Рішення № 76472735, 13.09.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/991/18

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання - Кришталь Д.І.

розглянувши матеріали справи №916/991/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул.Судноремонтників,1),

до відповідача: Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.Шабська, буд.81),

про стягнення 1330916,72 грн.,

Представники сторін:

Від позивача: Тихоход М.М. (за довіреністю);

Від відповідача: Головко С.М. (за довіреністю);

встановив:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", про стягнення 1330916,72 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем 11.07.2012 Договору № 191-ХД на проведення ремонту портового збиральника «ПС-334», приймання вказаного судна 10.12.2012 в ремонт, встановлення п.5.1 договору строку надання послуг в 75 діб з моменту приймання судна, початок проведення ремонту позивачем після отримання судна, узгодження ремонтних робіт з представниками відповідача, покази свідків, підписання технічних документів з цього приводу, обізнаність відповідача про кожен етап робіт та стадію ремонту, відсутність зауважень представників відповідача стосовно виконання робіт та їх якості, отримання повідомлення відповідача про скрутний фінансовий стан та неможливість розрахуватись протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту приймання судна в ремонт, відсутність сплати передбаченого договором авансу, продовження виконання робіт позивачем за відсутності заперечень відповідача, узгодження певних технічних документів відповідачем як доказ його згоди на продовження робіт, отримання у лютому 2013 до закінчення ремонту від відповідача екземпляру договору №23-ХД щодо надання послуг по відстою судна «ПС-334» що позивач розцінив як відмова Відповідача від подальшого проведення ремонту судна, укладання 06.02.2013 між Позивачем та Відповідачем договору № 23-ХД, складання проміжних документів щодо часткового виконання робіт, продовження виконання позивачем робіт необхідних для забезпечення плавучості судна. Вказує, що без здійснення таких робіт та без їх консервації (шляхом заварювання) судно «ПС 334» втрачало свою плавучість та могло затонути, тому силами та ресурсами Позивача були завершені роботи без яких неможливо було б спустити судно на воду. Відповідач не заперечував, щодо проведення Позивачем даних робіт та узгоджував документи на їх проведення. Після завершення цих робіт судно «ПС 334» було направлено у відстій.

В рамках договору №191-ХД на проведення ремонту портового збиральника «ПС-334» Позивачем був складений Акт виконаних робіт від 11.06.2013 на загальну суму 1 330 916,72 грн. та проміжна ремонтна відомість ремонту «ПС 334» на 11.06.2013 які разом з іншими документами були передані відповідачу, але підписаних екземплярів назад не отримав. Вказує на повторне направлення поштою документів відповідачу знов таки без їх повернення у підписаному вигляді.

Також вказує на обов`язок відповідача прийняти виконані підрядні роботи, або зробити заяви про їх недоліки, відсутність у відповідача обґрунтованих мотивів відмови від підписання актів та як наслідок визнання робіт такими що прийняті.

Крім цього, з листа від 02.02.2017 року (поштова квитанція № 6860700048781 від 03.02.2017 року) вбачається, що надсилаючи в третій раз на адресу Відповідача Акт виконаних робіт та Проміжну ремонтну відомість, Позивач в чергове просив їх підписати та повернути на свою адресу.

Вказує на досягнення між сторонами домовленості за умови присутності представників відповідача провести оцінку технічного стану «ПС-334» за наслідками проведених ремонтних робіт задля визначення фактичного технічного стану «ПС-334», проте через неприбуття представників відповідача ці дії не були здійснені.

Відповідач надав відзив в якому проти позову заперечує в повному обсязі.

Проти факту укладання договору №191-ХД між сторонами від 11.07.2012 не заперечує. Вказує на фактичну передачу судна в ремонт актом від 10.12.2012, повідомлення позивача листом від 19.12.2012 про скрутне фінансове становище відповідача, неможливість протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту приймання судна в ремонт внести передплату у розмірі 45%, звернення 29.12.2012 до позивача з проханням щодо призупинення виконання робіт з ремонту на невизначений

термін, отримання згоди позивача листом від 04.01.2013 на призупинення виконання робіт з ремонту судна та укладання договору на відстій судна в доку зі сплатою витрат зі стоянки

з розрахунку 3 870,00 грн. з ПДВ.

В подальшому 06.02.2013 між сторонами було укладено договір надання послуг №23-ХД щодо відстою портового збиральника «ПС-334» та забезпечення судна електроенергією з поширенням строку на правовідносини, що виникли з 01.01.2013 та до 31.12.2016. Вказує на неодноразове направлення позивачу проекту договору щодо відстою портового збиральника на новий термін, через відсутність фінансової можливості поновити ремонт судна, не отримання від позивача підписаного тексту договору, отримання від позивача листа від 02.02.2017 вих.№96 з актом виконаних робіт та претензію щодо сплати заборгованості за договором від 11.07.2012 №191-ХД, неналежне оформлення претензії та відсутність в ній підстав виникнення заборгованості за Договором.

Вважає, що позивач в односторонньому порядку встановив об'єм виконаних робіт та нарахував заборгованість за Договором у розмірі 1 330 916,72 грн. Договором не передбачено поетапне здавання виконаних робіт Позивачем. Твердження позивача про відмову відповідача від замовлення з проведення ремонту судна ПС-334 шляхом підписання договору від 06.02.2013 №23-ХД вважає хибними, оскільки відповідач протягом 2012-2018 років не направив позивачу жодного листа про відмову від замовлення з проведення ремонту судна ПС-334..

Стосовно наданих позивачем документів на підтвердження виконання робіт наводить приклади відсутності підписів представників відповідача, неповноту документів. Показання працівників позивача в якості свідків ставить під сумнів через наявність в них трудових відносин з позивачем. Відносно робіт з підтримання плавучості вказує на проведення таких робіт позивачем з власної ініціативи та знаючи про попередження відповідача щодо призупинення виконання робіт.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому він проти доводів відповідача заперечує. Вказує на невірне визначення відповідачем строку дії договору від 11.07.2012, помилковість посилань відповідача на отримання згоди на призупинення виконання робіт, оскільки у своєму листі від 04.01.2013 позивач не надавав на це згоди, а лише зазначав про таку можливість у разі виконання певних умов, які виконані не були. Вказує на помилковість висновків відповідача щодо неможливості поетапної здачі робіт, визнання відповідачем факту отримання актів виконаних робіт, невключенння відповідачем до щорічного фінансового плану витрат на ремонт судна як на доказ відсутності наміру продовжувати договір, ненадання відповідачем оцінки підписаним його представниками документам, не наведення підстав з яких роботи не приймались та не підписувались акті та інші документи, вимушеність заходів щодо одностороннього підписання актів позивачем через відмову відповідача від їх підписання.

Відповідач надав заперечення на відповідь, в яких зазначив про помилковість ототожнення позивачем строку дії договору та строку виконання зобов'язань, звернення відповідача з питань призупинення робіт а не дії договору, необхідність оформлення акту приймання судна з ремонту та акту наданих послуг, відсутність зв'язку між фінансовим планом відповідача та намірами продовжувати дію договору а також з інших питань що підіймались сторонами раніше у наданих до справи документах та заявах.

Заявою від 30.07.2018 (надійшла до канцелярії суду 31.07.2018) позивач звернувся з заявою про зміну підстав позову та не змінюючи загального розміру позовних вимог просить стягнути 653450,11грн. як вартість фактично виконаних робіт по договору та 677466,61 грн. в якості отриманого без достатніх правових підстав майна у вигляді вартості виконаних робіт.

Відповідач надав відзив на заяву про зміну підстав позову в якій проти задоволення позову заперечує.

Позивачем в порядку ч.1 ст.90 ГПК України у позовній заяві було поставлено 8 запитань до відповідача, а саме :

1. ДП «БДМТП» відомо про те, що ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» приступило до проведення ремонту згідно акту про приймання судна в ремонт від 10.12.2012, в подальшому ДП «БДМТП» зверталось до ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» про призупинення виконання робіт, дане звернення було прийнято ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ».

2. В період 2012-2013 років у ДП «БДМТП» працювали наступні працівники: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7

3. ДП «БДМТП» не відмовлялось в односторонньому порядку від замовлення на проведення ремонту портового збиральника «ПС-334».

4. Договір з відстою від 06.02.2013 №23-ХД укладено в зв'язку з скрутним фінансовим становищем, про що ДП «БДМТП» неодноразово повідомляло ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ».

5. ДП «БДМТП» не повернув підписані екземпляри акту виконаних робіт від 05.02.2013 на суму 653 450,11 грн., проміжну ремонтну відомість «ПС-334» на 05.02.2013, акт виконаних робіт від 11.06.2013 на суму 1 330 916,72 грн. та проміжні ремонтні відомості судна «ПС-334» на 11.06.2013, оскільки ДП «БДМТП» не відмовлялось від замовлення, підписання документів з проміжними результатами робіт не передбачено умовами Договору від 12.07.2012 №191-ХД.

6. Представники ДП «БДМТП» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не прибували до ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» для проведення оцінки технічного стану ПС-334, в зв'язку відсутністю потреби, технічний стан судна ПС-334 відомий - непрацездатне судно.

7. ДП «БДМТП» не включало до фінансових планів 2013-2018 років витрати на ремонт портового збиральника ПС-334.

8. ДП «БДМТП» не звітував перед Міністерством інфраструктури України про здійсненні дії для боротьби за живучість судна ПС-334 протягом 2013-2018 років.

Відповідно до ч.2 ст.90 ГПК України, відповіді на вказані запитання викладені позивачем у відзиві на позовну заяву за підписом в.о. директора відповідача ОСОБА_8:

1.ДП «БДМТП» відомо про те, що ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» приступило до проведення ремонту згідно акту про приймання судна в ремонт від 10.12.2012, в подальшому ДП «БДМТП» зверталось до ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» про призупинення виконання робіт, дане звернення було прийнято ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ».

2.В період 2012-2013 років у ДП «БДМТП» працювали наступні працівники: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7

3.ДП «БДМТП» не відмовлялось в односторонньому порядку від замовлення на проведення ремонту портового збиральника «ПС-334».

4.Договір з відстою від 06.02.2013 №23-ХД укладено в зв'язку з скрутним фінансовим становищем, про що ДП «БДМТП» неодноразово повідомляло ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ».

5.ДП «БДМТП» не повернув підписані екземпляри акту виконаних робіт від 05.02.2013 на суму 653 450,11 грн., проміжну ремонтну відомість «ПС-334» на 05.02.2013, акт виконаних робіт від 11.06.2013 на суму 1 330 916,72 грн. та проміжні ремонтні відомості судна «ПС-334» на 11.06.2013, оскільки ДП «БДМТП» не відмовлялось від замовлення, підписання документів з проміжними результатами робіт не передбачено умовами Договору від 12.07.2012 №191-ХД.

6.Представники ДП «БДМТП» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не прибували до ПАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» для проведення оцінки технічного стану ПС-334, в зв'язку відсутністю потреби, технічний стан судна ПС-334 відомий - непрацездатне судно.

7.ДП «БДМТП» не включало до фінансових планів 2013-2018 років витрати на ремонт портового збиральника ПС-334.

8.ДП «БДМТП» не звітував перед Міністерством інфраструктури України про здійсненні дії для боротьби за живучість судна ПС-334 протягом 2013-2018 років.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 11.07.2012 було укладено Договір № 191-ХД на проведення ремонту портового збиральника «ПС-334».

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов'язався у 2012 році надати послуги відповідачу, визначені у п.1.2 договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.

П.1.2 визначає найменування таких послуг : проведення ремонту портового збиральника „ПС-334" згідно Розрахунку договірної ціни (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною даного договору) та Технічного завдання (Додаток № 2, який є невід'ємною частиною даного договору).

До матеріалів справи надані як Розрахунок договірної ціни так і Технічне завдання.

Ціна договору визначена у п.3.1 договору та становить 4456824,78грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено здійснення розрахунків шляхом оплати відповідачем передплати протягом 3-х банківських днів у розмірі 45% від загальної вартості договору після постановки судна в ремонт, остаточний розрахунок в розмірі решти 55% від загальної вартості договору сплачується протягом 5-ти банківських днів після підписання Акту приймання судна з ремонту.

Строк надання послуг встановлений у п.5.1 договору та становить 75 діб з моменту прийняття судна в ремонт.

Пунктом 6.1.1 договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, а пунктом 6.1.2 - обов'язок прийняти надані послуги згідно з актом за умови належного, якісного та своєчасного виконання умов цього договору учасником. У п.6.1.3 договору зазначено також інші обов'язки відповідача, серед яких забезпечення контролю за ходом ремонту на весь термін ремонту , перевірка наданих послуг, підписання актів наданих послуг не пізніше 5-ти банківських днів з моменту повідомлення позивача про їх виконання, забезпечення оплати наданих послуг та т.і.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Внаслідок підписання договору № 191 -ХД між сторонами фактично склались відносини, притаманні договору підряду.

Так, згідно з ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ч.2 вказаної статті визначає, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.1 ст.580 ЦК України, замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Частина 2 цієї ж статті вказує що якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.

Судно було передано в ремонт згідно з актом № 001 приймання в ремонт „ПС 334" від 10.12.2012, вказана обставина сторонами не заперечується.

Всупереч умовам договору та вищенаведеним нормам ЦК України щодо обов'язковості виконання зобов'язань, відповідач свої зобов'язання щодо внесення передплати у розмірі 45% від загальної вартості договору протягом 3-х банківських днів після постановки судна в ремонт не виконав. Згідно з судовою практикою національних судів та практикою Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для невиконання грошового зобов'язання.

Позивач вказує на оформлення актів виконаних робіт, направлення їх відповідачеві та ухилення відповідача від їх підписання. У відповіді на запитання 5 позивача в порядку ст.90 ГПК України, відповідач зазначив, наступне: „ДП «БДМТП» не повернув підписані екземпляри акту виконаних робіт від 05.02.2013 на суму 653 450,11 грн., проміжну ремонтну відомість «ПС-334» на 05.02.2013, акт виконаних робіт від 11.06.2013 на суму 1 330 916,72 грн. та проміжні ремонтні відомості судна «ПС-334» на 11.06.2013, оскільки ДП «БДМТП» не відмовлялось від замовлення, підписання документів з проміжними результатами робіт не передбачено умовами Договору від 12.07.2012 №191-ХД." Тобто відповідачем акти були отримані, але не підписані.

за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити виконані роботи.

Крім того, на думку суду сукупність таких обставин як ухилення відповідача від свого обв'язку прийняти роботи, не здійснення передбаченої договором передплати ані в установлені договором строки ані взагалі, підписання з позивачем іншого договору № 23-ХД щодо направлення судна у відстій замість продовження ремонту, відсутність наміру отримати бюджетне фінансування на здійснення передбачених договором оплат, покладання на позивача протягом тривалого часу необґрунтованого тягаря вчинення дій за договором на свій страх і риск без отримання оплати виконаних ремонтних робіт, все це незважаючи на відсутність внесення відповідних змін до договору давали позивачеві підстави вважати що відповідач відмовився від замовлення та не має наміру виконувати свої договірні зобов'язання.

Посилання відповідача на досягнення згоди щодо призупинення виконання робіт суд вважає безпідставними, оскільки лист позивача № 2 від 04.01.2013 на який з цього приводу посилається відповідач, містить лише посилання на дії, після вчинення яких можливе таке зупинення. Доказів вчинення цих дій суду не надано, з матеріалів справи та пояснень сторін суд дійшов висновку що вказані у листі умови відповідачем не виконані.

Відповідно до ч.1 ст.1212. ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. І по-третє, відсутні правові підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1330916,72 грн. грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 202, 526, 525, 580, 626, 837,853, 882, Цивільного Кодексу України, ст.ст. 46, 73, 74, 79, 86, 90, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул.Судноремонтників,1, код 35855645) до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.Шабська, буд.81, код 01125689) про стягнення 1330916,72 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.Шабська, буд.81, код 01125689) на користь Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул.Судноремонтників,1, код 35855645) 1 330 916, 72 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору 19 963, 75 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 13.09.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 14 вересня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков