Постанова № 76473569, 13.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4966/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Гулида Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнатик А.З.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2018 року у справі № 346/5169/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції прийняте суддею П'ятковським В.І. в м. Коломия Івано-Франківської області, 27.04.2018 року згідно журналу судового засідання о 13:40 год., повний текст судового рішення складено 03.05.2018), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, Позивач) звернулася з адміністративним позовом до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - ОУПФУ, Відповідач), в якому просить визнати протиправним відмову ОУПФУ щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 22.08.2017 року про підвищення пенсії, як реабілітованій особі, яка зазнала політичних репресій, та зобов'язати Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок і проводити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2, як реабілітованій особі, яка зазнала політичних репресій у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV ) щомісячно, починаючи з 22 серпня 2017 року.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ОУПФУ в Івано-Франківській області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 22 серпня 2017 року про підвищення пенсії, як реабілітованій особі, яка зазнала політичних репресій.

Зобов'язано ОУПФУ здійснити перерахунок і проводити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2, як реабілітованій особі, яка зазнала політичних репресій у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону № 1788-ХІІ, виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV щомісячно, починаючи з 22 серпня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила ОСОБА_2, яка покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що була примусово виселена зі свого місця проживання та знаходилась на спецпоселенні у м. Благовєщенськ Амурської області Російської федерації. В довідці про реабілітацію зазначено, що її батьки та вона в січні 1950 року були примусово виселені з м. Коломиї на спец поселення, з конфіскацією майна. 07 липня 1955 року її було звільнено із спецпоселення та дозволено повернутись на попереднє місце проживання. Також в довідці вказано, що на неї та її батьків поширюється дія Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».

Вислухавши суддю-доповідача, представника Позивача, який наполягав на задоволенні позову, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивач перебуває на обліку в ОУПФУ з 07 травня 1986 року та отримує пенсію за віком, що стверджується копією пенсійного посвідчення.

Як видно із довідки № 3/3-304-Р від 20 липня 1992 року, виданої управлінням Внутрішніх справ Івано-Франківської області громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (після шлюбу ОСОБА_2) в січні 1950 року були виселені з міста Коломиї Станіславської області на спецпоселення в Амурську область з конфіскацією майна.

Ухвалою Судової колегії по кримінальних справах Верховного суду СРСР від 14 травня 1955 року постанова про виселення вищевказаних осіб скасована, провадження в справі закрито та звільнено виселених зі спецпоселення з поверненням конфіскованого майна або його вартості. Ця інформація підтверджена довідкою № 361 від 05 липня 1955 року, виданою управлінням Міністерства внутрішніх справ по Амурській області.

02 листопада 1994 року Позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1, відповідно до якого вона має пільги і компенсації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

22 серпня 2017 року Позивач звернулась до ОУПФУ із заявою про призначення їй підвищення до пенсії, як реабілітованому громадянину від політичних репресій на підставі та відповідно до п. «г» ст. 77 Закону № 1788-ХІІ у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Листом від 06 вересня 2017 року № 184/Д-15 ОУПФУ відмовило Позивачу у перерахунку пенсії.

Не погодившись з зазначеною відмовою, Позивач звернулась до суду.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є членом сім'ї осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та відповідно до п. «г» ст. 77 Закону № 1788-ХІІ має право на підвищення до пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.

Апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом № 1788-ХІІ.

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-ХІІ призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 № 962-XII (назва Закону в редакції Закону № 2325-VІІІ від 13.03.2018 року, до того Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні») в редакції, чинній на час звернення із позовом до суду (далі - Закон № 962-XII), реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Згідно з ст. 3 Закону № 962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.

Відповідно до п. 4 Постанови Верховної ради України від 24.12.1993 № 3812-XII «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» (далі - Постанова № 3812-ХІІ) застосування (піддання) репресій (стаття 1): - оголошення вироку, ухвали (постанови) судом першої інстанції або рішення (постанови) позасудовим органом про застосування кримінального покарання, відправлення у заслання та вислання без пред'явлення обвинувачення у конкретному злочині; - винесення судом або позасудовим органом рішення про необґрунтоване застосування примусових заходів медичного характеру; - винесення постанови про арешт та тримання під вартою в разі закриття справи на попередньому слідстві чи у судовому порядку; - прийняття рішення місцевими органами влади, службовими особами чи громадськими організаціями про застосування репресії в адміністративному порядку.

Згідно з п. 7 Постанови № 3812-ХІІ направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення в адміністративному порядку (стаття 3) - застосування репресій на підставі рішень місцевих органів влади, адміністративних органів, посадових осіб чи громадських організацій з політичних мотивів до сімей осіб, репресованих за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах; до осіб, визнаних соціально небезпечними у політичному відношенні, противниками колективізації; до обвинувачених у зв'язках з так званими «ворогами народу», у приналежності до політичних партій тощо.

Довідки про реабілітацію згідно із статтею 3 цього Закону видаються реабілітованим на їх вимогу органами внутрішніх справ за наявності у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на виселених осіб тощо), а за відсутності таких документів - районними комісіями по поновленню прав реабілітованих після встановлення ними факту виселення.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що законодавець до реабілітованих відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб. При цьому, підставою направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення могла бути як контрреволюційна/політична діяльність громадянина, так і родинні зв'язки з ним.

Як встановлено з долученої до матеріалів справи архівної довідки №3/3-304-р від 20.06.1992 (а.с. 11) на підставі довідки Управління МВС в Амурській області від 05.06.1955 № 361 із м. Коломия Станіславської області ОСОБА_2 разом з сім'єю вислана в Амурську область строком на 5 років. Станом на січень 1950 року (дата виселення на спецпоселення) ОСОБА_2 була повнолітньою.

Крім того, апелянтом надано довідку про реабілітацію №3/3-304-Р від 20 липня 1992 року (а.с. 10), з якої встановлено, що рішенням судової колегії по кримінальних справах Верховного суду УРСР від 14 травня 1955 року постанова про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмінена, справу припинено і вони з спецпоселення звільнені з поверненням їм конфіскованого майна або його вартості.

З огляду на зазначене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що покликання суду першої інстанції на те, що Позивач є членом осіб, які необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом були реабілітовані, а тому Позивач має право на підвищення пенсії на 25% мінімальної пенсії за віком є помилковим, оскільки зі змісту вищевказаних довідок встановлено, що ОСОБА_2 зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована.

Також до матеріалів справи долучено копію безтермінового посвідчення реабілітованого та потерпілого від політичних репресій Серія НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на яке скаржник покликається як на підставу отримання підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи обставини справи та положення нормативно-правових актів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що Позивач відноситься до категорії громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, оскільки Позивачем підтверджено наявність обставин, зазначених у п. 4 Постанови № 3812-XII.

Таким чином, Позивач, яку було примусово переселено, має право на підвищення пенсії на 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо проведення перерахунку пенсії Позивача з врахуванням факту політичних репресій щодо неї як особи, яка була реабілітована, та зобов'язання ОУПФУ підвищити призначену позивачу пенсію відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.08.2017.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах спірних правовідносин належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22 серпня 2017 року (з врахуванням виплачених сум).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2018 року у справі № 346/5169/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 22 серпня 2017 року про підвищення пенсії, як реабілітованій особі, яка зазнала політичних репресій.

Зобов'язати Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок і проводити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2, як реабілітованій особі, яка зазнала політичних репресій у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щомісячно, починаючи з 22 серпня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська Р. М. Гулид Повний текст суового рішення складено 14.09.2018