Постанова № 76473517, 13.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6700/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Гуляка В.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену суддею Кап»як О.О. у м.Львові о 14:40, повний текст якої складений 23 квітня 2018 року, у справі № 813/817/18 за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2018 року позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком", у якому просив стягнути заборгованість в сумі 370348,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області проведено перевірку додержання ТзОВ «Барком» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що складено акт. Відповідно до даного акту ТзОВ «Барком» не виконується норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю інвалідів за 2015 та 2016 роки.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за 2015 рік за невиконання товариством нормативу робочих місць для працевлаштування 11 осіб з інвалідністю є 15 квітня 2016 року. Сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягала до сплати, становить 255937,00 грн. Відповідач 08.04.2016 сплатив 46067,00 грн, а тому залишок боргу складає 209870,00 грн. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно господарських-санкцій за період з 16.04.2016 по 09.11.2017 (573 дні) становить 48103,35 грн. Загальна заборгованість відповідача перед відділенням Фонду за 2015 рік становить 257973,25 грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за 2016 рік за невиконання товариством нормативу робочих місць для працевлаштування 6 осіб з інвалідністю є 15 квітня 2017 року. Сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягала до сплати становить 155616,00 грн. Відповідач 09.03.2017 сплатив 51873,00 грн, а тому залишок боргу складає 103743,00 грн. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно господарських-санкцій за період з 16.04.2017 по 09.11.2017 (573208 дні) становить 8632,00 грн. Загальна заборгованість відповідача перед відділенням Фонду за 2016 рік становить 112375,00 грн.

Загальна заборгованість ТзОВ «Барком» за 2015-2016 роки перед відділенням Фонду становить 370348,35 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що позивач звернувся з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з пропуском встановленого процесуальним законом строку зверненя до суду, причин пропуску строку звернення до суду не зазначив, оскільки не вважав його пропущеним, та, відповідно, з клопотанням про поновлення строку не звертався.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не прийнято до уваги доводи відділення Фонду щодо звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк. Зокрема зауважує, що строк на звернення до суду розпочинається не з 16.04.2016 щодо порушення відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2015 рік та з 16.04.2017 щодо порушення відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2016 рік, а з 29.09.2017, тобто з часу виявлення перевіркою порушення відповідачем відповідних встановлених законодавством нормативів.

Скаржник, покликаючись на те, що порушення було виявлено 29.09.2017, вважає, що відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на момент виявлення правопорушення, шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду пропущено не було.

Щодо звернення до суду з даним адміністративним позовом саме у лютому 2018 року скаржник зазначає, що Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом неприбуткової бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів. Фонд соціального захисту інвалідів є установою у складі Міністерства соціальної політики України. Згідно з Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Мінітерством соціальної політики України від 14.04.2011 №129, діяльність Фонду спрямовується, координується та контролюється Мінсоцполітики. Тобто, Фонд знаходиться в прямому організаційному та фінансовому підпорядкуванні Мінсоцполітики.

Зважаючи на ту обставину, що кошти на сплату судового збору відділенням Фонду знаходяться на рахунках спеціального фонду Державного бюджету і фінансування на ці цілі здійснюється тільки головним розпорядником бюджетних коштів, тобто Мінсоцполітики, на підставі підтверднихжуючих документів, у відділення не було можливості здійснити перерахунок коштів для оплати судового збору у терміни, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області у період з 19.09.2017 по 29.09.2017 проведено перевірку додержання ТзОВ «Барком» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в ході якої встановлено невиконання даним суб'єктом господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2015 та 2016 роки, про що складено акт №13011002253 (а.с.11-21), примірник якого 29.09.2017 отримано директором ТзОВ «Барком» 29.09.2017.

Відповідно до акту перевірки у 2015 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2015 році становила 1082 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 32 особи при нормативі 43 особи. Тобто перевіркою встановлено невиконання відповідачем у 2015 році нормативу робочих місць для працевлаштування 11 осіб, яким встановлена інвалідність. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2015 рік у відповідача становила 23267,0 грн. Звідси сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягає до сплати за невиконання нормативу становить 255937,00 грн.

Оскільки відповідачем 08.04.2016 сплачено 46067,00 грн, залишок боргу за 2015 рік складав 209870 грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за 2015 рік є 15 квітня 2016 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2016 по 09.11.2017р. (573 дні) становить 48103,35 грн.

У зв'язку з несплатою у визначені терміни зназначених сум, загальна заборгованості відповідача перед відділенням Фонду за 2015 рік становить 257973,35 грн.

Відповідно до акту перевірки у 2016 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2016 році становила 1048 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 36 осіб при нормативі 42 особи. Тобто перевіркою встановлено невиконання відповідачем у 2016 році нормативу робочих місць для працевлаштування 6 осіб, яким встановлена інвалідність. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2016 рік у відповідача становила 25936,00 грн. Звідси сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягає до сплати за невиконання нормативу - 155616,00 грн. Оскільки відповідачем 09.03.2017 перераховано до відділення 51873,00 грн, залишок боргу за 2016 рік складав - 103743 грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за 2016 рік є 15 квітня 2017 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2017 по 09.11.2017р. (208 днів) становить 8632,00 грн.

У зв'язку з несплатою у встановлені терміни вищезназначених сум, загальна заборгованості відповідача перед відділенням Фонду за 2016 рік становить 112375,00 грн.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, покликаючись на ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідно до якої підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" загальної заборгованості, що утворилась за 2015-2016 роки перед відділенням Фонду та становить 370348,35 грн.

05 квітня 2018 року відповідачем у справі було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи його пропуском позивачем строку звернення до суду з даними вимогами.

Задовольняючи заявлене відповідачем клопотання, судом першої інстанції взято до уваги покликання заявника щодо звернення позивача з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені поза межами строку звернення до суду, встановленого процесуальним законом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно з ч.4 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб'єкти владних повноважень мають право звернутись до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Реалізація такого права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Тобто даною нормою законодавець визначив тримісячний строк звернення до суду суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом з дня виникнення підстав, що дають право на пред'явлення визначених законом вимог.

З огляду на наведене, тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за 2015 рік закінчився 16.07.2016, за 2016 рік - 16.07.2017.

Однак, Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду 28.02.2018 без пояснення причин пропуску строку звернення до суду, та оскільки пропущеним його не вважав, відповідно, клопотання про його поновлення не заявляв.

При цьому покликання позивача на те, що оскільки порушення нормативу середньооблікової чисельністі працюючих осіб з інвалідністю, передбаченого ст.19 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», виявлено 29.09.2017, шестимісячний строк зверненя до суду з урахуванням ст.99 КАС України в редакції, що діяла на момент виявлення зазначеного правопорушення, не пропущено, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Абзац 2 частини 2 статті 99 КАС України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не передбачено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

В контексті зазначеної норми, колегія суддів звертає увагу, що в межах спірних правовідносин підставою, що дає право суб»єкту владних повноважень пред'являти вимоги щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є несплата відповідачем на наступний день за останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за 2015 рік - 16 квітня 2016 року, за 2016 рік - 16 квітня 2017 року.

Тобто з урахуванням вимог положень ст.99 КАС України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, шестимісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення боргу за 2015 рік минув 16 жовтня 2016 року, за 2016 рік - 16 жовтня 2017 року.

Водночас, слід зазначити, що з 15 грудня 2018 року з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, процесуальним законом було встановлено нові строки звернення до адміністративного суду суб'єктами владних повноважень. На момент звернення до суду Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені законодавцем визначено тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічні норми щодо розгляду судами справ за правилами, що діють з 15.12.2017 - після набрання чинності КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, містяться у його Перехідних положеннях.

Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню права на своєчасне звернення з адміністративним позовом повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.

Дотримання строку є однією з умов для реалізації права звернення до суду з позовом, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.

Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

Щодо покликань скаржника на те, що звернення до суду з даними позовом лише у лютому 2018 пов»язане із неможливістю сплатити судовий збір, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Мінітерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, Фонд соціального захисту інвалідів є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Фонд соціального захисту інвалідів утримується за рахунок коштів державного бюджету та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Однак, Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

За змістом ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для для працевлаштування особи з інвалідністю сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, вякому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення самостійно несплачених підприємством сум у судовому порядку. При цьому на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України. Частина 4 ст.20 Закону №875-ХІІ, за змістом якої до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст.250 Господарським кодексом України, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки в останній нормі визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а не їх стягнення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року (справа №813/1897/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

В силу ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду та відсутність в матеріалах справи клопотання про його поновлення із зазначенням обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк, підтверджених доказами, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених ч.3 ст.123 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 122, 123, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/817/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді В. В. Гуляк В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 14.09.2018.