат, понесених Експедитором при виконанні заявки Клієнта над сумою послуг Експедитора зазначених у Додатках до Договору, Клієнт відшкодовує Експедитору суму фактичного перевищення витрат на підставі Звіту/Акту виконаних робіт Експедитора, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Експедитора протягом 3 (трьох) банківських днів з дати, затвердження Звіту/Акту виконаних робіт.

Пунктом 2 додаткової угоди №8 до договору Вартість послуг за надання в користування вагонів Експедитора визначається у розмірі 540,00 грн. без ПДВ, ПДВ – 108,00 грн., всього ПДВ – 648,00 грн. за один вагон на добу, при цьому кожна неповна доба вважається повною.

Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення Клієнтом зобов’язань, передбачених п.5.3. та розділом 4 цього Договору в частині розрахунків, Клієнт зобов’язаний сплатити Експедитору за кожний день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 8.1. Договору в редакції додаткової угоди №6 від 01.11.2016р., цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31.12.2017р., а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Договір та Додатки до нього підписані Сторонами у встановленому законодавством порядку.

На виконання умов договору, позивачем здійснено оплату залізничних тарифів та додаткових зборів Донецької залізниці, Одеської залізниці та філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Укрзалізниця» за перевезення залізницями та філією вагонів у порожньому та завантаженому стані за перевізними документами Відповідача на загальну суму 5 105 426,25 грн., що підтверджується переліком №20170203 від 03.02.17р., №20170204 від 04.02.17р., №20170205 від 05.02.17р., №20170207 від 07.02.17р., №20170208 від 08.02.17р., №20170209 від 09.02.17р., №20170210 від 10.02.17р., №20170211 від 11.02.17р., №20170212 від 12.02.17р., №20170213 від 13.02.17р., №20170215 від 15.02.17р., №20170217 від 17.02.17р., №20170222 від 22.02.17р., №20170202 від 02.02.17р., №20170205 від 05.02.17р., №20170206 від 06.02.17р., №20170207 від 06.02.17р., №20170209 від 02.02.17р., №20170210 від 02.02.2017р., №20170211 від 02.02.2017р., №20170213 від 02.02.2017р., №201770215 від 02.02.2017р. та актом наданих послуг №2 від 28.02.2017р.

Разом з цим, станом на 31.01.2017р. за відповідачем обліковувалась заборгованість у розмірі 1 452 137,36грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (карточка по рахунку 361) (а.с. 5-13 том справи - 2).

В підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг за договором на суму 5 105 426,25 грн., позивачем складені та підписані акти виконаних робіт №30 від 28.02.2017р., який направлений відповідачу – 22.03.2017р. кур’єрською доставкою, №31 від 28.02.2017р., №32 від 28.02.2017р. та №33 від 19.06.2017р., який направлений відповідачу – 20.06.17р. та отриманий останнім – 30.06.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0411617381176.

Проте, відповідачем зазначені акти не підписанні, доказів наявності будь-яких зауважень та заперечень з боку відповідача матеріали справи не містять.

Відповідачем здійснено часткову оплату послуг позивача у розмірі 5 700 000,00 грн. що підтверджується виписками з особових рахунків позивача №26002601232100, №260056209118238 належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Листом №026-1090 від 11.04.2017р., який отриманий позивачем – 16.05.2017р., відповідач повідомив позивача про часткове прийняття послуг за виконаних робіт №30 від 28.02.2017р. на суму 2 549 395,96 грн. у зв’язку з форс-мажорними обставинами, внаслідок яких вагони прибули до відповідача частково.

Позивачем складено в односторонньому порядку акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2017 по 19.06.2017р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 857 563,61 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування №01-04-1/89 від 01.04.2016р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 857563,61 грн., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати заборгованості, утвореної внаслідок неналежного виконанням зобов'язань за договором транспортно-експедиторського послуг обслуговування та застосуванні наслідків несвоєчасного виконання зобов’язання.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються, насамперед, положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір транспортно-експедиторського обслуговування №01-04-1/89 від 01.04.2016р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами.

Як встановлено судом, факт оплати позивачем залізничного тарифу та додаткових зборів Донецької залізниці, Одеської залізниці та філії «Центру транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується переліками №20170203 від 03.02.17р., №20170204 від 04.02.17р., №20170205 від 05.02.17р., №20170207 від 07.02.17р., №20170208 від 08.02.17р., №20170209 від 09.02.17р., №20170210 від 10.02.17р., №20170211 від 11.02.17р., №20170212 від 12.02.17р., №20170213 від 13.02.17р., №20170215 від 15.02.17р., №20170217 від 17.02.17р., №20170222 від 22.02.17р., №20170202 від 02.02.17р., №20170205 від 05.02.17р., №20170206 від 06.02.17р., №20170207 від 06.02.17р., №20170209 від 02.02.17р., №20170210 від 02.02.2017р., №20170211 від 02.02.2017р., №20170213 від 02.02.2017р., №201770215 від 02.02.2017р., сформовані Філією "Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно п. 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

За приписами п. 2.7 Правил на кожного платника розрахунковий підрозділ складає перелік документів, які включені до розрахунку за звітну добу щодо відправлення, видачі вантажів і додаткових зборів. Перелік після прийняття вантажу до перевезення (або видачі) надається платнику через залізничну станцію в порядку, встановленому договором, та залишається в справах розрахункового підрозділу. Сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в такому самому порядку через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією.

Враховуючи вищевикладене, надані позивачем переліки, які містять розрахунки за звітну добу щодо відправлення вантажів, приймається судом як належний доказ оплати залізничного тарифу та додаткових зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

З таких підстав, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку з позивачем за надані послуги через 3 банківських дня з дати отримання актів виконаних робіт.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за наданні позивачем послуги за договором транспортно-експедиторського обслуговування №01-04-1/89 від 01.04.2016р., утворилась та має місце заборгованість Відповідача в сумі 857 563,61 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлення факту оплати позивачем залізничного тарифу та додаткових зборів, суд перевіривши відповідність наданого Позивачем розрахунку умовам договору і встановленим обставинам, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за наданні транспорті послуги з перевезення вантажу в розмірі 857 563,61 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені за несвоєчасний розрахунок за договором транспортно-експедиторського обслуговування №01-04-1/89 від 01.04.2016р. визначена у п.5.2., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 81131,73 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог щодо 3% річних за період з 28.03.2017р. по 09.08.2017р. та з 06.07.2017р. по 09.08.2017р., суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 9 474,80 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем надано розрахунок індексу інфляції за актом виконаних робіт №33 від 19.06.2017р. за липень 2017р., однак зазначений період не є вірними, оскільки індекс інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, що кореспондується з приписами абз. 3 п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Таким чином, Позивач повинен був нарахувати індекс інфляції з серпня 2017р., враховуючи строк оплати зазначеного акту через 3 (три) банківських дня з дня його отримання.

Враховуючи зазначене, підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних витрат за актом виконаних робіт №33 від 19.06.2017р. за липень 2017р. у розмірі 9,74 грн. відсутні.

Перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог щодо інфляційної індексації за актом виконаних робіт №30 від 28.02.2017р. за період з квітня 2017р. по липень 2017р. включно, суд дійшов висновку, що її розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 34 106,71 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК”, м. Київ до Приватного акціонерного товариства “МАКІЇВКОКС”, м. Покровськ, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 857563,61грн., пені у розмірі 81131,73грн., 3% річних у розмірі 9474,80грн., інфляційних нарахувань у розмірі 34116,45грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “МАКІЇВКОКС” (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, буд.106А; код ЄДРПОУ 32598706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК” (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд.10-Г; код ЄДРПОУ 39778889) основний борг у розмірі 857563,61 грн., пеню у розмірі 81131,73грн., 3% річних у розмірі 9474,80 грн., інфляційні нарахування у розмірі 34 106,71 грн., судовий збір у розмірі 14 734,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2018 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/