Постанова № 76472751, 12.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2018 року справа № 808/402/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А., суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І. , розглянувши в м. Дніпро в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року (суддя Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бердянської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року позов задоволено.

Суд вирішив визнати незаконним та скасувати пункт 21.5 рішення Бердянської міської ради Запорізької області сьомого скликання № 33 від 21 січня 2016 року про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в довгострокову оренду за рахунок земель міста громадянці ОСОБА_1.

Зобов'язати Бердянську міську раду розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в довгострокову оренду за рахунок земель міста громадянці ОСОБА_1 на черговій сесії.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга серед іншим мотивована тим, що Бердянська міська рада, вирішуючи питання щодо передачі земельної ділянки комунальної власності у користування іншим особам діє не як суб'єкт владних повноважень, тобто не здійснює публічно-владних управлінських функцій, а як орган, через який територіальна громада реалізує повноваження власника земельної ділянки, та який вступає у рівноправні відносини приватноправового характеру з іншою особою. В такому разі виникає спір про цивільне право, а отже адміністративна юрисдикція не поширюється на цей спір.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

27 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Бердянської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0602 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та передачі вказаної земельної ділянки в оренду на 49 років.

Рішенням Бердянської міської ради від 17.04.2014 №58 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок під об'єктами нерухомого майна» позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0602 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Бердянської міської ради від 12.05.2015 № 29 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» було внесено зміни до вищевказаного пункту рішення міськради в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою Позивачу наступного змісту: замість слів: «орієнтовною площею 0,0602 га» читати: «орієнтовною площею 0,0225 га», а також виключити слово «будівництва».

Позивачем замовлено та виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Бердянська міська рада отримала розроблений проект землеустрою на відведення вищевказаної земельної ділянки та пунктом 21.5 рішення від 21.01.2016 №33 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» відмовила позивачу в передачі земельної ділянки в оренду, мотивуючи ст. 30 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. В даному випадку проект землеустрою позивачки пройшов передбачені статтею 186-1 Земельного кодексу України погодження, про що свідчить висновок Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області від 09.06.2015 №181/03-29 та висновок Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Бердянської міської ради від 04.06.2015 №109-06/15. Питання щодо відповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, вирішувалось управлінням Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області під час розгляду проекту землеустрою на предмет погодження.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15 та постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №676/3596/16-а від 04 квітня 2018 року.

Таким чином, позов, предметом якого є перевірка правильності передачі відповідних прав щодо земельної ділянки, не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і для нього встановлений інший порядок судового вирішення, а тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, а має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 315, 319, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту рішення та зобов'язання вчинити певні дії скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції відповідно до ст. 328 КАС України в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 12 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш