Постанова № 76472635, 12.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/761/5599/18 Головуючий у 1 інстанції -Волошин В.О.

Унікальний № справи 761/43634/16-ц Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді доповідача - Панченка М.М.

суддів - Кирилюк Г.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 29 січня 2018 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), керуючись ст.ст.993, 1194, 1161 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на свою користь з відповідачки 4.764 грн.39 коп.

Послався на те, що позивач ПрАТ «СК «Провідна» недоотримав указану суму від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування»), як страховика винної в ДТП особи - відповідача ОСОБА_1, яка заподіяла матеріальну шкоду страхувальнику позивача ОСОБА_4, якому позивачем ПрАТ «СК «Провідна», повністю виплачена матеріальна шкода у сумі 14.458грн. 01коп., як страхове відшкодування.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 29 січня 2018 року у позові відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд керувався ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України та виходив з пропуску позивачем строку позовної давності. Мотивував свій висновок тим, що ДТП, в ході якої з вини відповідачки ОСОБА_1 заподіяна шкода потерпілій особі ОСОБА_4, сталася 25.02.2012 року, а позивач ПрАТ «СК «Провідна», як страховик потерпілої особи, звернувся до суду з цим позовом до відповідачки ОСОБА_1 у грудні 2016 року, тобто, після спливу трирічного строку позовної давності.

Крім того, суд звернув увагу на те, що позивач не визначився із сумою матеріальної шкоди, заподіяної відповідачкою ОСОБА_1, оскільки в рахунок позовної вимоги включено також пошкодження на автомобілі ОСОБА_4, які не мають відношення до спірної ДТП.

В апеляційній скарзі позивач ПрАТ «СК «Провідна» просить скасувати рішення, як ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Скаржник керувався ст.264 ЦК України, та послався на те, що у спірних правовідносинах має місце переривання строку позовної давності. Так, на думку, скаржника, датами переривання строку позовної давності є: 6.12..2012 року, коли страховиком відповідачки на користь позивача було сплачено частину боргу у сумі 2.345 грн.41 коп., та 25.03.2015 року, коли було винесене рішення Господарським судом м.Києва, яким стягнуто з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на користь позивача ПрАТ «СК «Провідна» ще додатково 7.348 грн.21коп.

Не погашеною сумою боргу, за розрахунком позивача, залишилась сума у розмірі 4.764 грн.39 коп. (14.458грн. 01коп. - 7.348 грн.21коп. - 2.345 грн.41 коп.).

Позивач вважав, що страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Позивач послався на ст.1194 ЦК України, згідно якої, якщо страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Таким чином, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Встановлено, що 25.02.2012року відповідачка ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, та, рухаючись по пр.Перемоги у м.Києві, не дотрималась безпечної дистанції, та здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який рухався в попутньому напрямку під керуванням його власника ОСОБА_4, в результаті чого автомобілю НОМЕР_2 заподіяні механічні пошкодження, вартість яких позивачем ПрАТ «СК «Провідна», як страховиком потерпілої особи ОСОБА_4, була виплачена останньому у розмірі 14.458 грн.01 коп.

На підтвердження суми матеріальної шкоди у зазначеному розмірі 14.458 грн.01 коп., позивач надав суду: Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 9.639 грн.62 коп.; рахунок-фактуру №АКК-003766 від 05.03.2012 року; акт виконаних робіт №АМЛ-03300 від 30.04.2012 року, згідно яких вартість відновлювального ремонту склала 13.168 грн.01 коп. Крім того, позивач надав суду рахунок-фактуру №АКК-004007 від 24.04.2012 року, згідно якого розраховано суму доплат, у зв»язку з виявленими прихованими дефектами, у розмірі 1.290 грн., про що страховиком потерпілої особи позивачем ПрАТ «СК «Провідна» складено Страховий акт №21001/06/33060/S від 18.05.2012 року.

Указане свідчить, що зазначену ДТП позивачем, як страховиком потерпілої особи, було визнано страховою подією, а також розрахована сума страхового відшкодування у розмірі 14.458 грн.01 коп., яка і була виплачена потерпілому, відповідно до платіжних доручень №001201 від 30.03.2012 року та №0024902 від 21.05.2012 року, відповідно до страхового договору від 17.12.2011 року за №06/0639767/1002/11.

Згідно постанови судді Шевченківського районного суду м.Києва від 23.03.2012року винною особою в ДТП визнана відповідачка ОСОБА_1, яка притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Указана постанова не оскаржувалась.

В силу ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Оскільки цивільна відповідальність відповідачки ОСОБА_1 за шкоду заподіяну третім особам при керуванні автомобілем НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «СК «АХА Страхування», останньою, 06.12.2012 року добровільно було виплачено на користь ПрАТ «СК «Провідна» 2.345 грн.41 коп.

Позивач ПрАТ «СК «Провідна», вважаючи, що виплата повинна бути здійснена у розмірі 14.458грн.01коп., звернувся до Господарського суду м.Києва до ПрАТ «СК «АХА Страхування» з відповідним позовом поро стягнення 7.348 грн.21 коп. Згідно рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2015 року з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на користь ПрАТ «СК «Провідна» позов задоволено у повному розмірі,та стягнуто на користь позивача додатково, до раніше добровільно виплаченої суми 2.345 грн.41 коп., ще додатково 7.348 грн.21 коп.

Таким чином, за розрахунком позивача, невідшкодованою йому сумою є 4.764 грн.39 коп. (14.458грн.01коп. - 2.345 грн.41 коп. - 7.348 грн.21 коп.), яку він просить стягнути з винної в ДТП особи - відповідачки ОСОБА_1.

Звертаючись до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення лише 7.348 грн.21 коп., а не всієї суми 14.458 грн.01 коп. (без вирахування добровільно сплачених 2.345 грн.41 коп.), позивач ПрАТ «СК «Провідна» правомірно зазначив суду, що частина виплачених ним коштів своєму страхувальнику ОСОБА_4 у розмірі 4.764 грн.39 коп., в силу договірних відносин страхування між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_1, що відповідає вимогам ч.2 ст.1192 ЦК України (тобто, мається на увазі, що стягненню підлягає реальна шкода), не підлягають стягненню зі страховика, оскільки ця сума складає амортизаційний знос пошкоджених деталей автомобіля НОМЕР_2, який при визначенні матеріальної шкоди, заподіяної потерпілій особі ОСОБА_4, не був вирахуваний із суми збитку, що склав 14.458грн.01коп. У зв»язку з цим вважав, що недоотримана сума 4.764 грн.39 коп., в силу ст.1194 ЦК України, повинна бути стягнута безпосередньо з винної в ДТП особи ОСОБА_1.

Колегія суддів погоджується з правовим обґрунтуванням доводів позивача ПрАТ «СК «Провідна», однак вважає, що його позовні вимоги у розмірі 4.764 грн.39 коп., безпідставно завищені на суму 1.290 грн., оскільки, згідно висновку, викладеному у судовому рішенні Господарського суду м.Києва від 25.03.2015року (яке набрало чинності), та відповідно до Акту огляду транспортного засобу від 05.03.2012 року, складеного СПД ОСОБА_5, пошкодження заднього лівого крила застрахованого ПрАТ «СК «Провідна» автомобіля НОМЕР_2, за яке позивачем доплачено зазначену суму у розмірі 1.290 грн., виникли внаслідок попередніх ДТП.

Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПрАТ «СК «Провідна» є правомірними в частині наявності зобов»язання відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем у розмірі 3.474 грн.39 коп. (4.764,39 - 1.290).

Між тим, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову у позові за пропуском позивачем строків позовної давності, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 просила суд застосувати пропуск позивачем строку позовної давності у запереченні на позов від 26.05.2017 року.

Відповідно до ст.ст.512,514 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом, при цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до роз»яснень, викладених у п.27 постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року слідує, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, у випадку суброгації (ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування») відбувається лише заміна осіб уже в наявному зобов»язанні, із збереженням самого зобов»язання, на підставі договору страхування. А у випадку регресу(ст.1191 ЦК України) одне зобов»язання замінює собою інше, і при цьому переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відносини, які виникли між позивачем ПрАТ «СК «Провідна» та страховиком відповідачки ПрАТ «СК «АХА Страхування» в силу ст.993 ЦК України, носять характер суброгації, згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержали страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому, обов»язок винної особи відшкодування шкоди, в силу ст.1166 ЦК України, має характер деліктного зобов»язання.

Щодо особливостей застосування позовної давності, відмінність суброгаційних зобов»язальних відносин від регресного зобов»язання полягає в тому, що строк позовної давності при суброгації вираховується з моменту заподіяння шкоди, оскільки при цьому, зобов»язання залишається незмінним навіть при зміні сторін у вже наявному зобов»язанні, а при регресному зобов»язанні - одне зобов»язання замінює інше зобов»язання, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, а тому строк позовної давності у регресних відносинах вираховується з моменту зміни первісного зобов»язання на інше зобов»язання.

Враховуючи, що позивач ПрАТ «СК «Провідна» виплатив на користь свого страхувальника страхове відшкодування, до нього, в порядку та на умовах, передбачених ст.ст.512,514,993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги до винної в ДТП особи відповідачки ОСОБА_6.

При цьому, слід зазначити, що деліктне зобов»язання відповідачки відшкодувати заподіяну нею шкоду потерпілій особі, не було припинено зміною кредитора, а тому в силу ст.ст.257,262 ЦК України, право вимоги позивача до неї могло бути реалізоване лише в межах загального трирічного строку позовної давності з моменту заподіяння шкоди.

Вимагаючи скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, позивач посилався на те, що суд безпідставно не застосував ч.ч.2,3 ст.264 ЦК України, відповідно до яких, позовна давність переривається у разі пред»явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Свої доводи скаржник мотивував тим, що у березні 2015 року він звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом до ПрАТ «СК «АХА Страхування», яке є страховиком відповідачки ОСОБА_1 про стягнення суми, яка була сплачена позивачем у вигляді страхового відшкодування на користь потерпілої в ДТП особи ОСОБА_4, що свідчить на думку скаржника про переривання строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 25.03.2015 року з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на користь ПрАТ «СК «Провідна» до раніше добровільно сплаченої 06.12.2012 року суми 2.345 грн.41 коп. стягнуто додатково ще 7.348 грн.21 коп.

Відхиляючи указаний довід про переривання строку позовної давності на підставі ст.264 ЦК України, суд першої інстанції правомірно зазначив, що в указаній нормі йдеться про боржників за тим самим зобов»язанням, тоді, як ПрАТ «СК «АХА Страхування», у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності не вважається боржником у деліктному зобов»язанні відповідачки з приводу відшкодування різниці між розміром завданої шкоди і страховою виплатою, яку потерпіла особа одержала внаслідок виконання ПрАТ «СК «АХА Страхування» своїх зобов»язань за договором страхування відповідальності іншої особи.

На відміну від відповідачки ОСОБА_1, її страховик ПрАТ «СК «АХА Страхування» у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є боржником у деліктному зобов'язанні з відшкодування шкоди, завданої ДТП, а тому звернення ПрАТ «СК «Провідна» до Господарського суду м.Києва з позовом до ПрАТ «СК «АХА Страхування» не свідчить про переривання, у даному провадженні, строку позовної давності щодо вимог які випливають із відповідного деліктного зобов»язання відповідачки.

Указаний висновок суду першої інстанції знайшов своє підтвердження у правовій позиції викладеній Верховним Судом України за результатами розгляду справи за №6-2809цс15 від 18.05.2016 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 14.09.2018 року.

Суддя-доповідач

Судді