Постанова № 76472706, 08.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р. Справа№ 910/2383/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2018 (повний текст складено 22.05.2018)

у справі №910/2383/18 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про стягнення 9 126,50 грн.

Представники сторін у судове засідання не викликались.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" (надалі відповідач) про стягнення 9 126,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №108397 від 09.06.2016 з огляду на настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Nissan Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як страховика транспортного засобу, водієм якого було вчинено дану дорожньо-транспортну пригоду.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що згідно з п. 37.1.4. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентованої виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.

Відповідач вказує на те, що ані позивач, ані власник транспортного засобу "Nissan Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_1, не зверталися до ТДВ СК "Альфа - Гарант", ні з заявою про виплату страхового відшкодування, ні з регресною вимогою, щодо виплати страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/2383/18 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 9 126,50 грн. страхового відшкодування, 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/2383/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018 апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" у справі №910/2383/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Тищенко О.В, суддів: Скрипки І.М., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/2383/18 залишено без руху та надано апелянту час для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду, скаржником надано докази усунення недоліків, а саме - докази надіслання копії апеляційної скарги та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, а також зазначено в апеляційній скарзі відомості щодо третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.

При цьому, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду апеляційної скарги товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/2383/18 визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення 9 126,50 грн. та вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою апеляційного господарського суду від 23.07.2018 року у визначеному складі суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/2383/18, справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи завчасно, а саме - до 03.08.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст.ст. 167, 263 ГПК України).

30.07.2018 до Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 в якій судом касаційної інстанції викладена правова позиція щодо відмови у виплаті страхового відшкодування в наслідок неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.

Оскільки, вказане клопотання було направлене заявником у строк визначений судом, подане клопотання підлягає задоволенню та копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 долучається до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання не викликались. Про відкриття провадження за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі №910/2383/18 сторони повідомлялися належним чином.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.10, 12 ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

До того ж, колегія суддів апеляційного господарського звертає увагу на те, що учасники справи не зверталися до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням про розгляд апеляційної скарги у даній справі у судовому засіданні з викликом представників сторін, як того вимагає абзац 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга з наведених в ній підстав підлягає задоволенню. Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/2383/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Оксіжен Груп" (надалі страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №108397 від 09.06.2016 (надалі договір страхування).

Відповідно до умов договору страхування страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля "Nissan Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі застрахований автомобіль).

25.12.2016 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП), за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_4 та автомобіля Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2 (надалі третя особа).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" автомобіль.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2017 по справі №761/920/17 особою винною в настанні ДТП визнано водія ОСОБА_2.

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитків спричинених пошкодженням транспортного засобу №175790 від 11.01.2017 вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу становить 9 126,50 грн.

Відповідно до рахунку ІВЗ 0002338 від 25.01.2017р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 17 753 грн. 72 коп.

Позивачем було визнано вищевказане ДТП страховим випадком та сплачено страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 13 615 грн. 95 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у відповідності до ст. 25 Закону України "Про страхування" на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку від 26.12.2016 та страхового акту №UA2016122500001/L01/03 від 12.04.2017. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням №3423 від 13.04.2017р.

Отже, після виплати страхового відшкодування у ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виникло право вимоги до ОСОБА_5 про відшкодування завданої шкоди.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання страхової події була забезпечена в товаристві з додатковою відповідальністю СК "Альфа - Гарант" (відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 7948579 (надалі поліс), яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб в розмірі 100 000 грн. 00 коп. та франшизу в розмірі 00 грн. 00 коп.

Таким чином, як вважає позивач з моменту виплати страхового відшкодування у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виникло право вимоги до товариства з додатковою відповідальністю СК "Альфа - Гарант" по відшкодуванню спричиненого збитку з урахуванням законодавчо встановлених меж відповідальності страховика на суму 9 126 грн. 50 коп.

Задовольняючи позов про стягнення 9 126 грн. 50 коп. страхового відшкодування місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Nissan Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_3, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АE/7948579, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Однак, місцевим господарським судом було залишено поза увагою, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ані позивач, ані власник транспортного засобу «Nissan Leaf», реєстраційний номер НОМЕР_3, не зверталися до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» у встановлений Законом річний строк з вимогою, щодо виплати страхового відшкодування. Як зазначалось вище, ДТП сталася 25.12.2016, а позивач звернувся з даним позовом до суду лише 28.02.2018.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ). Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Враховуючи наведені правові норми та встановлені судом апеляційної інстанції обставини неподання позивачем та потерпілим у ДТП заяви на виплату страхового відшкодування за полісом № АE/7948579 протягом одного року з моменту ДТП, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 дійшла висновку, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2018 по справі № 910/2383/18 підлягає скасуванню з прийняттям по справі нового рішення суду про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2018 по справі № 910/2383/18 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2018 по справі № 910/2383/18 скасувати.

3. Прийняти по справі № 910/2383/18 нове рішення суду, яким у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" про стягнення 9 126,50 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" (01133, м. Київ, бул. Леси Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598) - 2643 грн. (дві тисячі шістсот сорок три) гривень судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі № 910/2383/18 доручити господарського суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/2383/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги з урахування приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного тексту постанови 04.09.2018 року