Рішення № 76471999, 14.09.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/172/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача Сапожніка С.В.,

представника відповідача Самокіщука М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" (далі - позивач), звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, в якому просив суд:

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Самокіщука М.Ю. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП №53958184 від 02.02.2018 року незаконними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №53958184 від 02.02.2018 року;

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Самокіщука М.Ю. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №55735585 від 07.02.2018 року незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55735585 від 07 лютого 2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області винесено постанову ВП №53958184 від 02.02.2018 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" виконавчого збору в сумі 1084652,60 грн. та постанову від 07.02.2018 року ВП №55735585 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору №53958184 від 02.02.2018 року, з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Зокрема, позивач посилається на те, що у вказаному виконавчому провадженні позивач із статусу боржника набув статусу стягувача, в зв'язку з чим в подальшому відкликав виконавчий документ. Не зважаючи на це, відповідачем вчинено дії (винесення спірних постанов), які направлені на примусове стягнення з позивача виконавчого збору.

На думку позивача, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів, є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактичного стягнутої суми. Оскільки державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача присуджених сум, а тому постанови від 02.02.2018 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" виконавчого збору в сумі 1084652,60 грн. (ВП №53958184) та постанова від 07.02.2018 року про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору №53958184 від 02.02.2018 року (ВП №55735585) є незаконними та необґрунтованими, тому підлягають скасуванню.

12.09.2018 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов в якому заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає наступне.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТЮ у Чернівецькій області перебував наказ господарського суду Чернівецької області від 14.11.2016 року про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ «АТЗТ Мирне» на праві власності.

18.05.2017 року державний виконавець за заявою стягувача про прийняття виконавчого документа до виконання виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій в п.3 зазначив: "стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 1084652,6 грн.". Відповідно до постанови Львівського апеляційного Господарського суду, замінено сторону - стягувача у виконавчому провадженні з АТ "Брокбізнесбанк" на ТзОВ "АТЗТ Мирне".

В ході вчинення виконавчих дій щодо виконання наказу Господарського суду, на адресу відділу надійшла заява від представника стягувача за довіреністю про повернення без виконання виконавчого документа стягувачу.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова від 02.02.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу, а також постанова від цього ж числа про стягнення виконавчого збору. 07.02.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

На думку відповідача, останній діяв правомірно, з урахуванням вимог статей 27, 37, 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначені норми у спірних правовідносинах поділяються на загальні та спеціальні. А тому, в разі невиконання в добровільному порядку рішення про стягнення боргу, виконавець стягує з боржника виконавчий збір, незалежно від того, чи була фактично стягнута сума коштів за виконавчим документом.

Крім цього, відповідач також зазначив, що ним під час вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області, вчинено ряд примусових заходів у виконавчому провадженні, а саме: опис та арешт майна боржника з відповідною забороною користуватись та розпоряджатись даним майном, на яке згідно рішення суду слід звернути стягнення в рахунок погашення боргу. В подальшому, за заявою державного виконавця, майно боржника передано на примусову реалізацію, шляхом продажу на електронних торгах, і тільки у зв'язку із звернення державного виконавця до суду з заявою про заміну сторонни виконавчого провадження, виконавчі дії та електроні торги, організовані ДП "Сетам" були зупинені.

З огляду на викладене вище, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

27 лютого 2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

06 березня 2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" до Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанов - закрито.

10 травня 2018 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду, ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, про закриття провадження в справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

25 червня 2018 року вказана адміністративна справи надійшла до Чернівецького окружного адміністративного суду.

16 серпня 2018 року автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) визначено головуючого суддю по справі - Боднарюка О.В., (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи).

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року замінено неналежного відповідача у справі - Головне територіальне управління юстиції у Чернівецькій області, на належного відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - відповідач).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав наведених у відзиві.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

28 липня 2016 року рішенням господарського суду Чернівецької області було задоволено позов ПАТ "Брокбізнесбанк" до ТОВ "АТЗТ "Мирне" про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Брокбізнесбанк" в загальній сумі 10 854 526,00 грн., з яких 5 992 739,78 грн. - основний борг, 734 890,49 грн. - заборгованості зі сплати відсотків, 1610433,93 -пеня, 8 000,00 грн. - штраф, 89309,76 грн. - 3% річних та 2419152,04 грн. - інфляційні втрати. Стягнуто з ТОВ "АТЗТ Мирне" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" 69506,60 грн. судового збору (т.1 а.с. 11-15).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2016 року рішення господарського суду Чернівецької області від 28 липня 2016 року залишено без змін (т.1 а.с. 16-21).

14 листопада 2016 року Господарським судом Чернівецької області виданий наказ на примусове виконання рішення в якому зазначено, що рішення від 28.07.2016 року набрало законної сили 28.09.2016 року (т.1 а.с. 51).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2017 року ВП №53958184, виданою старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Самокіщуком Миколою Юрійовичем - відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу №926/1433/15 від 14.11.2016 року (т.1 а.с. 25-28).

Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення виконавчого збору з боржника в розмірі 1 085 452,60 грн.

Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 22.06.2017 року накладено арешт та встановлено обмеження права користування на наступні об'єкти:

Адміністративний будинок літ. "А" площа 385,20 кв.м., Будівля їдальні з магазином літ. "Б" площею 340,20 кв.м., Будівля електромайстерні літ. "В", площею 77,50 кв.м., Будівля пункту техогляду з навісом літ. "Г" площею 47,70 кв.м., Будівля гаражів літ. "Д" площею 650,50 кв.м., Бензосховище літ. "З", площею 44,80 кв.м., Заправка з навісом літ. "Ж" площею 9,70 кв.м., Будівля пожежної літ. "І" площею 34,10 кв.м., Прохідна літ. "К" площею 14,40 кв.м., Кузня літ. "Л" площею 97,00 кв.м., Пилорама літ. "Н" площею 140,00 кв.м., Склад літ. "О", площею 49,50 кв.м., Корівник з молочним блоком літ. "П", площею 1058,60 кв.м,, Корівник з прибудовою літ. "Р", площею 877,40 кв.м., Корівник з молочним блоком літ. "С", площею 951,10 кв.м., Корівник літ. "Т", площею 1576,20 кв.м., Адміністративний будинок літ. "У", площею 162,80 кв.м., Млин літ. "Ф", площею 125,40 кв.м., Склад літ. "X", площею 1295,90 кв.м., Навіс літ. "Ц", Кормоцех літ. "Ш", площею 719,70кв.м., Будівля забійного пункту літ. "Щ" площею 37,80 кв.м., Склад літ. "Ю", площею 436,40 кв.м., Конюшня літ. "Я", площею 329,50 кв.м., Телятник літ. "А-А" площею 536,00 кв.м., Навіси, літ. "Б-Б", "В-В", "Г-Г", "Е-Е", Телятник літ. "Д-Д", площею 503,40 кв.м.. Телятник, літ. "Є-Є", площею 761,10 кв.м., Корівник з прибудовою літ. "Ж-Ж", площею 821,20 кв.м., Корівник літ. " 3-3", площею 710,0 кв.м., Навіс літ. " 1-І", Корівник літ. "К-К", площею 757,60 кв.м., Кузня літ. "Л-Л", площею 132,20 кв.м., Навіс літ. "М-М", Склад з навісом літ. "Н-Н", площею 121,30 кв.м., Корівник літ. " 0-0", площею 749,60 кв.м., Корівник літ. "П-П", площею 771,50 кв.м., Телятник літ. "Р-Р", площею 459,20 кв.м., Навіси літ. "С-С", "Т-Т", "У-У", "Ф-Ф", Телятник літ. "Х-Х", площею 655,20 кв.м., Навіс літ. "Ц-Ц", Склад літ. "Ш-Ш", площею 266,70 кв.м., Склад з навісом літ. "Щ-Щ" площею 426,60 кв.м., Водокачка, літ. "І",Пожежний резервуар літ. "II", Силосні ямиліт. "ІІІ-VІІ", Огорожа, літ. " 1-3". (т.1 а.с. 29-35)

Постановою про зупинення вчинення виконавчих дій від 05.10.2017 року по ВП №53958184 у зв'язку із поданням заяви про заміну сторони виконавчого провадження - зупинено вчинення виконавчих дій по вказаному провадженні на період розгляду заяви державного виконавця в суді. (т.1 а.с. 36-39)

Постановою від 01.02.2018 року по виконавчому провадженні №53958184 у зв'язку із заміною сторони виконавчого провадження у відповідності до Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі №926/1433/15 поновлено провадження по примусовому виконанню рішення суду. (т.1 а.с. 40-43)

Постановою від 01.02.2018 року про заміну сторони виконавчого провадження по даному виконавчому провадженні замінено стягувана у виконавчому провадженні №53958184 на ТОВ "АТЗТ"Мирне". (т.1 а.с. 44-47)

02 лютого 2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із отриманням заяви від представника стягувача - ТОВ "АТЗТ Мирне" від 25 січня 2018 року №36 про повернення без виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 14.11.2016 року по справі №926/1433/15. Повернуто наказ від 14.11.2016 року по справі №926/1433/15 стягувачу - ТОВ "АТЗТ Мирне" на підставі п.1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (т.1 а.с. 47-50).

Окрім того, пунктами постанови визначено:

2.Відповідно до статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" не стягнутий виконавчий збір у сумі 1 084 652,6 грн. - вивести в окреме виконавче провадження.

02 лютого 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Самокіщуком М. Ю. в межах виконавчого провадження № 53958184, керуючись вимогами ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1 084 652,60 (один мільйон вісімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят дві грн, 60 коп) грн. (т.1 а.с. 52-54)

07 лютого 2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2018 року ВП №55735585 щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору №53958184 від 02.02.2018 року та розпочато примусове виконання виконавчого документ (т.1 а.с. 71).

Не погоджуючись з даними постановами, позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція № 512/5), указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

З 05.10.2016 набрав чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

При цьому, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ вказано порядок виконання та правового регулювання саме "виконавчих дій", а не "виконавчого провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, так і Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.

Постанови від 02.02.2018 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" виконавчого збору в сумі 1084652,60 грн. (ВП №53958184) та постанова від 07.02.2018 року про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору №53958184 від 02.02.2018 року (ВП №55735585) винесені відповідачем в період дії Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, відтак, державний виконавець, приймаючи дану постанову повинен вчиняти таку дію відповідно до Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ.

Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції чинній на час винесення спірних рішень) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З матеріалів справи видно, що державний виконавець при винесені постанови від 07.02.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 55735585 про стягнення виконавчого збору на суму 1084652,60 грн., з боржника ТОВ "АТЗТ "Мирне", визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у наказі №926/1433/15 від 14.11.2016 року.

Відповідно ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Зокрема, п.1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Аналіз норм Закону № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець (на час спірних правовідносин) чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, а розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

З урахуванням досліджених письмових доказів, наданих представником відповідача встановлено, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №53958184) відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у первісному виконавчому провадженні (опис і арешт майна, і т.і.) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання наказу господарського суду Чернівецької області.

Аргументуючи свої доводи під час судового розгляду справи, представником позивача та відповідача наводились правові позиції викладені в рішеннях Верховного суду. Зокрема, представник відповідача посилався на рішення у справах №816/823/17 від 22.02.2018 року та №808/3791/16 від 30.05.2018 року, а представник позивача на рішення у справі №910/1587/13 від 15.02.2018 року. Аналізуючи вказані доводи, суд відхиляє аргументи на які посилався відповідач, оскільки правовідносини у справах, на які він посилався, є не однорідними з правовідносинами в даному спорі. При цьому, суд погоджується з доводами представника позивача, оскільки Верховний суд у справі №910/1587/13 від 15.02.2018 року (т.1 а.с.248-251) навів ті ж висновки, на які посилався позивач в поданому до суду адміністративному позові.

Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне також зазначити і те, що між тими самими сторонами, у подібних правовідносинах (оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору) є рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду (справа №824/171/18-а від 03 вересня 2018 року), де колегія суддів дійшла тих же висновків, які наведені вище при розгляді вказаного спору.

Із системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для визнання протиправними і скасування постанов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" виконавчого збору від 02.02.2018 року в сумі 1084652,60 грн. (ВП №53958184) та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №55735585 від 07.02.2018 року.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2, 3 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення: про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Звертаючись із адміністративним позовом, позивач просив визнати дії державного виконавця Самокіщука М.Ю. незаконними та скасувати спірні рішення відповідача.

З урахуванням наведених вище норм статей 245 та 287 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є: визнання протиправними дій Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області щодо винесення спірних рішень - а не незаконними дій Самокіщука М.Ю., а також визнання спірних рішень протиправними та їх скасування.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних рішень.

Натомість доводи позивача, з огляду на вищевикладене є обґрунтованими, а тому такий позов підлягає задоволенню повністю

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частино 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 21555,79 грн., з яких 16269,79 грн. за вимогу майнового характеру (оскарження постанови виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору) згідно квитанції № 30103943 від 22.02.2018 року та 5286,00 грн. (1762 грн. х 3) згідно квитанцій № 30103817, 30103833, 30103799 від 22.02.2018 року за три вимоги немайнового характеру.

Як вбачається із змісту заявлених позовних вимог, позивач по своїй суті заявив дві взаємопов'язані вимоги, які структурно складаються із оскарження дій по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження і скасування цієї постанови (немайнова вимога), а також вимогу по оскарженню дій по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору і скасування цієї постанови (майнова вимога).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем надміру сплачено судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, а тому ці витрати за результатами розгляду справи не можуть бути стягнені із суб'єкта владних повноважень, оскільки таке питання вирішується з урахуванням пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області частина понесених ним судових витрат зі сплати судового збору, у сумі 18031,79 грн. = (1762 грн. + 16269,79 грн.) за вимогу майнового та немайнового характеру.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП №53958184 від 02.02.2018 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №53958184 від 02.02.2018 року.

Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №55735585 від 07.02.2018 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55735585 від 07 лютого 2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" судовий збір у сумі 18031,79 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2018 р.

Судді Боднарюк О.В.