Постанова № 76472965, 01.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р. Справа№ 910/3908/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.08.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 (повний текст складено 29.03.2016)

у справі №910/3908/16 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гастроном "Лисогорський"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 323 400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гастроном "Лисогорський" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 323 400,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2014 в частині своєчасного здійснення орендної плати за орендоване приміщення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №910/3908/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гастроном "Лисогорський" суму боргу у розмірі 323 400 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 4 851 грн. 00 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 по справі №910/3908/16, вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що ФОП ОСОБА_2 не підписувався, ані договір оренди приміщення, ані акт приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014 та акт приймання-передачі майна з оренди, оскільки, відповідач у дату підписання договору (01.04.2014, копія якого надана позивачем) перебувала за кордом у Ризі (Латвія). Зазначене підтверджується, як закордонним паспортом з відміткою про виїзд за кордон, так і довідкою Державної прикордонної служби України № 184/Б-87 від 12.01.2018. ФОП ОСОБА_2 майно в оренду не отримувала та цим майном не користувалась.

Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, скаржник надав суду висновок спеціаліста № 161 від 11.11.2017, яким визначено, що підпис від імені ФОП ОСОБА_2 як на договорі, так і на акті від 01.04.2014 року виконано не ОСОБА_2, а іншою особою.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Гастроном "Лисогорський" вважає подану апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 безпідставною та необґрунтованою. Позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, та рішення суду залишити без змін. При цьому, відповідач заперечив проти доданих скаржником нових доказів у даній справі та призначення у даній справі судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 відновлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №910/3908/16, порушено апеляційне провадження та справу призначено до розгляду.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції за клопотанням відповідача ухвалою від 19.03.2018 року призначено у даній справі № 910/3908/16 комплексну судово-технічну та почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6). На вирішення експертам, судом були поставлені питання:

1) Чи виконано підпис в оригіналі договору оренди від 01.04.2014 що укладений між ТОВ "Гастроном "Лисогорський" та ФОП ОСОБА_2 від імені ФОП ОСОБА_2 саме ОСОБА_2, чи іншою особою?

2) Чи виконано підпис в оригіналі акта приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014 від імені ФОП ОСОБА_2 саме ОСОБА_2, чи іншою особою?

3) Чи виконано підпис в оригіналі акта приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015 від імені ФОП ОСОБА_2 саме ОСОБА_2, чи іншою особою?

4) Чи відповідає відтиск печатки ФОП ОСОБА_2 на договорі оренди від 01.04.2014 що укладений між ТОВ "Гастроном "Лисогорський" та ФОП ОСОБА_2, акті приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014, акті приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015 відтиску печатки ФОП ОСОБА_2?

5) В якій послідовності виконувались реквізити на договорі оренди від 01.04.2014 що укладений між ТОВ "Гастроном "Лисогорський" та ФОП ОСОБА_2, акті приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014, акті приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015 (друкований текст, підпис, відтиск печатки)?

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Гастроном "Лисогорський" надати Київському апеляційному господарському суду оригінали договору оренди від 01.04.2014 що укладений між ТОВ "Гастроном "Лисогорський" та ФОП ОСОБА_2, акта приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014, акта приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015 для долучення їх до матеріалів справи та у подальшому направлення їх судовим експертам для дослідження.

Крім того, зобов'язано ФОП ОСОБА_2 надати Київському апеляційному господарському суду зразки підпису та зразки відтиску печатки ФОП ОСОБА_2, оригінали документів за підписом ФОП ОСОБА_2 з відтиском печатки ФОП ОСОБА_2 що максимально наближений до часу спірних договору від 01.04.2014 року та актів приймання-передачі майна в оренду та з оренди, для долучення їх до матеріалів справи та у подальшому направлення судовим експертам для дослідження.

Провадження у справі № 910/3908/16 - зупинено до отримання з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз висновку експертизи, призначеної по даній справі.

На виконання вимог суду, ФОП ОСОБА_2 надала суду оригінали витребуваних судом документів за підписом ФОП ОСОБА_2, що, на її думку, максимально наближені до часу спірних договору від 01.04.2014 року та актів приймання-передачі майна в оренду та з оренди. Крім того, судом було відібрано у ФОП ОСОБА_2 експериментальні зразки підпису останньої.

При цьому, документів з відтиском печатки ФОП ОСОБА_2 (вільних зразків відтиску) та експериментальних зразків відтиску печатки, скаржник не надала.

У свою чергу ТОВ "Гастроном "Лисогорський" не виконало вимоги суду про надання оригіналів договору оренди від 01.04.2014, що укладений між ТОВ "Гастроном "Лисогорський" та ФОП ОСОБА_2, акта приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014, акта приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015. Разом з тим від позивача до суду надійшло письмове пояснення, в якому останній повідомляє суд, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надавалися суду для огляду всі оригінали вищевказаних документів, і будь-яких сумнівів у їх дійсності та достовірності не виникало. Водночас, надання ТОВ "Гастроном "Лисогорський" згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 19.03.2018 свого примірника договору оренди від 01.04.2014, акту приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014, акту приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015 на даний час є неможливим у зв'язку з втратою ТОВ "Гастроном "Лисогорський" зазначених документів.

23.04.2018 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов лист №7488/7489/18-32/7490/17-33 від 19.04.2018 року директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рувін О.Г. про необхідність погодження строку виконання судової експертизи, забезпечення виконання оплати експертизи та клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 поновлено провадження у справі № 910/3908/16, розгляд клопотання судового експерта призначено на 16.05.2018. Враховуючи частково виконані вимоги суду щодо надання документів для дослідження судовим експертам, що були викладені у ухвалі суду від 19.03.2018 про призначення судової експертизи, зобов'язано сторін надати на вимогу експертів необхідні документи (або ґрунтовні письмові пояснення у випадку не можливості надання): оригінали досліджуваних документів - договору оренди від 01.04.2014, що укладений між ТОВ "Гастроном "Лисогорський" та ФОП ОСОБА_2; акту приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014, складеного від імені ФОП ОСОБА_2; акту приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015, складеного від імені ФОП ОСОБА_2; експериментальні зразки відтиску печатки ФОП ОСОБА_2; вільні зразки відтиску печатки ФОП ОСОБА_2 за квітень 2014 року та лютий 2015р. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 забезпечити виконання оплати експертизи відповідно до рахунку №12613 від 18.04.2018 року, докази чого надати суду для долучення до матеріалів справи.

Так, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 у справі №910/3908/16 від відповідача надійшли експериментальні зразки відтиску печатки ФОП ОСОБА_2 для дослідження судовими експертами.

Вільних зразків відтиску печатки, ФОП ОСОБА_2 не надала пояснюючи це тим, що скаржник не здійснювала в Україні підприємницької діяльності, не здавала звітність до податкових органів та відповідно не укладала будь-яких договорів з метою підприємницької діяльності, а тому зазначила, що в неї відсутні вільні зразки відтиску печатки за період, що максимально наближений до часу спірних договору від 01.04.2014 та актів приймання передачі майна в оренду та з оренди.

При цьому, як зазначалося вище, 24.03.2018 ФОП ОСОБА_2 були надані суду достовірні вільні зразки підпису ОСОБА_2 у різних документах що на її думку максимально наближені до часу спірних договору від 01.04.2014 року та актів приймання-передачі майна в оренду та з оренди. Крім того, судом було відібрано у ФОП ОСОБА_2 експериментальні зразки підпису останньої.

У свою чергу, як зазначалось вище ТОВ "Гастроном "Лисогорський" не виконало вимоги суду про надання оригіналів договору оренди від 01.04.2014 що укладений між ТОВ "Гастроном "Лисогорський" та ФОП ОСОБА_2, акта приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014, акта приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015.

Разом з тим від позивача до суду надійшло письмове пояснення в якому останній повідомляє суд, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надавалися суду для огляду всі оригінали вищевказаних документів, і будь-яких сумнівів у їх дійсності не виникало. Водночас, надання ТОВ "Гастроном "Лисогорський" згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 19.03.2018 р. свого примірника договору оренди від 01.04.2014 р. акту приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014 року, акту приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015 року на даний час є неможливим у зв'язку з втратою ТОВ "Гастроном "Лисогорський" зазначених документів. Зазначене було підтверджено представником позивача і у судовому засідання при розгляді клопотання судових експертів про надання додаткових доказів.

При цьому, позивачем через канцелярію суду 16.05.2018 надано суду вільні зразки підпису ФОП ОСОБА_2 та вільні зразки відтиску печатки ФОП ОСОБА_2, що наближені до часу укладання договору від 01.04.2014 та вкотре позивачем повідомлено про неможливість надати оригіналів договору та актів у зв'язку з втратою товариством зазначених документів.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018, зупинено апеляційне провадження у справі №910/3908/16 на час проведення комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи, матеріали справи №910/3908/16 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

16.07.2018 до суду надійшли матеріали справи №910/3908/16 та повідомлення експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів №7488/7489/18-32/7490/18-33 від 06.07.2018 з причин відсутності оригіналів досліджуваних документів.

Ухвалою від 23.07.2018 поновлено провадження у справі №910/3908/16 та призначено до розгляду.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ФОП ОСОБА_2 надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №910/3908/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Представник скаржника звернув увагу суду, що ФОП ОСОБА_2 не підписувався, ані договір оренди приміщення, ані акт приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014 та акт приймання-передачі майна з оренди, оскільки, відповідач у дату підписання договору (01.04.2014, копія якого надана позивачем) перебувала за кордом у Ризі (Латвія). ФОП ОСОБА_2 своїх повноважень на підписання вказаних документів іншим особам не надавала. Печатку нікому не передавала та не втрачала.

При цьому, представник ФОП ОСОБА_2 у судове засідання 01.08.2018 не з'явився та звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням представника у відпустці за межами м. Києва.

Представник ТОВ "Гастроном "Лисогорський" у судових засіданнях апеляційного господарського суду також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти поданої апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача зазначив, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надавалися суду для огляду оригінали договору оренди від 01.04.2014 р. акту приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014 року, акту приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015 року документів, і будь-яких сумнівів у їх дійсності у суду не виникало. На даний час, оригінали вказаних документів позивач надати суду апеляційної інстанції не може у зв'язку з втратою ТОВ "Гастроном "Лисогорський" зазначених документів. При цьому, представник позивача звернув увагу на те, що належним чином засвідчені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Щодо відкладення розгляду справи представник позивача заперечив.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, представник ФОП ОСОБА_2, що не з'явився про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Участь представників, що не з'явилися, у судовому засіданні 01.08.2018, судом обов'язковою не визнавалась. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що, як представник скаржника, так і особисто ФОП ОСОБА_2 були присутні у попередніх судових засіданнях та надавали суду свої пояснення, які колегією суддів прийняті до уваги.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга з наведених в ній підстав підлягає задоволенню. Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 по справі №910/3908/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з копії договору оренди, що міститься в матеріалах справи, 01.04.2014 між ТОВ "Гастроном "Лисогорський" (далі - орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (далі - орендар) укладено договір оренди (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення № 4, 22-26 (далі - об'єкт) загальною площею 45,8 кв. м., групи приміщень 70 у підвалі будинку АДРЕСА_2.

Об'єкт належить орендодавцю на праві власності згідно свідоцтва на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві від 17.05.2013, індексний номер 3572891 (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору строк користування об'єктом (строк оренди): з 01.04.2014 по 28.02.2015.

Пунктами 1.4, 1.5 договору встановлено, що об'єкт використовуватиметься орендарем для розміщення магазину з продажу, прокату та ремонту інструменту. За домовленістю сторін вартість об'єкту на дату укладення договору становить 712 000, 00 грн.

Об'єкт передається орендареві в день укладення цього договору та повертається в день закінчення строку оренди, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі (п. п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.3.3 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі виконувати умови цього договору, сплачувати орендну плату.

За домовленістю сторін, щомісячна плата за користування об'єктом (орендна плата) становить 29 400 грн. 00 коп., ПДВ не передбачено. Орендна плата включає в себе вартість комунальних та експлуатаційних послуг, якими користується орендар. Загальна сума орендної плати за весь строк оренди за цим договором (з 01.04.2014 по 28.02.2015) становить 323 400,00 грн. (п. 4.1 договору).

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 договору орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату щомісячно, не пізніше 5-го числа кожного місяця за поточний місяць оренди. Орендар самостійно сплачує орендодавцю орендну плату у встановлені цим договором строки (п. 4.3 договору) шляхом щомісячного безготівкового перерахування грошових коштів за банківськими реквізитами орендодавця.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 28.02.2015, а в частині виконання грошового зобов'язання - до його повного виконання (п. 7.1 договору).

Як зазначає позивач, об'єкт оренди переданий позивачем відповідачеві за актом передачі-приймання майна в оренду від 01.04.2014, підписаним сторонами договору та скріпленим їх печатками, та повернутий орендодавцю за актом передачі-приймання майна з оренди від 28.02.2015, також підписаним сторонами договору, у якому зокрема зазначено, що заборгованість орендаря по орендній платі за період оренди з 01.04.2014 - 28.02.2015 становить 323 400,00 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що заборгованість на суму 323 400,00 грн. за договором оренди від 01.04.2014 відповідачем не погашена та грошові кошти не сплачені, що підтверджується банківською довідкою ПАТ "Укрсоцбанк" №09.301-11/2031 від 29.02.2016 про те, що з 01.04.2014 по 24.02.2016 коштів на п/р ТОВ "Гастроном "Лисогорський" від ФОП ОСОБА_2 не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт укладення договору оренди, факт передачі позивачем в оренду та користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням у період з 01.04.2014 по 28.02.2015.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погодитися не може, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_2 у вказаний період та на час підписання договору оренди - 01.04.2014 була відсутня в м. Києві та знаходилась за кордоном в м. Ризі. Ця обставина підтверджується копією закордонного паспорту номер НОМЕР_2 (додана до апеляційної скарги), на сторінці 13 якого містяться відмітки прикордонної служби, з яких вбачається, що відповідачка прибула в м. Ригу 10.03.2014, а виїжджала із м. Риги 03.04.2014 і в цей же день прилетіла в Україну. Тобто, відповідачка в день укладення Договору оренди від 01.04.2014 та підписання Акту приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014 взагалі перебувала на території іншої держави - Латвії.

Відсутність ФОП ОСОБА_2 в м. Києві також підтверджується листом Державної прикордонної служби України від 12.01.2018 №184/Б-87. З вказаного листа вбачається, що відповідачка дійсно 10.03.2014 виїхала з України в пункті пропуску Бориспіль-D, повернулась в Україну 03.04.2014 року в пункті пропуску Бориспіль-D. Копія відповіді міститься в матеріалах справи.

В обґрунтування своєї правової позиції, про те, ФОП ОСОБА_2 не підписувала, ані договір оренди від 01.04.2014, ані акт приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014, скаржник подав суду апеляційної інстанції висновок спеціаліста № 161 від 11.11.2017, яким визначено, що підпис від імені ФОП ОСОБА_2 як на договорі, так і на акті від 01.04.2014 року виконано не ОСОБА_2, а іншою особою.

Оскільки у вказаному висновку не зазначено, що таке експертне дослідження підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як то передбачає ч.5 ст. 101 ГПК України, враховуючи що таке дослідження було проведене по копії договору оренди та копіям актах, судом апеляційної інстанції не приймається вказаний висновок як належний доказ у даній справі.

При цьому, враховуючи заперечення скаржника, щодо підписання договору оренди та заперечення фактичного користування майном, відсутність ФОП ОСОБА_2 на час підписання договору оренди - 01.04.2014 в м. Києві та перебування її за кордоном в м. Ризі, судом апеляційної інстанції за клопотанням відповідача ухвалою від 19.03.2018 року призначено у даній справі № 910/3908/16 комплексну судово-технічну та почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Зобов'язано ТОВ "Гастроном "Лисогорський" надати Київському апеляційному господарському суду оригінали договору оренди від 01.04.2014 що укладений між ТОВ "Гастроном "Лисогорський" та ФОП ОСОБА_2, акта приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014, акта приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015 для долучення їх до матеріалів справи та у подальшому направлення їх судовим експертам для дослідження.

Однак, ТОВ "Гастроном "Лисогорський" не виконало вимоги суду, оригінали договору оренди від 01.04.2014, що укладений між ТОВ "Гастроном "Лисогорський" та ФОП ОСОБА_2, акта приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2014, акта приймання-передачі майна з оренди від 28.02.2015 суду та експертам не надали.

Матеріали справи №910/3908/16 повернулись з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз без виконання призначеної судової експертизи у зв'язку з неможливістю надання висновку з причин відсутності оригіналів досліджуваних документів.

Разом з тим під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції від позивача до суду надійшло письмове пояснення, в якому останній повідомляє суд, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надавалися суду для огляду всі оригінали вищевказаних документів, і будь-яких сумнівів у їх дійсності та достовірності не виникало. Наразі, оригінали вказаних документів втрачені ТОВ "Гастроном "Лисогорський".

Колегія суддів критично відноситься до таких доводів позивача, оскільки, з матеріалів справи, зокрема, протоколу судового засідання та рішення суду не вбачається, що позивачем надавалися суду першої інстанції оригінали спірних договору, актів та місцевий господарський суд їх досліджував.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частина 1 ст. 33 ГПК України у зазначеній редакції передбачала, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 36 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Частина 3 ст. 74 Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України чинної редакції).

Стаття 91 частини 2, 4, 5, 6 передбачає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що одним із принципів господарського судочинства є змагальність, який (принцип) зобов'язує сторін обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, процесуальний закон передбачає певні вимоги до поданих сторонами письмових доказів.

Так, Господарський процесуальний кодекс України (як у чинній редакції, так і в редакції, чинній до 15.12.2017) визначає, що письмові докази можуть бути подані сторонами або в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Недотримання сторонами вищезазначених вимог щодо письмових доказів може мати наслідком неприйняття таких доказів господарським судом до уваги. При цьому колегія суддів зауважує, що кожна сторона повинна усвідомлювати наслідки недотримання нею (стороною) процесуального закону щодо подання письмових доказів.

Суд апеляційної інстанції при здійсненні перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу як в межах доводів та вимог апеляційної скарги, так і поза такими межами, у випадках, передбачених процесуальним законом.

Оскільки позивачем не було надано суду апеляційної інстанції (на вимогу суду) оригіналів всіх документів (договір оренди, акт приймання в оренду, акт повернення з оренди), на які позивач посилався у позові, а відповідач заперечує та ставить під сумнів такий доказ, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги такі докази.

Отже, встановивши недоведення позивачем належними доказами обставини, на які він посилається, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів критично відноситься до доводів позивача, що ФОП ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 здійснювали ремонт та прокат електроінструментів в орендованому приміщенні позивача в АДРЕСА_2. Судова колегія вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та доказам наданим відповідачем до справи.

Позивач не надав суду апеляційної інстанції докази того, що ФОП ОСОБА_2 користувалась спірним приміщенням та сплачувала за нього орендну плату. Надані позивачем суду апеляційної інстанції товарно-транспортні накладні Нової пошти, видаткові накладні та договір оренди № 8 (т.1 а.с.131-187) жодним чином не підтверджують, що саме ФОП ОСОБА_2 отримувала за адресою розташування спірного приміщення: АДРЕСА_2, будь-які товари та взагалі, що фактична адреса її підприємницької діяльності була за цією спірною адресою. На доданих документах відсутня інформація про те, що одержувачем товару за адресою: АДРЕСА_2, є саме ФОП ОСОБА_2 При цьому більшість вказаних товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, не стосується періоду дії спірного договору оренди з 01.04.2014 по 31.03.2015р. З наданих позивачем документів (т.1 а.с.131-187) вбачається лише, що між позивачем та іншою юридичною особою (ТОВ «Про Рент») були господарські відносини, а не з ФОП ОСОБА_2, як помилково вважає позивач.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що у задоволенні позову ТОВ "Гастроном "Лисогорський" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 323 400,00 грн. слід відмовити.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 по справі № 910/3908/16 підлягає скасуванню з прийняттям по справі нового рішення суду про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 по справі № 910/3908/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 по справі № 910/3908/16 скасувати.

3. Прийняти по справі № 910/3908/16 нове рішення суду, яким у задоволенні позову товариство з обмеженою відповідальністю "Гастроном "Лисогорський" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 323 400,00 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гастроном "Лисогорський" (03028, м. Київ, пр.-т Науки, буд. 35, код 31304304) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (03179, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 5 336,10 грн. (п'ять тисяч триста тридцять шість грн. 10 коп.) судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі № 910/3908/16 доручити господарського суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/3908/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко

Дата складання повного тексту постанови 04.09.2018 року