Постанова № 76474250, 11.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6677/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судових засідань - Федчук М.Р.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року (головуючий суддя: Андрусенко О.О., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та постанов, зобов'язання вчинити дії -

встановив:

ОСОБА_3 20.07.2018 звернулася з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанови ВП № 51621803 від 27.06.2018 про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_4 в сумі 87648,32 грн; постанови ВП № 56681577 від 02.07.2018 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_4 в сумі 87648,32 грн; постанови ВП № 56681577 від 02.07.2018 року про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 в сумі 87848,32 грн; зобов'язання закінчити виконавче провадження ВП № 56681577, зняти арешт, накладений на майно боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу.

Обґрунтовує позов тим, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій по стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та їх фактичне виконання. Виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Проте, вжиті державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 51621803 заходи примусового виконання рішення, не призвели навіть до часткового виконання рішення суду та стягнення на користь банку присуджених сум за виконавчим листом № 2-2071/10. Також зазначає, що протягом всього часу здійснення виконавчого провадження № 51621803 державним виконавцем жодних коштів на користь банку не було стягнуто, а тому, вважає, що в останнього не було жодної підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження № 51621803 з виконання виконавчого листа № 2-2071/10, виданого 02.04.2010 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь АКБ «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 874591,09 грн., 1700,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 120,00 грн. витрат на ІТЗ, 72,06 грн., а всього 876483,15 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 6328 - незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 76 %, та земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення - для споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, які знаходяться за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Липини, Липинської сільської ради.

Заступником начальника Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Бондаруком П.В. 27.06.2018 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення).

В межах ВП № 51621803 27.06.2018 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якої стягнуто з боржника ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 87648,32 грн.

Старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Голюк Т.В. 02.07.2018 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 56681577 з примусового виконання постанови № 51621803, виданої 27.06.2018 заступником начальника Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Бондаруком П. В. про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 87648,32 грн.

Також старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Голюк Т.В. в межах виконавчого провадження № 56681577 прийнято постанову від 02.07.2018 про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 87848,32 грн.

Судом також встановлено, що 01.11.2012 ОСОБА_4 змінила прізвище на Лесько, про що свідчить копія свідоцтва про зміну імені від 01.11.2012 № І-ЕГ № 004100.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 27.06.2018 у ВП № 51621803, правомірність прийняття якої підтверджено в ході розгляду справи, тому підстав для скасування постанови від 02.07.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56681577 та постанови від 02.07.2018 про арешт майна боржника не має.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі-Закон № 1404-VІІІ), рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Оскільки, Закон № 1404-VІІІ набрав чинності 05.10.2016, а тому порядок прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 27.06.2018 у виконавчому провадженні ВП № 51621803, що відкрите за постановою від 13.07.2016 року, регулювався положеннями цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Згідно матеріалів справи, 27.06.2018 виконавче провадження ВП № 51621803 було завершене (а. с. 11), повернуто виконавчий документ стягувачу, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ, стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення. У зв'язку з цим заступником начальника Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Бондаруком П.В. прийнято в межах ВП № 51621803 оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.06.2018.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).

Разом з цим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.

Зокрема, ч. 5 ст. 27 вказаного Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу прийнято на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, у зв'язку з цим настають наслідники, які передбаченні ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Тобто, ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені ч. ч. 1, 2 ст. 27 цього закону, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

З системного аналізу вказаних норм законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Норми ст. 27 Закону № 1404-VIII містять вичерпний перелік підстав та умови за яких виконавчий збір не стягується, зокрема, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.04.2018 у справі № 825/739/17 (К/9901/2103/17), від 30.05.2018 у справі № 808/3791/16 (К/9901/20636/18).

Оскільки, рішення не було виконано позивачем до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, адже постанова ВП № 51621803 від 27.06.2018 про стягнення виконавчого збору в сумі 87648,32 грн прийнята відповідачем правомірно, а тому підстави для її скасування відсутні.

Щодо скасування постанови від 02.07.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56681577 з примусового виконання постанови від 27.06.2018 № 51621803 про стягнення виконавчого збору та постанови ВП № 56681577 від 02.07.2018 про арешт майна боржника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 1, 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Суд апеляційної інстанції зазначає, оскільки державний виконавець вживав всі необхідні заходи, які передбачені Законом № 1404-VIII, для забезпечення реального виконання постанови від 27.06.2018 № 51621803 про стягнення виконавчого збору, зокрема, шляхом накладення арешту на майно боржника, то підстави для скасування постанови від 02.07.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56681577 та постанови від 02.07.2018 року про арешт майна боржника відсутні.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження ВП № 56681577, зняти арешт, накладений на майно боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу суд апеляційної зазначає, що для того, щоб зобов'язати відповідача вчинити ці дії, необхідно встановити перед цим наявність в діях останнього, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого у цих спірних правовідносинах не було встановлено.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відповідачем прийнято оскаржувані постанови у відповідності до Закону № 1404-VIII, а тому підстави для їх скасування відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 0340/1393/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

А.І. Рибачук

Повне судове рішення складено 13.09.2018