Рішення № 76471765, 13.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2018 року № 761/6849/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,00 % при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 3835,25 грн, починаючи з 01.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 10.11.2017 було внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких було перераховано пенсії зі збільшенням показника середньої заробітної плати та зменшення кратного стажу. На думку позивача, при розрахунку пенсії за віком мав би застосовуватись показник стажу з урахуванням кратності 1,35 %. Натомість протиправні дії відповідача, які полягають у застосуванні величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,00 %, стали наслідком зменшення розміру пенсії позивача та свідчать про порушення статей 3, 8, 22, 48 Конституції України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до ухвали суду від 25.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 761/6549/17 та встановлено відповідачам строк для подачі відзиву.

14.05.2018 представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Курганською Л.В. подано відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та повідомила суд про припинення діяльності Лівобережним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві. Пояснила, що з 01.10.2017 відповідачем проведено осучаснення пенсії позивача, а саме: проведено перерахунок пенсії з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Стверджує, що після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача збільшився з 2015,82 грн до 2859,75 грн, відповідно жодного звуження прав позивача не відбулось. Пояснила, що оскільки пенсія за віком була призначена позивачеві до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», тому у відповідності до положень чинного законодавства підлягала перерахунку з 01.01.2017 з врахуванням пункту 4-3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

18.05.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Оскільки справа розглядається відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідь на відзив позивача судом до уваги не береться на підставі частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Ухвалою суду від 13.09.2018 допущено заміну первинних відповідачів у справі - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, ідентифікаційний код 40379527) та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 22869069) їх правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 перебував на обліку в Лівобережному об'єднаному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та з лютого 2010 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 1058-IV).

З 01.10.2017 позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 N 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон N 2148-VIII) з розрахунку величини оцінки одного року страхового стажу - 1%.

29 та 30 жовтня 2017 року позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявами, у яких просив останнього перерахувати пенсію з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Листом від 30.11.2017 № 18274/14/У-1532 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що розрахунок пенсії останнього проведено в межах діючого законодавства.

Не погодившись з позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 9 Закону N 1058-IV (у редакції, що діяла на момент призначення позивачеві пенсії) передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону N 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону N 1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

Кс = (См х Вс)/ 100 % х 12, де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.

З 11.10.2017 частина перша статті 25 Закону N 1058-IV викладена у такій редакції: «коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс)/ 100 % х 12, де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %».

При цьому, пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV, який доповнено Законом України від 03.10.2017 N 2148-VIII, встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Згідно з пунктом 4-4 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону N 1058-IV до набрання чинності Законом N 2148-VIII, у зв'язку з чим підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При цьому, суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу останнього з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1 %, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 %, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.

Суд вважає необхідним зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»

Згідно положень статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

Суд також враховує, що з набранням чинності Законом N 2148-VIII був змінений порядок перерахунку пенсії в цілому, а не лише величина оцінки одного року страхового стажу, відповідно, при вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав на соціальний захист необхідно враховувати положення вказаного Закону в комплексі, а не лише його окрему норму.

Матеріалами справи підтверджено, що прийняття Закону N 2148-VIII не мало наслідком звуження змісту та обсягу права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення кількісної характеристики його пенсії.

Зокрема, з доданих відповідачем до відзиву документів вбачається, що позивачеві була призначена пенсія в сумі 1711,43 грн, розмір якої неодноразово перераховувався відповідачем.

Відповідно до останнього розпорядження про перерахунок пенсії від 09.09.2016 № 842889 розмір пенсії позивача становив, зокрема з 12.05.2015 всього: 2015,82 грн.

Після перерахунку пенсії позивача на підставі Закону N 2148-VIII її розмір складає 2859,75 грн, що не заперечується останнім у позовній заяві.

Встановлені обставини свідчать про те, що після перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 відбулось її збільшення, що не є звуженням обсягу вже набутих ОСОБА_1 прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що перерахунок його пенсії зі зменшенням величини оцінки одного року страхового стажу 1 % було здійснено відповідачем з 01.10.2017, а не з дати призначення йому пенсії, а тому його посилання на положення статті 58 Конституції України, на думку суду, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для визнання протиправними дій Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,00 % при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок його пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % та виплачувати пенсію в розмірі 3835,25 грн, починаючи з 01.10.2017, суд зазначає, що остання є похідною від вище зазначеної позовної вимоги, а отже задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (02055, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко