Рішення № 76471779, 13.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2018 року № 826/19447/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Центренерго»до про Офісу великих платників податків ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС:

- від 09.11.2016 № 0007541401 в частині нарахування штрафу в сумі 32178,38 грн та 9787,04 грн - пені;

- від 09.11.2016 № 0007551401 в частині нарахування штрафу в сумі 2665,69 грн та 714,75 грн - пені;

- від 09.11.2016 № 0007561401 в частині нарахування штрафу в сумі 510,00 грн;

- рішення від 08.11.2016 № 0007511401 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині нарахування 79629,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно положень чинного законодавства протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Враховуючи те, що розгляд справи про банкрутство ПАТ «Центренерго» триває (провадження у справі про банкрутство було порушено 09.02.2004 відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва у справі №15/76-б), дія мораторію поширюється як на конкурсну заборгованість, що виникла до моменту порушення справи про банкрутство, так і на поточну заборгованість, що виникла після порушення справи про банкрутство.

Ухвалами суду від 13.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19447/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

18.04.2017 представником відповідача Тараненко О.М. подано суду письмові заперечення проти позову, у яких остання просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що за своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання. На думку представника відповідача, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а відтак і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

24.04.2017 представником позивача Лозою Д.О. подано письмові пояснення, у яких останній просив суд при вирішенні даної справи врахувати правову позицію Верховного Суду України з питань застосування положень норм матеріального права у подібних правовідносинах.

28.08.2017 представником позивача Лозою Д.О. подано додаткові письмові пояснення, за змістом яких останній просив суд врахувати висновок науково-правової експертизи від 02.08.2017 № 126/83-е.

Відповідно до ухвали суду від 26.10.2017 адміністративну справу № 826/19447/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 08.11.2017.

06.11.2017 представником позивача Лозою Д.О. подано суду додаткові письмові пояснення, у яких останній просив суд звернути увагу на правову позицію, викладену Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 25.10.2017 у справі № 826/2622/17.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2017 заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У зв'язку з поданням представником позивача заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частини четвертої та частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі акта перевірки від 27.10.2016 № 1791/28-10-14-01/22927045 Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 09.11.2016 № 0007541401, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 84914,92 грн, у тому числі: 42949,50 грн - за податковим зобов'язанням, 32178,38 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та 9787,04 грн - пеня (а.с. 8);

від 09.11.2016 № 0007551401, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання по військовому збору на 6942,19 грн, у тому числі: 3561,75 грн - за податковим зобов'язанням, 2665,69 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, 714,75 грн - пеня (а.с. 9);

від 09.11.2016 № 0007561401, яким застосовано штрафну санкцію за платежем: податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн;

рішення від 08.11.2016 № 0007511401 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 79629,47 грн.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 15/76-б про банкрутство ПАТ «Центренерго», провадження у якій порушено ухвалою від 09.02.2004 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 19-28).

На переконання позивача, наявність мораторію унеможливлює застосуванню контролюючим органом штрафних санкцій та пені, що стало наслідком звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України від 14.05.1992 N 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон N 2343-XII, у редакції, що діяла у період з моменту порушення Господарським судом міста Києва справи про банкрутство до 19.01.2013) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, Законом N 2343-XII в редакції, що діяла до 19.01.1013, була встановлена абсолютна заборона на застосування під час мораторію всіх санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд України.

Водночас, на момент виникнення спірних правовідносин, Закон №2343-ХІІ діяв у редакції після 19 січня 2013 року, де наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства визначені в статті 19.

Так, відповідно до положень статті 19 Закону N 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що мораторій зупиняє виконання вимог, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; та передбачає припинення заходів, спрямованих на виконання таких вимог, застосованих до дня введення мораторію.

Визначаючи редакцію Закону N 2343-XII, яка повинна бути застосована до спірних правовідносин, суд враховує пункт 1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, відповідно до якого положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Аналізуючи вказану норму, адміністративний суд виходить із принципу законності, зазначаючи, що норми права одного й того ж самого Закону суди різних юрисдикцій не мають право застосовувати та тлумачити неоднаково, для чого, виходячи із конституційних принципів і загальних засад права, застосовує аналогію закону відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно вказаного правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Враховуючи те, що провадження у справі №15/76-б здійснюється у відповідності до вимог Закону України № 2343-ХІІ у редакції, що діяла до 19.01.2013, суд, визначаючи проміжок часу протягом якого не нараховуються штрафи, пеня та інші санкції за наслідком невиконання зобов'язань зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) протягом дії мораторію, застосовуючи аналогію закону не може по-іншому застосовувати норми одного і того ж самого Закону.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за змістом статті 12 Закону № 2343-ХІІ мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу не було правових підстав для застосування штрафів та нарахування пені спірними рішеннями, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, ідентифікаційний код 22927045) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 39440996) від 09.11.2016 № 0007541401 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, ідентифікаційний код 22927045) 32178,38 грн - штрафних (фінансових) санкцій та 9787,04 грн - пені.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 39440996) від 09.11.2016 № 0007551401 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, ідентифікаційний код 22927045) 2665,69 грн - штрафних (фінансових) санкцій та 714,75 грн - пені (а.с. 9).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 39440996) від 09.11.2016 № 0007561401.

Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 39440996) від 08.11.2016 № 0007511401 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 39440996) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, ідентифікаційний код 22927045) 1882,28 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147- VIIІ).

Суддя В.П. Катющенко