Рішення № 76471772, 12.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року справа № 2340/3091/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Пруднікової В.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідачів - Гришка С.І. (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Черкаській області, ДФС України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

06 серпня 2018 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_3(АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 39392109), ДФС України (Львівська площа, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197), в якому просить:

1) визнати протиправним дії Головного управління ДФС в Черкаській області щодо відмови в розрахунку та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, що пов'язане з проходженням служби в органах ДФС;

2) визнати протиправними дії ДФС України щодо повернення матеріалів про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку встановленням інвалідності та втратою працездатності колишньому працівникові податкової міліції ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_3 без прийняття рішення;

3) визнати протиправними дії ДФС України щодо відмови у розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності колишньому працівникові податкової міліції ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_3;

4) зобов'язати Головне управління ДФС в Черкаській області скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990, із визначенням розміру одноразової допомоги, що підлягає виплаті ОСОБА_3 відповідно до статті 23 ЗУ "Про міліцію", в редакції від 13.02.2015, який набрав чинності 12.03.2015 і згідно з "Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 , виходячи із розрахунку 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та направити висновок разом із іншими матеріалами до ДФС України для прийняття відповідного рішення у строки, встановлені законодавством України;

5) зобов'язати ДФС України розглянути матеріали відносно ОСОБА_3 щодо призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990, із визначенням розміру одноразової допомоги, що підлягає виплаті ОСОБА_3 відповідно до статті 23 ЗУ "Про міліцію", в редакції від 13.02.2015, який набрав чинності 12.03.2015 і згідно з "Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою КМУ № 850 від 21.10.2015, виходячи із розрахунку 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та прийняти рішення у строки, встановлені законодавством України;

6) зобов'язати ГУ ДФС у Черкаській області виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990, , виходячи із розрахунку 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у строки, встановлені законодавством України;

7) стягнути з ГУ ДФС у Черкаській області на користь позивача ОСОБА_3 судові витрати пов'язані із правничою допомого адвоката в сумі 3000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Закону України «Про міліцію» має право на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказує, що 12.03.2017 звернувся до ГУ ДФС в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Листом № 28238/23-00-04-216 від 04.07.2017 ГУ ДФС у Черкаській області повідомило, що відповідно Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07.11.2015, тому підстави для надіслання висновку про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції після вказаної дати відсутні.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П. від 10.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, згідно зі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України; вирішено розпочати розгляд справи по суті через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.08.2018 постановлено розгляд справи № 2340/3091/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Черкаській області, ДФС України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що оскільки позивач звільнений з органів податкової міліції, а підставою встановлення позивачу ІІ групи інвалідності стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах податкової міліції, то виплата йому одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції". На думку представника відповідачів, постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" та Закон України "Про Національну поліцію" не поширюється на працівників податкової міліції.

Крім того, вказує, що у зв'язку з втратою чинності Законом України "Про міліцію" відсутні підстави для призначення позивачу, як працівнику податкової міліції, одноразової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах податкової міліції.

10.09.2018 представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якому представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

11.09.2018 представник відповідачів надав суду заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити частково з таких підстав.

Суд встановив, що 10.07.2017 наказом Головного управління ДФС України в Черкаській області № 32-0/п майора податкової міліції ОСОБА_3, звільнено з посади старшого слідчого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаській області та податкової міліції у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік за п. 64 п.п. «Б» (через хворобу) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

11 серпня 2017 року позивачеві видано довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 868933, відповідно до якої позивач отримав ІІ групу інвалідності безтерміново, причиною інвалідності зазначено: травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.

06 листопада 2017 року та 28 лютого 2018 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності і травма пов'язана з виконанням службових обов'язків в органах ДФС.

Уповноваженими особами відповідача-1 06.11.2017 підписано висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІ1 «Про міліцію», відповідно до якого ОСОБА_3 має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з подією, що сталась у період проходження служби на підставі пункту 1.2. «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707. Призначена одноразова грошова допомога складає 82 800,00 грн та направлено матеріали щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності директору Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом ДФС України.

Листом Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом Державної фіскальної служби України від 06.02.2018 № 3443/7/99-99-04-04-02-17 повернуто матеріали про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності на доопрацювання.

12 березня 2018 року позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах ДФС.

ГУ ДФС в Черкаській області повторно 16.03.2018 складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу в сумі 82 000,00 гривень та направлено на адресу Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом Державної фіскальної служби України для їх розгляду та прийняття рішення.

Листом Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом Державної фіскальної служби України від 14.06.2018 року № 17816/7/99-99-04-04-02-17 повернуто матеріали про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності.

ГУ ДФС в Черкаській області листом від 04.07.2018 № 28238/23-00-04-216 проінформувало позивача, що колишнім працівникам податкової міліції, інвалідність яким встановлено після втрати чинності Закону України від 20 грудня 1990 року № 565- XII «Про міліцію», проводити розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності після 07 листопада 2015 року законні підстави відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує таке.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України.

Статтею 356 Податкового кодексу України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, статтею 23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника податкової міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, яке мало місце в період її проходження.

Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07.11.2015 в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 розділу XI прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію». Тому, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію» суд вважає безпідставними.

Суд враховує, що наявність зв'язку між захворюванням позивача, внаслідок якого останнім втрачено працездатність та йому встановлено інвалідність, та проходженням служби в органах внутрішніх справ не заперечується відповідачами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За змістом статті 23 Закону України «Про міліцію» порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби, визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію", Кабінет Міністрів України постановою № 707 від 12.05.2007 затвердив Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі Порядок №707).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 № 850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі Порядок №850).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Отже, на час установлення позивачу II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах податкової міліції, чинними є обидва Порядки (№707 і № 850), які регулюють однопредметні правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію". При цьому, Порядок №850 прийнятий у зв'язку із внесенням Законом України від 13.02.2015 до вказаної статті 23 Закону змін в частині розміру одноразової грошової допомоги.

Конституційний Суд України у пункті 3 рішення від 03.10.1997 № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, якою затверджений Порядок №850, встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13.02.2015 № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, призначення та виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», здійснюється відповідно до Порядку, під час дії якого встановлена втрата працездатності.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 707 можливе лише за умови, що особа мала право на отримання такої допомоги до 12.03.2015. Позивач набув таке право у 2017 році (довідка МСЕК в п. 8, якої зазначено що ОСОБА_3 встановлено ІІ (друга) група інвалідності 11.08.2017), тобто після 12.03.2015, а тому розмір допомоги має бути призначений у відповідності з нормами Порядку № 850.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідачів щодо відсутності у позивача, як працівника податкової міліції, права на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Порядком № 850, оскільки:

- відповідно до статті 356 Податкового кодексу України на осіб начальницького і рядового складу податкової міліції поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію";

- право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію" (абзац 3 пункту 15 розділу XI прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію");

- на виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України від 13.02.2015 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №850 виплати одноразової допомоги.

Порядок №850, прийнятий пізніше ніж Порядок №707, і визначає процедуру та розміри призначення на виплати одноразової допомоги у зв'язку з установленням групи інвалідності після 12.03.2015, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію". Відсутність у Порядку №850 вказівки на поширення його дії на працівників податкової поліції, призначення допомоги яким здійснюється відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", не є підставою для позбавлення їх права на отримання одноразової допомоги у розмірі, визначеному діючим на дату установленням групи інвалідності Порядком №850.

Фактичною підставою для відмови позивачу слугувала неузгодженість законодавства, яким регулюються питання призначення вказаної допомоги особам, які проходили службу в органах податкової поліції.

Однак, у рішенні по справі "Budchenko v. Ukraine" від 24.07.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що відмова у задоволенні законного права заявника через відсутність механізму його реалізації, становить втручання у право власності згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а через нездатність забезпечити реалізацію такого права заявника в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого протоколу.

Таким чином, суд вважає, що позивач, як працівник податкової поліції, має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у розмірі, визначеному Порядком №850.

Враховуючи, вищевикладене, суд погоджується з позицією позивача в частині задоволення позовних вимог №1, 4.

Разом з цим, позовні вимоги №2, 3, 5 - не підлягають до задоволення, оскільки у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, оскільки на час розгляду судом вказаної справи права та інтереси позивача в цій частині позовних вимог не були порушені відповідачем - 2, тому вказані вимоги задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, квитанцій тощо).

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Суд зазначає що між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір від 09.07.2018 про надання правової допомоги.

Згідно довідки про кількість витрачених годин роботи адвоката від 02.08.2018 вбачається, що на виконання доручення клієнта адвокатом витрачено 5 год. Сторонами погоджена вартість години роботи адвоката в розмірі 600 грн, загальна сума складає 3000 грн.

На підтвердження надання послуг позивачем надано:

1) акт виконаних робіт від 02.08.2018;

2) прибутковий касовий ордер №2 в сумі 3000 грн від 09.07.2018.

Суд звертає увагу, що позивачем надано документи про сплату вищевказаних послуг, які є суперечливими, а саме прибутковий касовий ордер наданий від 09.07.2018, а сума визначена до сплати актом виконаних робіт від 02.08.2018 та довідкою про кількість витрачених годин від 02.08.2018. Отже, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАСУ, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, лише в частині позовних вимог заявлених до відповідача - Головного управління ДФС у Черкаській області.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного управління ДФС в Черкаській області щодо відмови в розрахунку та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, що пов'язане з проходженням служби в органах ДФС.

Зобов'язати Головне управління ДФС в Черкаській області (вул. Хрищатик, 235, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39392109) скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990, із визначенням розміру одноразової допомоги, що підлягає виплаті ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до статті 23Закону України "Про міліцію", в редакції від 13.02.2015, який набрав чинності 12.03.2015 і згідно з "Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою КМУ № 850 від 21.10.2015, виходячи із розрахунку 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та направити висновок разом із іншими матеріалами до ДФС України для прийняття відповідного рішення у строки, встановлені законодавством України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлене 14.09.2018.

Суддя В.П. Тимошенко