Постанова № 76472864, 13.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 року м. Дніпросправа № 808/4169/17

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя: Лукманова О.М.

суддів: Уханенко С.А., Божко Л.А.,

при секретарі: Сколишеві О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 12.06.2018 року) у справі №808/4169/17 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2017 року ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати вимогу про сплату боргу недоїмки від 05.10.2017 року №ф-0060891312 по єдиному соціальному внеску на загальну суму 128628,27 грн.; податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 року №0060881312 за штрафною санкцією по податку на доходи фізичних осіб в сумі 3144,72 грн.; рішення №0060901312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 19568,55 грн.; рішення №0060911312 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок на загальну суму 2089,74 грн.; податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 року №0060851312 по податку на доходи фізичних осіб в сумі 48527,14 грн.; податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 року №0060871312 за військовим збором в сумі 538,67 грн.; податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 року №0060861312 за військовим збором в сумі 4043,93 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року позовні вимоги задоволені частково; визнано протиправними та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2017 року №ф-0060891312 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.10.2017 №0060901312; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився ФОП ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не повно досліджено матеріали справи, суд не врахував надані первинні документи, суд не надав оцінки висновкам податкового органу. Апелянт зазначав, що до вартості документально підтверджених витрат пов'язаних з господарською діяльністю за 2016 рік ФОП включена вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у господарській діяльності на суму 10520480,71 грн., вважав невірним висновок суду першої інстанції про неправомірне включення до витрат на придбання ТМЦ на суму 215676,20 грн., які не були використані у господарській діяльності підприємця, в результаті чого було занижено суми податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 38821,71 грн. Апелянт вказував, що особами, які проводили перевірку було вказано в акті, що у 2016 році було відвантажено готової продукції на суму 1701317,48 грн. (без ПДВ), але у таблиці наведено лише 607785,49 грн. (без ПДВ); було сплачено за 2016 рік 1290883,33 грн. (без ПДВ), загальна сума сплати у таблиці - 342582,80 грн., у таблиці дата і номер накладних повністю не збігаються з номерами накладних на відвантаження, сума сплачених ТМЦ, які перевіряючі вирішили на свій розсуд розділити по накладним, не збігається з сумами оплат по банківським випискам по зазначеним датам, що свідчить про те, що перевірка проведена неякісно. Апелянт зазначав, що, на думку податкового органу, зміст встановленого у ході перевірки порушення податкового законодавства в частині заниження валового доходу в сумі 215676,20 грн. зводиться лише до табличного відображення даних платника податків, самостійно задекларованих ним у податкових деклараціях та даних, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей; будь-яких розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинні документи. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінки в частині вимог надання податкового органу діям, пов'язаним з розрахунком калькуляції та витрат.

З рішенням суду першої інстанції не погодилось ГУ ДФС у Запорізькій області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення у частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норму п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), згідно якого базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у цьому пункті, зокрема, для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 ч.1 ст.7 Закону); аналогічно виписано порядок нарахування в цій частині в п.3 р. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449; на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував того, що податковим органом самостійно застосовано максимальну базу нарахування єдиного внеску шляхом визначення середньомісячного оподатковуваного доходу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що при перевірці ФОП ОСОБА_1 було встановлено безпідставне включення до складу документально підтверджених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані ТОВ «Мелітопольський ливарний завод» на суму 280974,73 грн., але не оплачені на загальну суму 215676,20 грн., отже, ФОП ОСОБА_1 неправомірно включено до витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 215676,20 грн., які не були використані у господарській діяльності підприємця, в результаті чого ним занижено суми податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 38821,71 грн. Суд першої інстанції зазначив, що при нарахуванні контролюючим органом застосовано максимальну базу нарахування єдиного внеску шляхом визначення середньомісячного оподатковуваного доходу. В той же час, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому у податковій декларації. При цьому, законодавством не встановлено обов'язку платника податку проводити обчислення суми чистого доходу в розмірі місяців за податковий період календарний рік, єдиною вимогою є відповідність річній податковій декларації, а тому, висновок податкового органу про невірне визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини єдиного внеску в результаті чого занижено суму належного до сплати в бюджет єдиного внеску на суму 128628,27 грн. та застосування штрафу рішенням № 0060901312 від 05.10.2017 року у розмірі, обумовленого безпідставністю визначення недоїмки є необґрунтованим; вимога про сплату боргу №ф-0060891312 від 05.10.2017 року є похідною від прийняття спірного рішення, яким донарахований єдиний внесок та застосовані штрафні санкції, протиправність яких обумовлює відсутність підстав формування вимоги згідно з ч.4 ст.25 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування», а тому вимога є також необґрунтована. Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем несвоєчасно та не у повному обсязі проводилася виплата заробітної плати, а також нарахування та сплата єдиного внеску під час виплати заробітної плати, а тому рішення №0060911312 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок є правомірним. Суд першої інстанції вказав, що у результаті заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 215676,20 грн., ним було занижено суму військового збору за 2016 рік, отже податкове повідомлення-рішення №0060861312 від 05.10.2017 року про збільшення суми зобов'язання за платежем «військовий збір» на 235,14 грн. та визначення штрафних санкцій у розмірі 808,79 грн. є законним. ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно та не у повному обсязі перерахувався податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4216,70 грн., то підстав вважати необґрунтованим висновок податкового органу про несвоєчасне перерахування військового збору у сумі 724,05 грн. також немає.

Матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований у виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради Запорізької області 26.05.1999 року (свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису №21010170000003721); на податковому обліку перебуває у Мелітопольській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність: виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів.

ФОП ОСОБА_1 у 2014-2016 роках здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, був платником податків і зборів, зокрема: податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Розрахунки у перевіряємому періоді, зі споживачами здійснював безготівковим шляхом, шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, РРО не використовував.

Встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 03.08.2017 року №1972 з 17.08.2017 року по 07.09.2017 року була проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року та з питань правильності правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2016 року, за наслідками якої 14.09.2017 року було складено акт перевірки №1070/08-01-13-12/НОМЕР_2.

Згідно висновків перевірки ФОП ОСОБА_1 допущено порушення: пунктів 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, а саме: занижено чистий оподатковуваний дохід за 2016 рік в сумі 215676,20 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 38821,71 грн., у тому числі за 2016 рік на 38 821,71 грн.; підпункту 1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, а саме: занижено чистий оподатковуваний дохід за 2016 рік в сумі 215676, 20 грн., що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3235,14 грн. у тому числі за 2016 рік на 3235,14 грн.; ч.1 ст.7, ч.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок невірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини нарахування єдиного внеску, в результаті чого занижено суму належного до сплати в бюджет єдиного внеску з доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % (22%) у розмірі 128628,27 грн., у т.ч. по періодах: за 2013 рік - на суму 34 092,05 грн., за 2014 рік на суму - 28 176,58 грн., за 2015 рік - на суму 18876,90 грн., за 2016 рік на суму 47 482,74 грн.; п.54.2 ст.54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п. 168.4 ст.168, ст.171 ПК України, в результаті чого у перевіреному періоді проводилася виплата доходів (заробітна плата), але несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4216,70 грн.; підпункту 1.4. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п.54.2 ст.54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.168.1 ст.168, п.168.4 ст.168, ст.171 ПК України, в результаті чого у перевіреному періоді проводилася виплата доходів (заробітна плата) несвоєчасно перераховано військовий збір у розмірі 724,05 грн.; абз.2 п.8 статті9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого у перевіреному періоді проводилася виплата заробітної плати та не в повному обсязі, а також несвоєчасно сплачено під час виплати єдиний внесок (авансові внески) у розмірі 20897,43 грн.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган вказував, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано документально підтверджених витрат за 2016 рік на загальну суму 13588609,33 грн., а за результатами перевірки документально підтверджені витрати за 2016 рік склали 13372933,13 грн., тобто до складу витрат була включено за 2016 рік сума витрат, яка документально не підтверджена на загальну суму 215676,20 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Мелітопольський ливарний завод», а саме: у 2016 році на адресу товариства було відвантажено товарно-матеріальних цінностей на суму 1701317,48 грн. (без ПДВ), у свою чергу ТОВ «Мелітопольський ливарний завод» оплатило ФОП ОСОБА_1 1290883,33 грн. (без ПДВ); станом на 31.12.2016 року ТОВ «Мелітопольський ливарний завод» не сплатило за придбані товарно-матеріальні цінності кошти на суму 410434,15 грн. (без ПДВ, тобто ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2016 року мав по даному контрагенту дебіторську заборгованість у сумі 410434,15 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за 2016 рік по покупцях. Контролюючий орган вважав, що ФОП ОСОБА_1 до документальних витрат не включено вартість комплектуючих, які необхідні були для виготовлення приводу ріжучого апарату ПРА 85/600В, який був реалізований ТОВ «Мелітопольський ливарний завод» у 2016 року та вартість якого не була сплачена.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області 05.10.2017 року було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0060861312 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 4043,93 грн., з яких за основним платежем - 3235,14 грн., за штрафними санкціями 808,79 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0060871312 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 538,67 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0060851312 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 48527,14 грн., з яких 38821,71 грн. за основним платежем та 9705,43 грн. за штрафними санкціями.;

- рішення №0060911312 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) про застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді штрафу у сумі 2089,74 грн.;

- рішення №0060901312 про застосування штрафних санкцій у розмірі 19568,55 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- податкове повідомлення-рішення №0060881312 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на суму 3144,72 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0060891312 у сумі 128628,27 грн.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу контролюючого органу до ДФС України, яка своїм рішенням залишила скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 мав господарські правовідносини з ТОВ «Мелітопольський ливарний завод». Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано документально підтверджених витрат за 2016 рік на загальну суму 13588609,33 грн., а за результатами перевірки документально підтверджені витрати за 2016 рік склали 13372933,13 грн., тобто до складу витрат була включено за 2016 рік сума витрат, яка документально не підтверджена на загальну суму 215676,20 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Мелітопольський ливарний завод», а саме: у 2016 році на адресу товариства було відвантажено товарно-матеріальних цінностей на суму 1701317,48 грн. (без ПДВ), у свою чергу ТОВ «Мелітопольський ливарний завод» оплатило ФОП ОСОБА_1 1290883,33 грн. (без ПДВ); станом на 31.12.2016 року ТОВ «Мелітопольський ливарний завод» не сплатило за придбані товарно-матеріальні цінності кошти на суму 410434,15 грн. (без ПДВ), тобто ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2016 року мав по даному контрагенту дебіторську заборгованість у сумі 410434,15 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за 2016 рік по покупцях.

Згідно наданих документів не встановлено наявність у залишках станом на 01.01.2016 року та 31.12.2016 року готової продукції. Разом з тим, документами підтверджується станом на 01.01.2016 наявність залишків сировини на суму 1156027,60 грн., придбано у 2016 році на суму 11270966 грн., витрачено на виготовлення товарно-матеріальних цінностей для продажу на суму 10520480,71 грн., залишок сировини на суму 1906512,89 грн. Таким чином, до вартості документально підтверджених витрат пов'язаних з господарською діяльністю за 2016 рік ФОП ОСОБА_1 включена вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у господарській діяльності на суму 10520480,71 грн.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено ст.177 ПК України.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2, 177.4 (в редакції, яка діяла у 2013-2014 роках) ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Наявність відсилочної норми зумовлює необхідність здійснення системного тлумачення змісту статей 138 - 140 ПК України, які до складу витрат з метою визначення чистого оприбуткованого доходу серед іншого, відносять операційні витрати.

З 01 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, змінено редакцію п.177.4 ст.177 ПК України та передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг). За змістом цього пункту до складу витрат включаються також витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту.

Таким чином, умовою віднесення платником податків витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, є використання таких товарно-матеріальних цінностей для здійснення власної господарської діяльності. Інших умов та обмежень податковим законодавством не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що при перевірці ФОП ОСОБА_1 було встановлено безпідставне включення до складу документально підтверджених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані ТОВ «Мелітопольський ливарний завод» на суму 280974,73 грн., але не оплачені на загальну суму 215676,20 грн., отже, ФОП ОСОБА_1 неправомірно включено до витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 215676,20 грн., які не були використані у господарській діяльності підприємця, в результаті чого ним занижено суми податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на суму 38821,71 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.5 ч.3 розділу ІІІ Інструкції про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток). Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при нарахуванні контролюючим органом застосовано максимальну базу нарахування єдиного внеску шляхом визначення середньомісячного оподатковуваного доходу. В той же час, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому у податковій декларації. При цьому, законодавством не встановлено обов'язку платника податку проводити обчислення суми чистого доходу в розмірі місяців за податковий період календарний рік, єдиною вимогою є відповідність річній податковій декларації. Отже, висновок податкового органу про невірне визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини єдиного внеску в результаті чого занижено суму належного до сплати в бюджет єдиного внеску на суму 128628,27 грн. та застосування штрафу рішенням № 0060901312 від 05.10.2017 року у розмірі, обумовленого безпідставністю визначення недоїмки. Вимога про сплату боргу № ф-0060891312 від 05.10.2017 року є похідною від прийняття спірного рішення, яким донарахований єдиний внесок та застосовані штрафні санкції, протиправність яких обумовлює відсутність підстав формування вимоги згідно з ч.4 ст.25 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування».

Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Матеріалами перевірки підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно та не у повному обсязі проводилася виплата заробітної плати, а також нарахування та сплата єдиного внеску під час виплати заробітної плати. Отже, рішення №0060911312 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок є правомірним.

Відповідно до пп.1.1, 1.2, 1.4, 1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 ст.162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Ставка збору становить 1,5 відсотка від визначеного об'єкта оподаткування. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

У результаті заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 215676,20 грн., ним було занижено суму військового збору за 2016 рік, отже податкове повідомлення-рішення №0060861312 від 05.10.2017 року про збільшення суми зобов'язання за платежем «військовий збір» на 235,14 грн. та визначення штрафних санкцій у розмірі 808,79 грн. є законним. Оскільки ФОП ОСОБА_1 належним чином не доведено відсутність факту порушення п.54.2 ст.54, п.п.168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.168.4 ст.168, ст.171 ПК України, зокрема щодо несвоєчасної виплати доходів та несвоєчасного та не у повному обсязі перерахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4 216,70 грн., то підстав вважати необґрунтованим висновок податкового органу про несвоєчасне перерахування військового збору у сумі 724,05 грн. також немає, а тому податкове повідомлення-рішення №0060871312 від 05.10.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 538,67 грн. є законним.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів виходить з положень частин 1, 2 ст.77 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача та вважає, що ФОП ОСОБА_1 не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог щодо неправомірності рішень податкового органу від 05.10.2017 року №0060881312; №0060911312; №0060851312; №0060871312; №0060861312; податковим органом, у свою чергу, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2017 року №ф-0060891312 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.10.2017 року №0060901312.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, рішення суду слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року у справі №808/4169/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів відповідно до ст.,ст.328, 329 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Лукманова

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Л.А. Божко