Постанова № 76473685, 11.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/268/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Деміхіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2018, суддя Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 20.04.18 по справі № 816/268/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0051161305.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 року повністю ідентичне за номером з податковим повідомленням рішенням від 20.07.2016 року, оцінку якому надано постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №816/2184/16. Зазначав, що відповідальність можлива лише за наявності в законі визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена. В даному випадку недекларування фізичною особою додаткового блага у вигляді анульованої (прощеної) кредитором суми процентів за користування кредитом не є правопорушенням, відповідно відсутні підстави для притягнення до відповідальності. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем 22.03.2017, тобто більш ніж через 2 роки набрання чинності норми Закону України "Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо кредитних зобов'язань" № 321-VII від 09.04.2015, яка звільняє платників податків від відповідальності. Вказував також на те, що не був ознайомлений з наказом про проведення перевірки, і у нього не було реальної можливості бути присутнім наступного дня при проведенні документальної позапланової перевірки до початку здійснення контрольного заходу, який розпочався наступного дня після того, як наказ та повідомлення про проведення перевірки були подані на пошту ДПІ у м. Полтава. Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року вказаний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 березня 2017 року №0051161305.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального (статей 72, 73, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України) права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Звертає увагу, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом при винесенні податкового повідомлення-рішення, не призводять до порушення прав позивача та не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від обов'язку щодо сплати податкового зобов'язання, не можуть спростувати факту наявності порушення та нівелювати його наслідки, а відтак не можуть бути підставою для скасування рішення податкового органу.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Зокрема, з посиланням на правову позицію Верховного Суду у постанові №821/371/17 від 21.02.2018 вказує, що доводи апелянта про встановлення в ході проведення перевірки обставин не включення позивачем до загального річного оподаткованого доходу і недекларування суми доходу у вигляді додаткового блага не спростовують факту протиправності проведення перевірки позивача, а тому підстави для надання їх правової оцінки відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та зазначали, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачають.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві №803 від 22.06.2016 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Полтаві Артюшенком О.А. проведено невиїзну документальну позапланову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За наслідками проведеної перевірки ОСОБА_1 складений акт №2016/16-01-13-05-10/НОМЕР_1 від 29.06.2016, у якому зафіксовані наступні порушення:

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, ст.179 Податкового кодексу України, а саме, неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2014 рік;

- пп."д" 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (за звітний 2014 рік) на суму 66079,54 грн (не задекларована сума доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, у розмірі 390136,12 грн).

На підставі вказаного акта перевірки, ДПІ у м. Полтаві 20.07.2016 прийняте податкове повідомлення-рішення №0051161305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 82599,43 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 66079,54 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16519,89 грн.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №816/2184/16 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 20 липня 2016 року №0051161305.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №816/2184/16 скасована. Прийнята нова постанова, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 20 липня 2016 року №0051161305 на суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 58774 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 22 коп., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 47019,38 грн., штрафними (фінансовими санкціями) 11754,84 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 ГУ ДФС у Полтавській області, 22.03.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0051161305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23825,21 грн, з них за податковими зобов'язаннями - 19060,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4765,05 грн.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення від 22.03.2017 № 0051161305 належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що платником податків не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) боргу) у сумі 390136,12 грн в результаті укладення договорів про часткове прощення боргу за кредитним договором №014/6560/74/97654 від 26.12.2007 та не сплачено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік, а також не подано податкову декларацію за 2014 рік.

Відповідно до п.п.60.1.5 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно вимог 5 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204. далі - Наказ №1204, з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства фінансів України від 21.07.17 №658, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з подачку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошовою зобов'язання, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Як визначено п.7 розділу II Наказу №1204 податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4 - 6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-УІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" до Податкового кодексу України внесено зміни щодо функцій та повноважень контролюючих органів різного рівня.

Згідно п. 41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, його територіальні органи).

Таким територіальним органом є Головне управління Державної фіскальної служби в Полтавській області, посадова особа якого прийняла спірне податкове повідомлення- рішення.

Державні податкові інспекції здійснюють сервісне обслуговування платників податків: здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням: формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом (ст.193 ПК України).

Крім того, пп.66.1.5 п.66.1 ст.66 ПК України передбачено, що підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є рішення суду, що набрало законної сили.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 №0051161305 слугували висновки суду, що викладені в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №816/2184/16 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 20 липня 2016 року №0051161305.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума прощеного боргу може включати в себе тіло кредиту, відсотки та пеню, що відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин. При цьому, здійснення відокремлення суми основного боргу (тіла кредиту) від суми нарахованих відсотків, пені, штрафних санкцій надає можливість визначити суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником до бюджету.

Оскільки під час здійснення невиїзної позапланової перевірки контролюючим органом питання щодо визначення складової суми прощеного боргу не з'ясовувалось, а тому, не встановлено правового статусу всієї суми заборгованості, що була прощена ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за договорами про часткове прощення боргу до кредитного договору №014/6560/74/97654 від 26.12.2007, та не були враховані вищезазначені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0051161305 від 20.07.2016 прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №816/2184/16 скасована. Прийнята нова постанова, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 20 липня 2016 року №0051161305 на суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 58774 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 22 коп., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 47019,38 грн., штрафними (фінансовими санкціями) 11754,84 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів дійшла висновку, що прощена неустойка у вигляді пені не є доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, та при цьому, банківська установа вправі на свій розсуд визначати доцільність її стягнення.

Колегією суддів було витребувано у відповідача розрахунок податкового зобов'язання визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням в розрізі основної суми прощеного боргу за кредитним договором та пені, згідно якого встановлено, що по договору від 18.07.2014 року сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за анулювання (прощення) основної суми боргу у розмірі 158380,15 грн. становить 26681,03 грн., а пені (107161,74) - 17973,9 грн.; по договору від 11.12.2014 сума податкового зобов'язання за анулювання (прощення) основної суми боргу у розмірі 117352,49 становить 19706,32 грн., а пені (7241,74) - 1086 грн.

Водночас, колегією суддів встановлено, що між сумою визначеного позивачеві податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 20 липня 2016 року №0051161305 та сумою податкового зобов'язання згідно розрахунку податкового органу наявна різниця у розмірі 632,03 грн. Також колегією суддів встановлено, що вказана розбіжність виникла внаслідок того, що загальна сума була розбита окремо на пеню і окремо на тіло кредиту, відповідно ставка 15% застосовувалася 4 рази, а під час здійснення первинного розрахунку базою оподаткування була вся сума.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна сума прощеного позивачеві боргу - пені, за вищезазначеними договорами становить 111403,48 грн., отже сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (на суму прощеного боргу у вигляді пені) становить 47019,38 грн., а штрафних фінансових санкцій - 11754,84 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.07.2016 №0051161305 підлягає скасуванню на зазначену суму. В іншій частині прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 №0051161305 відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Згідно із частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини справи, встановлені постановою Харківською апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі №816/2184/16, що набрала законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Як свідчать письмові докази, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 надійшла до ДПІ у м. Полтава 24.02.2017 за вх. №1307/9 (а.с. 91) та до відповідача 06.03.2017 року.

Разом з цим, нове податкове повідомлення-рішення контролюючим органом сформоване лише 22.03.2017, тобто з порушення строків, визначених для складання податкових повідомлень-рішень.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 № 0051161305 належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 816/268/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) С.С. Резнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 14.09.2018.