Постанова № 76472530, 12.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/5694/2018 Головуючий в 1 інстанції - Соколов О.М.

Унікальний № 344/1754/15-ц Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційними скаргами Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 02 березня 2018 року про часткове задоволення скарги Національного банку України на бездіяльність та рішення начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської Ірини Ігорівни, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської Аліни Леонідівни, заінтересована особа - ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Національний банк України звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії/бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. неправомірними; визнати неправомірною та скасувати постанову №53960366/3 від 09 листопада 2017 року начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. про розгляд скарги Національного банку на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л.; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. щодо ухилення від виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у справі № 344/1754/15-ц.

В обґрунтування вимог скарги НБУ посилався на те, що начальником відділу примусового виконання рішення департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевською І.І. неправомірно винесено постанову № 53960366/3 від 09 листопада 2017 року про відмову в задоволенні скарги на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської Л.А., яка безпідставно протягом тривалого часу не виконувала ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у справі № 344/1754/15-ц, якою державного виконавця було зобов'язано відкрити виконавче провадження/а.с.136-138/.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2018 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано постанову №53960366/3 від 09 листопада 2017 року начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. про розгляд скарги Національного банку на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. Визнано неправомірною бездіяльність зазначеного державного виконавця щодо ухилення від виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у справі № 344/1754/15-ц. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_3 та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипросять скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2018 року, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі. Послались на те, що ухвалаПечерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у справі № 344/1754/15-ц на момент її пред'явлення до виконання не набрала законної сили, з огляду на що, у державного виконавця не було законних підстав для її негайного виконання.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 вересня 2015 року Печерським районним судом міста Києва було постановлено ухвалу №344/1754/15-ц про задоволення заяви Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київської області щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3

17 травня 2017 повідомленням №20.1/53960366/3 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. було повернено виконавчий документ стягувачеві без прийняття його до виконання.

30 серпня 2017 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва задоволено скаргу Національного банку України на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. щодо винесення зазначеного вище повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Указане повідомлення скасовано, а державного виконавця зобов'язано відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі № 757/1754/15-ц.

26 вересня 2017 року в канцелярію Міністерства юстиції України здано вимогу Національного банку про необхідність негайного виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у справі 344/1754/15-ц, а також до вимоги долучено завірену ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року, що не набрала законної сили, а також завірену ухвалу від 25.09.2015 року.

23.10.2017 року за вих. №20.1/52960366/3 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Думанською А.Л. підготовлено лист на адресу Печерського районного суду м.Києва щодо надання належним чином засвідченої копії ухвали суду від 30.08.2017 року з відміткою про набрання чинності. Однак відповіді не надійшло.

Між тим, в силу п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі (а в даному випадку, відповідно до ст.3 цього Закону) зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Таким чином, не маючи належно оформленої копії ухвали від 30.08.2017 року, у державного виконавця на момент звернення НБУ з відповідною вимогою не було підстав для негайного виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року та відкриття виконавчого провадження у справі.

25 жовтня 2017 року Національним банком України до начальника відділу примусового виконання рішення департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. подано скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. щодо невиконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у справі 344/1754/15-ц.

Згідно абз.1 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

За результатом розгляду скарги Національного банку начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевською І.І. винесено постанову № 53960366/3 від 09 листопада 2017, якою в задоволенні скарги відмовлено, з підстав того, що стягувачем подано вимогу щодо виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року, до якої додано ухвалу суду, яка не набрала чинності.

А також, зазначила, що 01 вересня 2017 року на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року подано апеляційну скаргу, яка 08 листопада 2017 року надійшла до Апеляційного суду м. Києва. 09 листопада 2017 року розгляд справи за апеляційної скаргою призначено на 13 грудня 2017 року, а отже, в діях державного виконавця не вбачається порушень норм законодавства.

За змістом ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у своїй ухвалі від 02.03.2018 року, задовольняючи скаргу НБУ на дії/бездіяльність державного виконавця, виходив лише із формальних міркувань, пославшись на ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження, згідно якої, у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Крім того, мотивуючи свою ухвалу також статтею 129-1 Конституції України, згідно якої судове рішення є обов'язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, суд першої інстанції не взяв до уваги, що зазначеною Конституційною нормою передбачено, що виконання судового рішення повинно відбуватись у визначеному законом порядку.

А такий порядок у спірних правовідносинах щодо виконання ухвали Печерського районного суду м.Києва від 30.08.2017 року полягає, як зазначено вище, у тому, що, в силу п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю повинен надійти виконавчий документ з відміткою про набрання судовим рішенням чинності, а в іншому випадку цей документ виконанню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України в редакції, чинній на момент постановлення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги,рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Отже, враховуючи, що апеляційна скарга на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 30.08.2017 року (яка розглянута також за участю боржника та представника виконавчої служби), була подана 01.09.2017 року, тобто, в межах п»яти днів, передбачених ч.2 ст.294 ЦК України в редакції на час вчинення цієї процесуальної дії, зазначена ухвала мала набрати чинності лише після її перегляду в апеляційному порядку.

Разом з тим, як зазначено вище, відповідна цивільна справа була направлена до Апеляційного суду міста Києва лише в листопаді 2017 року та розглянута 13 грудня 2017 року.

Таким чином, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року набрала законної сили 13 грудня 2017 року, а тому у державного виконавця на момент звернення НБУ з відповідною вимогою не було підстав для негайного виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року та відкриття виконавчого провадження у справі.

Висновок суду першої інстанції відносно того, що ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, є помилковим, оскільки в даному випадку має місце оскарження не ухвали про забезпечення позову, а ухвали суду, якою задоволено скаргу НБУ на рішення державного виконавця, яка набирає законної сили та підлягає виконанню у загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги НБУ на бездіяльність та рішення посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись ст.ст.374,376 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою у повному обсязі відмовити у задоволенні скарги Національного банку України на бездіяльність та рішення начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської Ірини Ігорівни, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської Аліни Леонідівни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2018 року.

суддя-доповідач

судді