Постанова № 76473474, 13.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4809/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Рибачука А. І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року (рішення ухвалено у м. Івано-Франківськ судом у складі головуючого судді Остап'юк С.В., повний текст рішення виготовлений 08 травня 2018 року) у справі № 809/432/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, висновку службового розслідування та поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, висновку службового розслідування.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за №50 о/с від 09.02.2018 про його звільнення зі служби в поліції ;

визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за №183 від 05.02.2018 про притягнення його, ОСОБА_2, до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Національної поліції України;

визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 05.02.2018;

поновити його на посаді, з якої його було звільнено незаконно.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року позов задоволено частково.

Змінено в наказі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Академіка Сахарова, 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 40108798) за №50 о/с від 09.02.2018 формулювання звільнення ОСОБА_2 (індекс АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на «Згідно з частиною 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби): старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, спеціальних жетон - 0103569, інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, з виплатою компенсації за 2 доби невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2018 році».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та оголошення підозри не є підставою для його звільнення з поліції, так як пунктом 10 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Однак такого судового рішення в кримінальному провадженні щодо нього немає, а тому не було підстав його звільняти в Дисциплінарному порядку. Крім того, суд першої інстанції підмінюючи поняття «формулювання звільнення» фактично змінив не формулювання причини звільнення, а перелік пунктів, підпунктів, статей Закону, на підставі якого звільнення відбулось.

Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03.05.2018 та ухвалити нове про задоволення позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка просить апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на службі в органах національної поліції України останнім часом перед звільненням на посаді інспектора сектора реагування патрульної поліції №2 Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області у спеціальному званні старшого лейтенанта поліції.

16.01.2018 Прокуратурою Івано-Франківської області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №41018090000000001 про кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, за фактом вимагання неправомірної вигоди в сумі 12 тисяч гривень окремими працівниками Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області.

17.01.2018 наказом начальника Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області за №100 призначено службове розслідування у зв'язку з тим, що 17.01.2018 працівниками Івано-Франківського управління ДВБ НП України спільно з працівниками прокуратури Івано-Франківської області та Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, у ході проведення слідчих (розшукових) дій в смт. Кути Косівського району Івано-Франківської області затримано інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Косівського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, під час отримання частини неправомірної вигоди в сумі 5 000 гривень від громадянина ОСОБА_3 за повернення йому реєстраційних документів на автомобіль, який зареєстрований у Республіці Польща, та номерних знаків до нього.

19.01.2018 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за наслідками розгляду клопотання про відсторонення від посади ОСОБА_2, підозрюваний за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, відсторонений від займаної посади інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області до 17 березня 2018 року.

05.02.2018 начальник Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області затвердив висновок службового розслідування за фактом порушення дисципліни і законності інспектором сектору реагування патрульної поліції №2 Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2.

Також, 05.02.2018 наказом начальника Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області за №183 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Івано-Франківській області» за грубе порушення вимог статей 3, 6 та 8 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 2 та 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», розділу І пунктів 2 та 3 «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України за №1179 від 09.11.2016, керуючись статтями 2, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту наказано звільнити зі служби в поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Косівського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2

09.02.2018 наказом за №50 о/с «По особовому складу» згідно з частиною 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

28.03.2018 повідомленням старшого слідчого Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, погодженим з прокурором у кримінальному провадженні, позивач повідомлений про зміну раніше повідомленої підозри від 18.01.2018 у вчинені злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України та про нову підозру в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення досудового слідства, повідомлення позивачу про підозру у вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу України не є перешкодою для притягнення відповідачем наказами за №183 від 05.02.2018 та за №50 о/с від 09.02.2018 позивача до дисциплінарної відповідальності. Оскільки, здійснення кримінального провадження щодо позивача, у випадку визнання його вини у вчиненні кримінального проступку обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили передбачатиме своїм наслідком притягнення його до кримінальної відповідальності, що є іншим видом юридичної відповідальності ніж дисциплінарна відповідальність.

Таким чином, оскаржувані накази прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством та не підлягають скасуванню, а також відсутні фактичні та правові підстави для поновлення позивача на роботі в органах Національної поліції України. Суд першої інстанції за наслідками судового розгляду дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги підтверджені в частині помилковості посилання на пункт статті закону, який встановлює підставу звільнення, а заявлений адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню в частині зміни формулювання звільнення позивача зі служби в поліції, зазначеного наказом за №50 о/с від 09.02.2018.

Апеляційний суд в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

На момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не був прийнятий, тому на поліцейських відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VIII поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У статті 2 Дисциплінарного статуту вказано, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку, а пункт 2.6 Інструкції передбачає, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Пунктами 8.1, 8.2, 8.3 та 8.4 Інструкції передбачено. що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається з вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни. Службовим розслідуванням встановлено, що позивач, будучи призначеним співвиконавцем матеріалів зареєстрованих в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №226 від 14.01.2018 за фактом вчинення 14.01.2018 ОСОБА_3, під час керування автомобілем Хонда-Сівік, реєстраційний номер Республіки Польща BL61134 дорожньо-транспортної пригоди у с. Стопчатків Косівського району Івано-Франківської області, без отримання завдання на проведення перевірки та прийняття за її наслідками рішення, самовільно без виконання відповідного запису в журналі єдиного обліку, 15.01.2018 отримав матеріали перевірки, склав протокол серії БР №095189 про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вступив у позаслужбові стосунки з ОСОБА_3, проводив з останнім переговори та 17.01.2018 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 5 000 гривень, одразу після чого затриманий органами досудового слідства за підозрою у вчинені злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України.

Висновками службового розслідування зазначені дії позивача визначено як такі, що грубо порушують вимоги статей 3, 6 та 8 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 2 та 7 Дисциплінарного статуту, розділу І пунктів 2 та 3 «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України за №1179 від 09.11.2016, які вчинені через неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, низькі морально-ділові якості та є несумісними з подальшим перебуванням позивача на службі в Національній поліції України.

Таким чином, службовим розслідуванням виявлено неналежне виконання інспектором сектору реагування патрульної поліції №2 Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 службової дисципліни, що утворює собою склад дисциплінарного проступку.

Як видно із матеріалів службового розслідування позивачеві було запропоновано дати письмові пояснення в рамках даного службового розслідування, однак він відмовився від надання пояснень, скориставшись правом, наданим статтею 63 Конституції України, що також спростовує доводи скаржника.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 року № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, апеляційний суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

У відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною першою статті 77 Закону №580-VIII визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції. Зокрема, пунктом 6 частини 1 вказаної статті визначено як підставу звільнення, реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини 1 статті 77).

Таким чином, законодавством чітко розмежовано випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності в якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби.

Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. В матеріалах справи відсутні відомості про наявність обвинувального вироку суду відносно позивача у справі за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу України.

Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про незаконність рішень щодо його звільнення у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку, а відсутність вироку у кримінальній справі не виключає наявність в діях цієї особи підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.

Вказані висновки підтверджується правовими позиціями Верховного Суду викладених в постанові 11.04.2018 в справі 826/23664/15 (провадження №К/9901/10680/18), від 11.04.2018 у справі №817/1303/16 (провадження №К/9901/33465/18), від 03.05.2018 у справі №810/2073/16 (провадження №К/9901/12839/18) та постанові від 12.04.2018 у справі №815/3636/15 (провадження №К/9901/7668/18).

Апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо застосування в даній справі частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України, якою зазначено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що підставою для звільнення позивача в оскаржуваному наказі №50 о/с від 9.02.2018 зазначено реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. За таких обставин правових підстав для зміни посилання на норми матеріального права як на підстави звільнення у суду першої інстанції не було.

Помилкове посилання в наказі про звільнення на підпункт 6 пункту 1 статті 77 може бути виправлене відповідачем позасудовим шляхом прийняття наказу з посиланням на норму права, яка регулює спірні правовідносини, тобто на частину 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію».

За таких обставин апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині помилкового зазначення відповідачем підпункту 6 пункту 1 статті 77 замість пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» як підстави для звільнення, тому рішення суду першої інстанції в цій частині визнає таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції при вирішені справи неправильно застосовано норми матеріального права в частині внесення змін в оскаржуваний наказ, то відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України це є підставою для скасування такого рішення в цій частині та залишення решти рішення суду без змін з наведених вище підстав.

Керуючись ст. 139, ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 809/432/18 в частині зміни в наказі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №50 о/с від 09.02.2018 формулювання звільнення ОСОБА_2 скасувати.

В решті це рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Багрій судді А. І. Рибачук Д. М. Старунський Повний текст постанови виготовлений 14.09.2018.