Постанова № 76473662, 13.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/760/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду, м. Суми, від 03.05.2018, суддя В.О. Павлічек, , повний текст складено 03.05.18 по справі № 818/760/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України треті особи Сумський обласний військовий комісаріат

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат (далі по тексту - третя особа, СОВК), в якій просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 16, статті 16.2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, однак рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 вересня 2017 року (Протокол №102) ОСОБА_1 було відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3-ої групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Позивач вважає такі дії неправомірними та такими, що порушують його право на соціальний захист як бувшого військовослужбовця.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16, статті 16.2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Міністерством оборони України подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується та вважає, що воно прийняте з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення по суті, з огляду на наступне. Вказує, що відповідно до абзацу другого п. 4. ст. 16-3, (в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Аналогічна норма права зазначена у п. 8 Порядку №975, а саме у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Зазначає, що оскільки, позивачу первинно встановлено ступень втрати працездатності 10.04.2015 p., а повторний огляд позивача та групу інвалідності встановлено з 21.04.2017 року, тобто понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, то у зв'язку з зазначеними змінами виплата одноразової грошової допомоги позивачу не здійснюється, що в свою чергу підтверджує правомірність рішення комісії Міноборони про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Також зазначає, що розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції абсолютно нівелював сутність судового розгляду справи та самоусунувся від спростування аргументованих доводів Міноборони, чим грубо порушив не лише вищевказані норми процесуального права (ст.ст. 72, 77, 78 КАС України), а й міжнародно-правові стандарти, оскільки ненадання судом мотивів відхилення обґрунтованих аргументів сторін є прямим порушенням ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується забезпечення доступності правосуддя. На підставі вищевикладеного просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 року по справі № 818/760/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Сумський обласний військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Від позивача по справі, ОСОБА_1, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх такими, що суперечать діючому законодавству, та не узгоджуються зі сталою судовою практикою.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивачем та третьою особою рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що капітан ОСОБА_1 в період з 26.08.2014 року по 04.11.2014 року, з 08.12.2014 року по 29.01.2015 року, з 15.04.2015 року по 24.06.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою Військової частини А 0563 від 27.08.2015 року № 1452 (а.с. 28).

Відповідно до довідки Військової частини А 0563 від 20.03.2015 року, капітан ОСОБА_1 21.10.2014 року під час виконання обов'язків військової служби в складі сил антитерористичної операції під час виконання завдань інженерного забезпечення в новому терміналі аеропорту м. Донецьк в результати вибуху міни отримав мінно-вибухову травму (а.с. 29).

Внаслідок зазначеного поранення, згідно довідки Сумського обласного МСЕК 10.04.2015 року позивачу було встановлено 25 % втрати працездатності (а.с. 19) та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 21 315,00 грн.

В подальшому, 21.04.2017 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов'язаної з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (а.с. 20).

Позивач, з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, звернувся до Охтирського об'єднаного міського військового комісаріату з відповідною заявою від 25.04.2017 року та надав документи для оформлення та призначення вказаної грошової допомоги (а.с. 40 (зворотній бік).

Сумський обласний військовий комісаріат листом від 12.05.2017 року за вих. № 11/1008 направив заяву позивача з відповідними документами на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, про що також було повідомлено позивача листом від 13.05.2017 року (а.с. 39).

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.09.2017 року № 102, позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ( а.с. 12). Відмова у призначенні допомоги обґрунтована тим, що ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Не погодившись з рішенням комісії щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся із заявою від 01.11.2017року до Міністра оборони України, Департаменту фінансів Міністерства оборони України та до голови комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в якій просив повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з первинним встановленням інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та переглянути рішення комісії від 29.09.2017 року та призначити одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, визначеному діючим законодавством (а.с. 13-15).

Листом від 30.11.2017 року № 248/3/6/4110 Департамент фінансів повідомив позивача, що оскільки позивачем не додано до звернення документів, які підтверджують встановлення інвалідності протягом двох років з часу встановлення відсотка працездатності, а також враховуючи те, що комісією документи ОСОБА_1 вже розглянуті (протокол засідання від 29.09.2017 року № 102, підстав для їх подання на повторний розгляд немає (а.с. 16-17).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Приписами статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

В силу положень ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Дана норма закону кореспондується з пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядку), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 24.02.2017 року, суд вбачає, що ІІІ групу інвалідності позивачу було встановлено внаслідок травми, пов'язаної із захистом Вітчизни (а.с. 20).

Відтак, суд зазначає, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Разом з тим, посилання відповідача на ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку в частині пропуску позивачем дворічного терміну, колегія суддів вважає помилковими, оскільки 2 абз. ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко встановлює, що даний дворічний термін рахується від часу призначення інвалідності, а позивачу, інвалідність була встановлена вперше 21.04.2017р. Тобто дворічний термін після первинного встановлення позивачу інвалідності не минув.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16, статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача в частині зобов'язання призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України ґрунтуються виключно на правомірності прийнятого комісією Міністерства оборони України рішення від 29.09.2017 року № 102, яким позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги виходячи з того, що ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржене.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо призначення та виплати ОСОБА_1, відповідно до статті 16, статті 16.2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини.

Щодо посилань Міністерства оборони України в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції протиправно розглянув справу за правилами спрощеного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

Відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням того, що судом першої інстанції, за результатами розгляду справи по суті, прийнято вірне рішення, дані доводи позивача суд до уваги не приймає.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції вірно розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у відповідності до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України.

При цьому суд зазначає, що відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано обґрунтувань, яким чином розгляд справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) вплинуло на правильність прийнятого судом рішення по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 по справі № 818/760/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Л.В. Тацій Повний текст постанови складено 13.09.2018.