Постанова № 76473157, 10.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р. Справа№ 910/1248/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 у справі №910/1248/18 (суддя Ващенко Т.М., м. Київ, повний текст рішення складено - 18.05.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" до фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 220667, 75 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 220667,75 грн., як збитків у вигляді упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність неприйняття відповідачем виготовленої для нього продукції, що в свою чергу, стало підставою для її реалізації товариством з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція", як брухту, по значно меншій ціні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 у справі №910/1248/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі виходив з відсутності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 220667,75 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 у справі №910/1248/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається доведеність ним обставин понесення збитків у вигляді упущеної вигоди на заявлену до стягнення суму.

Сторони правом на участь своїх представників не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між фірмою "Т.М.М." - товариством з обмеженою відповідальністю (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" (Виконавець) 27.10.2016 укладено Договір №27/10/2016 на виготовлення та поставку продукції (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити металоконструкції (далі - Продукція) та передати її Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти виготовлену Продукцію та здійснити її оплату відповідно до умов Договору.

Претензіями від 30.03.2017 №24 та від 14.04.2017 №25 позивач пропонував відповідачу отримати продукцію на умовах, які визначені договором (а.с.31-34).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що ним для відповідача було виготовлено продукцію за Договором № 27/10/2016 від 27.10.2016 на суму 511 382,50 грн., з яких відповідачем було оплачено лише 180 223,11 грн., а продукцію на суму 331 159,39 грн. не оплачено та не прийнято.

Так, за доводами позивача він був змушений продати виготовлені для відповідача за Договором металоконструкції як брухт третій особі на суму 111 481,64 грн. Внаслідок вказаного, за твердженням товариства з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" він поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 220 667,75 грн., що і зумовило його звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене є упущеною вигодою.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання.

Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Позивачем не доведено наявності жодної з передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, що є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що видатковими накладними № РН-0000004 від 19.01.2017 та № РН-0000005 від 19.01.2017 підтверджуються обставини виготовлення ним для відповідача металоконструкцій, які ним не були, в свою чергу, прийняті.

Проте, як вірно встановив місцевий господарський суд, позивачем видаткову накладну № РН-0000004 від 19.01.2017 до матеріалів даної справи не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає недоведеними позивачем обставини виготовлення продукції для відповідача за договором на загальну суму 511 382,50 грн.

При цьому, за положеннями ч. 3 ст. 226 Господарського кодексу України сторона господарського зобов'язання має вчинити необхідні дії для запобігання виникнення збитків.

Крім цього, як було зазначено при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання.

Колегія суддів вважає, що позивачем не було вжито всіх необхідних заходів для запобігання виникнення збитків, а також для одержання доходів.

Так, згідно п. 6.8 договору приймання виготовленої продукції по кількості та відправним маркам здійснюється уповноваженими представниками Замовника на складі Виконавця у відповідності з вимогами "Инструкции о порядке приемки продукции производственно - технического назначения и товаров народного потребления по количеству", затвердженої постановою Держарбітражу 15.06.1965 №П-6 в частині, що не суперечить дійсному законодавству України.

Приймання виготовленої продукції по якості здійснюється уповноваженими представниками Замовника на складі Виконавця у відповідності з вимогами "Инструкции о порядке приемки продукции производственно - технического назначения и товаров народного потребления по качеству", затвердженої постановою Держарбітражу 25.04.1966 №П-7 в частині, що не суперечить дійсному законодавству України.

Позивачем доказів повідомлення відповідача про готовність виготовленої продукції до приймання по кількості та якості на складі Виконавця до суду не надано.

Крім цього, згідно п. 6.11 договору Виконавець письмово повідомляє Замовника про готовність Продукції до відвантаження не пізніше, ніж за 2 робочі дні до запланованої дати відвантаження.

Доказів повідомлення відповідача про готовність відвантажити виготовлену продукцію позивачем так само до суду не подано.

Надані позивачем до позовної заяви претензії не підтверджують обставин повідомлення відповідача про готовність виготовленої продукції до приймання по кількості та якості на складі Виконавця, а також до відвантаження, а тому колегія суддів вважає, що лише їх пред'явлення замовнику не може вважатися вжиттям позивачем достатніх заходів для запобігання виникнення збитків, а також для одержання доходів.

Крім цього, позивачем не доведено звернення до суду з позовом про спонукання відповідача виконати зобов'язання з прийняття товару.

В контексті необхідності доведення позивачем обставин вжиття ним всіх необхідних заходів для запобігання виникнення збитків, а також для одержання доходів, слід зазначити наступне.

Так, за доводами позивача він був змушений продати виготовлені для відповідача за Договором металоконструкції як брухт третій особі на суму 111 481,64 грн., внаслідок чого, за твердженням товариства з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" упущена вигода склала 220 667,75 грн.

Разом з тим, позивачем не доведено неможливості реалізації, виготовленої для відповідача продукції, іншій особі не як брухту та відповідно за більш вищою ціною, що б дало змогу Виконавцеві уникнути збитків у вигляді упущеної вигоди.

Так, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували намагання зазначеної особи реалізувати вказану продукцію не як брухт та відмову інших осіб у її придбанні.

Крім цього, з доданих до позовної заяви актів приймання металів чорних (вторинних) не вбачається, що на металобрухт було здано саме ту Продукцію, яка була виготовлена для відповідача за Договором.

З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що в свою чергу могло бути підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Отже, відмова місцевого господарського суду у задоволенні позову є обґрунтованою, а доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та відповідно підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення бути не можуть.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 у справі №910/1248/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 у справі №910/1248/18.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 14.09.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко