Рішення № 7647267, 25.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 січня 2010 р.           Справа 7/175-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Українські соки"", м.Калинівка Вінницької області

до: Закритого акціонерного товариства "Сведбанк-Інвест" (АТ "Сведбанк-Інвест" (приватне)), м.Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ "Вінніфрут" та приватний нотаріус Іванова Лідія Миколаївна.

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники:

позивача: Слюсар О.В., довіреність б/н від 28.09.2009 року.

відповідача: не з'явився.

ВАТ "Вінніфрут": Слюсар О.В., довіреність б/н від 12.08.2009 року.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Іванова Лідія Миколаївна : не з'явилась.

ВСТАНОВИВ :

10.07.2009 року надійшла позовна заява про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. про звернення стягнення на майно відповідно до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року, укладеного між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та позивачем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 28 в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 435 від 17.01.2006 року укладеному між ВАТ "Вінніфрут" та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк".

Одночасно в п. 2. прохальної частини позовної заяви позивач просить з метою забезпечення позову зупинити стягнення на підставі виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса).

Ухвалою суду від 15.07.2009 року порушено провадження у справі за вказаною вище позовною заявою з призначенням судового засідання на 30.07.2009 року.

Крім того, ухвалою суду від 15.07.2009 року було відхилено заяву позивача про забезпечення позову.

22.07.2009 року надійшла апеляційна скарга позивача на ухвалу від 15.07.2009 року про відхилення заяви забезпечення позову.

В зв'язку з надходженням апеляційної скарги 22.07.2009 року провадження у справі було зупинено до закінчення апеляційного перегляду.

30.07.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю направити в судове засідання свого представника через його зайнятість в іншому судовому процесі.

Також 30.07.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду м.Києва мотивоване тим, що відповідач (ЗАТ "Сведбанк-Інвест") та орган державної виконавчої служби, який здійснює виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса знаходяться в м.Києві.

Листом від 04.08.2009 року № 7146 відповідача повідомлено про перебування справи № 7/175-09 на апеляційному перегляді та вказано на необхідність термінового надання доказів в підтвердження того, що виконавче провадження по стягненню з ТОВ "Завод "Українські соки" 31771508,85 грн. здійснюється відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для повного та об'єктивного розгляду клопотання. При цьому у вказаному листі зазначено, що розгляд клопотання буде здійснено судом після надходження справи з апеляційної інстанції.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.08.2009 року заявнику відмовлено у прийнятті апеляційної скарги, а матеріали справи направлено до господарського суду Вінницької області.

11.08.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі провадження у справі ухвалою від 14.08.2009 року було поновлено та призначено до розгляду на 29.09.2009 року.

28.09.2009 року позивач подав до суду заяву про зміну підстави позову згідно якої останній вказував, що порушення основного зобов'язання ВАТ "Вінніфрут" щодо погашення кредиту за кредитним договором від 17.01.2006 року № 435 згідно графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості забезпечене заставою майна належного ТОВ "Завод "Українські соки"" не відбулось. Вказана обставина, за посиланням позивача, свідчить про неправомірність дій нотаріуса при вчиненні ним виконавчого напису. Також у заяві про зміну підстави позову позивач вказує на необґрунтованість клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю.

В судовому засіданні 29.09.2009 року розглянувши заяву позивача про зміну підстав позову суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України, згідно якої позивач наділений правом до прийняття рішення у справі, крім іншого, змінити підставу позову.

Як встановлено судом доказів надіслання відповідачу заяви про зміну підстави позову суду не надано (копію такої заяви було вручено представнику відповідача безпосередньо в судовому засіданні).

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів стосовно відомостей зазначених в листі від 04.08.2009 року № 7146, які вимагались з метою розгляду клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду м.Києва.

Ухвалою суду від 29.09.2009 року, в зв'язку з наведеним вище, судовий розгляд справи відкладено на 27.10.2009 року.

Беручи до уваги неявку відповідача, неподання сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено до 03.12.2009 року.

Крім того розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ "Вінніфрут" та приватного нотаріуса Іванової Л.М..

09.11.2009 року до суду надійшло письмове заперечення приватного нотаріуса Іванової Л.М. на позовну заяву в якому остання вказує на те, що виконавчий напис був здійснений нею без порушення чинного законодавства.

27.11.2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому позов не визнає та просить суд в позові відмовити посилаючись крім іншого на наступне: Банком було подано нотаріусу всі документи передбачені Постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"; заборгованість є безспірною в зв'язку з чим виконавчий напис нотаріуса вчинений з повним дотриманням вимог чинного законодавства.

03.12.2009 року ВАТ "Вінніфрут" надало відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги вважає повністю обґрунтованими та просить суд їх задоволити посилаючись на те, що ВАТ "Вінніфрут" станом на день вчинення виконавчого напису не порушило зобов'язань по кредитному договору від 17.01.2006 року № 435, яке було забезпечене заставою майна ТОВ "Завод "Українські соки"" у відповідності до графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією в редакції від 19.09.2006 року.

Беручи до уваги неявку відповідача, неподання сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено до 17.12.2009 року.

В судове засідання призначене на 17.12.2009 року представник відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л.М. не з'явились, хоча повідомлялись про його час та місце ухвалою від 03.12.2009 року, яка надсилалась всім учасникам судового процесу рекомендованим листом.

Слід зазначити, що до суду не повернулись конверти із ухвалою від 03.12.2009 року, що свідчить про їх отримання адресатами.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації судового процесу.

З метою підготовки повного тексту рішення в судовому засіданні 17.12.2009 року оголошено перерву до 25.01.2010 року.

Заслухавши доводи представника позивача, розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.01.2006 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" (Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 435 (а.с.11-17, т.1). Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що Банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику, кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та використати інші зобов'язання, передбачені договором. Згідно з пунктом 1.2 договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 2 600 000,00 доларів США, що зменшується згідно з Додатком №1 до Договору. Строк дії кредитної лінії, відповідно до п. 1.3 договору - з "17"січня 2006 року по "16"січня 2011 року. Процентна ставка за користування коштами кредиту: 14,5 відсотка річних (п. 1.4 Договору).

В п.5.1 Договору сторони погодили, що виконання зобов'язань Позичальника за Договором забезпечується, крім іншого, заставою обладнання для виробництва плодово-ягідних концентрованих соків, що належить ТОВ "Завод "Українські соки"" на праві власності.

Додатком №1 до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року є Графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією в якому сторонами погоджено періоди та суми зменшення ліміту заборгованості за кредитним Договором. Додатком №2 до кредитного договору № 435 визначено тарифи по проведенню кредитних операцій ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (а.с.18-21, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому між Банком та Позичальником укладались додаткові договори до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року, а саме:

- 18.04.2006 року укладено додатковий договір №1 до кредитного договору та додаток №1 (Графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією) викладено в новій редакції, що додається до цього додаткового договору і є невід'ємною частиною кредитного договору;

- 13.06.2006 року укладено додатковий договір №2 до кредитного договору та додаток №1 (Графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією) викладено в новій редакції, що додається до цього додаткового договору і є невід'ємною частиною Кредитного договору;

- 19.09.2006р. укладено додатковий договір № 3 до Кредитного договору та додаток №1 (Графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією) викладено в новій редакції, що додається до цього додаткового договору і є невід'ємною частиною Кредитного договору (а.с.22-29, т.1).

Як вбачається із тексту вказаних вище додаткових договорів укладаючи їх сторони збільшували загальний ліміт заборгованості по кредитному договору і відповідно суми зменшення ліміту заборгованості за відповідні періоди.

Надалі сторони укладали додаткові договори № 4 від 05.02.2007 року, № 5 від 05.09.2007 року, № 6 від 29.04.2008 року, № 7 від 06.06.2008 року, № 8 від 01.10.2008 року, № 9 від 19.11.2008 року, № 10 від 19.12.2008 року, № 11 від 05.01.2009 року, № 12 від 24.02.2009 року до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року в яких погоджували збільшення загального ліміту кредитування, внесення змін до графіку встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією, зміну розміру процентної ставки тощо (а.с.30-43, т.1).

18.01.2006 року між ТОВ "Завод "Українські соки"" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави рухомого майна № 435/ЗМ-1, згідно п.1.1 якого Заставодавець, як майновий поручитель передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року (із додатковими договорами до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 2600 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року (а.с.44-48. т.1).

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору застави право застави за Договором діє на весь строк виконання зобов'язань і до повного погашення заборгованості Кредитним договором, в тому числі у разі продовження строку кредитування, виходячи з того, що зміни у письмовій формі до кредитного договору є його невід'ємною частиною. При цьому Заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) Договором застави.

Відповідно до п.2.1 договору застави № 435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року предметом застави є обладнання із виробництва плодово-ягідних концентрованих соків у кількості 25 одиниць, зазначене у додатку № 1 до договору застави. Майно, що заставляється, знаходиться за адресою м. Калинівка, Вінницької області.

Пунктом 4.1 Договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у випадках, передбачених Договором застави, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет застави.

В п.7.2 Договору застави зазначено, що зміни до нього оформляються договорами Сторін у письмовій формі, які повинні мати посилку на Договір застави та посвідчуватися нотаріально відповідно до законодавства. Такі зміни є невід'ємною частиною Договору застави.

Зазначений договір застави 18.01.2006 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 28.

Судом встановлено, що у зв'язку із внесенням сторонами кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року змін до нього, між ТОВ "Завод "Українські соки"" та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" укладались ряд договорів про внесення змін до Договору застави № 435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року, серед яких наступні.

18.04.2006 року між ТОВ "Завод "Українські соки"" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) укладено договір № 1 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1, згідно з яким Заставодавець погодився поширити заставу на змінені умови кредиту та у зв'язку із цим сторони договору виклали п.1.1 розділу 1 "Предмет договору застави" в наступній редакції: "1.1 Заставодавець, як майновий поручитель передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (із додатковими договорами до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3 480 000,00 доларів США - під проценти на строк по "16" січня 2011 року включно" (а.с.54-55, т.1).

Зазначений договір посвідчено 18.04.2006 року приватним нотаріусом Київського міського округу Івановою Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1263.

15.06.2006 року між ТОВ "Завод "Українські соки"" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) укладено договір № 2 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1, згідно з яким Заставодавець погодився поширити заставу на змінені умови кредиту та у зв'язку із цим сторони договору виклали п.1.1 розділу 1 "Предмет договору застави" в наступній редакції: "1.1 Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 3930000,00 доларів США для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, під проценти на строк по "16" січня 2011 року включно" (а.с.56-57, т.1).

Зазначений договір посвідчено 15.06.2006 року приватним нотаріусом Київського міського округу Івановою Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2128.

20.09.2006 року між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" та ТОВ "Завод "Українські соки" укладено договір № 3 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1 згідно п. 3. якого заставодавець погоджується поширити заставу на нові умови кредиту та у зв'язку з чим, сторони виклали п. 1.1 розділу 1 "Предмет договору застави" у новій редакції: "1.1 Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року, № 3 від 19.09.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 9000000,00 доларів США для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, під проценти на строк по "16" січня 2011 року включно, а саме:

- зобов'язань позичальника із повернення у валюті кредиту фактично наданої суми кредиту в межах загального ліміту заборгованості 9000000,00 доларів США у строки відповідно до графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток № 1 до Кредитного договору в редакції від 19.09.2006 року) з остаточною датою повернення кредиту по 16.01.2011 року включно" тощо (а.с.58-59, т.1).

Зазначений договір посвідчено 20.09.2006 року приватним нотаріусом Київського міського округу Івановою Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 4284.

Як встановлено судом і що не заперечується сторонами інших змін, доповнень до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року не вносилось.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст.584 ЦК України, ст.12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

В силу приписів ст.589 ЦК України, ст.19 Закону України "Про заставу" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Ч.ч. 1, 2 ст.590 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведених вище приписів законодавства приводить суд до висновку, що необхідною передумовою для появи у заставодержателя права на звернення стягнення на предмет застави є факт порушення (невиконання) зобов'язання забезпеченого заставою.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги, що предметом судового спору є вимога стосовно правомірності вчинення виконавчого напису нотаріусом суд враховує також наступні положення законодавства.

Так, згідно п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 283 названої вище Інструкції передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Матеріали справи свідчать про те, що ЗАТ "Сведбанк Інвест" (правонаступник ЗАТ "ТАС-Інвестбанк") звернулось з листом від 07.05.2009 року за вих. № 262 до ВАТ "Вінніфрут" - позичальника за кредитним договором № 435, а також до осіб, які виступили поручителями за виконання позичальником зобов'язань за цим Кредитним договором, у тому числі до майнового поручителя - ТОВ "Завод "Українські соки"" (а.с.61-63, т.1).

У цьому листі банк вказував на порушення виконання платіжних зобов'язань за кредитним договором № 435 від 17.01.2006 року станом на 07.05.2009 року, а саме: на наявність простроченої заборгованості по сплаті відсотків в сумі 202364,54 доларів США; простроченої заборгованості по сплаті основного боргу, яка складає 486000,00 доларів США; простроченої заборгованості по сплаті щорічної комісії за управління кредитом -15195,00 доларів США. Загальна сума порушених зобов'язань - 703 559,54 доларів США. Посилаючись на зазначене та на умови п.8.1, 8.2 кредитного договору, банк вимагав в строк до 18.05.2009 року включно погасити зобов'язання за кредитним договором, а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 3 930 000,00 доларів США, заборгованість за відсотками - 211 862, 04 доларів США, прострочену заборгованість по сплаті щорічної комісії за управління кредитом -15 195,00 доларів США, штрафні санкції за прострочення сплати основної суми кредиту -7 128,00 доларів США, штрафні санкції за прострочення сплати відсотків -4 240,66 доларів США, штрафні санкції за прострочення сплати комісії-1063,65 доларів США, всього на суму 4 169 489,35 доларів США.

Зобов'язання щодо дострокового погашення кредиту та інших виплат по кредитному договору на вимогу банку виконане не було. Слід вказати, що вказане не заперечується сторонами.

Із письмових заперечень приватного нотаріуса Іванової Л.М. випливає, що 23.06.2009 року Приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест", яке є правонаступником ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" звернулось до нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис на договорі застави рухомого майна, укладеного між ТОВ "Завод "Українські соки"" та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", посвідченого Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.01.2006 року за реєстровим № 28 в забезпечення виконання умов кредитного договору № 435 від 17 січня 2006 року, укладеного між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут".

24.06.2009 року приватний нотаріус Іванова Л.М. направила ТОВ "Завод "Українські соки"" телеграму з попередженням про вчинення виконавчого напису в зв'язку із збігом тридцятиденного строку з моменту одержання заставодавцем вимоги від 07.05.2009 року № 262.

Телеграма отримана адресатом 24.06.2009 року (а.с.60, т.1).

26.06.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 28, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на обладнання із виробництва плодово-ягідних концентрованих соків у кількості 25 одиниць зазначене в додатку № 1 до договору застави № 435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року, які знаходяться за адресою: Україна, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45, яке належить ТОВ "Завод "Українські соки"". За рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна запропоновано задовольнити вимоги Закритого акціонерного товариства "ТАС-ІНВЕСТБАНК" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест".

Згідно ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребовуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальної дії нотаріусами України встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевіряти, чи подані на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л.М. у письмовому запереченні зазначила, що для вчинення виконавчого напису їй були представлені: оригінал договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1, оригінали договорів № 1, № 2, № 3 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1, копія Кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року та додаткові договори до нього, вимога Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест", яке є правонаступником ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", направлена ТОВ "Завод "Українські соки""21.05.2009 року, розрахунок заборгованості, заява про вчинення виконавчого напису, виписка з особового рахунку.

Із розрахунку заборгованості долученого до листа-вимоги № 262 від 07.05.2009 року вбачається, що період за який виникла заборгованість позичальника за кредитним договором –з 01.12.2008 року по 07.05.2009 року (по сплаті кредиту та нарахованим відсоткам); період нарахування пені за несвоєчасне повернення основної суми кредиту (з 16.04.2009 року по 07.05.2009 року), несвоєчасну сплату відсотків (з 06.03.2009 року по 07.05.2009 року) та комісії (з 23.01.2009 року по 07.05.2009 року).

Як вбачається із виконавчого напису від 26.06.2009 року наданого суду відповідачем рухоме майно, на яке нотаріус пропонує звернути стягнення, передане в заставу ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк-Інвест" у якості забезпечення зобов'язання, що виникло у ВАТ "Вінніфрут" за укладеним із ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" кредитним договором № 435 від 17.01.2006 року зі всіма змінами та доповненнями до нього. ТОВ "Завод "Українські соки"" виступає майновим поручителем за зобов'язаннями ВАТ "Вінніфрут".

Як вказує нотаріус, для перевірки безспірності вимог їй було надано вимогу Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест", яке є правонаступником ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" про виконання ТОВ "Завод "Українські соки"" зобов'язання повернення позиченої ВАТ "Вінніфрут" суми та докази її отримання боржником та іпотекодавцем. Оскільки станом на 26.06.2009 року, тобто, після спливу 30 днів, зобов'язання не було виконане, нею було вчинено виконавчий напис на нотаріально посвідченому оригіналі договору застави.

У письмових запереченнях на позов нотаріус зазначила, що вищевказаний виконавчий напис було здійснено без порушень чинного законодавства.

На відповідності дій нотаріуса вимогам закону також наголошував у своєму відзиві відповідач.

Однак, з наведеними твердженнями суд не погоджується виходячи з наступних міркувань.

Так, у самому виконавчому написі зазначено про те, що рухоме майно, яке є предметом застави, передано ТОВ "Завод "Українські соки"" на забезпечення виконання зобов'язань на умовах Договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року та додаткових договорів до нього: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 15.06.2006 року, № 3 від 20.09.2006 року.

Як вказувалось вище, 20.09.2006 року між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" та ТОВ "Завод "Українські соки" укладено договір № 3 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1 згідно п. 3. якого заставодавець погоджується поширити заставу на нові умови кредиту та у зв'язку з чим, сторони виклали п. 1.1 розділу 1 "Предмет договору застави" в наступній редакції: "1.1 Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року, № 3 від 19.09.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 9000000,00 доларів США для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, під проценти на строк по "16" січня 2011 року включно, а саме:

- зобов'язань позичальника із повернення у валюті кредиту фактично наданої суми кредиту в межах загального ліміту заборгованості 9000000,00 доларів США у строки відповідно до графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток № 1 до Кредитного договору в редакції від 19.09.2006 року) з остаточною датою повернення кредиту по 16.01.2011 року включно" тощо.

В зв'язку з тим, що інших змін до Договору застави не вносилось, наведена редакція п.1.1 договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року була чинною і на момент вчинення виконавчого напису на цьому договорі. Тобто, на час вчинення виконавчого напису, іпотекою було забезпечено лише зобов'язання ВАТ "Вінніфрут" щодо виконання Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості, укладеного позичальником та банком 19.09.2006 року.

У відповідності до цього Графіку, встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до Кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року в редакції додаткового договору № 3 від 19.09.2006 року), ВАТ "Вінніфрут" зобов'язалось погасити в період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року –480000,00 доларів США, а далі Графіком передбачається повернення суми кредиту рівними сумами в розмірі 162000,00 доларів США кожного місяця, починаючи з лютого 2009 року. Таким чином, згідно Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості в редакції від 19.09.2006 року, за період з 17.01.2006 року до 15.07.2009 року (дата вчинення виконавчого напису –26.06.2009 року) позичальник повинен був сплатити банку за кредитним договором всього 1452000,00 доларів США.

Разом з тим, позивач подаючи до суду заяву про зміну підстави позову надав докази, які підтверджують, що ВАТ "Вінніфрут", почавши сплату кредитних платежів ще в квітні 2007 року, станом на день останньої сплати (30.05.2009 року) сплатило платежів на загальну суму 2384220,68 доларів США, що на 932 220,68 доларів США більше, ніж передбачено Графіком погашення заборгованості від 19.09.2006 року. Сплата вказаної вище суми за банківським кредитом підтверджується банківським виписками, розрахунком погашення кредиту тощо (а.с.106-184, т.1).

Таким чином, ВАТ "Вінніфрут" не лише не порушило зобов'язань, визначених Графіком встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією в редакції від 19.09.2006 року (виконання саме цих зобов'язань було забезпечено заставою - рухомим майном позивача), а і сплатило більшу суму, ніж ним передбачено.

Враховуючи, що договором застави забезпечено лише зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту у строки, встановлені Графіком встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, затвердженим 19.09.2006 року додатковим договором № 3 до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року, а визначені цим Графіком умови та строки ВАТ "Вінніфрут" порушені не були, у відповідача були відсутні підстави для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про звернення стягнення на майно ТОВ "Завод "Українські соки"".

Разом з тим, як у вимозі ЗАТ "Сведбанк Інвест", так і у виконавчому написі вказано про повернення всієї суми кредиту у зв’язку з невиконанням ВАТ "Вінніфрут" умов кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року.

Зокрема, з виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. 26.06.2009 року, вбачається, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна , запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест", на загальну суму 4169 489,35 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 31 771 508,85 грн., в тому числі заборгованість по кредиту - 3930000,00 доларів США, заборгованість по відсоткам –211 862,04 доларів США, заборгованість по сплаті щорічної комісії за управління кредитом –15 195,00 доларів США, пеня за прострочення сплати основної суми кредиту –7128,00 доларів США, пеня за прострочення сплати відсотків –4 240,66 доларів США, пеня за прострочення сплати комісії –1 063,65 доларів США.

Як вказувалось вище, після 19.09.2006 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" укладались нові додаткові угоди до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року, за якими змінювався графік погашення заборгованості, тобто, змінювались зобов'язання позичальника щодо строків та сум повернення кредиту, розміру процентів та окремих траншів тощо.

Слід наголосити, що всі зобов'язання, які брало на себе згідно додаткових угод ВАТ "Вінніфрут" після додаткового договору № 3 від 19.09.2006 року не забезпечувались заставою - рухомим майном, яке належало позивачу у даній справі.

Також суд звертає увагу на те, що сума основного зобов'язання, визначена у виконавчому написі не відповідає встановленим обставинам справи та суперечить умовам договору застави, на якому вчинено цей напис, відповідно, не є підтвердженим розмір інших нарахувань на суму кредиту, у тому числі, суми пені та комісій.

Крім того, зазначена у виконавчому написі сума відсотків має підвищений розмір, оскільки додатковими договорами № 8, № 9, № 10 до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року розмір процентної ставки за користування коштами кредиту змінювався, хоча зобов’язання щодо сплати підвищеного розміру відсотків за користування кредитом, заставою позивача не забезпечувались.

Суд звертає увагу на те, що ТОВ "Завод "Українські соки" є майновим поручителем за договором застави, а не боржником за кредитним договором, а тому позивач як заставодавець може нести відповідальність лише у сумі забезпечених договором застави зобов’язань.

Із наведеного вище вбачається, що вказані у виконавчому написі зобов’язання не співпадають із зобов’язаннями, зазначеними у договорі застави за розміром визначених сум (навпаки, матеріалами справи стверджується протилежне), тобто така заборгованість не є безспірною і потребує додаткового доказування.

При цьому, надані відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису виписки з особового рахунку ВАТ "Вінніфрут", згідно кредитного договору № 435 по заборгованості та розрахунок заборгованості станом на 07.05.2009 року, в т.ч. за нарахованими за прострочення відсотками, комісією, пенею не засвідчують безспірність вимог банку та наявність прострочення виконання зобов'язання.

Заборгованість, що визначена у виконавчому написі до стягнення не є безспірною, оскільки не відповідає тим зобов'язанням, що були забезпечені заставою за договором застави №435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року –основним документом, який у даному випадку, відповідно до положень чинного законодавства, має встановлювати обсяг майнової відповідальності за нотаріально посвідченою угодою.

Крім того, як вказувалось вище виконання зобов'язання за кредитним договором від 17.01.2006 року № 435, яке було забезпечене заставою ТОВ "Завод "Українські соки"" здійснювалось ВАТ "Вінніфрут" без порушення графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією в редакції від 19.09.2006 року.

Таким чином, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.06.2009 року з порушенням приписів права щодо безспірності вимог, заявлених до стягнення.

Слід зазначити, що при вчиненні спірного виконавчого напису допущено й інші порушення законодавства.

Як вбачається з виконавчого напису, в ньому, у порушення вимог ст.89 Закону України "Про нотаріат" та п.287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" не зазначено строк (період), за який має провадитися стягнення.

Крім того, нотаріусом вчинено виконавчий напис на користь ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест", однак, як вбачається з переліку документів, поданих відповідачем при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, серед них відсутні документи на підтвердження правонаступництва ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", тобто, вказані докази не досліджувались нотаріусом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З урахуванням вищенаведених встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені правомірно, а оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням приписів закону.

Заперечення відповідача та приватного нотаріуса Іванової Л.М. стосовно невизнання ними позову викладені у відзиві та письмових запереченнях оцінюються судом критично, оскільки не є переконливими та не спростовують висновків щодо правомірності позовних вимог позивача.

Крім того слід зазначити, що відзив відповідача фактично носить заперечення стосовно фактів та обставин позову, які зазначені в позовній заяві, яка надійшла до суду 10.07.2009 року. При цьому відповідачем не надано заперечень на заяву про зміну підстав позову, яка була подана позивачем 28.09.2009 року і отримана представником відповідача в судовому засіданні 29.09.2009 року.

Також судом розглянуто клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду м.Києва за результатами чого суд дійшов висновку про його відхилення виходячи із наступного.

Згідно ч.3 ст.15 ГПК України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Отже, територіальна підсудність у цій категорії спорів визначена альтернативно, тобто у випадку, коли місцезнаходження відповідача та місце виконання виконавчого напису нотаріуса не співпадають, позивачу надано право вибору суду для звернення з позовом.

Стягувач і боржник згідно зі ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" є сторонами у виконавчому провадженні. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Місце виконання рішення (зокрема, виконавчого напису нотаріуса) визначається за правилами ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 названої статті встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Як вбачається із матеріалів справи, юридична адреса та розташування майна боржника за виконавчим написом - ТОВ "Завод "Українські соки"" - є тотожними - Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45.

Посилання відповідача, що орган державної виконавчої служби який вчиняє виконавчі дії за оспорюваним виконавчим написом знаходиться у м.Києві, а також те, що він як відповідач теж знаходиться в Києві, як на підставу для передачі справи за територіальною підсудністю до господарського суду м.Києва є помилковим та не відповідає приписам процесуального закону.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, ч.1 ст.530, ч.1 ст.546, ст.ст.572, 584, 589, ч.ч. 1, 2 ст.590, ст.610 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193 ГК України, ст.ст.1, 12, 19, ч.1 ст.20 Закону України "Про заставу", ст.ст.87, 88, 89 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 4-3, 4-5, ч.3 ст.15, ст.ст.22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Лідією Миколаївною 26 червня 2009 року, який зареєстровано в реєстрі за номером 1923, на Договорі застави рухомого майна №435/ЗМ-1 від 18 січня 2006 року, укладеному між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" (Заставодержатель) та ТОВ "Завод "Українські соки"" (Заставодавець), про звернення стягнення на рухоме майно, а саме: обладання із виробництва плодово-ягідних концентрованих соків у кількості 25 одиниць зазначене в додатку № 1 до договору застави № 435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року, які знаходяться за адресою: Україна, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45, (виробничі приміщення ВАТ "Вінніфрут"), яке належить ТОВ "Завод "Українські соки"", що розташоване за адресою: Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45, яке передане ТОВ "Завод "Українські соки"" в заставу ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест" за договором застав рухомого майна № 435/ЗМ-1, посвідченим 18.01.2006 року Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 28, договором № 1 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1, посвідченим 18.04.2006 року Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1269, договором № 2 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1, посвідченим 15.06.2006 року Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 2128, договором № 3 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1, посвідченим 20.09.2006 року Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 4284, за рахунок коштів виручених від реалізації якого запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк-Інвест" на суму 4169489,35 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 31771508,85 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест", вул. Крутий узвіз, 7, м. Київ, 01004 (ідентифікаційний код - 21658672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Українські Соки"", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 (ідентифікаційний код - 30562112) - 85 грн. 00 коп. витрат на оплату державного мита, 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам та третім особам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 січня 2010 р.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.

3 - відповідачу - вул. Крутий узвіз, 7, м. Київ, 01004.

4 - ВАТ "Вінніфрут", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.

5 - Приватний нотаріус Іванова Л.М., вул.Червоноармійська, 23А, оф.22, м.Київ, 01004.