Постанова № 76474206, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11600/18 Головуючий у 1 інстанції - Амельохін В.В.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Файдюка В.В.

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 за клопотанням ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 11.06.2018 Комісії щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єктів сезонної дрібнороздрібної торгівельної мережі та елементів благоустрою на території міста Києва, а також демонтажу (переміщення) засобів пересування дрібнороздрібної торгівельної мережі Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) щодо надання доручення комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на здійснення демонтажу об'єкта нерухомого майна - гараж (літ. «Г»), що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (код ід. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (код ід. НОМЕР_2), за адресою: АДРЕСА_1, гараж Г;

- визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.06.2018 № 064-4246, яке видане комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині вжиття заходів шляхом демонтажу об'єкта нерухомого майна гараж (літ. «Г»), що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (код ід. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (код ід. НОМЕР_2), за адресою: АДРЕСА_1, гараж Г;

- визнати протиправними дії комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу об'єкту нерухомого майна гараж (літ. «Г»), що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (код ід. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (код ід. НОМЕР_2), за адресою: АДРЕСА_1, гараж Г.

Одночасно з адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій він просив: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони комунальну підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп.2код ЄДРПОУ 26199708) та Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (вул. Вишгородська, 21, 04074, м. Київ, код ЄДРПОУ 34926981) та будь-яким іншим особам вживати будь-яких заходів щодо демонтажу, пошкодження, знищення об'єкту нерухомого майна гараж (літ. «Г») р/н № 1575550580000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, загальною площею 31,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, гараж Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом вирішення даної справи є правомірність рішення від 11.06.2018 комісії щодо надання доручення комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на здійснення демонтажу об'єкта нерухомого майна - гараж (літ. «Г»), що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (код ід. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (код ід. НОМЕР_2), за адресою: АДРЕСА_1, гараж Г, правомірність доручення від 11.06.2018 № 064-4246 Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке видане комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині вжиття заходів шляхом демонтажу об'єкту нерухомого майна гараж (літ. «Г»), що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (код ід. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (код ід. НОМЕР_2), за адресою: АДРЕСА_1, гараж Г та правомірність дій комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу об'єкту нерухомого майна гараж (літ. «Г»), що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (код ід. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (код ід. НОМЕР_2), за адресою: АДРЕСА_1, гараж Г.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_2 зазначає, що вчинені дії відповідачів вказують на вказують на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки цілком можливе повторне протиправне демонтування, що може мати наслідком знищення об'єкту нерухомого майна гаража, що призведе до порушення прав власників майна, а приведення демонтованого гаража до попереднього стану може стати неможливим, у зв'язку із чим позов необхідно забезпечити.

Умови та порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено статтею ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта та заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а також матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів того, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Файдюк В.В.

Повний текст постанови виготовлений 13.09.2018.