Рішення № 7647277, 25.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 січня 2010 р.           Справа 2/12-10

за позовом: Інституту картоплярства української академії аграрних наук, вул. Чкалова, 22, смт. Немішаєве, Бородянський район, Київська обл., 07853

до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родина", вул. Леніна, 6, с. Глинськ, Калинівський район, Вінницька обл., 22425

про стягнення 48627 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Цюра В.В. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родина" на користь Інституту картоплярства української академії аграрних наук 48627,00 грн. заборгованості, в тому рахунку 37638,00 грн. - основного боргу, 8355,00 грн. - пені, 2634,00 грн. - штрафу, за невиконання умов договору про впровадження наукових розробок щодо вирощування насіннєвої картоплі від 04.05.2007 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.12.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/12-10 та призначено до розгляду на 25.01.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 25.01.2010 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 16.12.2009 року документів не надав. При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/12-10, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 144848 від 23.12.2009 року, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04 травня 2007 року між Інститутом картоплярства української академії аграрних наук (Замовник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Родина" (Виконавець) укладено договір про впровадження наукових розробок щодо вирощування насіннєвої картоплі, відповідно до п. 1 якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе вирощування картоплі сортів Серпанок і Дніпрянка.

Згідно п. 1.2 договору сортовий набір та обсяги посадкового матеріалу надаються Замовником за кошти Виконавця.

На виконання умов договору згідно накладної № 692 від 04.05.2007 року позивач передав, а відповідач отримав насіннєву картоплю на загальну суму 37638,00 грн., підтвердженням чого є довіреність серії ЯНЗ № 206672 від 04.05.2007 року.

Відповідно до п. 3.1 договору за домовленістю сторін Виконавець розраховується із Замовником пшеницею продовольчою по ціні 0,60 грн./кг за отримання посадкового матеріалу картоплі.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що даний договір діє до 30.12.2007 року та до повного виконання взятих сторонами на себе зобов"язань

В порушення вказаних умов договору відповідач не здійснив розрахунку з позивачем за отриманий посадковий матеріал.

19.08.2008 року відповідачу було надіслано претензію № 193 з вимогою оплатити борг у розмірі 37638,00 грн. Однак відповідач вказану претензію залишив без відповіді та заборгованість не погасив.

У зв"язку із зазначеним вище, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 04.05.2007 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів, справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню посадкового матеріалу картоплі належним чином, про що свідчать накладна № 692 від 04.05.2007 року на суму 37638,00 грн. та відповідна довіреність серії ЯНЗ № 206672 від 04.05.2007 року.

Проте, відповідач не виконав свого обов"язку щодо розрахунку з позивачем за отриманий посадковий матеріал, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 37638,00 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 37638,00 грн. заборгованості за переданий відповідачу посадковий матеріал підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 8355,00 грн. - пені та 2634,00 грн. - штрафу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Натомість ч. 7 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов"язань, визначається відповідним суб"єктом господарювання - господарською організацією.

Поряд з цим, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватись за згодою сторін.

Як вбачається зі змісту укладеного договору, сторони не встановили розмір штрафних санкцій, які застосовуються до винної сторони за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов"язань.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у стягненні з відповідача 8355,00 грн. - пені та 2634,00 грн. - штрафу.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 16.12.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 231 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родина", вул. Леніна, 6, с. Глинськ, Калинівський район, Вінницька обл., 22425 (ідентифікаційний код - 03732181, р/р № 2600868368 у ВОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 302247) на користь Інституту картоплярства української академії аграрних наук, вул. Чкалова, 22, смт. Немішаєве, Бородянський район, Київська обл., 07853 (ідентифікаційний код - 00496828, р/р № 35227005000365 в ГУДКУ у Київській області, МФО - 821018) 37638,00 грн. - основного боргу, 376,38 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 182,67 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 січня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - Інституту картоплярства української академії аграрних наук, вул. Чкалова, 22, смт. Немішаєве, Бородянський район, Київська обл., 07853

3 - відповідачу - СВК "Родина", вул. Леніна, 6, с. Глинськ, Калинівський район, Вінницька обл., 22425