Рішення № 7647251, 25.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 січня 2010 р.           Справа 7/176-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м. Калинівка Вінницької області

до: Закритого акціонерного товариства "Сведбанк-Інвест" (АТ "Сведбанк-Інвест" (приватне)), м. Київ

третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Іванова Лідія Миколаївна.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники:

позивача: Слюсар О.В., довіреність б/н від 12.08.2009 року.

відповідача: не з'явився.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Іванова Лідія Миколаївна : не з'явилась.

ВСТАНОВИВ :

10.07.2009 року надійшла позовна заява про визнання такими, що не підлягають виконанню: виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Лідією Миколаївною 26.06.2009 року на Договорі застави товарів в обороті № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, укладеному між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) та ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець), який зареєстровано в реєстрі за номером 1924; виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Лідією Миколаївною 26.06.2009 року на Договорі застави рухомого майна № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, укладеному між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) та ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець), який зареєстровано в реєстрі за номером 1925; виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Лідією Миколаївною 26.06.2009 року на Договорі застави рухомого майна № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року, укладеному між ЗЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) та ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець), який зареєстровано в реєстрі за номером 1926 в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 435 від 17.01.2006 року укладеному між ВАТ "Вінніфрут" та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк".

Одночасно в п. 2. прохальної частини позовної заяви позивач просить з метою забезпечення позову зупинити стягнення на підставі виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса).

Ухвалою суду від 15.07.2009 року порушено провадження у справі за вказаною вище позовною заявою з призначенням судового засідання на 30.07.2009 року.

Крім того, ухвалою суду від 15.07.2009 року було відхилено заяву позивача про забезпечення позову.

22.07.2009 року надійшла апеляційна скарга позивача на ухвалу від 15.07.2009 року про відхилення заяви забезпечення позову.

В зв'язку з надходженням апеляційної скарги 22.07.2009 року провадження у справі було зупинено до закінчення апеляційного перегляду.

30.07.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю направити в судове засідання свого представника через його зайнятість в іншому судовому процесі.

Також 30.07.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду м.Києва мотивоване тим, що відповідач (ЗАТ "Сведбанк-Інвест") та орган державної виконавчої служби, який здійснює виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса знаходяться в м.Києві.

Листом від 04.08.2009 року № 7147 відповідача повідомлено про перебування справи № 7/176-09 на апеляційному перегляді та вказано на необхідність термінового надання доказів в підтвердження того, що виконавче провадження по стягненню з ВАТ "Вінніфрут" 31771508,85 грн. здійснюється відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для повного та об'єктивного розгляду клопотання. При цьому у вказаному листі зазначено, що розгляд клопотання буде здійснено судом після надходження справи з апеляційної інстанції.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.08.2009 року заявнику відмовлено у прийнятті апеляційної скарги, а матеріали справи направлено до господарського суду Вінницької області.

25.08.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі провадження у справі ухвалою від 21.09.2009 року було поновлено та призначено до розгляду на 27.10.2009 року.

19.10.2009 року позивач подав до суду заяву про зміну підстави позову згідно якої останній вказував, що порушення основного зобов'язання ВАТ "Вінніфрут" щодо погашення кредиту за кредитним договором від 17.01.2006 року № 435 згідно графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості забезпечене заставою майна належного ВАТ "Вінніфрут" не відбулось. Вказана обставина, за посиланням позивача, свідчить про неправомірність дій нотаріуса при вчиненні ним виконавчих написів. Також у заяві про зміну підстави позову позивач вказує на необґрунтованість клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю.

Відповідач документів витребуваних судом не надав, в судове засідання призначене на 27.10.2009 року не з'явився.

В судовому засіданні 27.10.2009 року розглянувши заяву позивача про зміну підстав позову суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України, згідно якої позивач наділений правом до прийняття рішення у справі, крім іншого, змінити підставу позову.

Як встановлено судом доказів надіслання відповідачу заяви про зміну підстави позову суду не надано.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів стосовно відомостей зазначених в листі від 04.08.2009 року № 7147, які вимагались з метою розгляду клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду м.Києва.

Крім того розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Іванової Л.М.. Виходячи з наведеного розгляд справи було відкладено до 09.11.2009 року.

09.11.2009 року до суду надійшло письмове заперечення приватного нотаріуса Іванової Л.М. на позовну заяву в якому остання вказує на те, що виконавчі написи були здійснені нею без порушення чинного законодавства, а визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню не звільнить боржника від виконання зобов'язання.

З урахуванням неявки відповідача, неподання сторонами витребуваних судом документів розгляд справи відкладено до 03.12.2009 року.

27.11.2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому позов не визнає та просить суд в позові відмовити посилаючись крім іншого на наступне: Банком було подано нотаріусу всі документи передбачені Постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"; заборгованість є безспірною в зв'язку з чим виконавчі написи нотаріус вчинив з повним дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання 03.12.2009 року вкотре не з'явився в судове засідання, документів витребуваних ухвалою суду не надав, не надавши при цьому жодних пояснень щодо своєї відсутності та причин неподання документів.

Беручи до уваги неявку відповідача, неподання сторонами витребуваних судом документів розгляд справи було відкладено до 17.12.2009 року.

В судове засідання призначене на 17.12.2009 року представник відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л.М. не з'явились, хоча повідомлялись про його час та місце ухвалою від 03.12.2009 року, яка надсилалась всім учасникам судового процесу рекомендованим листом.

Слід зазначити, що до суду не повернулись конверти із ухвалою від 03.12.2009 року, що свідчить про їх отримання адресатами.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації судового процесу.

З метою підготовки повного тексту рішення в судовому засіданні 17.12.2009 року оголошено перерву до 25.01.2010 року.

Заслухавши доводи представника позивача, розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.01.2006 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" (Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 435 (а.с.14-20, т.1). Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що Банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику, кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та використати інші зобов'язання, передбачені договором. Згідно з пунктом 1.2 договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 2 600 000,00 доларів США, що зменшується згідно з Додатком №1 до Договору. Строк дії кредитної лінії, відповідно до п. 1.3 договору - з "17"січня 2006 року по "16"січня 2011 року. Процентна ставка за користування коштами кредиту: 14,5 відсотка річних (п. 1.4 Договору).

В п.5.1 Договору сторони погодили, що виконання зобов'язань Позичальника за Договором забезпечується, крім іншого, заставою товарів в обороті та готової продукції (вода газована, квас, нектари, соки, напої, пюре фруктові, овочеві, сік концентрований, екстракт пектиновий) балансовою вартістю не менше 13700000,00 грн. (без ПДВ), що належать Позичальникові на праві власності - за договором застави, укладеним в письмовій формі посвідченим нотаріально.

Додатком №1 до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року є Графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією в якому сторонами погоджено періоди та суми зменшення ліміту заборгованості за кредитним Договором. Додатком №2 до кредитного договору № 435 визначено тарифи по проведенню кредитних операцій ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (а.с.21-24, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому між Банком та Позичальником укладались додаткові договори до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року, а саме:

- 18.04.2006 року укладено додатковий договір №1 до кредитного договору та додаток №1 (Графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією) викладено в новій редакції, що додається до цього додаткового договору і є невід'ємною частиною кредитного договору;

- 13.06.2006 року укладено додатковий договір №2 до кредитного договору та додаток №1 (Графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією) викладено в новій редакції, що додається до цього додаткового договору і є невід'ємною частиною Кредитного договору;

- 19.09.2006 року укладено додатковий договір № 3 до Кредитного договору та додаток №1 (Графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією) викладено в новій редакції, що додається до цього додаткового договору і є невід'ємною частиною Кредитного договору (а.с.25-33, т.1).

Як вбачається із тексту вказаних вище додаткових договорів укладаючи їх сторони збільшували загальний ліміт заборгованості по кредитному договору і відповідно суми зменшення ліміту заборгованості за відповідні періоди.

Надалі сторони укладали додаткові договори № 4 від 05.02.2007 року, № 5 від 05.09.2007 року, № 6 від 29.04.2008 року, № 7 від 06.06.2008 року, № 8 від 01.10.2008 року, № 9 від 19.11.2008 року, № 10 від 19.12.2008 року, № 11 від 05.01.2009 року, № 12 від 24.02.2009 року до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року в яких погоджували збільшення загального ліміту кредитування, внесення змін до графіку встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією, зміну розміру процентної ставки тощо (а.с.33-46, т.1).

18.01.2006 року між ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави товарів в обороті № 435/ЗМ-2, згідно п.1.1 якого Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року, який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 2600 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року (а.с.47-52, т.1).

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору застави право застави за Договором діє на весь строк виконання зобов'язань і до повного погашення заборгованості Кредитним договором, в тому числі у разі продовження строку кредитування, виходячи з того, що зміни у письмовій формі до кредитного договору є його невід'ємною частиною. При цьому Заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) Договором застави.

Згідно до п. 2.1 договору застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року предметом застави є товари в обороті, а саме: вода газована, квас, нектари, соки, напої, пюре фруктові, овочеві, сік концентрований, екстракт пектиновий тощо), зазначені у додатку № 1, № 2 до договору застави, які зберігаються на складі готової продукції с.Черепашинці (складські приміщення ВАТ "Вінніфрут") Калинівського району Вінницької області та в м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45 (на складах концентратного заводу).

При цьому сторони домовились визначити загальну вартість предмету застави у 3172710,36 доларів США (п.2.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у випадках, передбачених Договором застави, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет застави.

В п.7.2 Договору застави зазначено, що зміни до нього оформляються договорами Сторін у письмовій формі, які повинні мати посилку на Договір застави та посвідчуватися нотаріально відповідно до законодавства. Такі зміни є невід'ємною частиною Договору застави.

Зазначений договір застави 18.01.2006 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 29.

18.01.2006 року між ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави рухомого майна № 435/ЗМ-3, згідно з яким Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника (ВАТ "Вінніфрут"), що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року, який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 2600 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року (а.с.63-67, т.1).

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору застави право застави за Договором діє на весь строк виконання зобов'язань і до повного погашення заборгованості Кредитним договором, в тому числі у разі продовження строку кредитування, виходячи з того, що зміни у письмовій формі до кредитного договору є його невід'ємною частиною. При цьому Заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) Договором застави.

Згідно до п. 2.1 договору застави № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року предметом застави є станція випарна (комплекс обладнання з випарування соку концентрованого) "Единство 500", виробництва України (інвентарний номер - 0000000703), що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45 (виробничі приміщення ВАТ "Вінніфрут").

При цьому сторони домовились визначити загальну вартість предмету застави у 372277,14 доларів США (п.2.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у випадках, передбачених Договором застави, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет застави.

В п.7.2 Договору застави зазначено, що зміни до нього оформляються договорами Сторін у письмовій формі, які повинні мати посилку на Договір застави та посвідчуватися нотаріально відповідно до законодавства. Такі зміни є невід'ємною частиною Договору застави.

Зазначений договір застави 18.01.2006 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 30.

14.06.2006 року між ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави рухомого майна № 435/ЗМ-6, згідно з яким Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника (ВАТ "Вінніфрут"), що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року, який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3930000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року (а.с.75-80, т.1).

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору застави право застави за Договором діє на весь строк виконання зобов'язань і до повного погашення заборгованості Кредитним договором, в тому числі у разі продовження строку кредитування, виходячи з того, що зміни у письмовій формі до кредитного договору є його невід'ємною частиною. При цьому Заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) Договором застави.

Згідно до п. 2.1 договору застави № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року предметом застави є обладнання з розливу та пакування рідини у кількості 22 одиниць, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45.

При цьому сторони домовились визначити загальну вартість предмету застави у 734737,74 доларів США (п.2.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у випадках, передбачених Договором застави, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет застави.

В п.7.2 Договору застави зазначено, що зміни до нього оформляються договорами Сторін у письмовій формі, які повинні мати посилку на Договір застави та посвідчуватися нотаріально відповідно до законодавства. Такі зміни є невід'ємною частиною Договору застави.

Зазначений договір застави 14.06.2006 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2524.

Судом встановлено, що у зв'язку із внесенням сторонами кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року змін до нього, між ВАТ "Вінніфрут" та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" укладались ряд договорів про внесення змін до Договорів застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, № № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року (а.с.57-62, 69-74, 81-82, т.1).

Слід відзначити, що останні із договорів якими вносились зміни до договорів застави датовані 20.09.2006 року, що пов'язано із внесенням змін до кредитного договору від 17.01.2006 року № 435 додатковим договором № 3 від 19.09.2006 року.

Як встановлено судом і що не заперечується сторонами інших змін, доповнень до Договорів застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, № № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року не вносилось.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст.584 ЦК України, ст.12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

В силу приписів ст.589 ЦК України, ст.19 Закону України "Про заставу" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Ч.ч. 1, 2 ст.590 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведених вище приписів законодавства приводить суд до висновку, що необхідною передумовою для появи у заставодержателя права на звернення стягнення на предмет застави є факт порушення (невиконання) зобов'язання забезпеченого заставою.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги, що предметом судового спору є вимога стосовно правомірності вчинення виконавчого напису нотаріусом суд враховує також наступні положення законодавства.

Так, згідно п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 283 названої вище Інструкції передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Матеріали справи свідчать про те, що ЗАТ "Сведбанк Інвест" (правонаступник ЗАТ "ТАС-Інвестбанк") звернулось з листом від 07.05.2009 року за вих. № 262 до ВАТ "Вінніфрут" - позичальника за кредитним договором № 435, а також до осіб, які виступили поручителями за виконання позичальником зобов'язань за цим Кредитним договором (а.с.84-86, т.1).

У цьому листі банк вказував на порушення виконання платіжних зобов'язань за кредитним договором № 435 від 17.01.2006 року станом на 07.05.2009 року, а саме: на наявність простроченої заборгованості по сплаті відсотків в сумі 202364,54 доларів США; простроченої заборгованості по сплаті основного боргу, яка складає 486000,00 доларів США; простроченої заборгованості по сплаті щорічної комісії за управління кредитом -15195,00 доларів США. Загальна сума порушених зобов'язань - 703 559,54 доларів США. Посилаючись на зазначене та на умови п.8.1, 8.2 кредитного договору, банк вимагав в строк до 18.05.2009 року включно погасити зобов'язання за кредитним договором, а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 3 930 000,00 доларів США, заборгованість за відсотками - 211 862, 04 доларів США, прострочену заборгованість по сплаті щорічної комісії за управління кредитом -15 195,00 доларів США, штрафні санкції за прострочення сплати основної суми кредиту -7 128,00 доларів США, штрафні санкції за прострочення сплати відсотків -4 240,66 доларів США, штрафні санкції за прострочення сплати комісії-1063,65 доларів США, всього на суму 4 169 489,35 доларів США.

Зобов'язання щодо дострокового погашення кредиту та інших виплат по кредитному договору на вимогу банку виконане не було. Слід вказати, що вказане не заперечується сторонами.

Із письмових заперечень приватного нотаріуса Іванової Л.М. випливає, що 23.06.2009 року Приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест", яке є правонаступником ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" звернулось до нотаріуса з проханням вчинити виконавчі написи напис на договорах застави, укладених між ВАТ "Вінніфрут" та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", посвідченого Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.01.2006 року за реєстровим № 29, № 30 та 14.06.2006 року за реєстровим номером 2524 в забезпечення виконання умов кредитного договору № 435 від 17 січня 2006 року, укладеного між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут".

24.06.2009 року приватний нотаріус Іванова Л.М. направила ВАТ "Вінніфрут" телеграму з попередженням про вчинення виконавчого напису в зв'язку із збігом тридцятиденного строку з моменту одержання заставодавцем вимоги від 07.05.2009 року № 262.

Телеграма отримана адресатом 24.06.2009 року (а.с.83, т.1).

26.06.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. було вчинено виконавчі написи за реєстровим № 1924, № 1925, № 1926, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на предмет застави визначений в Договорах застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року, яке належить ВАТ "Вінніфрут". За рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна запропоновано задовольнити вимоги Закритого акціонерного товариства "ТАС-ІНВЕСТБАНК" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест".

Згідно ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребовуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальної дії нотаріусами України встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевіряти, чи подані на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л.М. у письмовому запереченні зазначила, що для вчинення виконавчого напису їй були представлені: оригінал договору застави № 435/ЗМ-2, оригінали договорів № 1, № 2, № 3 про внесення змін до договору застави № 435/ЗМ-2, оригінал договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-3, оригінали договорів № 1, № 2, № 3 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-3, оригінал договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-6, оригінал договору № 1 про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-6, копія Кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року та додаткові договори до нього, вимога Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест", яке є правонаступником ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", направлена ВАТ "Вінніфрут", яка отримана останнім 21.05.2009 року, розрахунок заборгованості, заява про вчинення виконавчого напису, виписка з особового рахунку.

Із розрахунку заборгованості долученого до листа-вимоги № 262 від 07.05.2009 року вбачається, що період за який виникла заборгованість позичальника за кредитним договором –з 01.12.2008 року по 07.05.2009 року (по сплаті кредиту та нарахованим відсоткам); період нарахування пені за несвоєчасне повернення основної суми кредиту (з 16.04.2009 року по 07.05.2009 року), несвоєчасну сплату відсотків (з 06.03.2009 року по 07.05.2009 року) та комісії (з 23.01.2009 року по 07.05.2009 року).

Як вбачається із виконавчих написів від 26.06.2009 року наданих суду відповідачем рухоме майно, на яке нотаріус пропонує звернути стягнення, передане в заставу ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк-Інвест" у якості забезпечення зобов'язання, що виникло у ВАТ "Вінніфрут" за укладеним із ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" кредитним договором № 435 від 17.01.2006 року зі всіма змінами та доповненнями до нього.

Як вказує нотаріус, для перевірки безспірності вимог їй було надано вимогу Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест", яке є правонаступником ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" про виконання ВАТ "Вінніфрут" зобов'язання повернення позиченої ВАТ "Вінніфрут" суми та докази її отримання боржником та іпотекодавцем. Оскільки станом на 26.06.2009 року, тобто, після спливу 30 днів, зобов'язання не було виконане, нею було вчинено виконавчі написи на нотаріально посвідчених оригіналах договорів застави.

У письмових запереченнях на позов нотаріус зазначила, що вищевказані виконавчі написи було здійснено без порушень чинного законодавства.

На відповідності дій нотаріуса вимогам закону також наголошував у своєму відзиві відповідач.

Однак, з наведеними твердженнями суд не погоджується виходячи з наступних міркувань.

Так, у самих виконавчих написах зазначено про те, що майно, яке є предметом застави, передано ВАТ "Вінніфрут" на забезпечення виконання зобов'язань на умовах Договорів застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, № № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року та додаткових договорів до них.

Як вказувалось вище, 20.09.2006 року між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" та ВАТ "Вінніфрут" укладено договори про внесення змін до договорів застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року згідно п. 3. яких заставодавець погоджується поширити заставу на нові умови кредиту та у зв'язку з чим, сторони виклали п. 1.1 розділу 1 "Предмет договору застави" в наступній редакції: "1.1 Заставодавець, як боржник передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року - (додаткових договорів: № 1 від 18.04.2006 року, № 2 від 13.06.2006 року, № 3 від 19.09.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (Позичальник) та згідно з яким ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються банком в межах відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 9000000,00 доларів США для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів, поповнення обігових коштів, під проценти на строк по "16" січня 2011 року включно, а саме:

- зобов'язань позичальника із повернення у валюті кредиту фактично наданої суми кредиту в межах загального ліміту заборгованості 9000000,00 доларів США у строки відповідно до графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток № 1 до Кредитного договору в редакції від 19.09.2006 року) з остаточною датою повернення кредиту по 16.01.2011 року включно" тощо.

В зв'язку з тим, що інших змін до Договору застави не вносилось, наведена редакція п.1.1 договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-1 від 18.01.2006 року була чинною і на момент вчинення виконавчого напису на цьому договорі. Тобто, на час вчинення виконавчого напису, заставою було забезпечено лише зобов'язання ВАТ "Вінніфрут" щодо виконання Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості, укладеного позичальником та банком 19.09.2006 року.

У відповідності до цього Графіку, встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до Кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року в редакції додаткового договору № 3 від 19.09.2006 року), ВАТ "Вінніфрут" зобов'язалось погасити в період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року –480000,00 доларів США, а далі Графіком передбачається повернення суми кредиту рівними сумами в розмірі 162000,00 доларів США кожного місяця, починаючи з лютого 2009 року. Таким чином, згідно Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості в редакції від 19.09.2006 року, за період з 17.01.2006 року до 15.07.2009 року (дата вчинення виконавчого напису –26.06.2009 року) позичальник повинен був сплатити банку за кредитним договором всього 1452000,00 доларів США.

Разом з тим, позивач подаючи до суду заяву про зміну підстави позову надав докази, які підтверджують, що ВАТ "Вінніфрут", почавши сплату кредитних платежів ще в квітні 2007 року, станом на день останньої сплати (30.05.2009 року) сплатило платежів на загальну суму 2384220,68 доларів США, що на 932 220,68 доларів США більше, ніж передбачено Графіком погашення заборгованості від 19.09.2006 року. Сплата вказаної вище суми за банківським кредитом підтверджується банківським виписками, розрахунком погашення кредиту тощо (а.с.124-137, т.1).

Таким чином, ВАТ "Вінніфрут" не лише не порушило зобов'язань, визначених Графіком встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією в редакції від 19.09.2006 року (виконання саме цих зобов'язань було забезпечено заставою - рухомим майном позивача), а і сплатило більшу суму, ніж ним передбачено.

Враховуючи, що договорами застави забезпечено лише зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту у строки, встановлені Графіком встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, затвердженим 19.09.2006 року додатковим договором № 3 до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року, а визначені цим Графіком умови та строки ВАТ "Вінніфрут" порушені не були, у відповідача були відсутні підстави для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про звернення стягнення на майно ВАТ "Вінніфрут".

Разом з тим, як у вимозі ЗАТ "Сведбанк Інвест", так і у виконавчому написі вказано про повернення всієї суми кредиту у зв’язку з невиконанням ВАТ "Вінніфрут" умов кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року.

Зокрема, з виконавчих написів вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. 26.06.2009 року, вбачається, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна , запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест", на загальну суму 4169 489,35 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 31 771 508,85 грн., в тому числі заборгованість по кредиту - 3930000,00 доларів США, заборгованість по відсоткам –211 862,04 доларів США, заборгованість по сплаті щорічної комісії за управління кредитом –15 195,00 доларів США, пеня за прострочення сплати основної суми кредиту –7128,00 доларів США, пеня за прострочення сплати відсотків –4 240,66 доларів США, пеня за прострочення сплати комісії –1 063,65 доларів США.

Як вказувалось вище, після 19.09.2006 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ВАТ "Вінніфрут" укладались нові додаткові угоди до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року, за якими змінювався графік погашення заборгованості, тобто, змінювались зобов'язання позичальника щодо строків та сум повернення кредиту, розміру процентів та окремих траншів тощо.

Слід наголосити, що всі зобов'язання, які брало на себе згідно додаткових угод ВАТ "Вінніфрут" після додаткового договору № 3 від 19.09.2006 року не забезпечувались заставою - рухомим майном, яке належало позивачу у даній справі.

Також суд звертає увагу на те, що сума основного зобов'язання, визначена у виконавчому написі не відповідає встановленим обставинам справи та суперечить умовам договору застави, на якому вчинено цей напис, відповідно, не є підтвердженим розмір інших нарахувань на суму кредиту, у тому числі, суми пені та комісій.

Крім того, зазначена у виконавчому написі сума відсотків має підвищений розмір, оскільки додатковими договорами № 8, № 9, № 10 до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року розмір процентної ставки за користування коштами кредиту змінювався, хоча зобов’язання щодо сплати підвищеного розміру відсотків за користування кредитом, заставою позивача не забезпечувались.

Із наведеного вище вбачається, що вказані у виконавчому написі зобов’язання не співпадають із зобов’язаннями, зазначеними у договорі застави за розміром визначених сум (навпаки, матеріалами справи стверджується протилежне), тобто така заборгованість не є безспірною і потребує додаткового доказування.

При цьому, надані відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису виписки з особового рахунку ВАТ "Вінніфрут", згідно кредитного договору № 435 по заборгованості та розрахунок заборгованості станом на 07.05.2009 року, в т.ч. за нарахованими за прострочення відсотками, комісією, пенею не засвідчують безспірність вимог банку та наявність прострочення виконання зобов'язання.

Заборгованість, що визначена у виконавчому написі до стягнення не є безспірною, оскільки не відповідає тим зобов'язанням, що були забезпечені заставою за договорами застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року – основними документами, які у даному випадку, відповідно до положень чинного законодавства, мають встановлювати обсяг майнової відповідальності за нотаріально посвідченою угодою.

Крім того, як вказувалось вище виконання зобов'язання за кредитним договором від 17.01.2006 року № 435, яке було забезпечене заставою здійснювалось ВАТ "Вінніфрут" без порушення графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією в редакції від 19.09.2006 року.

Таким чином, виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. 26.06.2009 року з порушенням приписів права щодо безспірності вимог, заявлених до стягнення.

Слід зазначити, що при вчиненні спірного виконавчого напису допущено й інші порушення законодавства.

Як вбачається з виконавчого напису, в ньому, у порушення вимог ст.89 Закону України "Про нотаріат" та п.287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" не зазначено строк (період), за який має провадитися стягнення.

Крім того, нотаріусом вчинено виконавчий напис на користь ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест", однак, як вбачається з переліку документів, поданих відповідачем при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, серед них відсутні документи на підтвердження правонаступництва ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", тобто, вказані докази не досліджувались нотаріусом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З урахуванням вищенаведених встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені правомірно, а оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням приписів закону.

Заперечення відповідача та приватного нотаріуса Іванової Л.М. стосовно невизнання ними позову викладені у відзиві та письмових запереченнях оцінюються судом критично, оскільки не є переконливими та не спростовують висновків щодо правомірності позовних вимог позивача.

Крім того слід зазначити, що відзив відповідача фактично носить заперечення стосовно фактів та обставин позову, які зазначені в позовній заяві, яка надійшла до суду 10.07.2009 року. При цьому відповідачем не надано заперечень на заяву про зміну підстав позову, яка була подана позивачем 19.10.2009 року.

Також судом розглянуто клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду м.Києва за результатами чого суд дійшов висновку про його відхилення виходячи із наступного.

Згідно ч.3 ст.15 ГПК України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Отже, територіальна підсудність у цій категорії спорів визначена альтернативно, тобто у випадку, коли місцезнаходження відповідача та місце виконання виконавчого напису нотаріуса не співпадають, позивачу надано право вибору суду для звернення з позовом.

Стягувач і боржник згідно зі ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" є сторонами у виконавчому провадженні. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Місце виконання рішення (зокрема, виконавчого напису нотаріуса) визначається за правилами ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 названої статті встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Як вбачається із матеріалів справи, юридична адреса та розташування майна боржника за виконавчим написом - ВАТ "Вінніфрут" - є практично тотожними - Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45 та с.Черепашинці Калинівського району Вінницької області.

Посилання відповідача, що орган державної виконавчої служби який вчиняє виконавчі дії за оспорюваним виконавчим написом знаходиться у м.Києві, а також те, що він як відповідач теж знаходиться в Києві, як на підставу для передачі справи за територіальною підсудністю до господарського суду м.Києва є помилковим та не відповідає приписам процесуального закону.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, ч.1 ст.530, ч.1 ст.546, ст.ст.572, 584, 589, ч.ч. 1, 2 ст.590, ст.610 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193 ГК України, ст.ст.1, 12, 19, ч.1 ст.20 Закону України "Про заставу", ст.ст.87, 88, 89 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 4-3, 4-5, ч.3 ст.15, ст.ст.22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Лідією Миколаївною 26 червня 2009 року на Договорі застави товарів в обороті №435/ЗМ-2 від 18 січня 2006 року, укладеному між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) та ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець), який зареєстровано в реєстрі за номером 1924 таким, що не підлягає виконанню.

3. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Лідією Миколаївною 26 червня 2009 року на Договорі застави рухомого майна № 435/ЗМ-3 від 18 січня 2006 року, укладеному між ЗЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) та ВАТ "Вінніфрут", який зареєстровано в реєстрі за номером 1925 таким, що не підлягає виконаню.

4. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Лідією Миколаївною 26 червня 2009 року на Договорі застави рухомого майна № 435/ЗМ-6 від 14 червня 2006 року, укладеному між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (Заставодержатель) та ВАТ "Вінніфрут", який зареєстровано в реєстрі за номером 1926 таким, що не підлягає виконанню.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест", вул. Крутий узвіз, 7, м. Київ, 01004 (ідентифікаційний код - 21658672) на користь на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 (ідентифікаційний код - 30807701) - 85 грн. 00 коп. витрат на оплату державного мита, 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам та третій особі рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 січня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.

3 - відповідачу - вул. Крутий узвіз, 7, м. Київ, 01004.

4 - Приватний нотаріус Іванова Л.М., вул.Червоноармійська, 23А, оф.22, м.Київ, 01004.