Постанова № 76473359, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/822/18 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Літвіної Н.М.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року (повний текст виготовлено 26 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, скасувати рішення відповідача від 16 вересня 2016 року №79 виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги вразі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині направлення на доопрацювання документів позивача щодо призначенні та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей! у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 станом на день встановлення інвалідності.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано рішення Міністерства оборони України від 16 вересня 2016 року №79, викладене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого 20 вересня 2016 року тимчасово виконуючим обов'язки Міністра оборони України Руснаком І.С., в частині направлення на доопрацювання документів ОСОБА_2 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби, зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», станом на день встановлення ОСОБА_2 інвалідності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушено норми процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що матеріалами справи не підтверджено проходження позивачем служби та те, що він був військовослужбовцем Збройних Сил України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, що висновок Міністерства оборони України, що позивач не проходив службу в Міністерстві оборони України і питання виплати одноразової грошової допомоги має розглядати виключно Державною прикордонною службою України не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач та третя особа, будучі повідомленими про день, час і місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі №825/551/16 (а.с.11) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії позов задоволено в повному обсязі, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з доданими до неї документами.

За наслідком перегляду вказаного рішення в порядку апеляційного та касаційного провадження, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року (а.с.15) та постановою Верховного суду від 06 лютого 2018 року (а.с.32), скарги Міністерства оборони України залишені без задоволення, а судові рішення залишено без змін.

Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі №825/551/16 набрала законної сили 28 липня 2016 року.

11 серпня 2016 року позивач звернувся до Чернігівського ОМВК із заявою (а.с.57), в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, до якої було додано копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію довідки МСЕК, копію військового квитка, копію банківських реквізитів, копію висновку судово-медичної експертизи, копію рішення суду.

Листом від 15 серпня 2016 року №5/3236с (а.с.58) заяву позивача з доданими документами було направлено на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

20 вересня 2016 року тимчасово виконуючим обов'язки Міністра оборони України затверджено протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги вразі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 16 вересня 2016 року №79 (а.с.18), згідно з яким комісія дійшла висновку щодо необхідності повернення документів на доопрацювання, оскільки на день звільнення заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, витрати з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватись Державною прикордонною службою України, крім того заявником документи подані не в повному обсязі.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності, тому наявні підстави для скасування рішення Міністерства оборони України від 16 вересня 2016 року №79 та зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у відповідності до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з метою дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно п.«б» ч.1 ст.162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп.4 п.2 ст.16 цього Закону).

В силу ч.9 ст.163 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Підпунктом 1 п.6 вказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

При цьому, згідно п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішеннями у справі №825/551/16, які набрали законної сили, встановлено, що у період з 1979 по 1982 роки ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині 2066, яка входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР та з 03 лютого 1980 року по 13 грудня 1980 року брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан.

Під час проходження військової служби ОСОБА_2 отримав поранення (контузія головного мозку), яке, згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 28 листопада 2011 року, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідками МСЕК серії МСЕ-ЧНВ від 20 березня 2012 року №205738 та від 20 березня 2014 року серії АВ №0128538, ОСОБА_2 встановлена безтермінова III група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

29 грудня 2015 року позивач звернувся із заявою до ОВК, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок травми та захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, яка в подальшому з висновком надіслана до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

Апелянт зазначає, що захворювання позивачем отримано під час проходження строкової служби, а інвалідність було встановлено через 23 роки з моменту звільнення за строкової служби, тобто з порушенням встановленого законодавством тримісячного терміну.

В силу ч.ч.6, 8 ст.163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Враховуючи, що друга група інвалідності встановлена позивачу у 2014 році та з відповідною заявою позивач звернувся 29 грудня 2015 року, тобто в межах встановленого законодавством трирічного строку, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги позивач набув при встановленні йому інвалідності 3 групи у 2014 році, коли діяла редакція Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою не було визначено терміну встановлення військовослужбовцю строкової служби інвалідності та застосування в даному випадку тримісячного терміну після звільнення зі служби є звуженням та обмеженням змісту й обсягу прав позивача, що не допускається та суперечить ст.22 Конституції України.

Крім того, Верховний Суд України у своїх постановах від 18 листопада 2014 року №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року №21-135а15 дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

В силу ч.6 ст.163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктами 13, 15 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Твердження апелянта, що на позивача не розповсюджується положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530, оскільки він не відповідає визначенню військовослужбовця, наведеного у ч.1 ст.5 зазначеного вище Закону, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України.

Наведене визначення стосується діючих військовослужбовців, в той час, як позивач є колишнім військовослужбовцем та учасником бойових дій, який має право на пільги, встановлені для нього законодавством України. Крім того, нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено призначення та виплата одноразової грошової допомоги і після проходження служби або звільнення.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що з метою виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивачу необхідно звернутись до Державної прикордонної служби України з огляду на таке.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року № 1431-ХІІ «Про військові формування» підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Статтею 4 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в установі Міністерства оборони України, звідки його і звільнено, обов'язок щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в даному випадку покладений на Міністерство оборони України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №825/551/16, яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби були подані всі необхідні документи передбачені законодавством України, що регулює спірні правовідносини.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку щодо протиправності рішення відповідача від 16 вересня 2016 року №79 викладеного у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині направлення на доопрацювання документів ОСОБА_2 та з метою остаточного вирішення спору та повного захисту прав та інтересів позивача необхідно зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції не оскаржувалась в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням останньому 3 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Н.М.Літвіна