Постанова № 76474266, 14.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5466/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

представника позивача Смикалова В.Р.,

представника відповідача Дуляби В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Коломияводоканал» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 809/1457/17 за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Комунального підприємство «Коломияводоканал» про стягнення коштів в сумі 68000 грн., (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Тимощуком О.Л. в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області 31.05.2018 року, згідно журналу судового засідання о 11:49 год., повний текст судового рішення складено 05.06.2018), -

ВСТАНОВИВ:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі, - НКРЕКП, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Коломияводоканал» (далі - КП «Коломияводоканал» відповідач) про стягнення коштів в сумі 68000 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з відповідача - Комунального підприємства «Коломияводоканал» (код ЄДРПОУ - 32148690) в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції») кошти в сумі 68000,00 (шістдесят вісім тисяч гривень) 00 копійок.

Не погодившись із вказаною рішенням, його оскаржив Відповідач, який покликаючись на те, що вказана рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судовий розгляд справи є свідченням неузгодженості винесеного рішення та застосованих штрафних санкцій, що автоматично зупиняє виконання Постанови № 286 стосовно сплати визначеного штрафу, відтак, позивачем неправомірно нараховано пеню у зв'язку з несвоєчасною сплатою штрафу. Апелянт також посилається на відкриття касаційного провадження у справі про оскарження ним рішення позивача про стягнення штрафу та пені, а також на неконституційність положень законодавства, на підставі якого на відповідача накладено штраф та пеню.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в результаті розгляду на відкритому засіданні Акта планової перевірки від 27.02.2017 № 4, проведеної на підставі Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2017 рік, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.12.2016 № 2125, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову № 286 згідно з якою постановлено накласти штраф на відповідача.

Причиною застосування до відповідача штрафних санкцій слугували встановлені численні порушення ним вимог чинного законодавства, а саме:

пункту 2.1, підпункту 2.2.1 пункту 2.2, підпункту 2.2.7 пункту 2.2, підпункту 3.5.1 пункту 3.5, абзацу першого підпункту 3.5.2 пункту 3.5 та пункту 3.7 Ліцензійних умов № 279 (в редакції від 11.10.2013);

абзацу третього статті 14 Закону України «Про природні монополії» від 20.04.2000 № 1682-III (в редакції від 26.11.2016);

пункту 2.1 Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 грудня 2012 року № 630 та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 14 грудня 2012 року №381 (в редакції від 30.09.2016);

пункту 1.4 Порядку встановлення вимог щодо провадження суб'єктами природних монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, та обмежень щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 04 лютого 2013 року № 15 (в редакції від 11.02.2014);

пунктів 6, 7 Порядку зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 750;

пункту 2.1 Правил організації звітності, що подається до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 11 жовтня 2013 року № 202 (в редакції від 11.10.2013).

Відповідно до вказаної Постанови № 286 позивачем накладено на відповідача штраф у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, що підлягає сплаті у 30-денний строк з дня отримання копії Постанови № 286 та зобов'язано до 31.12.2017 усунути порушення вимог підпункту 2.2.1 пункту 2.2 та підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Ліцензійних умов № 279.

Згідно з листом-претензією позивача від 18.05.2017 №5270/15.2/7-17, відповідача повідомлено про те, що у зв'язку із відсутністю інформації щодо сплати відповідачем штрафу, станом на 18.05.2017, пеня, за 13 днів прострочення сплати штрафу, складає 6630 грн., а також зобов'язано відповідача сплатити штраф у розмірі 34000 грн. та пеню у розмірі 6630 грн. і подати позивачу документи, що підтверджують таку сплату в строк до 26.05.2017.

Листом відповідача від 19.05.2017 №184, у відповідь на лист-претензію позивача, підтверджено факт отримання відповідачем копії Постанови №286 05.04.2017 та повідомлено про те, що останній, не погоджуючись із прийнятою позивачем Постановою № 286, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою про визнання незаконною та скасування вказаної Постанови. Станом на день складення листа, зазначену позовну заяву судом прийнято та зареєстровано адміністративну справу за № 826/5781/17.

Водночас, у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати штрафу та пені, встановлених Постановою № 286, позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з вимогою стягнути з відповідача штраф та пеню у розмірі 68000 грн. (з яких 34000 грн. штрафу та 34000 грн. пені), з огляду на приписи абзацу 5 частини 5 статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 року № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII), відповідно до якої, у разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено рішення від 23.01.2018 по справі № 826/5781/17, відповідно до змісту якого, в ході дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що більшість порушень, окрім підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Ліцензійних умов № 279, Комунальним підприємством «Коломияводоканал» усунуті, що не заперечується сторонами, а решта порушень будуть ним усунуті, про що зазначалося під час розгляду справи на засіданні 16.03.2017. Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Так, згідно резолютивної частини рішення, Окружним адміністративним судом м. Києва визнано незаконною та скасовано оскаржувану Постанову № 286 в частині накладення штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі № 826/5781/17, колегія суддів суду апеляційної інстанції наголосила на тому, що прийняття до уваги зауважень перевіряючих та гарантування їх дотримання у майбутньому не може розцінюватися як усунення виявлених у 2017 році порушень, які мали місце у 2016 році. Дотримання Комунальним підприємством «Коломияводоканал» Ліцензійних умов у 2017 році не є підставою для звільнення його від відповідальності у вигляді штрафу за порушення цих умов у 2016 році.

Також, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення Комунальним підприємством «Коломияводоканал» будь-яких дій, спрямованих на усунення виявлених перевіркою порушень. Акт перевірки, а також апеляційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг містять детальний опис виявлених порушень, які позивач жодним чином не заперечив та не надав доказів того, що такі порушення ним не вчинялися.

Відповідно до резолютивної частини постанови, апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства «Коломияводоканал» відмовлено повністю.

Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 27.03.2018.

Приймаючи оскаржуване рішення у справі, що розглядається, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, постановивши накласти на відповідача штраф та нарахувавши відповідну пеню, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законом № 1540-VIII визначено правовий статус відповідача, його завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Так, відповідно до статті 2, до сфери діяльності відповідача належить здійснення державного регулювання, моніторингу та контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому, згідно зі статтею 19 Закону № 1540-VIII, позивач здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за результатами якого останній приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Частиною 2 статті 22 Закону № 1540-VIII передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, відповідач може застосовувати санкції, зокрема, у вигляді накладення штрафу.

Так, згідно з частиною 5 вказаної статті, суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 Закону № 1540-VIII. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Таким чином, звернення до суду із позовною заявою про стягнення суми штрафу та пені, яку відповідач відмовляється сплатити, є способом реалізації виключної компетенції позивача.

В апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що дії позивача щодо винесення Постанови № 286 та нарахування пені вважає протиправними, обґрунтовуючи свою позицію тим, що судовий розгляд справи є свідченням неузгодженості винесеного рішення та застосованих штрафних санкцій, що автоматично зупиняє виконання Постанови № 286 стосовно сплати визначеного штрафу, відтак, позивачем неправомірно застосовано приписи частини 5 статті 22 Закону № 1540-VIII. Відкриття касаційного провадження Верховним Судом у справі про оскарження відповідачем рішення позивача про накладення штрафу та пені не свідчить про незаконність даного рішення, а отже і не підтверджує незаконності позовних вимог.

Статтею 325 КАС України визначено порядок набрання рішеннями суду апеляційної інстанції законної сили. Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Окрім вказаного, відповідно до статті 375 КАС України, суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.

Оскільки відсутні відомості щодо зупинення виконання або ж зупинення дії постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі № 826/5781/17, остання вважається чинною та є обов'язковою до виконання.

Також безпідставними є посилання апелянта на неконституційність положень законодавства, якими керувався позивач, накладаючи фінансові санкції на відповідача, оскільки відкриття конституційного провадження за поданням щодо конституційності окремих положень Закону № 1540-VIII не є доказом його неконституційності.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Коломияводоканал» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 809/1457/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повний текст судового рішення складено 14.09.2018