Рішення № 7647400, 18.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.10 Справа № 21/188/09

Суддя

За позовом –Товариства з обмеженою відповідальністю “Варто” (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Старозамкова, б.2)

до відповідача –Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія”Автомобільні дороги України” (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, 50; код за ЄДРПОУ 32025623)

про стягнення 176216 грн. 10 коп

суддя Черкаський В.І.

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача - не з’явився;

                              СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 18.11.2009 року справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 16.12.2009 року.

Заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 138809.76 грн. основного боргу, 8628,73 грн. пені, 23957.70 грн. збитків від інфляції, 4819.91 грн. 3% річних за договором поставки від 01.07.2008 р., укладеного між сторонами.

У судове засідання 16.12.2009 року відповідач представників не направив, не виконав вимоги ухвали суду від 18.11.2009 року.

На підставі ст.77 ГПК України ухвалою від 16.12.2009 року відкладено судове засідання на 18.01.2010 року.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвалу про порушення справи від 18.11.2009 отримано представником відповідача 26.11.2009 - Коєвою, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення реєстр. № 6522106.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду, і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи закінчено 18.01.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи і заслухавши представника позивача у судовому засіданні 16.12.2009, суд

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2008 року між ТОВ «Варто»(надалі за текстом –“Позивач/постачальник”) та ДП «Запорізький облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(надалі за текстом –“Відповідач/покупець”) було укладено договір поставки продукції б/н (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався поставити у власність Відповідачу щебінь гранітний (надалі -Продукція), а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити її.

Суд встановив, що за період з 09 липня по 17 липня 2008 року Позивачем передано у власність Відповідача Продукції в кількості 755,95 кубічних метри на загальну суму 148809,76 гривень, на підставі наступних видаткових накладних: № ЗР-000001 від 09 липня 2008 року на суму 42 807,77 гривень; № ЗР-000002 від 09 липня 2008 року на суму 20 595,12 гривень; № ЗР-000003 від 09 липня 2008 року на суму 63 354,60 гривень; № ЗР-000004 від 17 липня 2008 року на суму 22 052,27 гривень.

Загальний обсяг поставки підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між Позивачем на Відповідачем від 25 вересня 2008 року.

У відповідності до п.2.6. договору поставки від 01 липня 2008 року право власності на поставлену продукцію переходить до Покупця в момент отримання продукції за видатково-прибутковою накладною.

Згідно п.4.3. вказаного Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється Покупцем протягом 30 днів з дати одержання продукції.

Відповідач частково виконав зобов’язання з оплати, сплативши 10000 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем 07 липня 2009 року цінним листом направлено Відповідачу претензію про сплату заборгованості (вихідний № 01/07-02). Відповідач надав відповідь на претензію № 13/1026 від 10 серпня 2009 року, в якій факт наявності простроченої заборгованості визнав на суму 138 809,76 гривень.

За станом на момент розгляду справи загальна заборгованість відповідача по сплаті за поставлену продукцію складає 138 809,76 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів оплати, отриманої від позивача продукції на суму 138809,76 грн., тобто, не виконав свій обов’язок, визначений договором.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором, яка виникла внаслідок неоплати продукції становить 138809,76 грн., підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Збитки від інфляції, завдані простроченням платежу за товар відповідачем за період вересень 2008 р. –по жовтень 2009 р. складають 23 957,70 грн.

3% річних за період з 09.08.2008 року по 12.11.2009 року становить 4802 грн. 88 коп.

За таких обставин, підлягають задоволенню частково вимоги позивача в частині стягнення заявленої суми 4802.88 грн. 3% річних та повністю у розмірі 23 957,70 грн. втрат від інфляції.

Позивачем заявлені вимоги із стягнення 8628.73 грн. пені за період з 13.11.2008 року по 15.02.2009 року.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення платежу, Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За таких обставин, нарахування пені за договором має відбуватись за період 09.08.2008 –09.02.2009 за несплату продукції на суму 126757.49 грн., та за період 17.08.2008 –17.02.2009 за несплату продукції на суму 22052.27 грн. Разом з тим, згідно з вимогами ст.ст. 256, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся з вимогами про стягнення пені за порушення зобов’язань за договором 18.11.2009, тобто, із пропуском 1 –річного строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України, щодо стягнення пені за період 09.08.2008-17.11.2008.

Враховуючи, що розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором становить за період з 18.11.2008 року по 15.02.2009 року 8030,16 грн., позовні в частині стягнення пені слід задовольнити частково у розмірі 8030.16 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1762 грн. 16 коп. витрат на державне мито повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та суму 235 грн. 18 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                             ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія”Автомобільні дороги України” (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, 50; код за ЄДРПОУ 32025623, п/р 2600301752295 в ФВАТ «Укрексімбанк»м. Запоріжжя, МФО 313979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Варто” (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Старозамкова, б.2, п/р 26003640001 в Львівській філії ВАТ «Кредитпромбанк", МФО 385305, код ЄДРПОУ 31790542) суму 138809 грн. 76 коп. основного боргу, суму 4802 грн. 88 коп. 3% річних, суму 23957 грн. 70 коп. збитків від інфляції, суму 8030 грн. 16 коп. пені, суму 1762 грн. 16 коп. державного мита, суму 235 грн. 18 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.І.Черкаський

(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –18.01.2010)