Постанова № 76473170, 12.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ №826/1216/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

за участю

секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2016 року (суддя Качур І.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив суд визнати протиправними дії, які полягають у недотриманні встановлених Регламентом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києві строків опрацювання клопотання №2 (реєстраційний номер №08/М-11691 від 30.11.2015) та підготовки проекту рішення з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 09 листопада 2016 року скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2016 року, задовольнив позов та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) гривень 53 копійки. Разом з цим суд апеляційної інстанції відмовив ОСОБА_2 у частині відшкодування витрат на правову допомогу.

Не погодившись з таким рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, ОСОБА_2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу про зміну постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року і стягнення відповідних витрат на його користь.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 квітня 2017 року відхилив касаційну скаргу ОСОБА_2 та залишив постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 27 червня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року задовольнила частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року в частині відмови у відшкодуванні ОСОБА_2 витрат на правову допомогу та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року скасувала. Справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними в частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу направила на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи в цій частині справу на новий розгляд, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що судами помилково зроблено висновок, що компенсація витрат на правову допомогу здійснюється виключно за участь представника у судовому засіданні, вчинення ним окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та за ознайомлення з матеріалами справи в суді, а надані позивачем для відшкодування документальні підтвердження витрат на правову допомогу, що полягали у складанні процесуальних документів, не містять вимог щодо відшкодування витрат, визначених у ч. 1 ст. 1 Закону № 4191-VI. Також суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й касаційний суд, не досліджував належність та допустимість наданих ОСОБА_2 доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а лише зазначив, що надані позивачем документи не містять вимог щодо відшкодування витрат, які визначенні у ч. 1 ст. 1 Закону № 4191-VI.

Відповідно до частини першої статті 98 КАС України (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно зі статтею 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки Київським апеляційним адміністративним судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог, скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2016 року та ухвалення нової постанови, якою позов задоволено, та зважаючи на те, що в даній частині таке рішення не переглядається, відповідно в постанові має міститися розподіл судових витрат, так як рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Переглядаючи справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними в частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 відповідно до договорів про надання правової допомоги від 20.01.2016 №20/01-1 (а.с.34, т. 1) та від 02.07.2016 №02/07-1 (а.с.87, т. 1) на підставі його замовлень від 20.01.2016 (а.с.33 т. 1) та від 02.07.2016 (а.с.86, т. 1) фахівцем у галузі права - ОСОБА_4 (виконавець), надано правову допомогу.

Так, згідно акту виконаних робіт від 20.01.2016 (а.с.35, т. 1) позивачу були надані послуги на загальну суму 4409,60 грн., які включали: усну консультацію з юридичних питань (кількість витраченого часу складає 30 хвилин); підготовку (складання) позовної заяви з додатками (кількість витраченого часу складає 7 годин 30 хвилин); згідно акту від 02.07.2016 (а.с.88, т. 1) позивачу були надані послуги на загальну суму 3000,00 грн., які включають в себе складання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції з додатком (кількість витраченого часу складає 5 годин 20 хвилин).

Також, в матеріалах справи міститься квитанція про оплату 4409,60 грн. ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_4 згідно договору про правову допомогу №20/01-1 від 20.01.2016 (а.с.32, т. 1), та квитанція про оплату 3000 грн. ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_4 згідно договору про правову допомогу №02/07-1 від 02.07.2016 (а.с.85, т. 1).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Частиною 2 ст. 16 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із позовною заявою до суду) установлено, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (чинний на час подання позовної заяви до суду) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року наголосила на тому, що зазначений закон визначає не види правової допомоги, а виключно граничний розмір їх компенсації.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Водночас, КАС України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою) не передбачає, що види правової допомоги, які підлягають компенсації, можуть встановлюватися або обмежуватися іншими законами.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

За аналогією вищезазначені положення Правил адвокатської етики можна поширити й на інших фахівців у галузі права.

Щодо визначення та оцінки часу, витраченого фахівцем в галузі права колегія суддів бере до уваги види правової допомоги, що були надані позивачу фахівцем в галузі права на день постановлення судового рішення судом першої інстанції а також ті, що були надані позивачу до постановлення рішення апеляційного суду, та зазначені в актах виконаних робіт, зокрема: вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; час, витрачений на підготовку позовної заяви та апеляційної скарги а також враховує час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; тривалість розгляду і складність справи.

Зважаючи на те, що судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги разом складав 1157,53 грн., та, разом з тим, жодних зібраних нових доказів до апеляційної скарги додано не було, а апеляційна скарга містить ті ж доводи, що і позовна заява, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 7409,60 грн. (витрати на правову допомогу при зверненні до суду першої інстанції та апеляційної інстанції) є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, колегія судів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 4500 грн., що буде справедливим за даних обставин справи.

Щодо доводів представника позивача в судовому засіданні 12.09.2018, що суд апеляційної інстанції має вирішити також питання про стягнення витрат на правову допомогу, які поніс позивач у зв'язку зі зверненням до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи апеляційну скаргу в межах її доводів, не наділений повноваженнями розподіляти судові витрати, понесені стороною у зв'язку зі зверненням до суду з касаційною скаргою. Вимоги щодо розподілу судових витрат, а саме: судових витрат у суді касаційної інстанції не були заявлені в апеляційній скарзі, оскільки такі були б вимогами на майбутнє, та не могли бути задоволені. Відтак, оскільки в даній частині суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості розподілити судові витрати, понесені позивачем у зв'язку зі зверненням до суду касаційної інстанції з відповідною заявою, такі вимоги представника позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26199097) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 61204, АДРЕСА_1) витрати на правову допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко