Рішення № 76471977, 11.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2018 року № 826/7896/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26 травня 2017 року, індексний №35398869, про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 16.11.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

В обґрунтування заявленого позову зазначено, що третьою особою звернено стягнення на спірну квартиру, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П, укладеним між позивачем і АКІБ «УкрСиббанк», в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П. Позивач посилається на те, що строк дії іпотечного договору стосовно забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 по поверненню отриманого кредита закінчився 21.04.2012, у той час як рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за третьою особою було прийнято 26.05.2017, тобто після припинення іпотеки відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку». За таких обставин позивач вважає спірне рішення приватного нотаріуса протиправним, як таке, що прийняте після припинення зобов'язання позивача за договором іпотеки від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П стосовно забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 Також позивачем зазначено про порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на виконання ст. 35 Закону України «Про іпотеку» третьою особою не було надіслано позивачу письмову вимогу про усунення порушення, а оцінка предмета іпотеки здійснена з порушенням ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», оскільки відповідачем до матеріалів справи надано висновок про вартість предмета іпотеки, а не звіт про оцінку майна, а також не здійснювався особистий огляд оцінювачем при проведенні оцінки предмета іпотеки. Позивач вважає, що при здійсненні функцій державного реєстратора приватний нотаріус вчинив державну реєстрацію з порушенням повноважень, передбачених ч. 5 ст. 3, п. 9 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, у листі третьої особи до відповідача зазначено щодо прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з невиконанням зобов'язань невідомою особою. Також відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна - предмета іпотеки, однак відповідачем не було перевірено умови, за яких може бути звернено стягнення на квартиру позивача. Правовий висновок щодо застосування наведених норм викладено у постанові Верхового Суду України від 16.09.2015.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечення проти адміністративного позову або відзиву на позовну заяву не надавав, у клопотанні від 06.09.2017 просив суд розглянути справу за відсутності відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у клопотанні від 16.11.2017 просив суд перенести розгляд справи на іншу дату з причин неможливості участі представника у зв'язку з зайнятістю в іншому процесі. Письмові пояснення на позовну заяву третьою особою не надавалися.

Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

21.04.2005 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, як позичальником, був укладений кредитний договір №31-4FJ/04-2005П, за умовами якого позичальник отримав кредит на споживчі потреби.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П між АКІБ «УкрСиббанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, був укладений договір іпотеки житлового приміщення від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П, згідно з яким позивач передала в іпотеку житлове приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 41,20 кв.м, яка належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.05.2003, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 5.

12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» відступає ТОВ «Кей-Колект» право грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у додатку №1 до цього договору, з одночасним відступленням прав за усіма договорами забезпечення. Згідно з випискою з додатку № 1 до договору факторингу № 1 від 12.12.2011 банком було відступлено право вимоги за кредитним договором від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П, позичальник - ОСОБА_3.

Також за договором відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 у зв'язку з укладенням укладено договір факторингу № 1 від 12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» передав ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку № 1 до цього договору, зокрема за договором іпотеки від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П.

26.05.2017 за заявою ТОВ «Кей-Колект» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною прийнято рішення індексний номер 35398869 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статті 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус (пункт 2 частини 1 статті 10 цього Закону)

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Порядок проведення державної реєстрації прав встановлено у статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з частиною 1 статті 26 зазначеного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 18 цього Закону).

Відповідно до пункту 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ззатвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (надалі - Порядок №1127), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 27 зазначеного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

У пункті 61 Порядку №1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як вбачається з матеріалів справи, у розділі 5 договору іпотеки від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П сторонами встановлено, що у разі настання обставин, зазначених в пункті 4.1 цього договору іпотеки, зокрема невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. В повідомленні іпотекодержатель зазначає, який зі способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог. У разі затосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення (пункти 5.1-5.3 розділу 5 договору іпотеки від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П).

Як встановлено судом, ТОВ «Кей-Колект» було направлено позивачу та позичальнику вимоги про усунення порушень основного зобов'язання від 23.06.2016 №733616/F222 та №733616/F223, в яких повідомлялося, що у разі невиконання вимоги про сплату боргу за кредитним договором від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П протягом тридцятиденного строку буде звернено стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». В підтвердження отримання зазначених вимог відповідачем були надані копії поштових повідомлень про вручення, згідно з якими ОСОБА_3 вимога отримана 05.07.2016, однак вимога, направлена на адресу позивача, також була отримана ОСОБА_3 07.07.2016, тобто відсутні належні докази отримання вимоги від 23.06.2016 №733616/F222 про усунення порушень саме позивачем.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У частині 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з частинами 1, 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

За вимогами частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З урахуванням викладеного, ТОВ «Кей-Колект» не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки без належного повідомлення позивача як іпотекодавця, при цьому згідно з пунктом 5.3 розділу 5 договору іпотеки від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П у разі затосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення.

Крім того, надана відповідачем копія висновку про вартість об'єкта оцінки, складеного 25.05.2017 ТОВ «Консалтингова компанія «Центр оцінки» на замовлення ТОВ «Кей-Колект», долучена до заяви ТОВ «Кей-Колект» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440. Відповідно до пункту 29 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442, звіт про оцінку майна у стислій формі може складатися під час проведення оцінки квартир, дачних та садових будинків, гаражів (гаражних місць), земельних ділянок для дачного та гаражного будівництва, присадибних земельних ділянок. Згідно з пунктом 57 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» у звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні зазначатися етапи проведення незалежної оцінки майна, здійснені оціночні процедури, міститися висновок про вартість, а також зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.

Однак висновок про вартість об'єкта оцінки від 25.05.2017 не містить етапи проведення незалежної оцінки майна, здійснені оціночні процедури, у тому числі щодо особистого огляду об'єкта оцінки або щодо його не проведення з відповідними поясненнями і застереженнями.

Також відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення залишено поза увагою положення пункту 1 частини 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Зі змісту договору іпотеки від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П вбачається, що позивач мешкає у квартирі за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 41,20 кв.м, яка була передана в іпотеку, і відповідачем не надано документів, які б свідчили про те, що на момент прийняття рішення позивач не проживала у цій квартирі. Також відповідачем не було перевірено обставин щодо наявності у позивача іншого нерухомого житлового майна на праві власності, при цьому матеріали справи не містять доказів наявності у позивача іншого житла на праві власності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення від 26.05.2017 індексний номер 35398869 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект», оскільки відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Разом з тим, суд не приймає доводи позивача про припинення зобов'язань позивача за договором іпотеки від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П стосовно забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3, оскільки згідно з положеннями абз. 2 частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а встановлення строку повернення кредиту до 21.04.2012 у договорі іпотеки не є підставою для припинення строку дії цього договору або зобов'язання позичальника з повернення кредитних коштів.

Також не приймаються до уваги доводи позивача щодо неможливості здійснення нотаріусом державної реєстрації прав без вчинення нотаріальних дій щодо такого нерухомого майна, зважаючи на те, що згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 26.11.2015 №834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (набрав чинності 13.12.2015) з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. Також не має значення допущення описок у листі-повідомленні ТОВ «Кей-Колект» від 26.05.2017 до відповідача про виключення з державного реєстру запису про іпотеку.

При цьому суд зазначає, що обставини виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П або кредитного договору від 21.04.2005 №31-4FJ/04-2005П) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду, позов обґрунтовано незаконністю дій відповідача як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позовна заява наразі не містить доводів стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди, питання про визнання права на предмет іпотеки позивач перед судом не порушував і своїх вимог цими обставинами не обґрунтовував. Тобто дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №826/9928/15.

Наявність у справі серед інших доказів договору іпотеки, не свідчить про пов'язаність спірних правовідносин із невиконанням умов цивільно-правової угоди, оскільки такий договір відповідно до норм статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" може розглядатись як підстава для державної реєстрації прав.

Враховуючи викладене, оскільки даний спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд вважає, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача, суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 26.05.2017, індексний №35398869, про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на зазначену квартиру.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 72-77, 90 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (адреса: АДРЕСА_2) про визнання протиправними дій щодо проведення реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни від 26 травня 2017 року, індексний №35398869, про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, задовольнити.

Визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, б. 22, офіс 2) щодо проведення реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ідентифікаційний код 37825968, адреса: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни від 26 травня 2017 року, індексний №35398869, про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ідентифікаційний код 37825968, адреса: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (адреса: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 1280,00 грн (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1)

Боржник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна (адреса: АДРЕСА_2)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов