Постанова № 76473419, 12.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/11718/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Чигер І.І.,

представника відповідача Осідача В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 24 жовтня 2017 року у справі № 461/2356/17 за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень неправомірною та зобов'язання вчинити дії (суддя І інстанції - Городецька Л.М., місце ухвалення: м. Львів, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 24.10.2017),

встановив:

ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради (надалі - відповідач -1, ЛМР), Виконавчого комітету Львівської міської ради (надалі - відповідач - 2, ВК ЛМР), Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради (надалі - відповідач - 3, Управління земельних ресурсів ДМ ЛМР), в якому просив: визнати бездіяльність Львівської міської ради з розгляду його заяви від 14.02.2017 року про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско, житловий район «Збоїща», у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку - неправомірною; зобов'язати Львівську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_2 14.02.2017 року заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско, житловий район «Збоїща», у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку - в строки, порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства рішення.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 24.10.2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує, зокрема, на те, що відповідно до плану зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4657, земельна ділянка входить в зону Ж - 2 (зона малоповерхової забудови 4 поверхи), а позивач звернувся із заявою про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, тобто зона Ж - 1 - зона індивідуальної житлової забудови. Крім цього, зазначають, що розгляду будь - якого питання на пленарному засідання сесії Львівської міської ради передує робота з перевірки питання, перевірки наданих документів, підготовки проекту ухвали, пояснювальної записки, тощо. Враховуючи те, що мали місце обставини для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не було підстав виносити на розгляд заяву позивача на пленарне засідання Львівської міської ради. Також наголошують, що саме до повноважень Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради відноситься розгляд заяви, поданої позивачем.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

14 лютого 2017 року п'ятакові П.П., як учасник бойових дій, звернувся з письмовою заявою до Львівської міської ради про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га. в урочищі Голоско, житлового району «Збоїща». До заяви були долучені: план земельної ділянки масштабу 1:500, виконаний спеціалізованою організацією, із зазначеними межами ділянки, вирахуваною загальною площею, нанесеними червоними лініями; довідка про правовий статус земельної ділянки, видана відділом Держгеокадастру у м. Львові Львівської області; довідка про наявність/відсутність зареєстрованих на заявника правовстановлюючих документів на земельні ділянки, видана відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області; копія паспорта громадянина України; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; копія посвідчення учасника бойових дій.

Згідно з відповіддю Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21.03.2017 року позивачу повернуто його звернення та поданий проект. Позивачу роз'яснено, що запропонована ним до закріплення земельна ділянка відповідно до плану зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 року №4657, входить в зону Ж-2 (зона малоповерхової забудови 4 поверхи). Також повідомлено, що питання щодо надання земельних ділянок для індивідуального будівництва учасникам антитерористичної операції перебуває на стадії опрацювання.

Вважаючи такі дії Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що відповідачем, як органом місцевого самоврядування, було порушено порядок розгляду заяви позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У частині 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами частини шостої ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України чітко встановлює строк розгляду клопотання та визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, а також зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу, належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Крім того, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Матеріалами справи підтверджується, що заява позивача про погодження вибору розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення землеустрою щодо відведення земельної ділянки в урочищі Голоско, житловий район «Збоїща», у м. Львові для будівництва житлового будинку, не була вирішена на пленарному засіданні Львівської міської ради.

Натомість на зазначену заяву була надана відповідь Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21.03.2017 № 2403-1674, якою позивача повідомлено, що запропонована до закріплення земельна ділянка знаходиться в зоні території малоповерхової квартирної забудови, а тому зазначене є підставою для відмови у наданні земельної ділянки згідно зі ст. 118 КАС України.

Оцінюючи обставини справи, а також доводи апелянта, колегія суддів бере до уваги наявність ухвали Львівської міської ради № 777 від 14.06.2016 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», частиною 2.4 розділу 7 якої встановлено повноваження управління земельних ресурсів департаменту містобудування. Однак звертає увагу на те, що до повноважень Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради чи інших виконавчих органів Львівської міської ради не відноситься розгляд питань щодо погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, оскільки рішення у цих питаннях приймають органи, визначені в статті 118 ЗК України.

А тому зазначене свідчить, що Львівською міською радою не розглянуто у встановленому законом порядку звернення позивача, а повернення такого Управлінням земельних ресурсів ДМ ЛМР є перешкодою для реалізації прав позивача на отримання земельної ділянки у власність.

Щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, про що зазначено у листі - відповіді Управлінням земельних ресурсів ДМ ЛМР та додатково зазначається в апеляційній скарзі, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Генеральний план м. Львова затверджений у 2010 році, відповідно без врахування та забезпечення виконання встановлених п. 14 ч. 1 ст. 12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» гарантій учасникам бойових дій, які брали участь в антитерористичної операції.

Так, згідно з п. 14 ч. 1 ст. 12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, зокрема, такі пільги як: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Крім того, відповідно до окремого доручення голови Держземагентства України від 01.07.2014 № 349/3-14-0.1 про забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції, які ще не скористалися правом безкоштовної приватизації землі, зазначені особи мають першочергову можливість отримати у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва та для ведення особистого селянського господарства.

Вказані положення свідчать про наявність в учасників бойових дій права на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Однак зазначені гарантії відповідачами враховані не були.

При вирішенні даної справи судами також враховано принцип «належного урядування», який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», п. 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Порядок, за яким діє відповідач - суб'єкт владних повноважень, повинен відповідати вимогам законності, а також чіткості та передбачуваності.

З огляду на викладені обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову, оскільки Львівською місткою радою неправомірно належним чином не розглянуто звернення позивача та скеровано його для розгляду до Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради.

Беручи до уваги зазначене вище, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду міста Львова від 24 жовтня 2017 року у справі №461/2356/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М. В. Костів судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель

Повне судове рішення складене 13.09.2018 року