Постанова № 76473576, 10.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4686/18

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Дембіцького Т.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року прийняте суддею Ксензюк А.Я. в місті Луцьк о 15 годин 53 хвилин у справі № 803/543/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання незаконним наказу № 84-о від 27 лютого 2018 року та поновлення на посаді.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з того, що згідно з ст. 83, 86 ЗУ «Про державну службу», державна служба припиняється: за ініціативою державного службовця або за угодою сторін і особа може бути звільнення до закінчення двотижневого строку.

Крім того, згідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Подібна позиція ВСУ в ухвалі від 15.10.2003 року та від 25.02.2004 року.

Згідно пояснень свідків жодного тиску на позивача не чинилось.

Отже, відповідач довів правомірність оспореного наказу.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача, подала апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В доводах апеляційної скарги сторона позивача покликається на те, що під впливом тиску і погроз про кримінальне переслідування була написана заява про звільнення за згодою сторін з 28.02.2018 року. А після написана друга заява про те, щоб вважати попередньо надану - недійсною.

Судом не встановлено час досягнення домовленості сторін про розірвання договору, зокрема виходячи із пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Також було надіслано вказаного змісту заяву на електронні скриньки сервісу Волинської митниці ДФС.

Незважаючи на заперечення митниці про отримання подібних заяв, останній було відомо про відмову від звільнення.

Не враховано судом позиції Верховного Суду України (ВСУ) у справі № 6-1296цс16 від 2016 року.

Стороною відповідача на адресу суду скеровано відзив на апеляційну скаргу де зазначено, що судом першої інстанції вірно встановлено, що анулювання домовленості про звільнення за угодою сторін можливо лише за взаємною згодою, що узгоджується практикою.

Згода підтверджена наявною заявою позивача про звільнення. Покликання позивача на судове рішення ВСУ є безпідставним, так яке стосується іншого факту.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 14 червня 2016 року працював на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС.

Наказом №84-о від 27 лютого 2018 року на підставі заяви від 27 лютого 2018 року про звільнення, припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено з посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін з 28 лютого 2018 року (а.с. 8).

Згідно платіжного доручення від 27 лютого 2018 року №280 та реєстру на перерахування розрахункових коштів при звільнені від 28 лютого 2018 року з позивачем проведено повний розрахунок при звільненні (а. с. 33, 34).

З наказом про звільнення за угодою сторін позивач ознайомився 06 березня 2018 року, про що свідчить його підпис. При цьому зазначив, що з наказом про звільнення не згідний, оскільки заяву писав під тиском працівників митниці. Крім того, 27 лютого 2018 року позивач написав заяву про відкликання заяви про звільнення та звернувся на «гарячу лінію» ДФС «Пульс» з повідомленням про відкликання заяви на звільнення (а.с. 10).

Пунктом третім частини першої статті 83 Закону України «Про державну служб» визначено, що державна служба припиняється: за ініціативою державного службовця або за угодою сторін.

Частиною другою статті 86 Закону України «Про державну служб» передбачено, що державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.

З аналізу змісту пункту першого статті 36 КЗпП України випливає, що для звільнення на такій підставі необхідно волевиявлення сторін трудового договору. Зазначена норма передбачає, що бажання розірвати трудовий договір є добровільним та взаємним, заснованим саме на угоді сторін трудового договору. Оскільки трудовий договір - це угода, яка укладається роботодавцем і працівником з метою визначення змісту трудових правовідносин, то і припиненням, відповідно до пункту першого статті 36 КЗпП України є саме угода, що досягається між роботодавцем і працівником. При чому така угода не обов'язково має бути письмовою, так само як і угода про укладення трудового контракту.

З матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2018 року позивачем власноручно на ім'я начальника Волинської митниці ДФС написав заяву про звільнення його із займаної посади за угодою сторін з 28 лютого 2018 року.

Отже, в даному випадку звільнення ОСОБА_1 відбулося за його бажанням та за домовленістю з відповідачем після узгодження даного питання та із зазначенням дати.

Згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що під час домовленості між працівником і державним органом про звільнення за угодою сторін, такий працівник повинен залишити посаду у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного органу та працівника.

Як вбачається з матеріалів справи сторони погодили термін припинення трудового договору, визначивши дату 28 лютого 2018 року, будь-які наміри щодо анулювання вказаної домовленості до цієї дати не зазначено. Даний факт підтверджено службовою запискою Волинської митниці ДФС (а.с.38).

Правова позиція по спірним правовідносинам відповідає судовій практиці Верховного Суду (справа №810/4028/16 від 11.04.2018 року).

Покликання апелянта з приводу психологічного тиску не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом.

Отже, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року у справі № 803/543/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 14.09.2018 року.